MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

‘Росія воює проти звичайного життя людей’, — Президент УкраїниУряд запровадить тимчасове посвідчення громадянина України У Росії вербують увʼязнених жінок воювати проти України11 депортованих до РФ дітей мають повернутися до України (оновлено)До України евакуювали жінку, якій окупанти не платили пенсію через її український паспорт Соборність України: через спротив, піт і кров…Хімічна зброя, цивільні у російському полоні, третина України забруднена мінами — підсумки тижня‘Наша головна мета — переконати Офіс прокурора МКС, що насильницька передача дітей до Росії — це геноцид’Українські правоохоронці виявили 104 російські катівні у восьми областях УкраїниРосія має повернути ще шістьох дітей до України Двопалатний парламент та Кримськотатарська Автономна Республіка: модельний проєкт Конституції УкраїниІдеолога ‘денацифікації’ України засудили до 10 років позбавлення воліНа очах у всього світу: росіяни показали викрадених з України дітей журналістамЕтичний потенціал та етична потужність України: метапідхід“Доведення геноциду стане своєрідною крапкою у взаємовідносинах України і Росії”, — БєлоусовВ окупованому Криму катували людину, яка шукала незаконно вивезених з України дітей ‘Шахеди’, ‘онікси’, ‘калібри’ у вересневому небі України. Підсумки тижняАнонс: Ініціатива Т4P звертається до МКС через обстріли цивільного населення УкраїниЗа 13 днів серпня в ООН зафіксували 258 випадків загибелі або поранення мирних мешканців УкраїниВід початку повномасштабного вторгнення росіяни пошкодили та зруйнували 763 об’єкти культурної спадщини в 15 областях України

«В справі Піскуна Конституція України та Закон «Про Прокуратуру» переважає над трудовими гарантіями» – Центр політико-правових реформ

23.11.2005   

«Президент України має конституційне повноваження звільняти Генерального прокурора України без будь-яких обмежень та винятків. Таке рішення глави держави не потребує зазначення підстав для звільнення та/або дотримання вимог трудового законодавства, оскільки носить дискреційний характер і належить до публічно-правової сфери».

Пояснення: Питання звільнення Генерального прокурора України з посади регулюється пунктом 11 частини першої статті 106, частиною першою статті 122 Конституції України, а також частинами першою-другою статті 2 Закону України «Про прокуратуру».

Перша частина статті 2 Закону України «Про прокуратуру» повторює відповідні конституційні положення: «Генеральний прокурор України призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставки з посади».

Друга частина цієї статті визначає випадки, коли повноваження Генерального прокурора України припиняються обов’язково: «Генеральний прокурор України звільняється з посади також у разі:

– закінчення строку, на який його призначено;

– неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

– порушення вимог щодо несумісності;

– набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

– припинення його громадянства;

– подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням».

Наявність слова «також» означає, що частина друга статті 2 Закону України «Про прокуратуру» є самостійною нормою, яка подає перелік обов’язкових підстав для звільнення Генерального прокурора України, і не обмежує дію частини першої статті 2 цього Закону.

Тобто як Конституцією України, так і спеціальним Законом України «Про прокуратуру» повноваження Президента України звільняти Генерального прокурора України не обмежено, – це повноваження є дискреційним (на вільний розсуд Президента). Законом додатково визначено лише випадки обов’язкового звільнення Генерального прокурора України з посади.

Це означає, що Президент України може звільнити Генерального прокурора України з будь-якої підстави (її може бути наведено у відповідному указі Президента України, а може й не бути наведено). Це відрізняє Генерального прокурора України у статусі, наприклад, від суддів, для звільнення яких наведено вичерпний перелік у статті 126 Конституції України, або від народних депутатів України, повноваження яких припиняються лише у випадках, встановлених статтею 81 Конституції України. Водночас у частині звільнення це наближає Генерального прокурора України до членів уряду (див. статтю 115 Конституції України).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду у справі щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб від 7 травня 2002 року «Правове регулювання Конституцією України та спеціальними законами України статусу, зокрема Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України та інших посадових осіб (частина перша статті 9 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року N 3723-XII) не означає, що на них не можуть не поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами. 3 огляду на викладене немає юридичних підстав вважати, що окремі норми Кодексу законів про працю України не можуть не застосовуватися до осіб, яких згідно з Конституцією України призначають на посади чи звільняють з посад Президент України або Верховна Рада України».

 Поділитися