MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Міжнародне товариство прав людини - Українська Секція. Звіт про дотримання прав самоорганізованих дітей в Україні

19.06.2006   

Видання є підсумковим інформаційним матеріалом, сформованим за результатами Проекту „Підлітки на вулиці: моніторинг сучасного стану проблеми, аналіз державного забезпечення прав самоорганізованої дитини”.

Упорядник: Бабаджанян Б.А.

Відповідальний за випуск: Сухоруков А.О.

Видання стало можливим завдяки фінансової підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні

Позиція МТПЛ – УС може не збігатись з офіційною позицією Уряду США.

Подяка регіональним партнерам Проекту:

Дніпропетровському обласному відділенню МТПЛ – УС, Одеському міському відділенню МТПЛ – УС, Євпаторійському міському відділенню МТПЛ – УС, Житомирському обласному відділенню МТПЛ – УС, Коломийському міському відділенню МТПЛ – УС, Львівському регіональному відділенню МТПЛ – УС, Смілянській міській робочій групі МТПЛ – УС, Громадській організації Соціально-психологічна лабораторія „Суспільне народження”, Тернопільській обласній асоціації жінок, окремим членам МТПЛ – УС в Автономній Республіці Крим, Волинській, Вінницькій, Харківській та Хмельницькій областях.

Окрема подяка державним органам, що взяли активну участь в опитуванні:

Міністерству України у справах сім’ї, молоді та спорту; Департаменту КМСН МВС України, Головному Управлінню МВС України в м. Києві; Головному Управлінню охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації, Головному Управлінню освіти і науки Київської міської державної адміністрації; Голосіївському, Дарницькому, Дніпровському, Печерському, Подільському, Святошинському, Шевченківському РУ ГУ МВС України в м. Києві, Дніпропетровському міському Управлінню УМВС України в Дніпропетровській обл., Одеському міському Управлінню УМВС України в Одеській обл., Голосіївському, Дарницькому, Оболонському, Печерському, Подільському, Святошинському, Солом’янському Управлінням охорони здоров’я районних у м. Києві державних адміністрацій, Управлінням охорони здоров’я Дніпропетровської, Львівської, Одеської, Рівненської, Смілянської міських Рад, Управлінням освіти Дніпропетровської, Одеської, Рівненської, Смілянської міських Рад.

© МТПЛ – УС, 2006

ЗМІСТ

Вступ

  1. Загальний опис моніторингу

  2. Обов’язки сім’ї, держави, суспільства щодо забезпечення умов отримання загальної середньої освіти дитиною

  3. Обов’язки сім’ї, держави, суспільства щодо забезпечення охорони здоров’я дитині (середнього і старшого шкільного віку

  4. Обов’язок сім’ї, держави, суспільства забезпечити дитині свободу, особисту недоторканість, захист від жорстокого поводження та покарання

  5. Прикінцеві зауваження

  6. Додатки

ВСТУП

Дослідження комплексу проблем „безпритульних”, „бездоглядних” дітей або „дітей вулиці” є актуальними в світовій (зокрема, українській) педагогічній, психологічній, соціологічній сферах науки і практики. Сьогодні до цієї проблематики прикута особлива увага таких високих інституцій держави як Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві органи виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Семирічний досвід “польових досліджень” (вивчення „дітей вулиці” в процесі безпосередніх контактів під час надання їм гуманітарної, правової, інформаційної допомоги; аналіз реальних умов їх життя), що проводились на базі Київського офісу МТПЛ – УС і Дніпропетровського відділення МТПЛ – УС, схиляє нас до висновку, що певну категорію „дітей вулиці” старшого віку (12 – 18 років) можна розглядати як осіб, які, внаслідок специфічного психофізичного стану, а також в результаті несприятливих родинних, соціальних умов вирішили організувати своє життя самостійно (пішли шляхом самоорганізації), обминаючи непривабливі для них на певний період офіційні організаційні форми (родина, опікуни, школа, інтернат, притулок, прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу, трудовий колективи і т. п.). Така позиція молодої людини, на наш погляд, заслуговує на увагу та ретельне вивчення.

МТПЛ – УС за фінансової підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні виконало Проект „Підлітки на вулиці: моніторинг сучасного стану проблеми, аналіз державного забезпечення прав самоорганізованої дитини(надалі – Проект). Проектна діяльність переважно розповсюджувалась на м. Київ та м. Дніпропетровськ, частково на інші регіони України і була спрямована на моніторинг стану, поведінки самоорганізованих дітей, забезпечення державою їх прав. Опрацювання отриманих нами і знайдених в літературі інформаційно-аналітичних матеріалів дозволило, на наш погляд, сформулювати певні міркування щодо м’якого, поступового, заохочувального підходу до трансформації свідомості, ціннісних орієнтирів самоорганізованих дітей шляхом витіснення окремих соціально неприйнятних уявлень, що обумовлюють їх поведінку, дотримуючись принципу “зменшення шкоди”, а не знищення ідеї і практику підліткової самоорганізації як такої.

Описане вище наводить на думку про доцільність окремого розгляду, а отже моніторингу, дотримання двох категорій прав дитини:

Перша категорія: права дитини в сенсі обов’язків суспільства, держави, батьків, інших дорослих забезпечити дитині весь комплекс потреб, необхідних для її життєдіяльності (право на якісне медичне обслуговування, безоплатне навчання, заможну дружну родину, достойне житло, забезпечення духовних потреб дитини та багато іншого).

Друга категорія: права дитини в сенсі природних, а також прийнятних в суспільстві і забезпечених державою правових можливостей для волевиявлення дитини, тобто для самостійної організації дитиною – людиною, дитиною – громадянином, дитиною – унікальною особистістю певних суттєвих аспектів свого життя (йдеться, звичайно, про дітей середнього та старшого віку).

Нижче – у відповідних розділах наведені результати моніторингу дотримання певного кола прав першої і другої категорії щодо підлітків та молоді. (Загальновідомо, що вікова межа 14, 16 або 18 років є суто умовною і реальна поведінка молодої людини залежить від рівня її психофізичного розвитку ).

1. Загальний опис моніторингу

1.1. Під час реалізації Проекту було проаналізовано необхідний корпус міжнародних та національних нормативних актів, які врегульовують правовий статус дітей та молоді, зокрема тих, що свідомо перебувають поза межами соціальних інституцій. Таких документів виявилось 165, а саме: 39 міжнародних нормативно-правових актів, 45 Законів України (включаючи Кодекси) і 81 підзаконний нормативний акт. Cписок нормативних джерел – див. Додаток 1.

1.2. В рамках проектного моніторингу щодо повідомлень ЗМІ про права дітей здійснено систематичне вивчення джерел масової інформації. Дослідженням було охоплено: 25 всеукраїнських періодичних друкованих видань ( з них – 2 офіційні ); три громадські електронні інформаційні портали, п’ять офіційних web-сайтів органів влади.

Для більш повного огляду інформації протягом лютого-березня 2006 р. в рамках Проекту була використана технологія контент-моніторингу InfoStream™, яка забезпечує автоматичний збір інформації в Інтернет-просторі з необхідної тематики.

Завдяки високій ефективності InfoStream™ у пошуку інформації було здійснено автоматизований огляд біля 350-и джерел інформації щоденно.

Найбільш важливу, на наш погляд, інформацію, отриману шляхом моніторингу ЗМІ, було зафіксовано у наших поточних робочих звітах, які містять повідомлення про сучасні проблеми прав підлітків та молоді та точку зору експертів Проекту щодо таких даних. Деякі фрагменти з цих звітів наведені нижче.

Кількісні покажчики моніторингу джерел ЗМІ зафіксовано в Таблиці 1 та Рис. 1, які відображають рівень зацікавленості досліджених ЗМІ у тематиці прав дітей та, зокрема, проблем так званої „дитячої безпритульності”. (Перелік джерел ЗМІ з їх Інтернет сторінками - див. Додаток 2).

Таблиця 1

Кількісні покажчики моніторингу джерел ЗМІ щодо висвітлення тематики: „Права дитини”. Цільова група – підлітки та молодь

 

Джерела масової інформації, в яких фіксувалася інформація про проблеми прав дітей та молоді (Червень 2005 р. – березень 2006 р)

Загальна кількість повідомлень про проблеми прав дітей та молоді

Кількість повідомлень про порушення законодавства щодо прав соціально - організованих дітей (сім’я, інтернат тощо)

Кількість повідомлень про проблеми дітей та молоді, що перебувають поза межами соціальних інституцій

  • Вечерние Вести
  • 4

    2

    2

  • Газета по-киевски
  • 2

    1

    1

  • Голос України
  • 11

    7

    4

  • Грани
  • 2

    1

    1

  • Вечірній Київ
  • 2

    1

    1

  • День
  • 7

    4

    2

  • Дзеркало тижня
  • 12

    2

    1

  • Киевские ведомости
  • 3

    2

    1

  • Київпресінформ
  • 3

     

    3

  • Молодь України
  • 5

    3

    2

  • Правда України
  • 3

    2

    1

  • Свобода
  • 1

    1

     
  • Сегодня
  • 13

    6

    5

  • Сільські вісті
  • 2

    2

     
  • Слово просвіти
  • 1

       
  • Україна і світ сьогодні
  • 4

    3

    1

  • Україна молода
  • 7

    3

    4

  • Укрінформ
  • 1

       
  • Урядовий кур’єр
  • 7

    2

    4

  • УНІАН
  • 1

     

    1

  • Prima News
  • 3

    2

    1

  • Факти
  • 5

    1

     
  • Юридична практика
  • 1

     

    1

  • Столичные новости
  • 1

     

    1

  • Хрещатик
  • 1

     

    1

  • Офіційні сайти органів влади
  • 17

    7

    8

  • Громадські портали
  • 7

    4

    2

    Всього повідомлень*

    126

    56

    48

    * Крім зазначених в Таблиці 1 повідомлень ЗМІ, зафіксовано також 22 аналітичні матеріали щодо проблем прав дітей

     

    Рис 1

    Кількісні покажчики моніторингу джерел ЗМІ щодо висвітлення тематики: „Права дитини”. Цільова – група підлітки та молодь

     

    1.3. Для ефективного здійснення в рамках Проекту моніторингу прав дітей, зокрема самоорганізованих, Київський офіс МТПЛ – УС розробив форми запитів до відповідних органів державної влади. Київський офіс МТПЛ – УС, регіональні осередки МТПЛ – УС та НУО – партнери Проекту направили розроблені запити до державних інституцій як центрального, так і регіонального рівнів.

    Означені запити (всього 89 адресатів) було направлено в Департамент кримінальної міліції у справах неповнолітніх МВС України, Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту (центральні органи влади); в м. Києві – Головне Управління охорони здоров’я, Головне Управління освіти і науки, Головне Управління МВС України, а також у 10 районних управлінь освіти, охорони здоров’я, міліції (у в управління міліції – 2 серії різних за змістом запитів). Запити були також надіслані до міських управлінь МВС України, охорони здоров’я та освіти в у 14 регіонах України.

    МТПЛ – УС отримало 48 відповідей. З них: відповіді, що містять кількісні покажчики – 43. Відповідей, в яких адресат пояснив відмову у наданні інформації – п’ять. 41 моніторинговий запит залишився без відповіді. Див. Таблицю 2.

    Відсутні 22 відповіді з управлінь (відділів) міліції (з них 11 –у м. Києві, 11 – в регіонах), відсутні 9 відповідей з управлінь охорони здоров’я (2 – у м. Києві, 7 – в регіонах), відсутні 10 відповідей з управлінь освіти (Районні управління освіти м. Києва).

    В направлених інформаційних запитах органам державної влади адресовано всього 3705 запитань (якщо одне и теж саме питання, адресоване різним органам, рахувати як самостійне). Щодо кількісних покажчиків відповідей на сформульовані запитання МТПЛ – УС відображені в Таблиці 3 і Рис. 2.

    Таблиця  2

    Співвідношення кількості направлених запитів до органів державної влади та отриманих відповідей щодо окремих аспектів забезпечення прав дітей

     

    Загальна кількість запитів (за адресатами)

    Загальна кількість не отриманих відповідей (за адресатами)

    Загальна кількість отриманих відповідей (за адресатам)

    Кількість відповідей, що містять кількісні покажчики (за адресатами)

    Кількість відповідей, у яких адресат

    пояснив

    відмову у наданні інформації

    89

    41

    48

    43

    5

    Таблиця 3

    Співвідношення загальної кількості запитань, сформульованих у моніторингових запитах, з кількістю і характером отриманих відповідей щодо окремих аспектів забезпечення прав дітей

     

    Загальна кількість запитань у моніторингових запитах

    Загальна кількість відповідей на запитання

    Загальна кількість неотриманих відповідей

    Загальна кількість відповідей, що містять кількісні покажчики

    Загальна кількість запитань щодо яких адресат

    пояснив

    відмову у наданні відповіді

    3705

    1820

    1885

    1470

    350

     

    Рис.2

    Співвідношення загальної кількості запитань, сформульованих у моніторингових запитах, з кількістю і характером отриманих відповідей щодо окремих аспектів забезпечення прав дітей

    1.4. Важливим джерелом інформації щодо реальних умов життя цільової групи Проекту – діти та молодь, що фактично проживають поза межами соціальних інституцій – є наші власні дослідження, які Київський, Дніпропетровський, Житомирський та ін. офіси МТПЛ – УС проводять в продовж семи років. Дані щодо необхідних для цілей моніторингу характеристик приблизно 280 дітей та молоді, систематизовані у вигляді електронної бази. Кожна особа описується у 8 групах характеристик

    1.5. Під час виконання Проекту інформацію про порушення прав дітей та молоді МТПЛ – УС отримувало також з численних листів-скарг, що надходять на адресу Товариства і зберігаються в архіві.

    2. Обов’язки сім’ї, держави, суспільства щодо забезпечення умов отримання загальної середньої освіти дитиною

    2.1. З метою дослідження ситуації із дотриманням обов’язків держави щодо забезпечення умов отримання освіти дитиною, виконавці Проекту направили моніторингові запити (Таблиця 4) в 25 Управлінь освіти: 11 – місто Київ, 14 – міські управління освіти при місцевих адміністраціях чи виконавчих органах місцевих Рад в регіонах України. В цих запитах, зокрема сформульовані питання, які стосуються проблем набуття освіти підлітками, що перебувають поза межами соціальних інституцій (пункти – 7-11 Таблиці 4). Маємо відповіді від міських управлінь освіти в 15 регіонах, в тому числі міста Києва та міста Дніпропетровська. Жодне з районних управлінь освіти у місті Києві, на жаль, не надало відповідь на наші запити.

    В наших запитах до управлінь освіти ми задавали питання про кількість дітей шкільного віку, які не прибули до ЗНЗ або покинули школу протягом 2003-2004, 2004-2005 навчальних років. Лише Одеське та Рівненське Управління освіти офіційно вказало кількість таких дітей згідно нашої диференціації (п. п. 6, 7 і 8 Таблиці 4).

    Можна припустити, що аналогічна кількісна і якісна ситуація має місце і в інших, принаймні, великих містах України. Виникає питання – чому більшість опитаних нами управлінь освіти не бажають надавати інформацію з означеної вище проблеми або вказують нульовий кількісний покажчик.

    Так, Головне Управління освіти і науки м. Києва надало відповідь лише на запитання про кількість учнів (за віковими категоріями – п. п. 1.1 – 1.3. Таблиці 4), а щодо подальших запитань, зокрема, про кількість дітей шкільного віку, що не з’явились до школи, зазначило: „надати відповідь на інші поставлені у Вашому листі запитання [Таблиця 4] Головне управління освіти і науки не може у зв’язку з тим, що зазначена інформація не відноситься до державної статистичної звітності”, тобто, як ми розуміємо, Головним Управлінням освіти і науки м. Києва не фіксується.

    Таблиця 4

    Результати опитування Управлінь освіти щодо забезпечення державою умов отримання освіти дітьми

     

    Адресати (або їх кількість)

    Кількісна характеристика

     

    Примітки

    Навчальний рік

    2003–2004 р.

    2004– 2005 р.

    1. Загальна кількість дітей, які навчаються в ЗНЗ

    Головне Управління освіти і науки м. Києва

    275 591

    261 553

    Відділ освіти Смілянської міської Ради

    9967

    9334

    Управління освіти та науки Дніпропетровської міської Ради

    108 417

    102 049

    95 556 учнів (2005-2006 р.р.)

    Управління освіти Одеської міської Ради

    94 110

    89 544

    Управління освіти Рівненської міської Ради

    31 894

    29 933

    1.1. Учні початкових шкіл (І ступінь, молодший шкільний вік)

    Головне Управління освіти і науки м. Києва

    81 119

    92 107

    Відділ освіти Смілянської міської Ради

    2871

    3087

    Управління освіти та науки Дніпропетровської міської Ради

    38 284

    35 556

    31 857 учнів (2005-2006 р.р.)

    Управління освіти Одеської міської Ради

    26 942

    31 629

    Управління освіти Рівненської міської Ради

    94 84

    96 94

    1.2. Учні основних шкіл (ІІ ступінь, середній шкільний вік)

    Головне Управління освіти і науки м. Києва

    144 371

    119 552

    Відділ освіти Смілянської міської Ради

    5253

    4504

    Управління освіти та науки Дніпропетровської міської Ради

    49 565

    47 369

    45 812 учнів (2005-2006 р.р.)

    Управління освіти Одеської міської Ради

    49 937

    41 239

    Управління освіти Рівненської міської Ради

    16 727

    14 811

    1.3. Учні старших шкіл (ІІІ ступінь, старший шкільний вік)

    Головне Управління освіти і науки м. Києв

    50101

    49894

    Відділ освіти Смілянської міської Ради

    1843

    1743

    Управління освіти та науки Дніпропетровської міської Ради

    20 568

    19 114

    17 887 учнів (2005-2006 р.р.)

    Управління освіти Одеської міської Ради

    17 231

    16 676

    Управління освіти Рівненської міської Ради

    56 83

    54 28

    2. Кількість звернень дітей, їх батьків або осіб, що їх замінюють (далі – батьків) з приводу відмови керівництва ЗНЗ у зарахуванні дитини до ЗНЗ

    2.1. У зв’язку з відсутністю громадянства України у дитини або її батьків

    2.2. У зв’язку з відсутністю реєстрації дитини, її батьків за місцем розташуванням ЗНЗ

    2.3. У зв’язку з недостатнім знанням дитиною української або російської мови

    2.4. З інших аналогічних обставин (назвіть по можливості з яких)

    Відповіли 14 адресатів

    Відсутні відмови у зарахуванні дитини до ЗНЗ за будь-яких обставин. Управління освіти Рівненської міської Ради зазначило, що у відповідних випадках дитині дається півроку на адаптацію і навчанню мові

    3. Кількість звернень дітей, їх батьків з приводу відмови (не сприяння) керівництва ЗНЗ у влаштуванні (переведенні) дитини в навчальний заклад, розташований поза межами території проживання дитини, сім’ї

    Відповіли 14 адресатів

    Відсутні відмови з такої обставини

    4. Кількість звернень дітей, їх батьків з приводу відмови (не сприяння) керівництва ЗНЗ у клопотанні про прискорене закінчення школи, складання іспитів екстерном

    Відповіли 14 адресатів

    Відсутні відмови з такої обставини

    5. Кількість навчальних закладів, заснованих національними, релігійними чи мовними меншинами

    Управління освіти та науки Дніпропетровської міської Ради

    1

    1

    1 (2005-2006 р.р.)

    Відділ освіти Смілянської міської Ради

    1

    5.1. Таких, що мають статус ЗНЗ

    Управління освіти та науки Дніпропетровської міської Ради

    1

    1

    1 (2005-2006 р.р.)

    5.2. Таких, що не мають статус ЗНЗ

    Відділ освіти Смілянської міської Ради

    1- єврейська недільна школа

    6. Кількість дітей шкільного віку, які не прибули до ЗНЗ (станом на 5 вересня відповідного навчального року)

    Управління освіти Одеської міської Ради

    160

    178

    Управління освіти Рівненської міської Ради

    5

    5

    6.1.Діти молодшого шкільного віку

    Управління освіти Одеської міської Ради

    33

    37

    6.2. Діти середнього шкільного віку

    Управління освіти Одеської міської Ради

    87

    101

    Управління освіти Рівненської міської Ради

    5

    4

    6.3. Діти старшого шкільного віку

    Управління освіти Одеської міської Ради

    40

    40

    Управління освіти Рівненської міської Ради

    1

    Додатково відповіли 12 адресатів

    Вказали на відсутність дітей (будь-якого шкільного віку), які не прибули до ЗНЗ

    7. Кількість учнів середнього та старшого шкільного віку, які покинули ЗНЗ міста протягом навчального року

    Управління освіти Одеської міської Ради

    87

    38

    Управління освіти Рівненської міської Ради

    8

    5

    Додатково відповіли 12 адресатів

    Вказали на відсутність учнів середнього та старшого шкільного віку, які покинули ЗНЗ протягом навчального року

    8. Кількість дітей шкільного віку та диференціація причин, у зв’язку з якими, вони не прибули до ЗНЗ (станом на 5 вересня навчального року) або покинули ЗНЗ протягом навчального року

    Управління освіти Одеської міської Ради

    247

    216

    8.1. Діти, що не навчаються в ЗНЗ у зв’язку з тяжким матеріальним станом родини

    Управління освіти Одеської міської Ради

    23

    16

    8.2. Діти, що не бажають продовжувати денну форму навчання з різних обставин, залишаючись в соціально адаптованому стані

    Управління освіти Одеської міської Ради

    67

    55

    Управління освіти Рівненської міської Ради

    Вечірня школа

    8.3. Діти, що не можуть або не бажають перебувати в сімейному оточенні, школі-інтернаті тощо і продовжувати навчання. Проживають у соціально неприйнятних умовах, зокрема „на вулиці”.

    Управління освіти Одеської міської Ради

    37

    32

    Управління освіти Рівненської міської Ради

    2003 р. – 115 дітей в притулку

    2004 р. – 152 дитини в притулку

    2005 р. – (станом на 1 грудня) 75 дітей у притулку м. Рівного

    8.4. Інші причини

    Управління освіти Одеської міської Ради

    120

    113

    Управління освіти Рівненської міської Ради

    8

    5

    Навчаються у ЗНЗ при виховній колонії

    Додатково відповіли 12 адресатів

    Вказали на відсутність учнів дітей шкільного віку, які не прибули до ЗНЗ міста (станом на 5 вересня навчального року) або покинули ЗНЗ протягом навчального року за будь-яких причин

    9. Кількість дітей, які повернулися в сім’ю та до ЗНЗ внаслідок роз’яснювальної роботи

    Управління освіти Одеської міської Ради

    81

    128

    Додатково відповіло 13 адресатів

    Вказали на відсутність випадків повернення дітей в сім’ю та до ЗНЗ

    10. Кількість звернень дітей або ЗНЗ до суду з позовом про позбавлення батьківських прав у зв’язку зі злісним ухиленням батьків від виконання обов’язків щодо здобуття їх неповнолітніми дітьми повної загальної середньої освіти.

    Управління освіти Одеської міської Ради

    67

    73

    Додатково відповіло 13 адресатів

    Вказали на відсутність звернень дітей або ЗНЗ до суду з такими позовами

    11. Кількість скарг дітей, їх батьків на застосування у ЗНЗ таких методів виховання, які можуть завдати шкоди людській гідності дитини

    Управління освіти Одеської міської Ради

    2

    Додатково відповіло 13 адресатів

    Вказали на відсутність таких скарг

    2.2. Інформація про дотримання права дитини на освіту також фіксувалася у матеріалах взятих з джерел масової інформації, що були об’єктом моніторингу. Нижче процитовані деякі повідомлення.

    „На початку нинішнього [2005] року Миколаївщина „засвітилася” дюжиною офіційно зареєстрованих випадків побиття дітей. Їх виховують штурханами на вулиці, в сім’ї і, що найганебніше, - в державних закладах, які покликані охороняти свободу, особисту недоторканність і достоїнство дитини...

    ...Український інститут соціальних досліджень дійшов висновку, що кожен другий(!) вихованець інтернатів стикався з порушенням його прав, тобто був принижений, ображений, а то і побитий...”

    Олена Івашко, Іван Ілляш. Миколаїв. „Голос України” №1108 2005.08.11

    Дніпропетровськ, Інтернет-версія газети „Берег надій”

    „В „Березі надій” за 15 листопада цього року [2005 р.] було вміщено матеріал „Соціальний діагноз – сирота”...

    „...Наше законодавство захищає сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - сказала директор інтернату Н.В. Киба – згідно з законами „Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 року та „Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” від 13.01.05 р. діти цих категорій перебувають на повному державному утриманні. В профтехучилищах сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, безплатно забезпечуються харчуванням, одягом, житлом, медичним обслуговуванням. В технікумах, в один з яких ми плануємо влаштувати Ваню Лукіна (був на фото у „БН”), учням, крім гуртожитку, виділяються окремо кошти на харчування й одяг. Випускникам профтехучилищ і технікумів в разі відсутності спадкового житла надається гуртожиток. Студенти вузів користуються пільгами до 21 року. В Україні існує молодіжна програма, яка передбачає турботу про студентів-сиріт після 21 року до закінчення вузу. Хоча житло випускникам вузів держава не гарантує.

    Є ще один нюанс. Відповідно до закону діти-сироти та напівсироти мають право на пенсійне забезпечення. Ми відкриваємо в банках особисті рахунки дітей, брати звідки гроші для якихось потреб до виповнення власнику рахунку 18 років має право опікун, якщо він є, або я, як директор навчального закладу. Але скажу відверто: намагаємось умовити хлопчика чи дівчинку не витрачати гроші. Вони стануть їм в нагоді в майбутньому.

    Висловлю також свою думку й щодо програми „Родина для дитини”. Це добре, якщо дитина виховується в сім’ї. Але ми маємо досвід, коли вихованці дитячого сімейного будинку там не вживались і повертались до нас в інтернат.

    Щодо всиновлення, то процедура його дуже складна. Тут треба міняти закон. По-друге, більшість сімей, які вирішили всиновити хлопчика чи дівчинку, бажають мати здорову дитину. Але знайти таку дуже непросто, варто заглянути в її медичну картку.

    Я вже говорила, що не кожна дитина готова жити в сім’ї. Психологи нещодавно виявили нове захворювання – драмоманія, або потяг до бродяжництва. У нас є хлопчик-сирота, який має рідну бабусю. Старенька з нетерпінням чекає на вихідний, коли онук приїде. До цього дня клопочеться, щоб хлопчик відчув домашній затишок. Але до неї він часто не доїжджає, а подається в мандри. Тоді ми починаємо розшукувати його по електричках, вокзалах, повертаємо назад. На мій погляд, інтернати не те, що закривати, а зміцнювати треба матеріально, а для дитячих сімейних будинків готувати осіб, які візьмуться за цю нелегку справу психологічно. Мало просто любити дітей. Потрібно мати неабияке терпіння, бути педагогом вдумливим, мудрим, справедливим. Скільки ми знаємо випадків, коли сім’я всиновлювала хлопчика та дівчинку, а потім повертала їх до інтернату”.

    Станіслав НІКОЛАЄНКО, Міністр освіти і науки України,

    „Урядовий кур’єр”, 24.09.2005

    „Урядовою Програмою „Назустріч людям”, Указом Президента „Про невідкладні заходи щодо функціонування та розвитку освіти в Україні” чітко визначено пріоритети освітянської політики України. Працюючи над реалізацією цих документів, у Міністерстві освіти і науки розробили Програму розвитку освіти в Україні на 2005-2010 роки...

    ....Проте, незважаючи на позитивну динаміку, за статистичними даними, понад 20 тис. дітей не відвідують школу. Найгостріша ситуація у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Харківській областях та Автономній Республіці Крим. Розширенню доступу до освіти сприятиме налагодження регулярного підвезення дітей до навчальних закладів. На сьогодні у сільській місцевості організованим підвезенням забезпечено 83% учнів з числа тих, які цього потребують (таких у країні 257 тис. Учнів). У минулому році в рамках програми „Шкільний автобус” за кошти державного бюджету поставлено 313 автобусів. З державного бюджету до кінця 2005 року буде придбано ще близько трьохсот п’ятдесяти автобусів. Але й місцева влада не повинна сидіти склавши руки. При формуванні бюджетів місцеві ради мають планувати кошти на придбання автобусів...

    Уряд поставив завдання ліквідувати таке явище, як безпритульність, поліпшити турботу про соціально і фізично вразливі категорії дітей. А таких, на жаль, у країні немало: 96 тисяч сиріт та 56 тисяч дітей, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку. Турбота про сиріт, дітей із соціально вразливих категорій – одне з найголовніших завдань суспільства, освітян, адже чужих дітей не буває.

    Заклади інтернатного типу в нинішньому вигляді сприяють ізоляції знедолених дітей від суспільства. Міністерство, місцева влада повинні активно взятися за вирішення цих проблем шляхом створення „дитячих містечок”, розвитку мережі дитбудинків сімейного типу....

    ...Місцевим органам управління освітою необхідно продовжити процес розукрупнення шкіл-інтернатів, щоб у них одночасно перебувало не більше 50 осіб; поступово розмежовувати місце проживання й утримання дитини і місце її навчання; ширше впроваджувати досвід дніпропетровців, львів’ян, Київської області щодо запровадження сімейних форм виховання.

    Жодна дитина не повинна бути кинута напризволяще, слід звернути увагу на працевлаштування сиріт, забезпечення їх житлом!...

    ...Окремої уваги потребує стан фізкультурно-масової роботи. Чому в багатьох школах не проводяться фізкультпаузи, не працюють секції, діти на перервах не виходять на повітря? Чому в ганебному стані перебувають пришкільні спортмайданчики, чому світло не горить у спортзалах, чому діти сидять до півночі по кав’ярнях, вештаються вулицями?...”

    „За 2005 рік в Києві виявлено 579 безпритульних дітей. Протягом 2005 року Службою у справах неповнолітніх КМДА спільно з відділом кримінальної міліції у справах неповнолітніх ГУ МВС в місті Києві було проведено 190 зовнішньо-профілактичних рейдів "Діти вулиці".

    Про це сьогодні повідомили під час розширеного засідання Колегії КМДА, де розглядали питання "Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей". Під час рейдів було виявлено 579 неповнолітніх дітей, щодо яких було вжиті наступні заходи: 384 неповнолітніх влаштовано до притулку; 40 - до лікарні; 128 неповнолітніх повернуто в сім’ю; 27 неповнолітніх повернуто до інтернатних закладів. Поряд з цим, у ході рейдів проводяться обстеження житлово-побутових умов проживання неблагополучних сімей.

    На жаль, останнім часом в Україні спостерігається загальне поширення такого явища, як соціальне сирітство, зумовленого ухиленням батьків від виконання своїх обов’язків щодо власних дітей”.

    "Київ-Прес-Iнформ" 17.03.2006 15:53

    2.3. Виходячи зі змісту офіційних відповідей на наші запити, а також аналізу повідомлень ЗМІ, доступ до загальної середньої освіти дітям, в тому числі середнього і старшого шкільного віку, забезпечується державою в повному обсязі. (Зрозуміло, що для з’ясування більш об’єктивної картини, бажано було б опитати керівників шкіл, батьків, службу у справах неповнолітніх, керівників притулків, а також наполягати на тому, щоб керівники органів освіти надавали повну інформацію на наші і подібні запити). Перешкод у влаштуванні (переведенні) дитини в навчальний заклад, розташований поза межами території проживання сім’ї немає. Заперечення щодо нестандартних шляхів отримання освіти (прискорене закінчення школи, складання іспитів екстерном, вечірня школа тощо) – відсутні. Держава пропонує різні форми та типи закладів для дітей, в тому числі дітей сиріт та дітей, позбавлених піклування. Працюють також навчальні заклади для дітей різних національностей, що проживають в Україні (єврейські, вірменські тощо).

    Така ситуація – доступної, забезпеченої державою середньої освіти для дітей знаходиться в певному протиріччі з реальною картиною, згідно якої 20 тисяч дітей в Україні в 2005 р. не відвідували (за даними міністерства освіти і науки) школи. Хто ці діти і де вони перебувають за межами школи? Яка їх подальша доля?

    Згідно наших даних – безперервне п’яти – семирічне дослідження життєвого шляху підлітків-молоді у віковому діапазоні приблизно 13-20 років – вимальовується така картина. Переважна кількість підлітків, покинувши школу в 5-7 класі, більше до навчання не повертаються. Така ситуація, скоріше за все державними структурами не фіксуються, оскільки ми не спостерігали систематичних ефективних зусиль компетентних органів з метою знайти дітей, що покинули школу, заохотити їх до навчання. Натомість, спостерігаємо малоуспішні спроби примусово повернути дитину до ЗНЗ і надати їй можливість отримати, по суті, фіктивний атестат про базову середню освіту.

    (Тобто зробити фантастичний стрибок, скажімо, з п’ятого у дев’ятий клас). Наміри адміністрацій – благородні – надати 16-и річній дитині вступити до професійно-технічного училища і на державному забезпеченні протриматись до 18 років.

    Відповідно до ст. 28 Конвенції ООН про права дитини „...Держави-учасниці вживають заходів для сприяння регулярному відвіданню шкіл і зниженню кількості учнів, які залишили школу”

    Відповідно до ст. 6 Закону України „Про загальну середню освіту” від 13 травня 1999 р., громадянам України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак забезпечується доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти у державних і комунальних навчальних закладах.

    Згідно із ч. 2 ст. 35 Закону України „Про освіту” від 23 травня 1991 р „Держава гарантує молоді право на отримання повної загальної середньої освіти і оплачує її здобуття. Повна загальна середня освіта в Україні є обов’язковою і може отримуватись у різних типах навчальних закладів.

    Згідно ст. 6 Закону України „Про загальну середню освіту”, на батьків покладається відповідальність за здобуття повної загальної середньої освіти дітьми, а дітьми, позбавленими батьківського піклування, - на осіб, які їх замінюють, або навчальні заклади, де вони виховуються.

    Думка про ранню трудову діяльність як альтернативу навчанню з 14 до 16 років) неповнолітнього наштовхується на законодавчу заборону: Згідно ч.2 ст. 188 Кодексу законів про працю України „Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

    З іншого боку, законодавством безпосередньо не покладає на дитину „обов’язок здобути загальну середню освіту”, а отже – і відповідальності за свідоме нездобуття такої освіти.

    Облік дітей шкільного віку ведеться місцевими управліннями освіти, службами у справах неповнолітніх. У разі залишення школи дитиною вони проводять відповідну роз’яснювальну роботу з батьками, особами, що їх замінюють і самою молодою особою.

    Виходячи з наведених вище міркувань, схиляємося до природного висновку – відношення дитини, батьків, суспільства і держави до обов’язковості загальної середньої освіти є складним і неоднозначним. Проблема відноситься до розряду одвічних.

    І все ж таки, враховуючи принцип громадянського суспільства – пріоритет інтересів особистості порівняно з соціальними інтересами, на наш погляд, держава поряд з масовими стандартними шляхами освіти, повинна передбачити низку доступних альтернативних умов здобуття освіти, яка була б перш за все, прийнятною для певних проблемних груп молоді.

    Головне завдання суспільства і держави, на наш погляд, не втратити з поля зору жодної молодої людини, постійно пропонувати їй різні організаційні змістовні форми навчання.

    3. Обов’язки сім’ї, держави, суспільства щодо забезпечення охорони здоров’я дитині (середнього і старшого шкільного віку)

    3.1. З метою отримання офіційної інформації про забезпечення прав дітей цільової групи на охорону здоров’я, було направлено 25 запитів (Таблиця 5) до Головного Управління охорони здоров’я та медичного забезпечення м. Києва, районних у м. Києві управлінь охорони здоров’я, міських управлінь охорони здоров’я в 14 регіонах України.

    Отримано 16 відповідей.

    Таблиця 5

    Результати опитування Управлінь охорони здоров’я щодо забезпечення державою умов для отримання дітьми цільової групи послуг закладів охорони здоров’я

     

    Адресати (або їх кількість)

    Кількісна характеристика

    2004

    2005

    1. Кількість скарг про відмову надати амбулаторну медичну допомогу дітям шкільного віку (державні або комунальні заклади охорони здоров’я).

    Головне Управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації

    Скарг не було.

    Амбулаторну-поліклінічну допомогу дітям м. Києва надають: 30 дитячих поліклінік, 13 поліклінічних відділень, 4 дитячі стоматологічні поліклініки. Консультативна допомога надається дитячою міською консультативною поліклінікою при КМДКЛ №1, в якій ведеться прийом з десяти профільних напрямків. Невідкладна медична допомога надається на 18 пунктах невідкладної медичної допомоги населенню. Все це є достатнім для надання якісної медичної допомоги дітям, які звертаються в дитячі амбулаторно-поліклінічні заклади міста та до пунктів невідкладної медичної допомоги дитячому населенню.

    Управління охорони здоров’я Голосіївського району м. Києва

    14

    8

    Управління охорони здоров’я Печерського району м. Києва

    Скарг не було

    Медична допомога, особливо ургентна, надається усім дітям, які звертаються до поліклінічних відділень ДКЛ №7

    Управління охорони здоров’я Дніпропетровської міської Ради

    Скарг не надходило.

    Медична допомога надається всім дітям незалежно від місця реєстрації батьків.

    1.1. У зв’язку з відсутністю громадянства України дитини або її батьків (іноземці або особи без громадянства)

    Головне Управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації

    Скарг не було.

    Амбулаторно-поліклінічна допомога дітям надається безвідмовно незалежно від громадянства. Дітям співробітників посольств іноземних держав медична допомога надається згідно наказів ГУОЗ та МЗ від 21.11.2003 №479 та №428 від 14.09.2004 р.

    1.2. У зв’язку з наявністю у дитини або її батьків статусу-біженця (або фактичний стан біженця)

    Управління охорони здоров’я Дніпропетровської міської Ради

    Скарг не було.

    Медична допомога надається всім дітям незалежно від наявності статусу біженця.

    1.3. У зв’язку з відсутністю у дитини, її батьків реєстрації у даній адміністративно-територіальній одиниці

    Головне Управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації

    Скарг не було.

    Амбулаторно-поліклінічна допомога дітям надається безвідмовно за місцем проживання незалежно від місця реєстрації. Крім того, з метою поліпшення організації та надання медичної допомоги особам без постійного місця проживання, які знаходяться під опікою Християнського Благодійного Центру „Стефанія” ГУОЗ та МЗ виданий відповідний наказ від 19.01.2004 № 39. Дітям, які знаходяться разом з матір’ю в центрі соціальної адаптації жінок, амбулаторно-поліклінічна допомога надається ЛПЗ за місцем розташування Центру.

    Управління охорони здоров’я Печерського району м. Києва

    Статистика не ведеться, усі діти приймаються.

    1.4. Наявність у дитини статусу особи без визначеного місця проживання (фактичне проживання, перебування дитини у якості „дитини-вулиці”)

    Відповіли 16 адресатів

    Вказали на відсутність скарг за такої обставини

    1.5. З інших аналогічних обставин (назвіть з яких)

    Управління охорони здоров’я Голосіївського району м. Києва

    14

    8

    (Скарги на відсутність достатньої кількості профільних фахівців (лор, офтальмолог та ін.)

    Управління охорони здоров’я Печерського району м. Києва

    Скарг не було.

    Меддопомога надавалась дітям, які з матерями проживали в готелі Києво-Печерської Лаври

    Додатково відповіли 13 адресатів

    Вказали на відсутність скарг про відмову надати амбулаторну медичну за будь-яких обставин

    2. Кількість скарг про відмову надати стаціонарну медичну допомогу дітям шкільного віку (державні або комунальні заклади охорони здоров’я).

    Відповіли 13 адресатів

    Вказали на відсутність скарг про відмову надати стаціонарну медичну допомогу за будь-яких обставин

    2.1. У зв’язку з відсутністю громадянства України дитини або її батьків (іноземці або особи без громадянства)

    2.2. У зв’язку з наявністю у дитини або її батьків статусу-біженця (або фактичний стан біженця)

    Відповіли 13 адресатів

    Вказали на відсутність скарг про відмову надати стаціонарну медичну допомогу з цих обставин

    2.3. У зв’язку з відсутністю у дитини, її батьків реєстрації за місцем розташування медичної установи

    Головне Управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації

    Скарг не було.

    У місті Києві існує широка мережа закладів охорони здоров’я, які надають стаціонарну допомогу дитячому населенню. Функціонує 2685 ліжок в 11 дитячих лікарнях (з них міського підпорядкування – 4); дитячих лікарнях в складі районних управлінь охорони здоров’я та дитячих відділеннях лікарень для дорослих (опікове, онкологічне, психіатричне, шкірно-венерологічне, торакальної хірургії). Стаціонарні ліжка використовуються раціонально. Госпіталізація дітей, які потребують стаціонарної допомоги, проводиться згідно наказу ГУОЗ та МЗ від 22.12.2004 № 594

    Управління охорони здоров’я Голосіївського району м. Києва

    Скарг не було.

    В районі немає жодного дитячого стаціонару.

    Управління охорони здоров’я Печерського району м. Києва

    Скарг не було.

    У 2004 р. надавалась меддопомога 2828 дітям, що не мали реєстрацію у даному районі, а в 2005 р. – 564-м.

    2.4. Наявність у дитини фактичного статусу особи без визначеного місця проживання (перебування дитини „на вулиці”)

    Головне Управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації

    Скарг не було.

    В м. Києві працює міський притулок для неповнолітніх дітей та притулок Дніпровської райдержадміністрації. Притулки укомплектовані медичним персоналом та розраховані на дітей віком 3 до 18 років. Медичне забезпечення дітей в притулках здійснюється також дитячими поліклініками Деснянського та Дніпровського районів. В притулках проводиться диспансеризація дітей, імунізація, клініко-лабораторні обстеження. Вихованці притулків, які потребують стаціонарного лікування, направляються на госпіталізацію в дитячі ЛПЗ. Медична допомога на догоспітальному етапі надається медичними працівниками притулку.

    Управління охорони здоров’я Печерського району м. Києва

    Скарг не було.

    2004 рік: лікувались – загублених – 2 дитини; покинутих на вулиці – 2 дитин; втікач – 1 дитина.

    2.5. З інших аналогічних обставин (назвіть з яких)

    Управління охорони здоров’я Печерського району м. Києва

    Скарг не було

    У 2004 і в 2005 р. – звертались за допомогою по одній дитині, залишених без батьківського піклування.

    3. Кількість скарг про відмову державним чи комунальним закладом охорони здоров’я надати дітям шкільного віку безоплатно медичні послуги, які не входять в перелік платних медичних послуг, затверджений Кабінетом Міністрів України

    Управління охорони здоров’я Дніпропетровської міської Ради

    Скарг не було.

    Всі послуги надаються безоплатно, але забезпечення безкоштовними ліками здійснюється в межах фінансування галузі.

    Додатково відповіли 15 адресатів

    Вказали на відсутність скарг про відмови надати дітям шкільного віку безоплатно медичні послуги

    4. Кількість дітей, які довгий термін проживають (перебувають) „на вулиці” (поза межами родини або державних інтернатних установ) та звертаються до закладів охорони здоров’я

    Головне Управління охорони здоров’я та медичного забезпечення м. Києва

    Протягом 2004 р. в притулках (м. Києва) перебувало 1576 дітей.

    Протягом 2004 р. в дитячих стаціонарних та пологових будинках м. Києва перебувало 669 дітей позбавлених батьківського піклування

    Протягом I кв. 2005 р. в притулках (м. Києва) перебувало 148 дітей.

    В дитячих стаціонарних та пологових будинках м. Києва перебувало 196 дітей позбавлених батьківського піклування.

    Протягом 2004 р. допомогу в стаціонарах отримали 215 дітей, вихованців притулків; протягом I кв. 2005 р. допомогу в стаціонарах отримали 44 дитини з притулків.

    Управління охорони здоров’я Голосіївського району м. Києва

    36

    32

    Управління охорони здоров’я

    Дніпропетровської міської Ради

    До визначення остаточного соціального статусу у дитячих стаціонарах постійно (терміном до 3-6 місяців) перебувають до 30 дітей віком до 3-х років.

    13 адресатів

    Вказали на відсутність даних про кількість дітей, які довгий термін проживають (перебувають) „на вулиці” (поза межами родини або державних інтернатних установ) та звертаються до закладів охорони здоров’я

    5. Кількість скарг про відмову закладу охорони здоров’я взяти на медичний облік дитину шкільного віку

    5.1. У зв’язку з відсутністю громадянства України дитини або її батьків (іноземці або особи без громадянства)

    5.2. У зв’язку наявність у дитини або її батьків статусу-біженця (або фактичний стан біженця)

    5.3. У зв’язку з відсутністю у дитини, її батьків реєстрації у місті ___

    5.4. З інших аналогічних обставин (назвіть з яких)

    Відповіли 16 адресатів

    Вказали на відсутність таких скарг за будь-яких обставин

    3.2. Київський офіс МТПЛ – УС має власний позитивний і негативний досвід спілкування з міськими медичними установами щодо госпіталізації та поліклінічної допомоги дітям цільової групи Проекту.

    Приклад 1.

    Саша Д., 15 років, довгий термін проживав „на вулиці”, поскаржився співробітнику МТПЛ – УС на поганий стан здоров’я. Дитину без будь-яких зауважень оглянув лікар дитячої поліклініки Печерського району м. Києва. Виникла підозра на хворобу Боткіна. Саша був миттєво госпіталізований машиною швидкої допомоги, пройшов повний курс лікування у міській дитячій інфекційній лікарні.

    Приклад 2.

    Андрій П., 19 років, вихованець інтернату, декілька років проживав „на вулиці” у Шевченківському районі м. Києва у покинутій будівлі (внутрішній двір будинків по вул. Івана Франка 5-7). Одноповерхова будівля знаходилась в захаращеному, антисанітарному стані. Це місце добре відоме міліції. Андрій звернуся до співробітника МТПЛ – УС з проханням допомогти у влаштуванні до лікувального закладу. Молода людина мала явні ознаки серйозного захворювання (надзвичайна виснаженість, температура біля 40 градусів).

    Двічі Андрій самостійно звертався до Київської обласної клінічної лікарні. В присутності співробітника МТПЛ – УС у нічний час йому було відмовлено у стаціонарному лікуванні, мотивуючи тим, що хлопець повинен отримувати медичну допомогу за місцем реєстрації в Макарівському районі Київської області. Лише за добу – через систему швидкої допомоги хворий опинився у інфекційній лікарні. Його захворювання було діагностовано як черевний тиф. Представнику МТПЛ – УС запропонували закуповувати ліки і допоміжні медичні засоби для Андрія П. Курс лікування закінчився позитивним результатом.

    Викликає здивування ще одна обставина.

    За сигналом лікарів санітарно-епідеміологічна служба Шевченківського району м. Києва відвідала місце зараження на досить небезпечну, і на сьогодні, інфекційну хворобу. Була зроблена дезинфекція зовнішніх стін будівлі. Лізти на горище, де знаходились „спальні місця” дітей, працівники СЕС відмовились.

    Після цих подій пройшло декілька місяців. З цієї будівлі було госпіталізовано ще двох молодих людей. Але інфекційно-небезпечне приміщення продовжувало слугувати дітям і молоді „домівкою”. Лише випадкова пожежа знищила цю будівлю...

    3.3. Аналізуючи результати опитування органів охорони здоров’я та власний досвід спілкування дітей цільової групи з практичною медициною, зазначимо наступне.

    Медичні працівники у невідкладних випадках при певних зусиллях надають допомогу будь-якій дитині, яка до них звертається. Але система охорони здоров’я не налаштована фіксувати та аналізувати медичні проблеми підлітків і молоді, що знаходяться поза межами соціальних інституцій, довгий час перебувають в конкретній місцевості і, як будь-які діти, потребують профілактичних і лікувальних заходів.

    Так, змістовну інформацію про цільову групу Проекту надало лише Голосіївське управління охорони здоров’я: в 2004 р. до закладів охорони здоров’я зверталось 36 дітей „з вулиці”, а в 2005 р. – 32 дитини).

    Головне Управління охорони здоров’я м. Києва зазначило: медичну допомогу (амбулаторну чи стаціонарну) отримувала лише та частина дітей (з числа нашої цільової групи), яка опинились в одному з двох притулків міста. Самоорганізовані діти (що певний час перебувають поза межами соціальних інституцій), можливо не знаходяться в полі зору Головного охорони здоров’я м. Києва.

    Таким чином, з даних Таблиці 5, можна зробити висновок, що офіційна точка зору полягає в тому, що держава достатньо забезпечує права неповнолітньої особи на охорону здоров’я.

    Що з цього приводу каже законодавство?

    Згідно ст. 24 Конвенції ООН про права дитини: „Держави-учасниці визнають право дитини на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров’я та засобами лікування хвороб і відновлення здоров’я. Держави-учасниці намагаються забезпечити, щоб жодна дитина не була позбавлена свого права на доступ до подібних послуг системи охорони здоров’я. Держави-учасниці домагаються повного здійснення цього права, зокрема, вживають заходів щодо: b) забезпечення надання необхідної медичної допомоги та охорони здоров’я всіх дітей з приділенням першочергової уваги розвитку первинної медико-санітарної допомоги; е) забезпечення інформацією всіх прошарків суспільства, зокрема батьків і дітей, щодо здоров’я і харчування дітей ... гігієни, санітарії середовища перебування дитини і запобігання нещасним випадкам, а також доступу до освіти та підтримки у використанні цих знань...”

    Відповідно до Указу Президента України „Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей” від 11 липня 2005 р. на Міністерство охорони здоров’я було покладено „забезпечити проведення до 1 жовтня 2005 року медичного огляду дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також дітей, які виховуються у неблагополучних сім’ях.” Як бачимо, категорія „безпритульних дітей” у цьому документі відсутня внаслідок випадкових обставин, виходячи з високогуманних завдань цього Указу. Тим більше, що в базовому Законі України „Про охорону дитинства” поряд з дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування, „безпритульні діти” визначені як „діти, що були покинуті батьками, самі залишили сім’ю або дитячі заклади, де вони виховувались, і не мають певного місця проживання”.

    Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, затвердило 18 серпня 2005 року „Порядок ведення банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”, в якому в до переліку „діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування”, додана категорія „безпритульні діти”, тобто цільова група Проекту.

    Ми вважаємо, що на законодавчому рівні слід чітко визначити певний порядок організації медичної допомоги „дітям вулиці” = „безпритульним дітям” = самоорганізованим дітям, які певний час свідомо знаходяться поза межами соціальних інституцій, в тим умовах, в яких вони практично перебувають, проживають.

    У разі, коли молода людина потрапляє в заклади стаціонарного лікування, і відповідно, вимушена за станом здоров’я певний час там перебувати, громадським благодійним організаціям потрібно шукати певні важелі виховного впливу на підлітка, зокрема спробувати налагодити контакти з батьками, іншими родичами, з вчителями і вихователями.

     

    4.Обов’язок сім’ї, держави, суспільства забезпечити дитині свободу, особисту недоторканість, захист від жорстокого поводження та покарання.

    4.1. З метою отримання офіційної інформації щодо дотримання права дитини на свободу, особисту недоторканість, на захист від жорстокого поводження та покарання, ми надіслали інформаційні запити (Таблиця 6) до Головного Управління МВС України в м. Києві, до всіх районних управлінь міліції в м. Києві та міських Управлінь (відділів) міліції в 14 регіонах України. Отримано 14 відповідей.

    Два регіональні управління МВС зазначили, що надати інформацію нам не можуть, оскільки вона не відноситься до державної статистичної звітності органів внутрішніх справ і порадили звернутися до Головного Управління статистики та судових органів. Два інших Управління, посилаючись на ту ж саму причину – надали інформацію частково. Одне Управління – порадило звернутися „до Інституту державної статистики”.

    Головне Управління МВС України в м. Києві зазначило: „Згідно закону України „Про інформацію” Ви можете отримати інформацію, яка є відкритою, що також відноситься і до статистичної інформації”. У зв’язку з цим ГУ МВС України в м. Києві надало інформацію лише частково. (див. Таблицю 6). Ще одне Управління, посилаючись, на ст. 3 Закону України „Про міліцію” та (коментарів до неї) повідомило, що надати запитувану інформацію не виявилось можливим, оскільки дана інформація має гриф „для службового користування” та не може бути наданою.

     

    Таблиця 6

    Результати опитування управлінь (відділів) міліції щодо забезпечення прав неповнолітніх на свободу та особисту недоторканість

     

    Адресати (або їх кількість)

    Кількісна характеристика

    Примітки

    Перше півріччя 2004 року

    Друге півріччя 2004 року

    Перше Півріччя 2005 року

    А. Результати опитування щодо виявлення та повернення (влаштування) органами МВС України неповнолітніх, які залишили сім’ї, заклади (установи) для неповнолітніх або залишились без опіки та піклування

    1. Загальна кількість заявок на розшук неповнолітніх

    Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві

    44

    7

     

    Печерське РУ ГУ МВС України в м. Києві

    44

    Станом на 29.09.2005 р систематично залишають сім’ї та спеціальні навчально-виховні заклади).

    Відділ КМСН Одеського міського управління міліції

    72

    93

    67

    Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві

    29

    1.1. Заявки на розшук неповнолітніх, які залишили сім’ї (дитячі будинки сімейного типу, сім’ї опікунів, піклувальників і т.п.)

    Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві

    44

    7

    39

    Відділ КМСН Одеського міського управління міліції

    68

    84

    59

    Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві

    3

    1.1.1. Віком від 11 до 14 років

    Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві

    2

    7

    Віком від 8 до 10 років

    1.1.2. Віком від 14 до 16 років

    Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві

    10

    2

    8

    Віком від 11 до 13 років

    Відділ КМСН Одеського міського управління міліції

    37

    58

    31

    1.1.3. Віком від 16 до 18 років

    Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві

    32

    5

    24

    Віком 14 до 17 років

    Відділ КМСН Одеського міського управління міліції

    31

    9

    8

    1.2. Заявки на розшук неповнолітніх, які залишили навчально-виховні заклади (школи-інтернати і т.п.)

    Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві

    2

    2

    5

    Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві

    10

    1.2.1. Віком від 11 до 14 років

    Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві

    1

    1.2.2. Віком від 14 до 16 років

    Відділ КМСН Одеського міського управління міліції

    4

    5

    6

    Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві

    5

    1.2.3. Віком від 16 до 18 років

    Відділ КМСН Одеського міського управління міліції

    4

    2

    Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві

    2

    2

    3

    Віком від 14 до 17 років

    Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві

    4

    Додатково Відповіли 10 адресатів

    Вказали на відсутність заявок на розшук неповнолітніх з обставин згідно п. п. 1.1 – 1.2.

    1.3. Заявки на розшук неповнолітніх, які залишили притулки для неповнолітніх Служби у справах неповнолітніх

    1.3.1. Віком від 11 до 14 років

    1.3.2. Віком від 14 до 16 років

    1.3.3. Віком від 16 до 18 років

    1.4. Заявки на розшук неповнолітніх (віком від 11 до 18 років), які залишили спеціальні установи для неповнолітніх: школи соціальної реабілітації, професійно-технічні училища соціальні реабілітації .

    1.5. Заявки на розшук неповнолітніх (віком від 11 до 18 років), які залишили приймальники-розподільники для неповнолітніх

    1.5.1. З них – неповнолітні - громадяни України

    1.5.2. З них – неповнолітні - громадяни інших держав

    1.6. Заявки на розшук неповнолітніх, які залишили інші установи (назвіть які)

    Відповіли 14 адресатів

    Вказали на відсутність заявок на розшук неповнолітніх з обставин згідно пунктів: 1.3 (1.3.1-1.3.3); 1.4; 1.5 (1.5.1 і 1.5.2) та пункту 1.6.

    2. Загальна кількість неповнолітніх, які виявлені та повернені сім’ям, відповідним навчало-виховним або спеціальним установам (закладам) для неповнолітніх

    Відділ КМСН Одеського міського управління міліції

    72

    93

    67

    Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві

    95

    2.1. Кількість неповнолітніх, які повернені до місць постійного проживання: сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, сім’ї опікунів, піклувальників і т.п.

    Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві

    44

    7

    39

    Відділ КМСН Одеського міського управління міліції

    68

    84

    59

    Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві

    9

    2.1.1. Віком від 11 до 14 років

    Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві

    2

    7

    Віком від 8 до 10 років

    Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві

    2

    2.1.2. Віком від 14 до 16 років

    Відділ КМСН Одеського міського управління міліції

    37

    58

    31

    Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві (віком від 11 до 13 років)

    10

    2

    8

    2

    2.1.3. Віком від 16 до 18 років

    Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві (віком 14 до 17 років)

    32

    5

    24

    Відділ КМСН Одеського міського управління міліції

    31

    26

    28

    Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві

    5

    2.2. Кількість неповнолітніх, які повернені до навчально-виховних закладів (шкіл-інтернатів і т.п.)

    Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві

    2

    2

    Відділ КМСН Одеського міського управління міліції

    4

    9

    8

    Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві

    2.2.1. Віком від 11 до 14 років

    Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві

    7

    2.2.2. Віком від 14 до 16 років

    Відділ КМСН Одеського міського управління міліції

    4

    5

    6

    Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві

    2

    2

    Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві

    5

    2.2.3. Віком від 16 до 18 років

    Відділ КМСН Одеського міського управління міліції

    4

    2

    Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві

    2

    2.3. Кількість неповнолітніх, які повернені до притулків для неповнолітніх Служб у справах неповнолітніх

    Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві

    72

    2.3.1. Віком від 11 до 14 років

    Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві

    23

    2.3.2. Віком від 14 до 16 років

    Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві

    35

    2.3.3. Віком від 16 до 18 років

    Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві

    14

    2.4. Кількість неповнолітніх, які повернені до спеціальних установ для неповнолітніх: школи соціальної реабілітації, професійно-технічні училища соціальні реабілітації (віком від 11 до 18 років)

    Відповіли 14 адресатів

    Вказали на відсутність випадків повернення неповнолітніх до спеціальних установ для неповнолітніх

    2.5. Кількість неповнолітніх, які повернені до приймальників-розподільників для неповнолітніх (віком від 11 до 18 років)

    Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві

    3

    2.5.1. Неповнолітні - громадяни України

    Відповіли 14 адресатів

    Вказали на відсутність випадків повернення неповнолітніх – громадян України в приймальники-розподільники для неповнолітніх

    2.5.2. Неповнолітні - громадяни інших держав

    Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві

    3

    Додатково відповіли 11 адресатів

    Вказали на відсутність випадків виявлення та повернення неповнолітніх сім’ям та відповідним навчально-виховним та спеціальним установам (закладам) згідно п. 2 (2.1-2.5.)

    3. Загальна кількість неповнолітніх віком до 14 (16) років, які затримувалися органами МВС та трималися в спеціально відведених для цього приміщеннях (не більше 8 годин) і виявились такими, що знаходяться без догляду законних представників або не мають їх

    Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві

    69

    Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві

    111

    69

    Підраховано як сума затриманих за віковим розподілом (п. 3.2)

    3.1. Кількість затриманих на період до передачі неповнолітніх законним представникам (батькам, усиновителям, опікунам, піклувальникам та ін.)

    Відповіли 14 адресатів

    Вказали на відсутність випадків затримання неповнолітніх до передачі їх законним представникам згідно п. 3.1. (3.)

    3.2. Кількість затриманих неповнолітніх на період до влаштування їх у встановленому порядку (притулки для неповнолітніх і т.п.)

    Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві

    56

    49

    20

    3.2.1. Віком від 11 до 14 років

    Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві

    44

    42

    3.2.2. Віком від 14 до 16 років

    Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві

    11

    7

    Додатково відповіли 12 адресатів

    Вказали на відсутність неповнолітніх, які затримувалися органами МВС і виявились без догляду законних представників або не мали їх згідно п. 3 (3.1-3.2)

    4. Загальна кількість дітей, які вилучені органами МВС із сімей, перебування в яких загрожувало життю або здоров’ю дітей та влаштовані до притулків для неповнолітніх до винесення рішення суду щодо притягнення батьків до відповідальності

    Відповіло 14 адресатів

    Вказало на відсутність випадків вилучення дітей із сімей, перебування в яких загрожувало їх життю або здоров’ю

    5. Загальна кількість батьків (усиновителів)або опікунів (піклувальників), яких притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання обов’язків щодо виховання і навчання неповнолітніх дітей

    .

    Печерське РУ ГУ МВС України в м. Києві

    4

    Станом на 29.09.2005 р. складено один матеріал про позбавлення батьківських прав

    Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві

    46

    18

    32

    Дніпропетровське міське Управління міліції

    254

    Відділ КМСН Одеського міського управління міліції

    64

    98

    127

    Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві

    2

    Додатково відповіли 9 адресатів

    Вказали на відсутність випадків притягнення батьків або осіб, що їх замінюють до адміністративної відповідальності за невиконання обов’язків щодо виховання і навчання неповнолітніх дітей

    B. Результати опитування щодо затримання органами МВС неповнолітніх, які вчинили правопорушення, але не досягли віку кримінальної відповідальності

    6. Загальна кількість неповнолітніх, які вчинили правопорушення до досягнення віку, з якого за такі діяння особи підлягають кримінальній відповідальності і затримувалися органами МВС та трималися (не більше 8 годин) в спеціально відведених для цього приміщеннях

    Відділ КМСН Головного Управління МВС України в м. Києві

    14

    Відділ КМСН Одеського міського управління міліції

    2

    1

    5

    6.1. Кількість затриманих органами МВС неповнолітніх на період до вирішення питання про передачу їх законним представникам

    Відділ КМСН Одеського міського управління міліції

    2

    1

    5

    6.1.1. Віком від 11 до 14 років

    Відділ КМСН Одеського міського управління міліції

    2

    1

    2

    6.1.2. Віком від 14 до 16 років

    Відділ КМСН Одеського міського управління міліції

    3

    Додатково відповіли 12 адресатів

    Вказали на відсутність випадків затримання неповнолітніх, які вчинили суспільно-небезпечне діяння до досягнення віку кримінальної відповідальності згідно п. 6 (6.1)

    6.2. Затримані на період до вирішення судом питання про направлення неповнолітніх віком від 11 до 14 років у приймальник-розподільник для неповнолітніх

    6.3. Затримані неповнолітні віком від 11 до 16 років на період вирішення судом питання про застосування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру

    6.4. Затримані на період до вирішення питання щодо направлення в приймальник-розподільник неповнолітніх віком від 11 до 16 років, які самовільно залишили спеціальний навчально-виховний заклад, де вони перебували

    Відповіли 14 адресатів

    Вказали на відсутність випадків затримання неповнолітніх які вчинили суспільно-небезпечне діяння до досягнення віку кримінальної відповідальності (згідно п. п. 6.2-6.4 цієї Таблиці).

    С. Результати опитування щодо затримання органами МВС неповнолітніх, які досягли віку кримінальної відповідальності

    7. Загальна кількість неповнолітніх, які досягли віку кримінальної відповідальності, підозрюваних у вчиненні злочину, що затримувалися органами МВС і трималися в спеціально відведених для цього приміщеннях

    Головне Управління МВС України в м. Києві, Відділ КМСН

    376

    349

    За 6 місяців 2005 р. всього по м. Києву було доставлено 1677 неповнолітніх. Із числа доставлених – 439 поміщено в притулки.

    За 6 місяців 2004 р. – 1737 чоловік. З них поміщено в притулки – 481.

    Печерське РУ ГУ МВС України в м. Києві

    40

    Станом на 29.09.2005 р

    Дніпропетровське міське Управління міліції

    В 2005 р. до КМСН м. Дніпропетровська було доставлено 1054 неповнолітніх за скоєння правопорушень, бродяжництво та жебракування. Порушення терміну знаходження в органах МВС вказаної категорії підлітків немає.

    Відділ КМСН Одеського міського управління міліції

    7

    9

    18

    7.1. Кількість неповнолітніх, підозрюваних у вчиненні злочину, що на законних підставах затримувалися органами МВС до 72 годин

    7.1.1. Віком від 14 до 16 років

    Відділ КМСН Одеського міського управління міліції

    4

    5

    5

    7.1.2. Віком від 16 до 18 років

    Відділ КМСН Одеського міського управління міліції

    3

    4

    13

    Додатково відповіли 10 адресатів

    Вказали на відсутність випадків затримання, підозрюваних у вчиненні злочину неповнолітніх, які досягли віку кримінальної відповідальності згідно п. 7 (п. 7.1. Таблиці)

    D. Результати опитування щодо затримання органами МВС неповнолітніх, які вчинили адміністративні правопорушення, але не досягли віку, з якого настає адміністративна відповідальність

    8. Загальна кількість неповнолітніх, які вчинили адміністративне правопорушення, але не досягли віку, з якого настає адміністративна відповідальність, що затримувалися на строк не більше як на три години для встановлення особи, обставин вчинення правопорушення та передачі їх батькам чи особам, які їх замінюють

    Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві

    10

    6

    Відділ КМСН Одеського міського управління міліції

    2

    1

    10

    Додатково відповіли 12 адресатів

    Вказали на відсутність випадків затримання неповнолітніх, які вчинили адміністративне правопорушення, але не досягли віку з якого настає адміністративна відповідальність (згідно п. 8 цієї Таблиці)

    E. Результати опитування щодо затримання органами МВС неповнолітніх, які вчинили адміністративні правопорушення і досягли віку, з якого настає адміністративна відповідальність

    9. Загальна кількість неповнолітніх віком від 16 до 18 років, які вчинили адміністративні правопорушення і були затримані органами МВС та трималися у спеціально відведених для цього приміщеннях до трьох годин для складання протоколу або розгляду справи по суті

    Головне Управління МВС України в м. Києві, Відділ КМСН

    376

    241

    Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві

    31

    13

    3

    Печерське РУ ГУ МВС України в м. Києві

    4

    Станом на 29.09.2005 р

    Дніпропетровське міське Управління міліції

    64

    Станом на 30 січня 2006 р.

    Відділ КМСН Одеського міського управління міліції

    26

    32

    35

    Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві

    14

    Додатково відповіли 8 адресатів

    Вказали на відсутність випадків затримання неповнолітніх віком від 16 до 18 років, які вчинили адміністративні правопорушення і досягли віку, з якого настає адміністративна відповідальність (згідно п. 9 цієї Таблиці)

    9.1. Кількість неповнолітніх, щодо яких продовжено строк адміністративного затримання до трьох діб з повідомленням про це письмово прокуророві протягом 24 годин з моменту затримання

    Відповіли 14 адресатів

    Вказали на відсутність випадків продовження строку адміністративного затримання неповнолітніх (згідно п. 9.1 цієї Таблиці)

    F.Результати опитування щодо профілактичного обліку неповнолітніх органами МВС

    10. Загальна кількість неповнолітніх, які стоять на профілактичному обліку в органах МВС

    Головне Управління МВС України в м. Києві, Відділ КМСН

    1064

    952

    Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві

    73

    64

    38

    Печерське РУ ГУ МВС України в м. Києві

    61

    Станом на 29.09.2005 р.:

    у віці до 11 років – 3 особи;

    У віці від 11 до 14 р. – 8; у віці від 14 до 16 р. – 20; у віці від 16 до 18 р. – 30.

    Відділ КМСН Одеського міського управління міліції

    313

    201

    161

    Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві

    61

    10.1. Кількість неповнолітніх, звільнених з місць позбавлення волі, які стояли на профілактичному обліку

    Головне Управління МВС України в м. Києві, Відділ КМСН

    18

    16

    Відділ КМСН Одеського міського управління міліції

    2

    4

    Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві

    2

    Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві

    2

    10.1.1. Віком від 14 до 16 років

    Відповіли 14 адресатів

    Вказали на відсутність неповнолітніх віком від 14 до 16 років, звільнених з місць позбавлення волі, які стояли на профілактичному обліку в органах МВС (п. 10.1.1 цієї Таблиці)

    10.1.2. Віком від 16 до 18 років

    Відділ КМСН Одеського міського управління міліції

    2

    4

    Додатково відповіли 10 адресатів

    Вказали на відсутність неповнолітніх, звільнених з місць позбавлення волі, що стояли на профілактичному обліку в органах МВС згідно п. 10.1 (10.1.1. і 10.1.2)

    10.2. Кількість неповнолітніх, які засуджені до позбавлення волі на певний строк, але звільнені від відбування покарання з випробуванням і стоять на профілактичному обліку в органах МВС

    Головне Управління МВС України в м. Києві, Відділ КМСН

    275

    300

    Печерське РУ ГУ МВС України в м. Києві

    4

    Станом на 29.09.2005 р

    Відділ КМСН Одеського міського управління міліції

    309

    201

    152

    Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві

    42

    51

    20

    Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві

    1

    Додатково відповіли 9 адресатів

    Вказали на відсутність неповнолітніх, які засуджені до позбавлення волі на певний строк, але звільнені від відбування покарання з випробуванням і стоять на профілактичному обліку в органах МВС

    10.2.1. Віком від 14 до 16 років

    Відділ КМСН Одеського міського управління міліції

    88

    65

    59

    10.2.2. Віком від 16 до 18 років

    Відділ КМСН Одеського міського управління міліції

    221

    136

    93

    Відповіли 13 адресатів

    Інформацію про вікову градацію неповнолітніх, згідно п. 10.2 (10.2.1-10.2.2) не надали

    10.3. Кількість неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні дії до досягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність і знаходяться на профілактичному обліку в органах МВС.

    Головне Управління МВС України в м. Києві, Відділ КМСН

    14

    4

    Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві

    6

    2

    4

    Відділ КМСН Одеського міського управління міліції

    2

    5

    Додатково відповіли 11 адресатів

    Вказали на відсутність неповнолітніх, що знаходяться на профілактичному обліку згідно змісту п. 10.3.

    10.4. Кількість неповнолітніх, які відбували покарання у виді позбавлення волі на певний строк, щодо яких здійснені заходи соціального патронажу.

    Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві

    23

    11

    14

    10.4.1. Віком від 14 до 16 років

    10.4.2. Віком від 16 до 18 років

    Додатково відповіли 9 адресатів

    Вказали на відсутність неповнолітніх, які стоять на профілактичному обліку у відділах КМСН

    G. Кількість скарг неповнолітніх, їх батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників, захисників, представників громадськості на дії (бездіяльність) працівників міліції щодо неповнолітніх

    11. Кількість скарг на дії працівників міліції під час проведення оглядів, обшуків, вилучень та інших слідчих дій

    12. Кількість скарг на перевищення строків (8 годин) затримання і тримання в спеціально відведених для цього приміщеннях осіб віком від 11 до 14 (16) років, які залишилися без догляду законних представників або не мали їх

    13. Кількість скарг на перевищення строків затримання (8 годин) неповнолітніх від 11 до 14 (16) років, які вчинили правопорушення до досягнення віку, з якого за такі діяння особи підлягають кримінальній відповідальності

    14. Кількість скарг на перевищення строків (72 години) затримання неповнолітніх від 16 (14) років, підозрюваних у вчиненні злочинів

    15. Кількість скарг про не складання протоколів про адміністративні правопорушення, вчинені неповнолітніми

    16. Кількість скарг перевищення строків (3 години або 3 доби) адміністративного затримання неповнолітніх

    17. Кількість скарг на несвоєчасне повідомлення органів прокуратури, а після встановлення особи неповнолітнього – батьків або осіб, що їх замінюють про затримання неповнолітнього, в т.ч. про його адміністративне затримання

    18. Кількість скарг про несвоєчасне сповіщення органів опіки та піклування за місцем перебування неповнолітнього про відомий факт залишення його без опіки (піклування) батьків

    Відповіли 7 адресатів

    Група запитань (п. 11-18) була адресована лише міським управлінням міліції в 14 регіонах України

    Вказали на відсутність скарг неповнолітніх, їх батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників, захисників, представників громадськості на дії (бездіяльність) працівників міліції щодо неповнолітніх (згідно п. 11-18 цієї Таблиці)

     

    Печерське РУ ГУ МВС України в м. Києві надало інформацію (станом на 29.09.2005) за власною формою і тому деякі дані в таблицю не включені:

      1. Всього доставлено неповнолітніх в міськрайоргани – 148.

      • За вчинення злочинів – 40.

      • За вчинення адміністративних правопорушень –

      • За бродяжництво – 92.

      • За жебрацтво – 4.

      • Бездоглядних, які не бродяжили і жебракували

      • З інших причин – 4.

      1. З числа доставлених:

        • Поміщено до притулків для неповнолітніх – 75.

        • Поміщено до приймальників-розподільників для неповнолітніх – 3.

        • Поміщено до медичних закладів – 12.

        • Поміщено до СІЗО – 6.

        • Повернуто батькам (опікунам) – 48.

        • Направлено до суду за вчинення адміністративних правопорушень – 4.

      2. Кількість осіб, яким винесено офіційне попередження – 9.

        • Про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї – 6.

        • Про неприпустимість віктимної поведінки – 3.

        Направлено 1 повідомлення органам опіки та піклування про відомий факт залишення дитини без опіки (піклування)

         

        4.2. Інформація з джерел ЗМІ:

        „Под бигбордом "Нас має бути 52 мільйони! Кохаймося!" на Борщаговке снова несколько оборвышей делят между собой клей и пакетики. Приюты, интернаты, спецшколы, приемники-распределители — чего только не создали взрослые, чтобы хоть как-то вернуть детей "на путь истинный". А они все равно здесь, под бигбордом, в метро и переходах. Или, что еще хуже, в электричках "бороздят просторы" России, Белоруссии, Молдавии. Таких деток возвращают через приемники-распределители. А дальше по-разному. Если не замешан ни в каких темных делах, то ребенок вернется к родителям, в ином случае — школа cоцреабилитации, колония или интернат. К примеру, через Киевский приемник ежегодно проходит более полутысячи детей. Его полувековые стены уже и не помнят, что такое капитальный ремонт, а работники — когда в последний раз в этих стенах находились учителя. Несмотря на начало учебного года...

        ...Департамент криминальной милиции и работники приемника объясняют уменьшение количества детей тем, что в последнее время судьи по делам несовершеннолетних предпочитают вернуть "оступившегося" ребенка в семью к родителям, чем наказывать колонией или спецшколой, в которые попадают как раз через приемник-распределитель.

        А финансирование возможно улучшить — за счет сокращения подобных заведений. „В таком количестве приемники-распределители государству не нужны”, - убежден начальник департамента Михаил Цимбалюк. Сейчас там находится всего 64 ребенка, приблизительно по 2—3 человека в каждом. А в распределителях Житомира и Винницы – вообще по одному. В наших планах оставить лишь транзитные распределители в Киеве, Одессе, Харькове и Симферополе. Харьков чаще всего принимает беглецов в Россию, Одесса — в Молдавию. Так мы уменьшим количество заведений, зато обеспечим большее финансирование оставшимся и усилим контроль за подростками, попавшими в так называемую "группу риска"... „Конечно, это не реабилитационный центр, - объясняет Олеся Зуб. У нас дети могут находиться всего 30 дней. Для ребят, среди которых – наркоманы, воры и даже соучастники убийства, необходим строгий режим. Но, поверьте, результат работы нашего и многих других заведений будет лучше, если в них будетуютная, домашняя обстановка. Мы все это пытаемся создать для них, потому и капитальный ремонт — не просто чья-то выдумка, а жизненная необходимость. Побыв в тепле и уюте, дети не стали бы вновь рваться на улицу”.

        Анастасия Белоусова "Сегодня" 8.09.2005.

        4.3. Біля третини скарг, які находять на адресу МТПЛ – УС щодо порушень права особи на свободу та особисту недоторканість, застосування, на думку скаржників, жорстокого поводження до особи, стосуються неповнолітніх.

        6 лютого 2006 р. до нашого Товариства надійшло звернення батьків трьох неповнолітніх: В., К., П, обвинувачених за ст. 152 ч. 3, ст. 153 ч.2.

        Батьки повідомляють, що досудове розслідування по справі, порушеній у зв’язку з обвинуваченням їх дітей, триває майже три роки, справа слухалась в різних судах тричі. Діти весь цей час тримаються в СІЗО №6 м. Артемівська. Як зазначено в листі прокуратурою було здійснено перевірку викладених скаржниками фактів. Але, на думку батьків, заходів для більш ефективного розгляди справи не було вжито.

        МТПЛ – УС було направлено відповідні звернення до Верховного Суду України, Генеральної прокуратури України та Прокуратури Донецької області.

        25 січня 2006 р. Верховний Суд України затвердив лист Головам апеляційних судів, в якому вказано, що„...перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету”.

        Протягом трьох тижнів надійшла відповідь на наше звернення з Прокуратури Донецької області (Генеральна прокуратура України також розглянула наш лист, але направила його за належністю до компетенції Прокуратури Донецької області). У своїй відповіді Прокуратура Донецької області зазначила, що вироком Красноармійського міського суду Донецької області від 13.12.05 неповнолітні Я., В., К., П. визнані винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 152 КК України. Засудженими, їх представниками та захисниками вирок суду оскаржується в апеляційному порядку. Оскільки на теперішній час вирок суду не набрав чинності, доводи апеляційних скарг будуть перевірені в суді апеляційної інстанції.” Чекаємо інформації про результати розгляду апеляційної скарги.

        4.4. Наші багаторічні дослідження життєвого шляху неповнолітніх і молоді, що перебувають поза межами соціальних інституцій (біля 250 історій), показує, що самоорганізоване проживання молодої людини „на вулиці” обов’язково пов’язане із організацією стосунків із структурами і конкретними працівниками органів МВС.

        Наведемо один „ексклюзивний” приклад:

        Декілька років тому, група дітей (15-20 осіб від 10 до 18 років) проживали в технологічному приміщенні теплотраси.

        Розташована ця „ничка” була близько від „урядової” автотраси. Екзотичного вигляду діти, мабуть, не відповідали естетичним смакам наших урядовців і міліція робила все ще знала по темі „антиспелеологія”. Дітей спробували вигнати з колектору за допомогою сльозоточивого газу. Не вийшло. Потім всі дитячі лахи було спалено. Стіни колектору вкрилися кіптявою. А діти вилазили з люків як справжні театральні чортенята. Ситуація з естетикою ще погіршилася, а для міліцейського начальства стала напруженою. Комусь з керівників прийшло в голову цікаве рішення – і діючий колектор, і дитяча „ничка” були засипані піском. До такого варіанту діти були не готові і організовано перемістились жити на будівництво лівобережного поштамту. Ця весела і сумна історія має продовження до сьогоднішнього дня. Маленькі „чортенята” виросли – тепер 18-річні молоді хлопці і дівчата. Живуть вони поки що на квартирі у знайомого, але, на жаль, в соціально-неприйнятному режимі (не навчаються, не працюють тощо). Продовжують контакти з нашим Товариством й і іншими гуманітарними структурами.

        Фантазія не забороняє уявити й інший варіант цієї історії: поряд з дитячою самооорганізованою домівкою з’являється намет, у якому і вдень, і вночі віддано працюють психологи, педагоги, соціальні працівники, міліціонери, поступово вирішуючи проблеми кожної дитини.

        4.5. Наведена в Таблиці 6 інформація є зрозуміло лише частиною даних, які б бажано отримати в рамках більш потужного моніторингу. Так, поза нашою увагою залишилась багатогранна діяльність таких державних структур як служби у справах неповнолітніх, соціальні служби для молоді, моніторинг функціонування державних так комунальних притулків для неповнолітніх та приймальників-розподільників МВС. Безумовно важливим було б систематичне дослідження внеску громадських організацій в рішення проблем соціалізації підлітків та молоді групи ризику. Мається на увазі практика роботи недержавних притулків, центрів адаптації, волонтерів, що працюють з дітьми на вулиці і т. п.

        Також у цьому виданні не розглядається питання щодо дотримання прав криміналізованих неповнолітніх і молоді під час слідства, тримання в ІТТ та СІЗО, під час судових процесів, при відбуванні покарань у місцях позбавлення волі, а також після звільнення з виховних колоній. Всі ці етапи є складовими процесу соціалізації, десоціалізації та наступної ресоціалізації підлітків і молоді, що складають цільову групу Проекту. МТПЛ – УС накопичило багато фактичного матеріалу із зазначених проблем

        В даному дослідженні ми зосередили увагу лише на одній із зазначених вище проблем – чи сприймає законодавство України самоорганізовану дитину, яка певний час проживає поза межами соціальних інституцій. Як практично органи МВС працюють з проблемними дітьми і молоддю?

        Ось що повідомляє з цього приводу преса в суто інформаційному, не сенсаційному плані:

        „Київським відділом кримінальної міліції у справах неповнолітніх регулярно проводяться профілактичні заходи з метою попередження правопорушень з боку неповнолітніх та відносно них, запобігання їх бродяжництву, жебрацтву та іншим негативним явищам, з якими доводиться стикатися маленьким громадянам, обділеним батьківською увагою. Як повідомили ForUm’у у ЦЗГ МВС України, з початку року співробітниками цього відділу проведено вже 10 рейдів на території столиці щодо виявлення та затримання неповнолітніх бродяг. З підвалів, притонів різного ґатунку та інших місць тимчасового переховування малих безпритульних вилучено 374 неповнолітніх. Характерна риса - кожен третій з них виявився приїжджим до столиці у пошуках кращого життя. 49 з затриманих поміщено до притулків, 18 доставлено до медичних закладів, 8 - відправлено до столичного приймальника-розподільника для неповнолітніх. Під час останнього заходу співробітниками київського КМСН обстежено підвал 129-го будинку на вул. Саксаганського та територію, прилеглу до Київського залізничного вокзалу. У підвалі протягом якогось часу мешкав, зігріваючись трубами парового опалення, 15-річний бомж, родом з Київської області. Неподалік вокзалу в колекторі теплотраси було знайдено чотирьох неповнолітніх. Всі четверо виявилися приїжджими з Житомирської та Закарпатської областей. Як довго їм слугує житлом вузький простір колектора, вони повідомити відмовилися.

        Паралельно колегами з Голосіївського райуправління міліції затримано двох малолітніх бродяг, а з Оболонського - трьох. Всіх затриманих цього дня оглянуто працівниками лікарняного закладу та передано до притулку, що в Дніпровському районі Києва. "forUm" 15.02.2006 12:48

        Див. також подібне повідомлення ЗМІ в розділі 2.2 цієї брошури

        Відповідно до ст. 5 Закону України „Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” від 24 січня 1995 р, кримінальна міліція у справах неповнолітніх, зокрема зобов’язана „повертати до місця постійного проживання, навчання або направляти до спеціальних установ для неповнолітніх у термін не більше восьми годин з моменту виявлення неповнолітніх, яких було підкинуто, або які заблукали, або залишили сім’ю чи навчально-виховні заклади”

        На наш погляд, у наведеному вище фрагменті, законодавець не був послідовним, визначаючи статус дитини та завдання міліції. Можна погодитись, що підкинуте немовля чи мала дитина, яка заблукала, повинна бути зафіксована органами МВС і влаштована у відповідний дитячий заклад. Інша справа – неповнолітні віком 12-16 років, які свідомо, можливо неодноразово залишали сім’ю чи навчально-виховний заклад або проживає поза соціальними інституціями досить довгий термін. Такі діти потребують спеціального вивчення та психолого-педагогічного впливу. Ефективність механічного „виявлення” та „повернення” підлітка в родину та школу завжди викликала у представників НУО, педагогів і науковців великий сумнів і спротив.

        5. Прикінцеві зауваження.

        Проаналізуємо спочатку термінологію, що застосовується в матеріалі щодо дитини-людини, дитини-громадянина України, яка підписала всі базові міжнародні пакти та конвенції щодо прав людини, зокрема дитини: „15-річний бомж”, „бродяга”, „жебрак”, „затриманий”, поміщений, відправлений, доставлений”, „притон”, „місце переховування”, „профілактичні заходи (рейди)” тощо.

        У практиків, що щоденно працюють з „дітьми вулиці”, а також у правозахисників виникає безліч питань:

        Найперше – чи є адекватною практика примусового „вилучення” проблемних дітей з вулиці, „нички” (підвалу, горища, теплотраси, халабуда в гідропарку та інших „місць переховування”)? Так вимагає закон – кажуть нам працівники міліції: дитина має бути „виявлена і повернута” в обов’язковому порядку.

        А як взагалі законодавство описує статус тієї самої молодої людини, яку необхідно „виявити і повернути”?

        Згідно закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей” від 2 червня 2005 р.: „Безпритульні діти – діти, які були вимушені залишити або самі залишили сім’ю чи дитячі заклади, де вони виховувались, і не мають певного місця проживання” (ст. 2).

        Облік безпритульних дітей здійснюється службами у справах неповнолітніх місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування (ст.7 )

        Закладами соціального захисту для безпритульних дітей є: притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх; центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах неповнолітніх (ст. 15)”.

        Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Типового положення про центр обліку бездомних громадян” від 30 березня 2006 р. передбачає:

        „Центр обліку бездомних громадян (далі – центр) є спеціалізованим закладом соціального захисту, утвореним для ведення обліку громадян, що не мають житлового приміщення (будинку, квартири, кімнати тощо), яке вони можуть використовувати для проживання, перебування і в якому можуть бути зареєстровані (п. 1).

        Центр, зокрема, веде первинний облік бездомних громадян та створює інформаційний банк даних на електронних і паперових носіях; видає посвідчення про взяття на облік за формою, затвердженою Мінпраці (п. 5) ;

        Центр надає послуги на підставі письмової заяви бездомним громадянам України, що досягли 18-річного віку, особам без громадянства, які постійно на законних підставах проживали, а після втрати права на житло продовжують проживати на території України (п. 6).

        Безпритульні діти, що звертаються до центру, в супроводі його працівників направляються до притулків для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх за територіальним принципом розташування притулку. У разі звернення до центру бездомних громадян з дітьми діти направляються до зазначених притулків лише за згодою батьків

        Стаття 18 Закону України „Про організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування передбачає, що створення і функціонування закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, незалежно від підпорядкування таких закладів, здійснюються в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами”.

        На виконання вимог цієї статті Кабінет міністрів України затвердив Постанову „Про затвердження Типового положення про соціальний гуртожиток” від 8 вересня 2005р. В цій постанові визначено (п. 1), що соціальний гуртожиток (далі - гуртожиток) - заклад для тимчасового проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком від 15 до 18 років, а також осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком від 18 до 23 років, метою діяльності якого є створення умов для соціальної адаптації осіб, що в ньому проживають, та їх підготовка до самостійного життя.

        Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, затвердило 18 серпня 2005 року „Порядок ведення банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”, в якому в до переліку „діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування”, додана категорія „безпритульні діти” (спираючись на аналогічне формулювання в Законі України „Про охорону дитинства”)

        Повернемося до нашого питання про визначення статусу дитини, яка, фактично, тривалий термін, проживає „на вулиці” в умовах самоорганізації, самозабезпечення і т.п.

        В законодавстві існує єдине визначення: безпритульні діти – діти, які були вимушені залишити або самі залишили сім’ю чи дитячі заклади, де вони виховувались, і не мають певного місця проживання (Див. вище – Закон „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”).

        Підемо далі. А чи може безпритульна дитина, якимось чином отримати, посвідчення („сертифікат”), який би свідчив про її статус, адже служби у справах неповнолітніх повинні вести облік таких дітей і у подальшому вносити їх у єдиний банк даних (згідно згаданого вище Наказу Мінсім’їмолодьспорту )?

        Такі діти з 15 до 18 років, теоретично, мають можливість проживати у соціальному гуртожитку (які мають бути створені в 2006 році). Відповідно до Положення про соціальні гуртожитки, зарахування до нього здійснюється згідно з наказом директора гуртожитку на підставі заяви особи, документа, що її посвідчує (?), та направлення місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування. Зауважимо, що громадяни, які досягли 18 років можуть отримати посвідчення про взяття на облік у Центрі обліку бездомних громадян.

        Підсумуємо наші міркування. На сьогодні, безпритульні діти (в офіційній термінології), фактично, не мають статусу, а тому – позбавлені певних прав. Волевиявлення дитини, міркування стосовно свого статусу, її бажання на певний термін в тій чи іншій формі відстрочити процес інтенсивної соціалізації („повернення...”) не мають юридичного підґрунтя, а тому – не знаходять відгуку у представників державних структур, зокрема органів МВС.

        ДОДАТОК № 1

        Перелік нормативних актів, охоплених Проектним моніторингом

        МІЖНАРОДНІ АКТИ:

          1. Загальна декларація прав людини

          2. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права

          3. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права

          4. Конвенція про захист прав людини та основних свобод

          5. Конвенція про права дитини

          6. Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії

          7. Европейские пенитенциарные Правила Пересмотренный текст Европейских миниальных стандартных правил обращения с заключенными

          8. Європейська конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню

          9. Європейська конвенція про нагляд за умовно засудженими або умовно звільненими правопорушниками

          10. Минимальные стандартные правила Организации Объединенных Наций в отношении мер, не связанных с тюремным заключением (Токийские правила)

          11. Минимальные стандартные правила Организации Объединенных Наций, касающиеся отправления правосудия в отношении несовершеннолетних ("Пекинские правила")

          12. Руководящие принципы Организации Объединенных Наций для предупреждения преступности среди несовершеннолетних (Эр-Риядские руководящие принципы)

          13. Рекомендация N R (87) 3 Комитета министров государствам-членам относительно Европейских пенитенциарных правил

          14. Європейська конвенція про здійснення прав дітей (Страсбург, 25 січня 1996 року)

          15. Європейська конвенція про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми (Люксембург, 20 травня 1980 року)

          16. Європейський кодекс соціального забезпечення (Страсбург, 16 квітня 1964 року)

          17. Конвенція про медичну допомогу та допомоги у випадку хвороби

          18. Конвенція про мінімальний вік для прийому на роботу

          19. Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей

          20. Конвенція про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці

          21. Соглашение о сотрудничестве министерств внутренних дел в вопросах возвращения несовершеннолетних в государства их проживания (Волгоград, 24 сентября 1993 года)

          22. Конвенція ООН про мінімальні норми соціального забезпечення

          23. ООН, Декларация и План действий „Мир, пригодный для жизни детей”, приняты резолюцией S-27/2 специальной сессии Генеральной Ассамблеи 10 мая 2002 года

          24. Конвенція ООН про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти від 14 грудня 1960 року

          25. Конвенція ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання

          26. Правила Организации Объединенных Наций, касающиеся защиты несовершеннолетних, лишенных свободы

          27. Перший Протокол до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (1) Париж, 20.III.1952

          28. Протокол N 12 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод (ETS N 177 ) (укр.)

          29. Протокол N 4 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, який гарантує деякі права та свободи, не передбачені Конвенцією та Першим Протоколом до неї, із поправками, внесеними відповідно до положень Протоколу N 11

          30. Устав (Конституция) Всемирной организации здравоохранения *

          31. Европейская конвенция о репатриации несовершеннолетних

          32. Резолюция N (76) 10 о некоторых мерах наказания, альтернативных лишению свободы (9 марта 1976 года)

          33. Свод принципов защиты всех лиц, подвергаемых задержанию или заключению в какой бы то ни было форме (Резолюция 43/173 Генеральной Ассамблеи ООН от 9 декабря 1988 года)

          34. Декларация о социальных и правовых принципах, касающихся защиты благополучия детей, особенно при передаче детей на воспитание и их усыновлении на национальном и международном уровнях

          35. Декларация прав ребенка 20 ноября 1959 года

          36. Декларация о защите женщин и детей в чрезвычайных обстоятельствах и в период вооруженных конфликтов

          37. Всемирная декларация об обеспечении выживания, защиты и развития детей

          38. Всемирная встреча на высшем уровне в интересах детей состоялась в Организации Объединенных Наций, в г. Нью-Йорке, 30 сентября 1990 года

          39. Положение о плохом обращении и заброшенности детей Принято 36-й Всемирной медицинской ассамблеей, Сингапур, октябрь 1984 г.

        АКТИ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

          1. Конституція України

          2. Цивільний кодекс України

          3. Сімейний кодекс України

          4. Цивільний процесуальний кодекс України

          5. Кримінальний кодекс України

          6. Кримінально-процесуальний кодекс України

          7. Кодекс України про адміністративні правопорушення

          8. Кодекс законів про працю України

          9. Житловий кодекс України

          10. Кодекс адміністративного судочинства України

          11. Кримінально-виконавчий кодекс України

            Закони України:

          12. Про Державну кримінально-виконавчу службу України від 23 червня 2005 р.

          13. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі від 1 грудня 1994 р.

          14. Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України 26 березня 1992 р.

          15. Про попереднє ув’язнення від 30 червня 1993 р.

          16. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 р.

          17. Про професійно-технічну освіту від 10 лютого 1998 р.

          18. Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 року

          19. Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю від 4 листопада 2004 року

          20. Про освіту від 23 травня 1991 року

          21. Закон України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року

          22. Про державну допомогу сім’ям з дітьми від 21 листопада 1992 року

          23. Про дошкільну освіту від 11 липня 2001 року

          24. Про загальну середню освіту від 13 травня 1999 р.

          25. Про інформацію від 2 жовтня 1992 року

          26. Про міжнародні договори України від 29 червня 2004 року

          27. Про міліцію від 20 грудня 1990 року

          28. Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року

          29. Про місцеві державні адміністрації від 9 квітня 1999 року

          30. Про оперативно-розшукову діяльність від 18 лютого 1992 року

          31. Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх від 24 січня 1995 року

          32. Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей від 2 червня 2005 року

          33. Про позашкільну освіту від 22 червня 2000 року

          34. Про прокуратуру від 5 листопада 1991 року

          35. Про свободу пересування та вільний вибір місця від 11 грудня 2003 року проживання в Україні

          36. Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк від 10 липня 2003 року

          37. Про соціальні послуги від 19 червня 2003 року

          38. Про соціальну роботу з дітьми та молоддю від 21 червня 2001 року

          39. Про оперативно-розшукову діяльність від 18 лютого 1992 року

          40. Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування від 13 січня 2005 року

            Інші акти Верховної Ради:

          41. Постанова Верховної Ради України „Про Рекомендації парламентських слухань "Про проблему бездомних громадян та безпритульних дітей і шляхи її подолання" від 3 лютого 2004 року.

          42. Постанова Верховної Ради України „Про дитячу безпритульність в Україні та шляхи подолання цього явища” від 6.09.2005 р.

          43. Указ Президії Верховної Ради РСР „Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР від 28 липня 1988 р.”

          44. Указ Президії Верховної Ради СРСР „Положення про порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину” від 13 липня 1976 р.

            Акти Президента України

            Укази:

          45. Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей від 11 липня 2005 р.

          46. Про державну програму запобігання дитячій бездоглядності на 2003-2005 р.

          47. Про затвердження Заходів щодо поліпшення становища дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків від 17 жовтня 1997 року

          48. Про Положення про Державний департамен України з питань виконання покарань від 31 липня 1998 року

          49. Про Міністерство освіти і науки України від 7 червня 2000 року

          50. Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності від 28 січня 2000 року

          51. Концепція розвитку охорони здоров’я населення України від 7 грудня 2000 року.

          52. Положення про Міністерство охорони здоров’я України від 24 липня 2000 року.

          53. Положення про Міністерство України у справах сім’ї, дітей та молоді від 30 липня 2004 року.

          54. Комплексні заходи щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві від 18 березня 1998 року.

          55. Про проведення в Україні у 2006 році Року захисту прав дитини від 29 листопада 2005 року

          56. Про Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту від 18 серпня 2005 року

            Розпорядження:

          57. Розпорядження Президента України „Про заходи щодо поліпшення утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування від 29 листопада 2000 року

            Акти Кабінету Міністрів України:

          58. Постанова Кабінету міністрів України від 16.06.1992 „Про норми харчування осіб, які тримаються в установах кримінально-виконавчої системи, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Міністерства внутрішніх справ”

          59. Постанова КМУ „Про схвалення Концепції Державної програми подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 роки” від 7 грудня 2005 р. N 503-р

          60. Постанова КМУ „Про затвердження Порядку повернення дітей-іноземців до місць їх постійного проживання” від 26 вересня 2002 р.

          61. Постанова КМУ „Про затвердження Інструкції з обліку дітей і підлітків шкільного віку” від 12 квітня 2000 р.

          62. Постанова КМУ „Про утворення Міжвідомчої комісії з питань охорони дитинства” від 3 серпня 2000 р.

          63. Постанова КМУ „Про затвердження плану заходів щодо реалізації положень Концепції запобігання та викоренення найгірших форм праці дітей” від 29 жовтня 2003 р.

          64. Постанова КМУ „Про затвердження Порядку ведення обліку дітей, які можуть бути усиновлені, осіб, які бажають усиновити дитину, та здійснення нагляду за дотриманням прав дітей після усиновлення” від 28 серпня 2003 р.

          65. Постанова КМУПро затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров’я та вищих медичних закладах освіти” від 17 вересня 1996 р.

          66. Постанова КМУ „Про затвердження Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім’ї або реальну його загрозу” від 26 квітня 2003 р.

          67. Постанова КМУ „Про затвердження Положення про загальноосвітній навчальний заклад” від 14 червня 2000 р.

          68. Постанова КМУ „Про Типове положення про притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх” від 9 червня 1997 р

          69. Постанова КМУ „Про затвердження Порядку повернення до України позбавлених батьківського піклування дітей, які є громадянами України” від 23 квітня 2003 р.

          70. Постанова КМУ „Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми” від 27 грудня 2001 р.

          71. Постанова КМУ „Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу” від 26 квітня 2002 р.

          72. Постанова КМУ „Про затвердження типових положень про службу у справах неповнолітніх” від 25 листопада 1999 р.

          73. Постанова КМУ „Про заходи щодо вдосконалення соціальної роботи із сім’ями, дітьми та молоддю” від 27 серпня 2004 р.

          74. Постанова КМУ „Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування” від 5 квітня 1994 р

          75. Постанова КМУ „Про затвердження Типового положення про соціальний гуртожиток” від 8 вересня 2005 р.

          76. Постанова КМУ „Про створення кримінальної міліції у справах неповнолітніх” від 8 липня 1995 р

          77. Постанова КМУ „Про затвердження Типового положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей” від 28 січня 2004 р.

          78. Постанова КМУ „Про утворення Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді” від 27 серпня 2004 р.

          79. Постанова КМУ „Про затвердження Порядку проведення конкурсу проектів програм, розроблених громадськими організаціями, стосовно дітей, молоді, жінок та сім’ї” від 25 липня 2002 р.

          80. Постанова КМУ „Про Програму приведення умов тримання засуджених, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, а також осіб, що тримаються у слідчих ізоляторах і лікувально-трудових профілакторіях” від 26 січня 1994 р

          81. Постанова КМУ „Про затвердження положень про спостережні комісії та піклувальні ради при спеціальних виховних установах” від 1 квітня 2004 р.

          82. Постанова КМУ „Про затвердження Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання” від 16 січня 2003 р.

          83. Постанова КМУ „Про затвердження Типового положення про соціальний центр матері та дитини” від 8 вересня 2005 р.

          84. Постанова КМУ „Про затвердження Типового положення про центр обліку бездомних громадян” від 30 березня 2006 р.

          85. Постанова КМУ „Про організацію діяльності загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації від 13 жовтня 1993 р.

          86. Постанова КМУ „Про порядок участі центральних органів виконавчої влади у діяльності міжнародних організацій, членом яких є Україна” від 13 вересня 2002 р.

          87. Постанова КМУ „Про затвердження Типового положення про соціально-реабілітаційний центр - дитяче містечко” вiд 27.12.2005

          88. Постанова КМУ „Про затвердження типових положень про управління у справах сім’ї, молоді та спорту обласної, Севастопольської міської державної адміністрації, про відділ у справах сім’ї, молоді та спорту районної, районної у м. Севастополі державної адміністрації”  вiд 01.02.2006

            Акти судової влади України:

          89. Розпорядження КМУ „Про затвердження Концепції запобігання та викоренення найгірших форм праці дітей” від 16 червня 2003 р.

          90. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 49 Конституції України "у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно" (справа про безоплатну медичну допомогу)

          91. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 66 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Кабінету Міністрів Україн "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров’я та вищих медичних закладах освіти" (справа про платні медичні послуги)

          92. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 1 пункту 4 Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (справа щодо прописки)

          93. Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України „Судова практика у справах про злочини неповнолітніх і втягнення їх у злочинну діяльність” від 29.08.2003.

          94. Верховний Суд України, Узагальнення від 01.02.2005 „Практика застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту”

          95. Пленум Верховного Суду України „Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх” від 16.04.2004

          96. Пленум Верховного Суду України „Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства” від 25.04.2003

            Акти центральних органів виконавчої влади України:

          97. Наказ МЗС України „Про затвердження Правил ведення обліку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, та дітей – громадян України, які всиновлені іноземцями” від 29.11.99

          98. Міністерство у справах сім’ї, дітей та молоді, МВС України, Наказ „ Про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії управлінь (відділів) у справах сім’ї та молоді, служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді та органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї” від 09.03.2004

          99. Наказ Міністерство у справах молоді та спорту „Про затвердження Порядку ведення банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” від 29.07.2005

          100. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України про „Типове Положення про дитячий будинок-інтернат” від 29.12.2001

          101. Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Державний Департамент з питань виконання покарань, Наказ „Про затвердження Порядку взаємодії центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і установ виконання покарань у проведенні соціальної роботи з неповнолітніми та молоддю, які відбувають покарання в цих установах і звільняються з них” від 28.10.2005.

          102. Наказ Міністерства у справах сім’ї, дітей та молоді „Про затвердження Порядку виявлення та ведення обліку дітей службами у справах неповнолітніх” від 14.04.2004

          103. Наказ Міністерства у справах сім’ї, дітей та молоді „Про затвердження Порядку повернення дітей, які самовільно залишили сім’ї та заклади соціального захисту, до місць їх постійного проживання (перебування)” від 16.06.2004

          104. Спільний Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Верховного суду України, Служби безпеки України від 16.10.96 „Про затвердження Інструкції про порядок конвоювання та тримання в судах підсудних (засуджених) за вимогою судових органів”

          105. Спільний Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 23.04.2001 „Про заходи щодо дотримання законності при затриманні осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обранні щодо них запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та додержанні встановлених законом строків затримання і тримання під вартою під час досудового слідства”

          106. Спільний Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Верховного суду України, Служби безпеки України, Державної податкової адміністрації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.07.1999 Про затвердження Інструкції про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства”

          107. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25.01.2006 „Про затвердження Інструкції з організації перегляду кореспонденції осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах”

          108. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 10.10.2005 „Про затвердження Положення про підрозділ спеціального призначення”

          109. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 20.09.2000 „Про затвердження Правил поведінки в слідчих ізоляторах осіб, узятих під варту, і засуджених”

          110. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 20.09.2000 „Про затвердження нормативно-правових актів з питань тримання і поведінки осіб, узятих під варту, і засуджених у слідчих ізоляторах Державного департаменту України з питань виконання покарань”.

          111. Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 13.07.96 „Про затвердження Положення про приймальники-розподільники для неповнолітніх органів внутрішніх справ”

          112. Наказ МОЗ України „Про затвердження Типового положення про будинок дитини” від 18.05.98

          113. Державний комітет України у справах сім”ї та молоді, МВС України, МОН України, МОЗ України, Наказ, „Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення” від 16.01.2004

          114. МОН України, МОЗ України, Наказ, „Про затвердження Порядку передавання закладами охорони здоров’я та навчальними закладами дітей усиновлених громадянами України та іноземцями” від 22.12.2004

          115. МОН України, Наказ, „Про затвердження Положення про піклувальну раду загальноосвітнього навчального закладу” від 05.02.2001

          116. Державний комітет України у справах сім”ї та молоді, МОН України, МОЗ України, Міністерство праці та соціальної політики України, Наказ „Про затвердження Правил опіки та піклування” від 26.05.99

          117. МВС України „Про затвердження Положення про основи організація розкриття органами внутрішніх справ України злочинів загальнокримінальної спрямованості від 30.04.2004

          118. Міністерство у справах молоді та спорту „Про затвердження Типового положення про Службу соціальної підтримки сімей” від 17.08.2005

          119. Постанова Пленуму Верховного Суду України „ Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства” від 25.04.2003

          120. МОН України, Мінсім’ядітимолодь України;  Наказ, Положення  вiд 21.09.2004 “Про затвердження Положення про дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування”

          121. Держкомстат України, Держкоммолодьспорттуризм;  Інструкція, Форма  вiд 27.03.2001  
            Інструкція щодо заповнення форми державної статистичної звітності N 2-притулок (піврічна, річна) "Зведений звіт про рух контингенту вихованців притулків для неповнолітніх"

          122. Державний Департамент України з питань виконання покарань „Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань” від 25.12.2003

        ДОДАТОК № 2

        Перелік джерел масової інформації, які були об’єктами проектного моніторингу

      • Вечерние Вести www.vv.com.ua
      • Вечірній Київ www.vechirka.kiev.ua
      • Газета по-киевски www.pk.kiev.ua
      • Грани www.grani.kiev.ua
      • День www.day.kiev.ua
      • Дзеркало тижня www.zerkalo-nedeli.com
      • Киевские ведомости www.kv.com.ua
      • Київський телеграф www.versii.com/telegraf/
      • Київпресінформ
      • Молодь України www.uamedia.visti.net/mu
      • Правда України www.uamedia.visti.net/pu
      • Свобода www.svoboda.com.ua
      • Сегодня www.today.viaduk.net
      • Сільські вісті www.silskivisti.kiev.ua/
      • Слово просвіти www.slovo.prosvita.com.ua
      • Україна і світ сьогодні www.uwtoday.com.ua
      • Україна молода www.umoloda.kiev.ua
      • Укрінформ www.news.ukrinform.com/ukr/
      • УНІАН www.unian.net
      • Факти www.facts.kiev.ua
      • Хрещатик www.kreschatic.kiev.ua
      • Юридическая практика www.ypgazeta.com
      • Інформаційне агенстсво „ПРИМА NEWS”

        www.prima-news.ru

      • Офіційні друковані ЗМІ:
      • Офіційні сайти органів влади:
        • Президент України: www.president.gov.ua
        • Кабінет Міністрів України (Урядовий Портал): www.kmu.gov.ua
        • Генеральна Прокуратури України: www.gp.gov.ua
        • Офіційний сайт Київської міської влади: www.kmv.gov.ua
        • Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту www.mms.gov.ua
      • Громадські портали:
      •  

        Подяку висловлюємо:

        Бондарю Віктору

        Глазунову Тарасу

        Костіву Василю

        Корнієвському Георгію

        Косторному Олександру

        Кравцю Євгену

        Кудлай Тамарі

        Кудряшову Вадиму

        Максимовій Наталії

        Осипчуку Роману

        Решетнік Галині

        Сивоконь Тетяні

        Сухоруковій Наталії

        Томашевському Михайлу

        Шкрюм Таїсії

       Поділитися