MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

ЄСПЛ визнав прийнятними скарги стосовно теракту в Беслані

02.07.2015   
Яра Скрипник, Вікторія Харченко
Європейський суд з прав людини визнав прийнятними скарги заявників стосовно терористичного акту, що відбувся 1-3 вересня 2004 року у Беслані

1 вересня 2004 року замість свята Знань стало чорним днем для всього невеличкого містечка Беслан, що у Північній Осетії. Під час урочистостей у звичайній школі №1 відбувся напад озброєних терористів, які захопили всіх присутніх у заручники. Більше тисячі  осіб – учні, батьки, викладачі -  опинилися  зачиненими  у величезному спортивному залі навчального закладу, який був під зав’язку набитий  вибухівкою, і провели в справжньому пеклі декілька днів без їжі, води та медикаментів.

3 вересня, коли напруження досягло свого апогею, сталася серія вибухів,   внаслідок яких почалася величезна пожежа та обвалився дах, не залишаючи жодних шансів на порятунок: люди просто згоріли заживо під уламками. Силовиками було прийнято рішення про терміновий штурм школи з метою знищення терористів. Почалася зачистка території, жертви, намагаючись вибратися, потрапляли під перехресний вогонь, а після евакуації перестрілка продовжувалася ще близько дванадцяти годин. Загалом цей страшний теракт забрав життя 334 людей, серед яких майже двісті дітей.

Вже минуло понад десять років з дня трагедії, що шокувала весь світ; маленькі першокласники, які того дня йшли до школи, минулого року отримали атестати про закінчену середню освіту, але відповідей на численні запитання змучені родичі досі не отримали.

Здавалося, що в житті цих сімей не може бути нічого жахливішого, ніж події того чорного вересня, але низка судів, яким не видно кінця та краю, може спростувати цю тезу. Заручники та їх родичі оббили пороги усіх можливих державних інстанцій, пережили понад сотню судових слухань, самостійно вивчали законодавство, щоб спромогтися захистити власні інтереси. Російська сторона виглядала на цьому тлі досить грізною силою, родичів залякували, одначе  про те, щоб відступитися не могло бути й мови.

447 доведених до відчаю жінок та чоловіків звернулися до Європейського суду з прав людини в надії нарешті домогтися правди та покарати винних.

Група юристів, яка представляє інтереси заявників, спромоглася, щоб Суд  сформулював досить широкий перелік  питань до російської влади, на які зажадав отримати ґрунтовні та чесні відповіді:

  • чи було вжито належних заходів по забезпеченню безпеки, враховуючи досить вичерпну інформацію, якою володіла поліція, щодо можливого терористичного акту саме в цей день;
  • чи мали правоохоронні органи достатньо можливостей для того, аби у разі виникнення небезпечної ситуації оперативно на неї відреагувати та не допустити непоправних наслідків;
  • чи було порушено Російською Федерацією головне право заручників (та їхніх  родичів) – право на життя;
  • чи вдавалися вищі чини до переговорів, чи були намагання виконати вимоги терористів, адже із названих імен на місце прибули лише радник президента Росії Асланбек Аслаханов і лікар Леонід Рошаль. Президент Північної Осетії Олександр Дзасохов та голова Інгушетії Мурат Зязіков залишилися осторонь;
  • чи були намагання, перш за все, врятувати якнайбільше людських життів, тому що  в ході перегорів вдалося врятувати із полону лиш двадцять жінок із немовлятами;
  • чи мали уявлення всі учасники, що увійшли до оперативного штабу, про те, яку сферу діяльності вони контролюють,   чи були члени оперативного штабу проінформовані про те, хто є їхнім  керівником, та найважливіше,  на кому саме лежить відповідальність за використання небезпечної зброї;
  • чи постраждали заявники або їх родичі від рук російської влади;
  • чи відомо достеменно про причини смерті усіх загиблих, а також чи відомо про характер травм тих хто залишився в живих;
  • чи було вжито всіх необхідних заходів  під час рятувальних операцій, особливо це стосується пожежних бригад, які прибули на місце тільки кілька годин потому;
  • чи був оперативно проведений процес евакуації та чи отримали постраждалі медичну допомогу у повному обсязі, причому як фізичну, так і психологічну;
  • чи отримали заявники юридичну допомогу у повному обсязі, чи не було створено перешкод для доступу до матеріалів справи;
  • чи застосовувалися російською владою будь-які засоби тиску на потерпілих, залякування, побої тощо.

Ця справа в ЄСПЛ отримала назву «Тагаєва та інші проти Росії та шість інших скарг» (за прізвищем першої із заявниць). Страсбурзькому суду для розгляду та детального вивчення  усіх документів, як виявилось, потрібно майже вісім років.

 2 липня 2015 року відповідно до інформації, яка була надана «Новій газеті» одним з юристів, що представляють заявників – Кирилом Коротєєвим (Меморіал, Росія)-  Великою Палатою було винесене відповідне рішення про визнання прийнятними всіх скарг заявників в частині порушень, що стосуються права на життя (стаття 2 Європейської конвенції). Це стосується питання запобігання теракту в тому сенсі, що у російської влади було достатньо інформації, але вони нічого не зробили для запобігання теракту, так і конкретно фактів, що стосуються застосування зброї не вибіркової сили, та планування силової операції в цілому. Це стосується і розслідування, яке за майже 11 років виявилося нездатним встановити всі факти застосування такої зброї невибіркової сили (вогнемети, гранатомети, танки) і яке не призвело до встановлення і покарання винних в загибелі заручників від цієї зброї.

Також суд визнав прийнятною скаргу в частині доводів заявників про те, що заходи з гасіння пожежі в палаючому спортзалі не були своєчасними.

Далі у сторін буде можливість представити нові аргументи і вимоги стосовно справедливої компенсації, та потім буде винесено рішення по суті..

Наразі розгляд справи по суті буде продовжено в письмовому порядку, а за необхідності - буде призначено ще одне публічне слухання.

Сподіваємося, Велика Палата якнайшвидше винесе рішення по суті у цій непростій справі, сформулювавши стандарти проведення антитерористичної операції, та поставивши крапку у питанні, хто ж винен у загибелі більш ніж трьохсот осіб – терористи або російські силовики, які невдало організували штурм та рятувальну операцію.



 

 

 Поділитися