Смертна кара замість антиретровірусної терапії

СНІД, туберкульоз, гепатит С, герпес, сильна алергія на ліки – діагнози, з якими і на волі жити важко. А за ґратами – це смертельний вирок. Хворого чоловіка по закону мали б звільнити. Але, не зважаючи на рішення суду, тягнуть час. 

Т. відбуває покарання у Кам’янській виправній колонії № 101. Строк його ув’язнення добігає кінця за три роки. Але він не певен, що доживе до цього моменту. Адже Т. необхідно постійно отримувати антиретровірусну терапію, не кажучи вже про велику кількість інших ліків.

Т. потрапив до Кам’янської колонії 30 грудня 2018 року. Про всі його численні захворювання адміністрація закладу і завідувач медичної частини Сергій Качуля знав. Однак протягом чотирьох місяців ув’язненого нічим не лікували. Лише у квітні колонію відвідав лікар-інфекціоніст, який підтвердив діагнози та призначив в якості антиретровірусної терапії (АРТ) препарат Трастива. Ці ліки Т. встиг прийняти лише двічі: з’явилася алергічна реакція – висипи та біль у боку. Терапію довелося перервати.

За місяць хворого вивезли до Стрижавської виправної колонії на лікування. І знову препарат АРТ і гостра алергічна реакція.

Зараз Т. знову перебуває в Кам’янській ВК. За майже вісім місяців йому жодного разу не робили необхідних клінічних досліджень. Про антиретровірусну терапію також зараз не йдеться. Така несистемність у лікуванні є смертельно небезпечною для ВІЛ-інфікованих людей і сприяє розвитку резистентних форм інфекції. В липні у Т. ще й загострився герпес шкіри, що вказує на подальше зниження імунітету. Втім, не зважаючи на це, Т. перевели з медичної частини до житлової зони.

Туберкульоз та СНІД вже є достатньою підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання. По закону, медичний огляд засуджених осіб проводять лікарсько-консультаційні комісії закладів охорони здоров’я ДКВС або, у разі необхідності, комісії закладів охорони здоров’я державної або комунальної форм власності – після обов’язкового лікування та обстеження хворого у стаціонарних умовах. На підставі висновку комісії начальник установи виконання покарань протягом доби готує подання до суду щодо звільнення хворого. Тобто все має відбуватися досить швидко. Але не в цьому разі.

Наприкінці червня до Харківської правозахисної групи звернулася матір засудженого. Адвокат ХПГ Таміла Беспала подала до Вільнянського районного суду Запорізької області клопотання про звільнення Т. від подальшого відбування покарання за хворобою.

5 серпня суддя зобов’язала лікарсько-консультативну комісію закладів охорони здоров’я ДКВС у місячний термін провести медичний огляд засудженого. Судово-медична експертиза має відповісти на питання – чи може хворий і далі відбувати покарання?

З моменту ухвалення судом цього рішення минуло два тижні. Попереду – святкові дні. Місяць спливає. Ані лікування, ані медичної комісії, ані надії на краще. Чоловіка, що перебуває в колонії за крадіжку, система, по суті, прирікає на смерть.

За даними Центру громадського здоров’я МОЗ, у місцях позбавлення волі поширеність ВІЛ вища у 20 разів, ніж в середньому по країні. Майже 7 % засуджених хворі на ВІЛ (СНІД), 2,3 % – на туберкульоз.

Проект ЄС «Боротьба проти катувань, поганого поводження та безкарності в Україні»