Думка екологічної організації стосовно деяких проектів Постанов Кабiнету Мiнiстрiв України.

На розгляд i обговорення громадськостi було надано проекти Постанов Кабiнету Мiнiстрiв України "Про затвердження "Положення про порядок надання екологічної iнформацiї" та "Про затвердження Положення про участь громадськостi в процесi прийняття рiшень з питань, що стосуються довкiлля". Цi проекти було розiслано електронною поштою громадським органiзацiям, територiальним управлiнням Мiнiстерства екологiї та природних ресурсiв, громадським радам при цих управлiннях для надання коментарiв та зауважень.

Дiйсно, не часто громадськостi надсилаються такi проекти для надання коментарiв i, здавалось би, можна радiти, але! I таких "але" багато. Коли читаєш текст, наприклад, проекту "Положення про порядок надання екологiчної iнформацiї" виникає вiдчуття "дежа вю". Проект подiбного положення вже розсилався електронною поштою. Спочатку це був проект Постанови Верховної Ради України "Про Положення про режим екологічної iнформацiї", внесений на розгляд ВРУ народним депутатом України Ю. І. Самойленком. Потiм електронною ж поштою було розiслано таке ж положення майже без змiн, але з iншим автором. Подавали громадськi органiзацiї зауваження, коментарi, якi десь тихенько було "поховано". I ось проекти нових нормативних актiв, i тi ж самi граблi!

Але конкретнiше.

Загальне зауваження до проектiв Постанов Кабiнету Мiнiстрiв України.

"Про затвердження Положення про порядок надання екологiчної iнформацiї" та "Про затвердження Положення про участь громадськостi в процесi прийняття рiшень з питань, що стосуються довкiлля" - це мова проектiв нормативних актiв. Вражає кiлькiсть помилок, повторiв, стилiстичних неузгоджень i юридичних помилок. Чого, наприклад, варта цитата: Закон України "Про зварення громадян" (див. Положення про порядок надання екологiчноi iнформацiї), повторення назв нормативних актiв: "Закону України "Про тваринний свiт", Закону України "Про поводження з радiоактивними вiдходами", Закону України "Про тваринний свiт", Закону України "Про поводження з радiоактивними вiдходами" (там саме). Якщо це сирий робочий варiант проекту, то чи варто його виносити на обговорення? А якщо остаточний, то чи не свiдчить це про формальний пiдхiд до створення проекту, про необхiднiсть поставити "галочку", що громадськiсть знала i була залучена до його створення?

Зауваження до "Положення про порядок надання екологiчної iнформацiї".

Законодавство України - це струнка система. I тi положення якi мiстяться у вже дiючому законодавствi, є достатнiми для отримання екологiчної iнформацiї. Тому чи є необхiднiсть в створеннi нових нормативних актiв, якi лише повторюють положення вже iснуючих? Надане положення представляє собою компiляцiю (i далеко не найкращу) iз Конвенцiї про доступ до iнформацiї, участь громадськостi у прийняттi рiшень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкiлля (Орхуської конвенцiї), яка ратифiкована Україною, а тому її положення мають силу Закону, Закону України "Про iнформацiю" та ще ряду Законiв. Але такий пiдхiд веде тiльки до розпорошення правового iнструментарiю, створення великої кiлькостi нормативних актiв, в яких важко орiєнтуватися не спецiалiсту.

В проектi положення пропонується: "Визнати такою, що втратила чиннiсть, Постанову Ради Мiнiстрiв Української РСР вiд 28 квiтня 1990 р. № 100 "Про порядок i перiодичнiсть обнародування вiдомостей про екологiчну, в тому числi радiацiйну, обстановку та стан захворюваностi населення". Але в цiй Постановi передбачено конкретнi строки i, найголовнiше, вiдповiдальний орган за надання екологiчної iнформацiї. Так, деяких органiв, наприклад Держкомприроди УРСР, вже немає, але є їх правонаступники теж саме Мiнiстерство екологiї та природних ресурсiв України i є конкретнi дати надання екологiчної iнформацiї. Так, в Постановi № 100 мiститься вимога про те, що "по областях i крупних населених пунктах за поданням мiсцевих органiв Держкомприроди УРСР i Мiнiстерства охорони здоров’я УРСР через мiсцевi газети, радiо i телебачення не рiдше одного разу на мiсяць".

I положення, яке мiститься в проектi, що "Iнформування у сферi охорони навколишнього природного середовища (екологiчне iнформування) вiдповiдно до законодавства України забезпечується шляхом: систематичного iнформування населення через засоби масової iнформацiї про стан навколишнього природного середовища, динамiку його змiн, джерела забруднення, розмiщення вiдходiв чи iншу деградацiю навколишнього природного середовища й характер впливу екологiчних факторiв на здоров’я людей" не замiнює його, а просто вiдмiняє, дозволяючи цим органам iгнорувати i строки зважаючи на невизначенiсть поняття "систематично".

В пунктi 17 проекту закрiплено, що у запитi про надання екологiчної iнформацiї може бути вiдмовлено, якщо iнформацiя, про яку запитувалося, вiдноситься вiдповiдно до законодавства України до державної чи комерцiйної таємницi. Але Конституцiя України в ст.50 орiєнтує нас на те, що екологiчна iнформацiя нiким не може бути засекречена. А вiдмова надання екологiчної iнформацiї, посилаючись на комерцiйну таємницю, взагалi дасть пiдстави для ненадання iнформацiї пiдприємствами. Так, вiдповiдно до статтi 30 Закону України "Про пiдприємства в Українi" пiд комерцiйною таємницею пiдприємств маються на увазi вiдомостi, пов’язанi з виробництвом, технологiчною iнформацiєю, управлiнням, фiнансами та iншою дiяльнiстю пiдприємства, що не є державними таємницями, розголошення (передача, витiк) яких може завдати шкоди його iнтересам.

Вiдомостi, якi не можуть становити комерцiйну таємницю, визначено постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 9 серпня 1993 року № 611 "Про перелiк вiдомостей, що не становлять комерцiйної таємницi", до такої iнформацiї, наприклад, вiднесена iнформацiя про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов працi, реалiзацiю продукцiї, що завдає шкоди здоров’ю, а також iншi порушення законодавства України та розмiри заподiяних при цьому збиткiв. Але доведення факту, що iнформацiя не є комерцiйною таємницею, - це досить складний процес. I наявнiсть такої норми звужує конституцiйнi права громадян, що є неприпустимим.

При визначеннi рiвнiв плати за iнформацiйнi послуги (пункт 24 проекту) вiдсутнi слова мiнiмальнi або помiркованi (як було зафiксовано в Орхуськiй конвенцiї), що може стати перешкодою для реалiзацiї громадянами своїх конституцiйних прав на отримання екологiчної iнформацiї.

Зауваження до "Положення про участь громадськостi в процесi прийняття рiшень з питань, що стосуються довкiлля".

Основне i найбiльше зауваження стосується того, що в пунктi 2.5. проекту встановлено, що форми можливої участi громадськостi у процедурi прийняття рiшень, що стосуються довкiлля - це органiзованi у встановленому порядку публiчнi слухання, вiдкритi засiдання, виступи у засобах масової iнформацiї, подання усних та письмових зауважень, пропозицiй i рекомендацiй, включення представникiв громадськостi до складу експертних груп, комiсiй по проведенню громадських екологiчних експертиз. Але в подальшому в текстi проекту розглянуто тiльки процедуру проведення громадських слухань. Все це позначилося в подальшому на змiстi проекту. Взагалi не враховано можливостi участi громадськостi в дiяльностi органiв державної влади i мiсцевого самоврядування тощо.

В пунктi 3 - iнiцiювання громадських слухань - необхiдно бiльш точно визначити рiвень i перелiк видань. Оскiльки якийсь "Реферативний журнал iз гуманiтарних наук" теж є республiканським державним засобом масової iнформацiї.

В проектi положення взагалi не передбачено форм врахування результатiв громадських слухань. Зафiксовано лише, що результати громадських слухань та iнших форм участi громадськостi повиннi бути максимально врахованi при пiдготовцi проекту рiшення. Але вiдсутнi положення щодо вiдповiдальностi за неврахування зауважень i рiшень громадських слухань, а також процедура аргументованої вiдповiдi на зауваження i обґрунтування неврахування зауважень.

Не визначено питання порядку iнiцiювання участi громадськостi в процесi прийняття рiшень (хто може iнiцiювати, кiлькiсть заяв) i обов’язки врахування цього з боку державних органiв, а також питання фiнансування громадських слухань iнiцiйованих громадськiстю.

Зважаючи на це, можна зробити висновок, що проекти Постанов Кабiнету Мiнiстрiв України "Про затвердження Положення про порядок надання екологiчної iнформацiї" та "Про затвердження Положення про участь громадськостi в процесi прийняття рiшень з питань, що стосуються довкiлля" є недостатньо розробленими i прийняття їх у такому виглядi, або, навiть iз доопрацюванням без структурної змiни i узгодження iз законодавством України ЗМЕНШУЄ обсяг можливостей реалiзацiї конституцiйних прав громадян щодо отримання екологiчної iнформацiї та участi в прийняттi рiшень з питань, що стосуються довкiлля i значно ПОГIРШУЄ становище громадськостi, ЗНИЖУЄ її роль в процесi забезпечення i реалiзацiї права на безпечне для життя i здоров’я навколишнє природне середовище.