Хвора медицина у хворому суспільстві
18 лютого 2004 року в приміщенні 20-ї міської студентської лікарні відбулася зустріч представників харківських громадської організацій з керівництвом міського управління охорони здоров’я м. Харкова та управління охорони здоров’я Харківської обласної державної адміністрації.
Зустріч була організована громадською організацією “Берегиня” та присвячена введенню інституту сімейних лікарів в районах Харківської області та місті Харкові. Від обласного управління здоров’я виступив голова цього управління п. Федченко, який і доповів про зміст організації нової форми надання населенню медичної допомоги. За словами п. Федченка, інститут сімейного лікаря застосовується в багатьох розвинутих країнах Заходу, наприклад, в США, і має переваги перед дільничним обслуговуванням пацієнтів. Сімейний лікар має можливість спостерігати всю родину від народження до похилого віку, а хворий має можливість вибирати собі лікаря (як це право хворого буде забезпечене в сільських місцевостях, де зараз немає не тільки лікарів, а й фельдшерів – невідомо). На думку п. Федченка, це покладе край такому ганебному явищу, коли висококваліфікований спеціаліст отримує ту ж саму зарплатню, що й лікарі, які ставляться до своєї роботи недбало. Чим більше пацієнтів у сімейного лікаря – тим більше його зарплатня. Це теж викликає певні застереження, бо взяти на облік велику кількість пацієнтів і при цьому не забезпечити відповідний рівень медичного обслуговування наші лікарі вміють дуже добре. Ще одна важлива особливість цієї реформи – сімейний лікар буде відповідати за своїх пацієнтів, за їх своєчасне обстеження і лікування спеціалістами будь-якого лікувального профілю.
Доповідь п. Федченка викликала цілу низку запитань і, на жаль, далеко не на всі запитання слухачі отримали відповідь. Так, для сільської місцевості інститут сімейного лікаря може бути прогресивною формою медичної допомоги, бо таким чином буде забезпечена не тільки медична допомога хворим, а й будуть вирішені задач профілактики та виявлення хворих, які мають латентні чи генетичні хвороби.
Але, на превеликий жаль, представники громадських організацій не почули, яким чином сімейний лікар зможе забезпечити незаможних пацієнтів (а таких маємо велику кількість!) не тільки ліками, а й сучасним спеціальним медичним обстеженням – на УЗД, томографі, чи зробити біохімічний аналіз крові і багато чого іншого. А як будуть оплачуватися роди чи хірургічна операція? Бо держава, голосно декларуючи безкоштовну медицину, додаткових коштів на розвиток сімейної медицини не виділяє. І взагалі скорочує кошти на забезпечення медицини... І як будуть відповідати сімейні лікарі, якщо внаслідок відсутності у пацієнта коштів йому не буде зроблене своєчасне обстеження, бо більш того, терміново необхідна за життєвими показниками хірургічна операція? Вже зараз лікар, порушуючи моральні принципи, не може призначити необхідні ліки, бо пацієнт не може за них сплатити. Головні лікарі лікувальних закладів суворо попереджують своїх працівників: “Спочатку з’ясуйте фінансовий стан пацієнта, а потім призначайте ліки. Нам скарги не потрібні.” Так який фінансовий стан наших пенсіонерів – відомо, і які задекларовані знижки дають аптеки – 10 % від ціни, яку напередодні підняли на 20%!. І ліки вони отримують не ті, що краще приймати при їхній хворобі, а ті, які можуть оплатити. А хронічно хворі, які взагалі не можуть існувати без дуже дорогих ліків!
Нещодавно до нас звернулася жінка, син якої є інвалідом внаслідок психічної хвороби. Йому допомагає тільки один імпортний препарат, що коштує 300 гривень, а вистачає цього препарату на три тижні. Інші препарати не дають не тільки стійкої ремісії, а взагалі навіть помітного покращення. “Шукайте спонсора” – от і все , що чує жінка від лікарів. А де ті спонсори?
Треба сказати, що відповідь на всі ті запитання ми частково почули тільки від голови Куп’янського районного управління охорони здоров’я, який розповів, що в районі було запроваджено обов’язкове медичне страхування. Спочатку збирали 1 гривню на рік від кожного пенсіонера та по 2 гривні від кожного працюючого, а в 2003 і в поточному роках – 2 гривні від пенсіонерів і 4 гривні від працюючих. Таким чином, Куп’янський район застосував досвід Житомирської області, в якій лікарняні каси працюють вже декілька років і певною мірою задовольняють нагальні потреби і населення, і лікарів.
У Куп’янському районі кошти були витрачені на купівлю машин швидкої допомоги і палива для них. Кожний мешканець цього району, який платить страхувальний внесок, може отримати безкоштовну медичну допомогу до 300 гривень на рік.
Всі ці експерименти, що проводяться в різних областях і районах України, доводять, що без обов’язкового медичного страхування в Україні медицина не в змозі повноцінно розвиватися і забезпечувати медичну допомогу населенню гідного рівня. Ми вже багато разів писали, що 49 стаття Конституції України, згідно з якою громадяни України мають право на безкоштовну медичну допомогу, не працює і працювати, враховуючи відсутність коштів в державі, не буде. Існують і небезпідставні побоювання, що в умовах відсутності коштів не спрацює є сама по собі і система впровадження інституту сімейного лікаря.
Тільки перехід на добре прораховану систему обов’язкового медичного страхування може стати підґрунтям для будь-яких реформ, якщо влада дійсно бажає провести реформи, а не здійснити черговий обман народу України. На жаль, ми бачимо саме такі приклади проведення пенсійної реформи. Потрібно вивчити системи медичного страхування в тих країнах, в яких це дійсно забезпечує населенню гідний рівень медичного обслуговування, і, враховуючи думку працюючих лікарів, тих, хто безпосередньо зайнятий організацією обслуговування на місцях, розробити такий закон. Проект такого Закону треба обговорити на широких громадських слуханнях і тільки після цього пропонувати нашим депутатам.
Але, на жаль, парламенту, який зайнятий політичними чварами, не до цих проблем. Навіть прийнятий у другому читанні Закон “Про обов’язкове медичне страхування” зовсім недосконалий, не відповідає інтересам суспільства, і є велика вірогідність того, що впровадження такого Закону тільки скомпрометує ідею страхової медицини.
Отже, “врятування втопаючих у нас і сьогодні справа самих втопаючих”, чи в кращому випадку дій розумної місцевої влади.