Відкрите звернення учасників Форуму громадських правозахисних організацій України щодо забезпечення права на свободу від катувань в Україні

Форум правозахисних громадських організацій, обговоривши стан із захистом права на свободу і особисту недоторканість та запобіганням катуванням та жорстокому поводженню й покаранню, дійшов висновків, що в Україні зберігається високий ступень ризику порушень цих фундаментальних прав людини.

Ми констатуємо, що головними сферами, де випадки катування та нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження мають системний та масовий характер є:

– застосування катувань до підозрюваних у вчиненні злочину під час дізнання та попереднього слідства;

– умови утримання в установах примусового позбавлення волі;

– нестатутні відносини в Збройних Силах (дідівщина) та застосування дисциплінарних покарань до військовослужбовців;

– застосування дисциплінарних покарань та засобів стримування до осіб, що знаходяться в установах примусового позбавлення волі.

Ми вважаємо, що певні риси вітчизняної правової системи створюють сприятливі умови для застосування катувань та поганого поводження, а саме:

Ми стурбовані тим, що зізнання підозрюваного ще й досі становить наріжний камінь вітчизняної системи кримінального судочинства, що провокує правоохоронні органи здобувати зізнання за будь-яку ціну.

Ми стурбовані тим, що до цього часу не виконуються вимоги Конституції України, яка дозволяє арешт і затримання без судового рішення лише у виняткових випадках. Позбавлення волі без судового рішення як і раніше становить радше правило, ніж виключення.

Ми стурбовані тим, що не створені достатні гарантії від безпідставного арешту та затримання правоохоронними органами.

Ми стурбовані тим, що зберігається можливість утримання під вартою без судового рішення осіб, щодо яких вирішується питання про депортацію або висилку.

Ми стурбовані тим, що граничний 72-годинний термін затримання без судового контролю перетворився на звичайний.

Ми стурбовані тим, що у певних випадках законодавство передбачає можливість тримати особу під вартою без судового контролю нескінченно довго, коли “особа заарештована за межами населеного пункту, у якому діє суд”.

Ми стурбовані тим, що не існує достатніх гарантій доступу особи, яка позбавлена волі, до адвоката.

Ми стурбовані тим, що не існує жодних гарантій доступу особи, яка позбавлена волі, до лікаря.

Ми стурбовані тим, що не завжди якісно перевіряється стан здоров’я осіб, які призиваються до Збройних Сил, що створює додатковий ризик поганого поводження під час військової служби.

Ми особливо стурбовані тим, що недостатність гарантій особливо позначається на представниках уразливих груп населення: неповнолітніх, психічно-хворих, наркозалежних особах, мігрантах, інвалідах тощо.

Ми констатуємо, що, на жаль, українська держава всупереч взятим на себе міжнародним зобов’язанням не створила достатньо ефективних правових механізмів для викриття та розслідування випадків катувань та поганого поводження, і покарання винних. Через це більшість тих, хто винен у таких брутальних порушеннях прав людини, залишаються непокараними.

Ми констатуємо, що державні структури, у яких ризик катувань та жорстокого поводження є найбільш високим, до цього часу залишаються найменш досяжними для ефективного громадського контролю.

На превеликий жаль, ми змушені зазначити, що новий Кримінально-виконавчій кодекс України у певних аспектах погіршує становище засуджених навіть у порівнянні з попереднім, теж недосконалим Кодексом.

Ми також стурбовані тим, що проект нового Кримінально-процесуального кодексу України, наданий на розгляд Верховної Ради України, більшою часткою консервує усталену практику, — практику, яка не відповідає мінімальним стандартам захисту від катувань та забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, виконувати які Україна зобов’язалась за міжнародними угодами.

Таке становище створює почуття незахищеності у людей, що перебувають під юрисдикцією України, викликає недовіру до влади й напругу у суспільстві, й загалом перешкоджає розвитку демократії та суспільному розвитку країни. Це також позначається на міжнародному іміджі України та стримує міжнародне економічне співробітництво.

Ми закликаємо усі державні інституції докласти усіх можливих зусиль для покращення становища.

Ми підтримуємо намагання Міністерства внутрішніх справ щодо зміни пріоритетів діяльності у бік захисту прав людини та зміни підходів до оцінки ефективності роботи правоохоронних органів. Ми підтримуємо просування до більшої відкритості цих структур з боку Міністерства оборони та Державного департаменту з питань виконання покарань.

Ми вважаємо, що для покращення становища у запобіганні катуванням та захисті права на свободу і особисту недоторканність потрібно:

1. Внести комплексні зміні до законодавства України, які ефективно забезпечать кожному право не бути безпідставно позбавленим волі.

2. Передбачити у законодавстві невідкладний та безперешкодний доступ до суду осіб, які позбавлені волі, для перевірки обґрунтованості такого заходу.

3. Забезпечити гарантії судової процедури під час розгляду питання про обґрунтованість позбавлення волі.

4. Забезпечити гаранті безперешкодного доступу особи, позбавленої волі, до адвоката та лікаря.

5. Створити ефективну систему розслідування випадків катувань та жорстокого поводження, для чого забезпечити:

а) невідкладне та швидке розслідування таких випадків дійсно незалежним органом;

б) залучення незалежної експертної думки на рівних умовах з висновками державних експертів;

в) ефективну участь потерпілих у розслідуванні та відкритість розслідування для громадського контролю.

Ми також вважаємо, що держава повинна приділяти більшу увагу підготовці кваліфікованого персоналу для роботи у сферах, у яких існує високий ризик застосування катувань та жорстокого поводження, професійній перепідготовці та соціальному захисту таких працівників.

Ми сподіваємось на те, що державні органи, недержавні організації, все українське суспільство спрямують усі можливі зусилля для впровадження міжнародних стандартів захисту від катувань та жорстокого поводження й забезпечення права на свободу та особисту недоторканність.