MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Фермер без землі

07.08.2005   
Георгій Кобзар, м.Харків
Фермер Домрін уже майже 14 років бореться з чиновниками Чугуївської райдержадміністрації за право працювати на землі.

...Усе здавалося тоді, у далекому вже 1991-му, жителю Чугуєва Володимиру Домріну простим і зрозумілим – йому дадуть землю, а далі усе буде залежати тільки від нього. Міркував: ризик, звичайно, є, але буду працювати, не покладаючи рук, і витягну своє фермерське господарство. Рішенням виконкому Чугуївської міської ради народних депутатів від 22.10.1991 року Домріну В.І. для організації селянського (фермерського) господарства було виділено 57,8 га землі. Одержав Домрін державний акт (№ 073727), а з ним і право вічного користування земельним наділом. Але з тих пір не користувався землею жодного дня. Не дали...

Разом з незалежністю України народилася у Володимира Домріна надія на краще життя, яке можна побудувати самотужки. Навесні 1992-го став він «розвертатися»: продав «Жигулі», взяв кредит у банку, купив свиноматок, закупив насіння гречки й ячменю, домовився про обробку землі. З усією необхідною технікою з’явився новоявлений фермер на свою ділянку й остовпів: колгосп, частину земель якого передали Домріну в користування, рішення проігнорував та преспокійно засіяв усе буряком.

З цієї пори і починаються ходіння Домріна по муках – суди і прокуратури, Асоціація фермерів України, Чугуївська міська та Харківська обласна ради, Чугуївська райдержадміністрація, – у ці та багато інших інстанцій звертався безробітний, якому не давали робити. Як говориться, пройшов вогонь, воду й мідні труби, позивався навіть із всесильним головою Чугуївської РДА Володимиром Куликом, і таки переміг! 25 листопада революційного 2004-го року (до речі, Домрін був одним з найактивніших учасників подій Помаранчевої революції в м. Чугуєві, сподіваючись, що за нової влади зловживань чиновників-«князьків» уже не буде) Печеніжський районний суд виніс рішення: «Позовні вимоги Домріна В.І. задовольнити. Повернути Домріну Володимиру Івановичу самовільно зайняту ТОВ агрофірма «Надія» (правонаступник колгоспу) земельну ділянку розміром 57,8 га, що знаходиться на території Старо-Гниличанської сільської ради Чугуївського району Харківської області». Приймаючи це рішення, суд виходив з того, що Домрін В.І. у даний час вже багато років не може виконувати фактично обов’язки, що передбачені Земельним кодексом України, а саме – забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням. Способи захисту права на земельні ділянки встановлені ст. 152 Земельного кодексу України і, як передбачене ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, користувач земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Представник відповідача на судове засідання не з’явився, хоча про день, час і місце слухання справи сповіщався вчасно і належним чином.

Домрін вважав, що відповідач самовільно зайняв приналежну тільки йому ділянку, а тому зобов’язаний її повернути на підставі рішення суду, як це передбачено ст.212 Земельного кодексу України.

На підставі рішення суду в березні цього року у відділ Державної виконавчої служби м. Чугуєва надійшов виконавчий лист, що вимагає виконати рішення суду. Справедливість відновлено?! Як би не так!

Виявляється, хитрий Кулик, що понад 20 років керував Чугуївським районом, наплювавши на рішення численних судів, що підтверджували право на землю, за яку йшла суперечка, за Домріним, ще в грудні 2002 року підписав розпорядження райдержадміністрації, яким розпаював злополучну ділянку на 5 частин. Як говориться – «не з’їм, так хоч понадкушую», аби фермерові-«бунтівникові» не дісталося.

В даний час сам Домрін, якщо одержить землю (а йому її дотепер не повернули), ризикує перетворитися у відповідача в справі, де 5 чоловік будуть жадати від нього віддати «свої» наділи. Якесь зачароване порочне коло виходить.

Фермер Домрін уже майже 14 років бореться за право працювати на землі. На землі, що могла стати для нього і його родини годувальницею, врожай з якої радував би жителів Чугуєва і району. Україна – країна найбагатших чорноземів і працьовитих людей. Але поки наші фермери будуть залишатися без землі, земля – без дійсних дбайливих хазяїв, а чиновники будуть розділяти та панувати над людськими долями, доти не стане процвітаючою наша рідна країна.

 Поділитися