Що сталося у міліції?
У березні до громадської приймальні Херсонського обласного Фонду милосердя та здоров’я прийшли батьки вісімнадцятирічного Андрія К. і розповіли: після побиття міліціонером син опинився у реанімації...
Історія почалася 16 лютого 2005 р. на дискотеці “ДНК” у Херсоні: хтось розбив стілець, охоронники звинуватили Андрія К. та його друзів і вимагали відшкодування. Хлопці платити відмовилися, бо не вони поламали стілець. Охоронники наказали гардеробниці не віддавати їм одежу, доки ті не заплатять. У Андрія була дублянка. Він подзвонив до Дніпровського райвідділу внутрішніх справ і попросив міліцію приїхати й розібратися. Чекав майже дві години, але ніхто не приїхав. Тим часом усім іншим його друзям куртки вже віддали, а йому – ні.
Був початок на п’яту ранку, коли Андрій пішов до Суворовського райвідділу і написав заяву, що працівники охорони дискотеки неправомірно утримують його майно. А потім пішов додому.
Як виявилося пізніше, його скаргу переслали до Дніпровського райвідділу, бо дискотека – в Дніпровському районі. Але ні з Суворовського, ні з Дніпровського райвідділів відповіді не надійшло, і 22 лютого Андрій приніс іще одну заяву до Дніпровського райвідділу МВС і залишився там чекати, доки її не розглянуть, адже забрати дублянку йому так і не вдалося. Наприкінці робочого дня начальник відділу дільничних інспекторів міліції Д.А. Сергієнко викликав дільничного й доручив йому розібратись. Андрій з дільничним пішли до дискотеки, але прибиральниця і сторож не віддали куртку(!), а дільничний навіть не спробував ні в чому розібратися: ні пояснень, ні самої куртки не вимагав, ніяких протоколів не складав.
Тоді батьки Андрія 25 лютого самі пішли до Дніпровського відділу міліції, щоб дізнатися, як розслідуються заяви сина. Ось що нам розповіла Олена: “У коридорі ми зустріли Д.А. Сергієнка, який на ходу сказав, що йому ніколи займатися цією справою, ми пішли за ним слідом, наполягаючи на розслідуванні. У відповідь Сергієнко послав нас і почав ображати й погрожувати. Він ухопив мене за рукав та куртку й ударив об стіну, після чого я впала на сходи. Чоловік спробував заступитися, але йому Сергієнко заламав за спину руку. Сходами спускався ще один працівник міліції – Андрій Леонідович Третяк, він усе бачив, але ніяк не відреагував. Я почала кричати, на крик повиходити з кабінетів працівники райвідділу. Андрій Третяк голосно сказав: “Женщина, вы бьете сотрудника милиции, как вам не стыдно!”. Потім нас відвели до якогось кабінету й тримали там з 9-30 до 14-00. У цей час у цьому ж кабінеті Сергієнко зібрав своїх підлеглих дільничних міліціонерів (приблизно 10 осіб) і наказав їм писати під диктовку рапорти про наш напад на нього, потім рапорти для підписів розносили по інших відділах управління. Невідомий чоловік (він не представився) склав на нас із чоловіком протокол про порушення 185-ї статті Кодексу про адміністративні правопорушення, яка має назву: “Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції”, і запропонував підписати, але ми відмовилися”.
Суд 28 березня визнав Олену та Володимира винними, та присудив 136 грн. штрафу кожному. У постановах суддя однаково вказав, що порушення полягало в перешкоджанні затриманню правопорушника(?!), хапанні за одяг та штовханні працівника міліції(?!). Далі суддя пише: “Вивчивши матеріали справи, суддя вважає, що провина Олени та Володимира у скоєнні правопорушення повністю підтверджується матеріалами адмінсправи, а саме: протоколом про адмінправопорушення, рапортами працівників міліції, поясненням свідка”.
Постанови оскаржені до Апеляційного суду. Батьки Андрія написали скарги стосовно неправомірних дій міліціонера до Генпрокуратури, прокуратури Херсонської області, прокуратури Дніпровського р-ну , до міністра внутрішніх справ, начальника управління МВС України Херсонщини. Копію скарги надіслали на сайт “Української правди” та в координаційний центр організації “Пора” в Херсонській області.
А 15 квітня батьки Андрія отримали відповідь Херсонського обласного УМВС на свою скаргу від в.о. начальника інспекції по роботі з особовим складом Сергія Бацокіна, в якій говориться: “Будь-яких порушень чинного законодавства у діях Сергієнка Д.А. не вбачається. Крім цього, застосування фізичної сили відповідає вимогам ст.12 Закону України “Про міліцію”. Законність та правомірність дій співробітників міліції Дніпровського ВМ ХМВ УМВС підтверджується постановами Дніпровського районного суду від 28.03.2005 р”.
Далі Олена розповіла: “24 березня 2005 року, коли Андрій з чотирма друзями йшов вулицею, до нього підійшов працівник міліції і після розмови вдарив Андрія у лице, після чого наш син впав на землю. Друзі, на очах у яких це сталося, підняли й відвели Андрія на лавку. Нападник почав говорити, що це не він вдарив Андрія...”. Але у скаргах до прокуратури, які складені друзями, вони точно описують, як це було і хто кого бив по обличчю.
Андрія відвезли до реанімаційного відділення лікарні ім. Тропіних, звідти його перевели до нейрохірургічного відділення Херсонської обласної лікарні з діагнозом: забій головного мозку, крововилив у головний мозок. Судово-медична експертиза поки що не проводилася, бо Андрій у важкому стані. У нього порушена пам’ять, обставини побиття пам’ятає уривками, але друзі все бачили й готові свідчити.
“Потім, – кажуть батьки, – 8 квітня ми написали скаргу до Генеральної, обласної прокуратур, міністерства внутрішніх справ: “Особа, що побила нашого сина, нашим сином та іншими свідками нападу встановлена та впізнана. Це був хлопець, який живе неподалік від нашого дому. 1.04.2005 р. до нашого сина прийшов робітник Комсомольського райвідділу для допиту. Однак, коли наш син назвав ім’я та призвище особи, яка на нього напала, працівник міліції відмовився вносити ці дані в протокол допиту нашого сина, посилаючись на той факт, що він є секретним співробітником міліції.”
На початку цього року Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко оголосив загальну переатестацію співробітників внутрішніх справ. Проходила вона і в Херсоні. Дмитро Анатолійович Сергієнко пішов на підвищення до УМВС в Херсонській області та займає посаду в.о. начальника відділу адміністративної служби міліції.
(“Вгору”, м. Херсон, 12/05/2005)