search  
print
18.05.2006 | Olga Goncharova

Medical certificates as per a joint Ministry Order make nonsense of medical confidentiality

   

An administrative claim has been lodged with the Pechersky District Court in Kyiv  by Svitlana Poberezhets. She is demanding the cancellation of the joint Order, registered with the Ministry of Justice, of the Ministry of Health, M органу судової влади повинно розгладитися як невід’ємна частина “процесу” в розумінні ст. 6 Конвенції. (Immobiliare Saffi c. Italie, 22774/93, 28.07.1999, п. 63; рішення “Горнсбі проти Греції” від 19.03.1997, Збірник постанов та рішень 1997-ІІ, С. 510, п. 40)

Суд вважає, що, без сумніву, процедура виконання рішення суду м. Кіровограда від 29.11.1999 року є складовою частиною спору між заявником та військовою частиною А-0425. Він констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції застосовується до вищезгаданої процедури.

В. Щодо невиконання рішення суду м. Кіровограда від 29.11.1999 року

У своїх зауваженнях Держава-відповідач наполягає, що заявник не може претендувати на статус жертви щодо порушення п. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Протоколу 1, враховуючи те, що рішення суду м. Кіровограда від 29.11.1999 року було повністю виконане.

Зі свого боку, заявник наголошує, що він не мав змоги отримати повну суму компенсації, яка була йому призначена відповідно до рішення суду м. Кіровограда від 29.11.1999 року і перерахована на його банківський рахунок, оскільки з суми компенсації були утримані банківські витрати у сумі 50,34 грн.

Відповідно до прецедентної практики Суд нагадує, що заявник, який отримує на внутрішньому рівні відшкодування шкоди за заявлене порушення Конвенції, більше не може вважатися “жертвою” порушення прав, передбачених Конвенцією, з боку однієї із договірних сторін. (рішення “Єкле проти Німеччини” від 15.07.1982 року, серія А № 51, стор. 30, 66).

У цьому випадку Суд зауважує, що сума, заборгована заявнику відповідно до рішення суду м. Кіровограда від 29.11.1999 року, була йому виплачена в два етапи. А саме, сума у 920 грн., яка становить компенсацію за продовольчий пайок, була виплачена готівкою військовою частиною А-0425. Сума 1 677,92 грн., яка становить компенсацію за речове майно, була виплачена Державною виконавчою службою на банківський рахунок заявника.

У зв’язку з цим Суд вважає, що в розумінні ст. 34 Конвенції заявник не може вважатися “жертвою” порушення прав щодо виконання рішення суду, оскільки воно було виконане під час подачі заяви до Суду. У цьому сенсі Суд вважає, що ця частина скарги є необґрунтованою в сенсі п. 3 ст. 35 Конвенції та має бути відхилена відповідно до п. 4 ст. 35

С. Щодо відповідності закону процедури виконання рішення суду м. Кіровограда від 29.11.1999 року

Уряд вважає, що заявник не використав всі національні засоби правового захисту. А саме, він міг би оскаржити в судовому порядку відповідно до закону, процедуру виконання рішення суду м. Кіровограда від 29.11.1999 року, звернувшись до суду зі скаргою на дії представників Державної виконавчої служби.

Заявник, в свою чергу, стверджує, що рішення Державної виконавчої служби про виплату йому грошової компенсації за речове майно відповідно до рішення суду м. Кіровограда від 29.11.1999 року шляхом переведення грошей на його банківський рахунок було прийняте без його згоди та має свавільний характер, що призвело до неможливості отримати стовідсоткову суму належної йому компенсації. Сума 50,34 грн. була утримана банком як банківські витрати. Він вважає, що у таких випадках звернення до суду зі скаргою на дії державних виконавців загалом є неефективним.

Суд нагадує свою прецедентну практику, що положення п. 1 ст. 35 Конвенції щодо використання національних (внутрішніх) засобів правового захисту зобов’язує осіб, які бажають звернутися до судового або арбітражного міжнародного органу з позовом проти Держави, використати перед цим засоби, які надаються правовою системою вищезгаданої Держави (“Ілхан проти Туреччини”, |GC| № 22277.93, 58, 27.06.2000).

Отже Суд зауважує, що заявник звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда (суд першої інстанції) зі скаргою на дії державного виконавця стосовно невідповідності закону процедури виконання рішення суду м. Кіровограда від 29.11.1999 року і що ця скарга була відхилена з огляду на необґрунтованість. Але заявник не оскаржив ні в апеляційному, ні в касаційному порядку рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда.

Суд констатує, що заявник не використав всі національні засоби правового захисту в розумінні п. 1 ст. 35 Конвенції, тобто ця частина скарги має бути відхилена відповідно до п. 4 ст. 35

3. Посилаючись на ст. 13 Конвенції, заявник скаржиться, що він не має жодного “ефективного засобу” в українському законодавстві, який дозволив би йому виправити порушення свого права щодо невиконання рішення суду м. Кіровограда від 29.11.1999 року.

Стаття 13 Конвенції передбачає таке:

“Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.”

Уряд вважає, що беручи до уваги те, що п. 1 ст. 6 Конвенції не повинен застосовуватись в цьому випадinistry of Employment and Social Policy and Social Security Fund for temporary inability to work and Social Security Fund in the case of industrial accidents and work-related illness.  She is represented by a representative, himself the coordinator, of the Vinnytsa Human Rights Group, Dmytro Groisman, and the well-known Ukrainian lawyer Viacheslav Yakubenko.

The claimant considers that the Order which establishes the form for temporarily inability to work, a doctor’s certificate, in making it compulsory to write down on the document issued according to one’s place of work, information about the patient’s diagnosis and the course of illness according to the International classification of diseases (ICD) violates the patient’s right to privacy. She also believes that the inclusion in the doctor’s certificate about the patient’s diagnosis poses a threat of violation of medical confidentiality.

The Instruction on filling in the form on temporary inability to work in question, registered by the Ministry of Justice as No. 1456/10055 from 17/11/2004, states “a medical certificate (hereafter MC) is a multifunctional document providing grounds for being released from work due to illness and with material provision for the insured individual in the event of temporary illness, pregnancy and childbirth”. The law thus officially stipulates that the MC be provided at ones place of work to confirm the grounds for not attending work and to ensure payment. It is therefore clear that the MC is not only a document containing private confidential information on a person’s state of health, but a document used both in the sphere of civil-legal relations (as grounds for an employer to give somebody sick leave), and in the sphere of public-legal relations (as grounds for receiving due payments from specialized social security funds) in the event of temporary illness, pregnancy and childbirth  This is also confirmed by the relevant columns on the back of the MC, since it is envisaged that some parts of the form are filled in after being submitted to the place of work  by “a timekeeper or other authorized person”, “personnel department or other authorized person”, “social security commission or other person authorized to allocate assistance”., “the accountant (accounts section) of a business, institution, organization”.  There is also place on the back for the signatures of the manager of the employer and the Chief (Senior) Accountant. These people will also obviously familiarize themselves with all entries on the MC, including information about the initial and final diagnosis.

The claim touches on the problems of hundreds of thousands of Ukrainian citizens who, the claimant believes, in contravention of the Constitution and Laws of Ukraine (the Civil Code, the basic laws on healthcare, the European Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms) are forced to provide their employers with information about their illnesses. In the claimant’s opinion, the practice of providing information about the employee’s diagnosis violates the latter’s right to inviolability of his or her personal life, and is an unacceptable intrusion into an individual’s privacy, and should therefore be stopped. Every year tens of thousands of Ukrainians experience illegal discrimination at the workplace as a result of the disclosure of information about their state of health on medical certificates.

The claimant asserts that the Order on medical certificates is in violation of Articles 3, 19, 21, 22, 32, 55, 64 and 68 of the Constitution of Ukraine and Article 8 of the European Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, Articles 4, 6, 7, 8, 14, 40, 41 of  basic laws on healthcare, Articles 285 and 286 of the Civil Code and Article 23 of the Law of Ukraine “On information”.

On 16 February 2006 V.V. Malinin. Judge of the Pechersky District Court in Kyiv began proceedings on the suit brought by S.Y. Poberezhets against the Ministry of Health, Ministry of Employment and Social Policy and Social Security Fund for temporary inability to work and Social Security Fund in the case of industrial accidents and work-related illness.

After preliminary consideration of this case, the Pechersky District Court ordered the defendants, on the basis of Article 171 of the Code of Administrative Justice, to publish in official editions an announcement about the consideration of this administrative case. This order has not yet been carried out.

Legal aid in this case has been provided by the Ukrainian Helsinki Human Rights Union within the framework of the Foundation for legal aid to victims of human rights violations which is financed by the International Renaissance Foundation.

Consideration of this case has been postponed till the end of May this year.

Ukrainian Helsinki Human Rights Union

Vinnytsa Human Rights Group

 

“Prava ludyny” commentary. In our opinion, this case should attract public attention since the problem concerns everybody: both patients and doctors. This Instruction on filling out medical certificates has retained all the shortcomings whichку, стаття 13, гарантії якої виходять з п. 1 ст. 6, також не застосовується в цьому випадку.

Уряд зазначає, що у будь-якому випадку заявник має ефективний засіб у національній судовій системі, який дозволяє йому виправити заявлене порушення його права щодо відсутності виконання рішення, винесеного на його користь. А саме, заявник мав можливість оскаржити в судовому порядку дію (бездіяльність) державного виконавця щодо виконання рішення суду.

Заявник наполягає на тому, що в українському праві можливість оскарження дій Державної виконавчої служби на практиці є неефективною.

Суд нагадує свою прецедентну практику, що стаття 13 вимагає наявність внутрішнього правового засобу для захищених позовом скарг згідно з Конвенцією (див, наприклад, рішення “Какісі проти Туреччини” |GC| № 23657/94, 112, CEDH 1999-IV).

Отже, Суд відхилив кожну зі скарг заявника як з огляду на необґрунтованість, так і через невикористання всіх національних засобів правового захисту. Виходячи з цього, скарга заявника на підставі статті 13 Конвенції є необґрунтованою у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції і повинна бути відхилена із застосуванням п. 4 ст. 35.

Виходячи з цього, Суд одноголосно

визнає скаргу неприйнятною.

Ж.-П. Коста, голова

Т.Л. Ерлі, заступник секретаря

Recommend this post
X




forgot the password

registration

X

X

send me a new password


on top