Заява Комітету захисту Товариства політвязнів
Подія, що сталася в столиці України 24 березня 2008 року, стала провальним фіналом злочинної діяльності корумпованої київської влади. Багаторазово відпрацьована у Київраді шахрайська схема голосування – коли хтось зі «своїх» депутатів вносить з голосу пропозицію, керівництво одразу без обговорення ставить її на голосування і «черновецька» більшість голосує «за» – стала для підшефного владі київського криміналітету наочним і заохочувальним прикладом безкарності. Так вони разом і ділили між собою київські землі та комунальне майно, не забуваючи кинути кістку прокуратурі, міліції, суддям.
Саме за такою напрацьованою схемою київрадівська більшість, на пропозицію з голосу депутата від Партії регіонів Прогнімака, без попереднього розгляду профільною комісією, що є грубим порушенням регламенту, проголосувала за скасування рішення Київської міської ради № 382/542 від 24.04.2003 р. При цьому не оголошувалося, що скасовується рішення про надання Товариству політвязнів в оренду приміщення на вул. Межигірській, 7/16-а на чергові 5 років – до 24 квітня 2008 року. До того ж, це скасування Договору про оренду є грубим порушенням «Закону про оренду державного і комунального майна».
Відповідно до ст. 26 цього закону, одностороння відмова від договору про оренду не допускається. А в даному випадку одна сторона навіть не повідомила другу. Договір оренди можна розірвати лише за таких умов:
1) закінчення строку договору (а він закінчувався лише 24 квітня 2008 року);
2) приватизація обєкта орендарем;
3) банкрутство орендаря;
4) загибель об’єкта оренди;
5) за погодженням сторін;
6) за рішенням суду.
Очевидно, що «черновецька» більшість у Київраді керувалася не законом, а хапальним інстинктом – хапай, поки не переобрали. Швиденько, на тій самій сесії постановили провести приватизаційний конкурс. І знову ж таки, до участі в конкурсі не запросили Товариство політвязнів, яке за законом має як орендар переважне право на такому конкурсі.
І ось 24 березня до головного офісу Всеукраїнського товариства політичних вязнів і репресованих ввалюються мовчки один по одному стрижені молодики в чорному, всього пятнадцятеро, і оголошують:
– Это помещение нами куплено!
– А я – новий власник цього будинку, – заявляє один із них, як пізніше
зясувалося – Хорошун Валерій Миколайович, керівник ТОВ «Алекс-
Компані».
Далі під керівництвом «нового власника», під акомпанемент брудної лайки, на вулицю було грубо виштовхнуто голову Товариства, багатолітнього політвязня комуністичної системи Героя України Євгена Пронюка та інших працівників офісу, вчинено погром кабінету Пронюка, пограбовано й завантажено на машину компютери, іншу канцелярську техніку, телефонний апарат, два сейфи, меблі. З рук Пронюка було одібрано його портфель, пограбовано з портфеля 20 тисяч гривень, одібрано ключі від великого сейфу і забрано з сейфу всю установчу, фінансову й поточну документацію. Все це було вивезено в невідомому напрямку.
Наступного дня, 25 березня 2008 року, до міліції було подано паном Пронюком заяву про погромний напад і пограбування.
Сьогодні ми повідомляємо, що грабіжники досі не затримані, а призначений міліцією Подільського району слідчий жодного разу так і не прибув на місце злочину, не викликав і не допитував свідків.
Мимоволі постає в памяті подія кількарічної давності, коли в подібний спосіб було захоплене приміщення редакції газети «Наша Віра» і працівники редакції, відомі у світі політвязні, були викинуті на вулицю. Про це, мабуть, памятає сьогоднішній керівник МВС – і на той час той самий.
Є всі підстави вважати, що в основі обох цих злочинів закладені мотиви не лише матеріальні: і тоді, і зараз здійснено замах на честь і гідність українця. Задум режисерів цих подій такий: кого не вбили – принизити, продемонструвати беззахисність політвязнів.
Тому сьогодні ми заявляємо українській громадськості: так далі жити не будемо. Українцю, тебе принижує, обкрадає і пригноблює комуно-олігархічна влада, зрощена з криміналітетом. Будемо чинити опір разом – і ми переможемо.
Ми створили Комітет захисту Товариства політвязнів. Крім добре знаних у світі колишніх політвязнів, до складу Комітету увійшли як колективні члени Спілка офіцерів України (голова – народний депутат України 2 скл., полковник Вячеслав Білоус) та Всеукраїнський союз громадських обєднань учасників бойових дій, ветеранів військової служби та правоохоронних органів (голова – генерал-полковник Віктор Палій). Двері Комітету відчинені для тих, хто прагне боронити честь і гідність України.
Голова Комітету захисту Товариства політвязнів, народний депутат України 1 скл., колишній політвязень Олесь ШЕВЧЕНКО
Народний депутат України 2 скл., колишній політвязень Микола ГОРБАЛЬ
Народний депутат України 1 скл., колишній політвязень Богдан ГОРИНЬ
Народний депутат України 1 і 2 скл., колишній політвязень Левко ГОРОХІВСЬКИЙ
Голова Асоціації дослідників голодоморів, народний депутат України попередніх скл., Герой України, колишній політвязень Левко ЛУКЯНЕНКО
Координатор програми Харківської правозахисної групи, колишній політвязень Василь ОВСІЄНКО
Президент Українського центру Міжнародного PEN-клубу, редактор газети «Наша Віра», колишній політвязень Євген СВЕРСТЮК
Кандидат історичних наук, колишній політвязень Богдан ЧОРНОМАЗ
Голова Спілки офіцерів України, народний депутат України 2 скл., полковник Богдан Вячеслав БІЛОУС
Голова Всеукраїнського союзу громадських обєднань учасників бойових дій ветеранів військової служби та правоохоронних органів, генерал-полковник Віктор ПАЛІЙ
Голова ГО «Громадянська позиція», народний депутат України 1 скл. Олександр СУГОНЯКО
Студент Юрій ДУБИК
Член Координаційної ради Громадянської мережі «Опора» Назар МАТКІВСЬКИЙ
Заступник голови Комітету захисту Товариства політвязнів, історик Олександр ТКАЧУК
Заступник голови Комітету захисту Товариства політвязнів Віктор ЧЕРІНЬКО
м. Київ, 15 квітня 2008 року.