Командире, ти не правий, або у пошуках цапа-відбувайла
Харківський Апеляційний адміністративний суд, розглянувши апеляційну скаргу Вячеслава Манукяна, який оскаржує дискримінаційні дії працівників міліції, що виявилися у використанні етнічного профайлінгу при його затриманні в Харківському метрополітені, позов задовольнив частково.
Вміщуємо повний текст постанови суду. (Прізвище працівника міліції скорочено до 1-ї літери).
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
61064, м. Харків, вул. Володарського, 46 (1 корпус)
Справа № 22-а-4091/08
Категорія: 49
Головуючий 1 інстанції Бартош Н.С.
Доповідач: Гуцал М.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2008 року
м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді – Філатова Ю.М.
Суддів Водолажської Н.С., Гуцала М.І.
при секретарі Житєньової Н.М.
за участю позивача Манукяна В.І.
відповідачів Блудової О.В., Северинцевої О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду справу за апеляційною скаргою Манукян Вячеслава Ішхановича на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2008 року по справі № 2а-188/08
за позовом Манукян Вячеслава Ішхановича
до Головного управління МВС України в Харківській області; З., Лінійного відділу в метрополітені ГУ МВС України в Харківській області; Головного управління Державного казначейства України в Харківській області
про визнання, дій незаконними, зобов’язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, –.
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2008 року було відмовлено в задоволенні адміністративного позову Манукяка Вячеслава Ішхановича до Головного управління МВС України в Харківській області, З., Лінійного відділу в метрополітені ГУ МВС України в Харківській області, головного управління Державного казначейства України в Харківській області про визнання незаконними і дискримінаційними дії відповідачів по затриманню його 27.11.2007 р. на станції метрополітену в м. Харкові за ознакою національності з необхідністю перевірити громадянство та законність перебування на території України та доставці в службове приміщення міліції; порушення його прав ненаданням можливості скористатися правовою допомогою; порушенням його прав щодо нероз’яснення працівниками міліції його прав при затриманні; незаконним ведення працівниками міліції «Журналу контролю за роботою постового міліціонера»; незаконною внесення до зазначеного журналу інформації у вигляді запису про Манукяна В.І.; зобов’язання відповідачів виключити цю інформацію із журналу; зобов’язання відповідачів письмово вибачитись перед Манукяном В.І.; зобов’язання компенсувати моральну шкоду, завдану незаконними діями в розмірі 1000 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на неврахування вимог ст. 19 Конституції України, ст. ст. 5, 10, 11 ЗУ «Про міліцію». В судовому засіданні позивач вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про задоволення позову.
Представники відповідачів в судовому засіданні заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Відповідач, командир відділення лінійного відділу в метрополітені прапорщик міліції З., в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, причини неявки суду не відомі.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, – неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши позивача та представників відповідача, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
В ході судового розгляду справи встановлено, що 27.11.2006 р. під час слідування на станції Харківського метрополітену «Проспект Гагаріна» близько 12 год. 10 - 20 хв. Манукяна В.І. зупинив працівник міліції прапорщик З., запропонував показати паспорт та пояснив мету цих дій – встановлення особи. Оскільки при собі позивач не мав паспорта, тому був запрошений пройти до службового приміщення міліції, де працівник міліції запитав прізвище, ім’я та по-батькові, місце проживання, рік народження, місце роботи, професію. Зазначені дані були звірені З. по телефону та внесені до журналу контролю за роботою постового міліціонера на станції метро, що був у службовій кімнаті працівника міліції. Тривалість дій, щодо встановлення працівником міліції особи позивача, є незначною, близько 5 хвилин.
Позивач вважає, що працівник міліції З. незаконно здійснив його затримання та доставив до службового приміщення міліції, чим вчинив незаконні дії, а також не задовольнив його вимогу щодо роз’яснення його прав при затриманні та надання можливості скористатись правовою допомогою адвоката. Такі дії працівника міліції позивач вважає незаконними, оскільки вони порушують вимоги Закону України «Про міліцію», відповідно до якого затримання особи проводиться за підозрою у здійсненні злочину чи правопорушення, а витребування паспорта для встановлення особи є незаконним, оскільки жодним законом України не надані такі повноваження працівнику міліції. Під час затримання співробітник міліції заніс інформацію про особу позивача до «Журналу контролю за роботою постового міліціонера», чим порушили його права, оскільки ведення такого журналу нормативно не передбачено. В цьому журналі містяться дані про доставляння Манукяна В.І. на підставі підозри у вчиненні правопорушення. Крім того, позивач оскаржив дії З. керівнику лінійного відділу міліції по охороні метрополітену. У відповіді начальника лінійного відділу в метрополітені ГУМВС України Харківській області 28.12.2006 р. за № 103/М - 29 зазначено, що причиною затримання позивача є «характерна зовнішність». Вказані дії посадових осіб лінійного відділу в метрополітені ГУМВС України в Харківській області позивач вважає незаконними, антиконституційними, дискримінаційними, оскільки його «характерна зовнішність» є проявом його національності і індивідуальності. Відповідачі, на думку позивача, незаконно обмежують його можливості нормально реалізувати право на індивідуальність, в зв’язку з чим він морально страждає, переживає почуття приниженості, образи, здавленості. Стверджує, що не може вільно проявляти свою індивідуальність з вини відповідача, який затримував його саме і виключно з такої ознаки, за зовнішнім проявом його невід’ємної індивідуальності.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що державне підприємство «Харківський метрополітен» має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» № 1734 від 23.12.2004 р.
Абзац 7 ст. 14 Закону України «Про транспорт» зазначає, що охорона громадського порядку, забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів, запобігання правопорушенням та їх припинення, виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили, захист власності від злочинних посягань, державний пожежний нагляд на транспорті забезпечуються органами Міністерства внутрішніх справ України при сприянні підприємств транспорту.
Пункт 3 Указу Президента України від 17.10.2000р. «Про Положення про Міністерство внутрішніх справ України» № 1138/2000 встановлює, що одними з основних завдань Міністерства внутрішніх справ України є: організація охорони та оборони внутрішніми військами особливо важливих державних об’єктів; забезпечення реалізації державної політики з питань громадянства.
Відповідно до вимог ст. 106 Кримінально-процесуального кодексу України затримання здійснюється уповноваженим органом чи посадовою особою при застосуванні норм права в кримінальному процесі. Затримання підозрілого у вчиненні злочину являється мірою процесуального примусу, суть якої полягає в тому, що ця особа на короткий строк помішується в спеціальне приміщення для утримання затриманих і, таким чином, позбавляється свободи. Крім зазначеного, відповідно до вимог ст. 260 Кодексу України про адміністративні правопорушення, застосовується адміністративне затримання, як захід забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Затримання здійснюються при наявності постанови про порушення кримінальної справи та при провадженні матеріалу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до «Журналу контролю за роботою постового міліціонера на станції метро» на зворотній сторінці аркуша № 79 значиться запис: «Відомості про правопорушників, яких доставляють». У третьому за послідовністю записі відмічено: Час доставляння - 12.25, З., Дані того, хто доставив: Манукян В’ячеслав Ішханович 1964.16.01, Підстави доставлення: по подозрен. в сов. пр.-нія, ВЛ 380325, Час закінчення доставлення: 12.30.
Судом першої інстанції також встановлено, що в спеціальне приміщення для утримання затриманих Манукян В.І. не поміщався, а знаходився в службовій кімнаті міліції на станції метрополітену протягом 5 хвилин. Знаходження в зазначеному приміщенні не було заходом забезпечення провадження в кримінальній справі чи за матеріалом про адміністративне правопорушення, тобто затримання та доставлення, а способом встановлення особи Манукяна В.І.
Стаття 5 Закону України «Про міліцію» встановлює, що міліція тимчасово, в межах чинного законодавства, обмежує права і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов’язки, і зобов’язана дати їм пояснення з цього приводу.
На органи міліції відповідно до п. 14 ст. 10 вищезазначеного Закону покладені обов’язки контролювати додержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в’їзду, виїзду, перебування в Україні і транспортного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства.
Пунктом 2 ст. 11 цього ж Закону передбачені права міліції перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи необхідні для з’ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на | міліцію.
Пунктом 229 Статуту патрульно-постової служби, затвердженого наказом Міністра внутрішніх справ України № 404 від 28.07.1994 р. передбачено, що наряд міліції має право перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують особи а також інші документи, необхідні для з’ясування питання щодо додержання правил, нагляді, контроль за виконанням яких покладено на міліцію. Провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів. При необхідності складати протоколи про адміністративні правопорушення. Вимогу про пред’явлення документів висловлювати впевнено, але ввічливо і тактично. При перевірці поводитися з документами акуратно. Перевірку доцільно проводити на деякій відстані від сторонніх громадян або, якщо є можливість – в найближчому службовому приміщенні дільничного інспектора міліції чи громадському пункті охорони порядку, штабі народних дружин і т.п.
Наказом Міністра внутрішніх справ України за № 829 від 31.07.2003 р. в п.9.|1. встановлено, що організація роботи служби дільничних інспекторів міліції та патрульної постових нарядів міліції з виявлення та встановлення іноземців, що порушують Правила в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 р. № 1074.
Пункт 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.1995р. № 1074 встановлює, що контроль за дотриманням вимог Правила в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України, транзитного проїзду через її територію іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними і фізичними особами в Україні, здійснюють в межах своєї компетенції органи внутрішніх справ у взаємодії з Міністерством закордонних справ, органами Служби безпеки та Державної прикордонної служби.
З., перебуваючи на посаді командира відділення батальйону № 1 лінійного відділу в метрополітені ГУ МВС України Харківській області, відповідно до наказу № 127 К від 29.08.2006 р., 27.11.2006 р. здійснював патрульно-постову службу на станції метрополітену «проспект Гагаріна».
Згідно п. п. 3.2. Положення про лінійний відділ Харківського міського управління Головного управління МВС України в Харківській області, затвердженого наказом ГУМВСУ в Харківській області від 16.10.2007 року, основними завданнями відділу є запобігання правопорушенням та їх припинення. Зокрема, п. п. 4.14. зазначеного Положення передбачено, що працівники відділу здійснюють контроль за дотриманням правил паспортної системи. У межах своєї компетенції забезпечують виконання законодавства з питань громадянства, виїзду з України в Україну громадян України. А також правового статусу іноземців.
Адміністративну відповідальність за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України, передбачена ст. 203 КпАП України. Право на складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 203 ч. 1 КпАП України, надане уповноваженим на те посадовим особам органів внутрішніх справ, згідно ст. 255 ч. 1 п.1 КпАП України.
В той же час слід зауважити, що в оскаржуваних діях працівника міліції не вбачається здійснення ним процедури притягнення Манукяна В.І. до адміністративної відповідальності, виписаної Кодексом України про адміністративні правопорушення. Такі дії працівника міліції сприймаються як направлені на виявлення можливого правопорушення чи злочину.
Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Манукяна В.І. щодо визнання незаконними дискримінаційними дії відповідачів по затриманню його 27.11.2007 р. на станції метрополітену в м. Харкові за ознакою національності з необхідністю перевірити громадянство та законність перебування на території України, доставці в службове приміщення міліції; порушення його прав ненаданням можливості скористатися правовою допомогою; незаконним ведення працівниками міліції «Журналу контролю за роботою постового міліціонера»; незаконною внесення до зазначеною журналу інформації у вигляді запису про Манукяна В.І.; зобов’язання відповідачів виключити цю інформацію із журналу; зобов’язання відповідачів письмово вибачитись перед Манукяном В.І.; зобов’язання компенсувати моральну шкоду, завдану незаконними діями в розмірі 1000 грн.
При цьому слід відмітити, що обґрунтування вимог позивача про визнання незаконними і дискримінаційними дії відповідачів по затриманню його 27.11.2007 р. на станції метрополітену в Харкові за ознакою національності є його припущенням. Позивач, посилаючись на відповідь начальника лінійного відділу в метрополітені ГУМВС України Харківській області 28.12.2006 за № 103/М - 29, щодо причини затримання позивача – «характерна зовнішність», дає неправильну оцінку таким словам. Фактично, під характерною зовнішністю розуміється не тільки національність чи етнічна належність особи, а особливості її зовнішнього вигляду (в тому числі одягу, охайності, манер поведінки, адекватності реакції, інтонації голосу, мови і т.п.). Суб’єктивна оцінка такому зовнішньому вигляду позивача і була підставою спонукання для працівника міліції здійснити дії на виявлення правопорушення. Повноваження відповідача, командира відділення батальйону № 1 лінійного відділу в метрополітені ГУ МВС України Харківської області З. щодо права здійснення контролю за дотриманням особами правил паспортної системи передбачені діючим законодавством України.
Ствердження позивача, що ведення працівниками міліції Харківського метрополітену «Журналу контролю за роботою постового міліціонера» є незаконним, не відповідають дійсності. Ведення такого журналу передбачено з 01.11.2001 р. з метою дійового контролю за роботою постових міліціонерів, які несуть службу по охороні громадського порядку на станціях Харківського метрополітену, відповідно до наказу № 174 від 01.11.2001 р начальника відділу охорони Харківського метрополітену Харківського міського управління УМВС України в Харківській області. Сам запис анкетних та інших даних про особу Манукяна В.І., здійснений працівником міліції з метою фіксації вказаної події. Підстав щодо зобов’язання відповідача виключити цю інформацію із журналу не встановлено. Вказаний запис не порушує прав, інтересів та свобод позивача.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав відшкодування позивачу моральної шкоди. Ствердження позивача про моральні страждання, стрес, погіршення здоров’я, що спричинило зміни в життєвих стосунках, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.
Разом з тим, судом першої інстанції дана неналежна оцінка дій З., щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності, згідно наказу № 284 від 28.12.2006 року «Про покарання працівника батальону №1» начальника лінійного відділу в метрополітені ГУ МВС України Харківській області. В зазначеному наказі відповідача визнається сам факт ненадання пояснень Манукяну В.І. з приводу затримання, не роз’яснення йому підстав та мотивів затримання, прав, передбачених ст.ст. 28, 29, 55, 56, 59, 62, 63 Конституції України, в зв’язку з чим були порушені вимоги ст. 5 п. 4 ЗУ «Про міліцію». Викладені обставини також підтверджуються листом начальника відділу в метрополітені ГУ МВС України Харківській області № 103/м-29 від 28.12.2006 року.
В ході вирішення питання щодо законності вчинених суб’єктом владних повноважень судом встановлено, що відповідачі діяли відповідно до вимог ст. 2 КАС України: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямовані рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи визнанні відповідачем порушення ст. 5 п. 4 ЗУ «Про міліцію», сам факт затримання, судова колегія констатує недобросовісне виконання командиром відділу лінійного відділу прапорщиком міліції З. своїх обов’язків щодо нероз’яснення Манукяну Вячеславу Ішхановичу його прав при затриманні 27 листопада 2006 року.
За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав для цілковитої відмови в задоволенні позовних вимог. Тому, відповідно до ст. 202 ч. 1 п. 3 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 160, 195, п. 3 ч. 1 ст.198, п. 3 ч. 1 ст.202, ч.2 ст. 205, ст. 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Манукян Вячеслава Ішхановича на постанову Харківського |окружного адміністративного суду від 27 березня 2008 року по справі № 2а-188/08 – задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2008 року по справі № 2а-188/08 – скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність командира відділення лінійного відділу в метрополітені ГУ МВС України Харківській області прапорщика міліції З. щодо нероз’яснення Манукяну Вячеславу Ішхановичу його прав при затриманні 27 листопада 2006 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 01 серпня 2008 року.
Головуючий (підпис) Ю.М. Філатов
Судді: (підпис) Н.С. Водолажська
(підпис) М.І. Гуцал
Коментар ХПГ:
Важко коментувати те, під чим здоровий глузд підказує просто поставити підпис «коментарі зайві». Просто напрошується висновок про те, що шановний суд вирішив задовольнити бодай якусь вимогу Манукяна, аби він лише припинив позиватися до міліції. Щоправда, рішення це було виписане недолуго й, при уважному прочитанні, викликає більше запитань, ніж дає чітких відповідей на споконвічні запитання: хто ж все-таки винний та що робити, аби дискримінаційні дії припинити?
Отже, суд взагалі не знайшов ознак дискримінації в діях працівників міліції під час «зупинки на вимогу» для перевірки документів у В. Манукяна. Можливо, це сталося тому, що свідчення Вячеслава про неодноразовість та незавидну регулярність таких затримань не були взяті до уваги (мовляв, розглядається конкретний випадок, інші – «поза дужками»). А відверто дискримінаційне посилання на «характерну зовнішність» як підставу для підозри у скоєнні правопорушення, судді відмели, дуже творчо надавши замість «неправильної оцінки таким словам», слід розуміти, правильну: це, на думку суду, особливості зовнішнього вигляду – одяг, охайність, манера поведінки, адекватність реакції, інтонація голосу, мова і т.п. Не знаю, як сильно інтонація голосу Вячеслава виявляла його характерну зовнішність або наскільки неадекватними були реакції Манукяна, але «суб’єктивна оцінка такому зовнішньому вигляду позивача і була підставою спонукання для працівника міліції здійснити дії на виявлення правопорушення».
Цими діями, згідно «Журналу контролю за роботою постового міліціонера на станції метро» було «доставлення: по подозрен. в сов. пр.-нія» й занесення даних Манукяна до «Відомостей про правопорушників, яких доставляють».
Втім, як видно з мотивувальної частини рішення, колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду вважає, що знаходження позивача в службовій кімнаті міліції на станції метрополітену «не було заходом забезпечення провадження в кримінальній справі чи за матеріалом про адміністративне правопорушення, тобто затримання та доставлення, а способом встановлення особи Манукяна В.І.». І одночасно, всупереч цьому, в резолютивній частині суд визнає «незаконною бездіяльність командира відділення лінійного відділу в метрополітені ГУ МВС України Харківській області прапорщика міліції З. щодо нероз’яснення Манукяну Вячеславу Ішхановичу його прав при затриманні 27 листопада 2006 року».
Виходить, що:
- правопорушення Манукян не скоював, але його особисті дані були занесені працівником міліції до «Відомостей про правопорушників»;
- Манукяна привели в кімнату міліції в якості «правопорушника, яких доставляють», але доставлення не було;
- командир відділення прапорщик міліції З. неправий, адже виявив незаконну бездіяльність щодо нероз’яснення Манукяну прав при затриманні, але ж затримання не було.
Якісь софізм та казуїстика виходять…
Не знімаючи з працівника міліції, що безпосередньо зупиняв В. Манукяна, відповідальності за його дії чи то бездіяльність (покарані, до речі, вже в дисциплінарному порядку), важко позбавитися враження, що прапорщику З. намагаються відвести незавидну роль «цапа-відбувайла». Тим більше, що, за нашою інформацією, він вже вийшов на пенсію, тому міліція за нього на сьогодні формально «сраму не має».
Примітки:
СОФІЗМ – умовний висновок, що формально здається правильним, а насправді заснований на навмисне неправильному доборі вихідних засад.
КАЗУЇСТИКА – застосування загальних статей закону до різних юридичних випадків. 2. У середньовічній схоластиці й богослов’ї – застосування до окремих випадків загальних догматичних положень. 3. перен. Вправність, спритність у суперечках, обстоюванні сумнівних або фальшивих положень і т. ін.
Дивись також:
Харків’янин програв позов проти міліції щодо дискримінації за етнічною ознакою