Праворадикали й футбол: в Україні шукають панацею

Расизм і ксенофобія на трибунах й поза ними – проблема, з якою повсякчас стикаються у сучасному футболі. Як кажуть у польській організації «Ніколи знову», антисемітські й неонацистські погляди проявляються у символіці на прапорах вболівальників, образливих співанках і вигуках й навіть у киданні бананами в темношкірих гравців. Іноді доходить й до насильницьких нападів на людей іншої зовнішності. Координатор програми «Respect Diversity – Футбол об’єднує» Рафал Панковський нагадує: за три останні роки в Польщі та Україні зафіксували двісті таких інцидентів. Йдеться про виступи проти людей з особливими потребами, гомофобні, антисемітські, расистські й скеровані проти ромів. На кожній грі єврочемпіонату в обох країнах будуть по двоє дослідників, які вивчатимуть атмосферу на матчі, спостерігатимуть, що відбувається після гри.

Нині Футбольна федерація Польші найчастіше офіційно реагує на радикальні прояви чи фінансово карає клуби, каже Панковський. Це, впевнений представник «Ніколи знову», результат постійної роботи з клубами. Інший напрямок – освіта. Так, навіть міносвіти Польщі підтримало навчальний проект для шкільних вчителів фізичної підготовки, де підкреслюються вигоди футболу, вільного від нетолерантності: «Слід звертати увагу на позитивний бік футболу, адже це мультикультурний спорт. Футбол – метафора гарного прикладу розмаїтої спільноти, де ми всі різні, але граємо разом», – каже він.

Територія без дискримінації

Чимало таких тренінгів для стюардів й волонтерів «Євро–2012» проведено у Польщі. Рафал Панковський переконує, що єврочемпіонат – гарний шанс для просування мультикультурної співпраці і взаємодії. Допомогти показати, що футбол об’єднує, а не розділяє, на думку експерта, зможуть мобільні футбольні майданчики Streetkick, до гри залучатимуть фанатів з різних країн. Створять ще «інклюзивні фан-зони» – громадським закладам, які підтримають цю ідею, роздадуть наклейки з зазначенням, що «тут раді людям незалежно від етнічного походження, статі, особливих потреб чи сексуальної орієнтації».

Правозахисниця Ірина Федорович каже, що такі фан-зони можуть допомогти попередити конфлікти, але на її думку, все ж залежить, як багато приїде фанів «неєвропейської зовнішності». За її оцінкою, прояви праворадикальної ворожості в українському футболі подібні до польських. На думку Федорович, клуби мають працювати зі своїми фан-спільнотами, пояснювати, що не варто «підставляти» клуб, адже їм доведеться сплачувати штрафи УЄФА.

Вища кваліфікація міліціонерів

Екс-начальник відділу у боротьбі з етнічною злочинністю МВС Сергій Новіков сказав Deutsche Welle, що в Україні слід ще працювати над якістю освіти для самих міліціонерів. Вони мають не лише читати нормативні документи МВС, а знати й міжнародні закони, щоб розуміти, як поводитись у суперечливих ситуаціях з іноземцями.

Експерт наголошує, що міліціонери повинні знати англійську. «Якщо іноземець потрапляє у біду, з ним порозумітись може хіба начальник відділку, чи кличуть консула, а багато що можна вирішити на місці». До речі, протягом «Євро–2012» на «гарячих телефонних лініях» з протидії насильству консультуватимуть англійською і німецькою мовами. У Центрі «Ла Страда» очікують, що гості можуть зіткнутись з втратою документів, проявами расизму і ксенофобії, насильством й нетолерантністю міліції, тому збільшили кількість консультантів.

Німецький досвід

Так, німецького журналіста, автора книги «Праві атакують – як неонацисти зловживають футболом» Ронні Блашке часто запрошують виступати у школах в ФРН. Він каже, що на футболі збирається багато люду, переповненого емоціями, й вони можуть швидко загорітись.

Блашке розповів у Києві, що одне з німецьких досліджень засвідчує – після проведення чемпіонату з футболу у ФРН зросла ксенофобія. Щоб протистояти цьому – надають консультації, як розпізнати приховану ксенофобську риторику, також є ініціативи, коли молодь «витягають» з правоекстремістської діяльності і зацікавлюють чимось іншим. Про це розповів дослідник з Фонду Фридріха Еберта Ральф Мельцер. Він наголошує, що правий радикалізм – це постійний виклик. «Завжди слід пропагувати, що футбол – командна гра, де є гравці різного походження і релігійних переконань, й між ненавистю і футболом має бути стіна», – наголошує він.

Автор Ольга Веснянка
Редактор Дмитро Каневський

© 2012 Deutsche Welle