Ухвалення антидискримінаційного закону: профанація й ігнорування думки громадськості
5 червня 2012 року депутати Верховної Ради України мають голосувати щодо законопроекту “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”. Однак і сам зміст законопроекту, і те, як йому торували шлях до законодавців, ризикує перетворити ухвалення документу на банальне окозамилювання та ігнорування думки громадськості, результатом якого буде ще один мертвонароджений закон.
5 червня 2012 року депутати Верховної Ради України мають голосувати щодо законопроекту “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”. Однак і сам зміст законопроекту, і те, як йому торували шлях до законодавців, ризикує перетворити ухвалення документу на банальне окозамилювання та ігнорування думки громадськості, результатом якого буде ще один мертвонароджений закон.
5 червня 2012 року депутати Верховної Ради України мають голосувати щодо законопроекту “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”. Однак і сам зміст законопроекту, і те, як йому торували шлях до законодавців, ризикує перетворити ухвалення документу на банальне окозамилювання та ігнорування думки громадськості, результатом якого буде ще один мертвонароджений закон.
На необхідності ухвалення Україною анти-дискримінаційного законодавства було вказано вже протягом тривалого часу у рекомендаціях численних міждержавних та неурядових організацій — від Європейської Комісії проти расизму і нетолерантності (ECRI) до Європейського Союзу. Вочевидь, саме те, що ця рекомендація увійшла до Плану дій з лібералізації ЄС візового режиму з Україною, таки змусила українську владу звернути увагу на віддавна покладену “під сукно” рекомендацію.
24 квітня 2012 року на веб-сайті Міністерства юстиції було оприлюднено щойно розроблений законопроект “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”, який було винесено на громадське обговорення. У тексті законопроекту прямо вказано, що метою його пропонованого ухвалення є зовсім не протидія дискримінації різноманітних груп в Україні — а виконання згаданого вище “Плану дій”. Втім, новий проект закону відразу викликав критику з боку експертів, зокрема — організацій-учасниць Коаліції проти дискримінації в Україні. Причини цьому — недолугі і неповні визначення основних термінів, неврахування деяких з поширених видів дискримінації, і відсутність дієвих механізмів захисту від цієї протизаконної практики.
Попри критику, і не зважаючи на процедуру громадського обговорення, вже 3 травня те саме Міністерство Юстиції повідомило про схвалення законопроекту Кабінетом Міністрів (звичайно, без жодних зауважень та пропозицій, внесених представниками неурядових організацій). По цьому, у вже схваленому вигляді, 14 травня, законопроект зареєстровано у Верховній Раді України — а 23 травня його було поставлено на порядок денний розгляду профільного комітету ВР з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Результатом розгляду, попри нищівний висновок Головного науково-експертного управління, стало призначення на 5 червня голосування продукту анти-дискримінаційної законотворчої діяльності урядовців у парламенті.
Від дня оприлюднення законопроекту до запланованої дати розгляду в комітеті ВР минуло навіть менше, ніж 30 днів, рекомендованих для розгляду законопроектів, які є суспільно важливими та виносяться на громадське обговорення. Жодного зауваження чи пропозиції від неурядових організацій, чию повсякденну роботу складають, передовсім, моніторинг та допомога жертвам дискримінації в Україні, не було враховано.
Проект “Без Кордонів” звертає увагу журналістів і громадськості на той факт, що таким чином громадське обговорення було, фактично, зірване органами влади, а думки громадських організацій — зігноровано. Весь закон в цілому, в результаті, виявився вправою українського уряду зі створення гарного іміджу для структур Євросоюзу — ані без ініціювання реальних змін, ані без якісного удосконалення законодавства.
В результаті таких зухвалих дій владних органів, 5 червня народні депутати України голосуватимуть за законопроект, метою якого є винятково поставлення “галочки” у Плані дій з лібералізації візового режиму. Водночас, ухвалення теперішнього – недолугого анти-дискримінаційного законопроекту:
- ускладнить процес ухвалення справді дійового закону, який би забезпечував протидію дискримінації;
- відкладе у часі спроби надати механізми законодавчого врегулювання тим групам, які найбільше в українському суспільстві потерпають від дискримінації;
- підкреслить повне ігнорування всіма гілками влади зусиль громадських організацій, спрямованих на системне покращення ситуації в галузі протидії дискримінації;
- приведе до затвердження чергового законопроекту, неспроможного впровадити зміни та забезпечити системну роботу органів влади.
Проект “Без Кордонів” закликає:
- урядові структури – припинити практику ігнорування думки громадських організацій за ухвалення законопроектів, які представляють надзвичайно важливе суспільне значення;
- народних депутатів України — не ухвалювати запропонований законопроект;
- ВР та комітет з прав людини врахувати пропозиції та законопроект розроблені Коаліцією з протидії дискримінації;
- Європейський Союз — вжити необхідних заходів, аби відповідні пункти Плану дій з лібералізації візового режиму були виконані сумлінно, у дусі співпраці й покращення ситуації з дотриманням прав і свобод людини в Україні;
- розробити анти-дискримінаційний законопроект, який би на практиці захищав вразливі групи населення (як громадян, так і негромадян України) від проявив ксенофобії та дискримінації.
Поки ці умови не виконано, Проект “Без Кордонів” змушений констатувати: винесений на голосування законопроект є окозамилюванням. Його ж підтримка може відкинути зусилля організацій, які опікуються протидією дискримінації, назад, віддаливши Україну і від наближення до ЄС, і від ухвалення закону, який би забезпечував захист найбільш дискримінованих вразливих груп, які проживають в Україні, від цієї ганебної практики.
03.06.2012