MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Що таке ромофобія?

20.07.2013   
Наталія Козир
У благодійному фонді «Розвиток» вирішили зрозуміти і глибше вивчити природу такого ставлення до ромів і почали проводити дослідження у вигляді інтерв’ю, моніторингів та звичайного спілкування з жителями міста Мукачево.
За час роботи нашого Благодійного фонду «Розвиток» разом з Мукачівською міською радою у спільному проекті «Посилення правових можливостей бідних верств населення та ромського населення в м. Мукачево», який імплементується в нашому місті за фінансової підтримки МФ «Відродження», ми неодноразово стикалися з проявами дискримінації та упередженого ставлення жителів міста до ромського населення. Таке нехтування було не завжди обґрунтовано і, як правило, було викликано стереотипним ставленням до ромів. Ми вирішили зрозуміти і глибше вивчити природу такого ставлення до ромів і почали проводити дослідження у вигляді інтерв’ю, моніторингів та звичайного спілкування з жителями міста Мукачево. Результатом дослідження стала констатація такого явища, як «ромофобія». Ми вперше почали більш детально описувати це явище. Отже, що таке ромофобія? Ромофобія – гостра форма соціальної антипатії щодо представників ромської народності. Прояви неприйняття, страху, агресії, засудження щодо ромів. Засудження їхнього способу життя, соціальної поведінки. Спроби уникнення зустрічей, спілкування, фізичного і соціального контакту з ромами, незалежно від їхнього віку, статі, соціального статусу, зовнішнього вигляду, освіти і роду занять. Ромофобія, як дискримінаційне явище Ромофобія є специфічним і особливим проявом ксенофобії. Характеризується і виражається в суспільстві більшістю ознак, властивих ксенофобії тільки (або особливо) щодо людей ромської народності. Явище «ромофобія» виникло в соціумі в останні кілька десятиліть. Особливо розвинулося і зазнало явних проявів на практиці в роки незалежності України. Виникнення ромофобії характерно для мікросоціумів, які, в силу історичних, громадських та інших причин, контактують з ромами в місцях їх компактного проживання. Такими є міста і села України, де роми проживають, переважно, таборами. Зазвичай – на околицях міст чи сіл. Особливо яскраво виражено явище «ромофобія» на Закарпатті. За офіційним переписом, в Закарпатті проживає 14000 ромів. За твердженням соціологів, їх понад 45 тисяч. Це третина всіх ромів України. І проживають вони на території однієї з найменших областей в Україні. 124 селища – така кількість населених пунктів у Закарпатській області, в яких компактними групами проживають етнічні роми. Переважно, це стаціонарні табори, розташовані в передмістях і селищах. Чим більше ромський табір, тим легше його мешканцям вести свій побут і виживати, як, наприклад, у повністю ромському селі Собатино Іршавського району. Ромські табори розташовані поблизу або у місті Ужгород, Мукачево, Берегово, а також у селищах більшості закарпатських сіл низинних районів: Ужгородського, Виноградівського, Берегівського, Мукачівського, Іршавського. Через стереотипи чимало громадян України різних національностей схильні вважати, що роми вміють тільки красти, ворожити, жебрати, співати і танцювати. Але ці стереотипи є тільки вершиною айсберга під назвою «ромофобія». Проблема набагато глибша, її основи були закладені ще в процесі виховання дітей неромскіх національностей. Саме тут закладаються цеглини фундаменту, на якому базується неприйняття ромів у різних його формах. У той же час, ось вже більше тисячі років представники цієї народності не забувають свою мову, культуру і традиції. А вчені досі не можуть зрозуміти, як, незважаючи на кочовий спосіб життя, ромському народові вдалося зберегти національну самобутність. Музичне мистецтво ромів, особливо виконання народних пісень, широко відоме в усьому світі. Саме ця сторона народної творчості принесла ромам всесвітню славу. Зображення циган у фольклорі Роми фігурують ще в стародавніх казках, піснях і формах народного усної творчості в якості негативного персонажа. Про це свідчать і назви казок. - Як циган учив хазяйського пса сливи їсти; - Про цигани і біса. Як бачимо, ром тут ототожнюється з нечистою силою, виглядає її компаньйоном. В інших назвах ром протиставляється персонажу неромської національності, навіть людині: «Циган і людина» (Українська народна казка). Якщо зазирнути в сюжети цих казок, то побачимо, що ром тут виглядає як вкрай негативний, або, принаймні, комічний персонаж. В інших казках роми наділяються надзвичайною силою приручати диких тварин, або розбиратися з нечистою силою. - Як ведмідь відганяв мух від цигана. Часто їм приписують знання магії, ворожіння або володіння надприродними здібностями. Варто згадати також народні приказки: «Брудний, як циган», «Хитрий, як циган». Дітям, спійманим на вживанні лайок чи іншої табуйованої лексики, часто дорікають: «говориш, як циган». Або, наприклад, неохайній дівчині часто кажуть: «ти така, як циганка». Подібних прикладів у фольклорі, побуті, щоденній лексиці сотні й тисячі та немає можливості їх всі привести тут. Наведених же прикладів достатньо, щоб переконатися – причини неприйняття ромів мають глибокі історичні корені. Саме з цього коріння виросла велика соціальна проблема, яка принесла свої негативні плоди в сьогоденні. Народність або каста недоторканних? Їх коріння йдуть в Індію, і сьогодні представники цієї народності проживають в багатьох країнах світу – у Європі, Близькому і Далекому Сході, Північній Африці та в країнах обох Америк. В Україні про них вперше згадали на початку 15 століття, а їх перші поселення були в Ужгороді, в Бессарабії та в Криму. У ті часи їм був заборонений навіть вхід до міста. Роми таборувались на околицях міст. Тільки окремі люди наважувалися з ними мати справи: як правило, давали якусь невдячну роботу, або вели нехитру торгівлю... І весь час стежили, щоб циган чи циганка не «залишили» їх у дурнях або не обікрали. Це клеймо залишилось на ромах до сьогоднішнього дня. Наче на людей з касти недоторканних, на них дивляться скрізь на Закарпатті, та в Україні в цілому. Циганами нерідко лякають неслухняних дітей «порядні» мами, не розуміючи, що цим вони тільки підкидають дров у багаторічну ворожнечу і неприйняття ромів. Враховуючи вищесказане, доцільно стверджувати, що «ромофобія» є видом агресивного неприйняття, неприязні і ненависті до ромського населення як до об’єкта свого страху. Це саме те, що відчувають люди по відношенню до ромів, які живуть серед нас. Як результат свого ірраціонального страху, вихованого багатьма чинниками – від фольклору, і до випусків новин, де участь осіб ромської народності підкреслюється особливим чином, люди починають ненавидіти ромів і намагаючись позбутися свого страху, вони воліють позбуватися від самих циган. Уникати їх, боятися, віддалятися, намагатися не контактувати, а при вимушеному контакті поводитися агресивно. Як і в будь-який інший неприємної ситуації, всі борються з наслідками, а не шукають причини. Як відзначають працівники Благодійного фонду «Розвиток», «статус ромського населення в Україні, як меншини, нічим не відрізняється від статусу представників інших національних меншин, що проживають на території України і, зокрема, на Закарпатті. Жоден законодавчий або нормативний акт не містить обмежень для ромів або їх фундаментальних прав: на життя, фізичне і психічне здоров’я, вільне переміщення, сімейне та приватне життя, освіту, працю та соціальний захист, а також – право обирати і бути обраними. Роми володіють такими ж правами і свободами, якими володіють всі національні меншини, і це гарантується законодавством України». Наслідки «ромофобії» Соціальна та правова ізоляція ромського населення викликана незнанням, нерозумінням і, як наслідок, обмеженістю у використанні своїх правових можливостей. Відсутність доступу до інформації про свої права в нормальній функціонуючій системі правосуддя, а також належної правової допомоги, призвело до неможливості для ромського населення поліпшити свої життєві умови. Крім того, ромське населення не має реальної власності, не знає, як правильно узаконити цю власність і як розпоряджатися своїм майном. На сьогоднішній день проблема соціально-правового захисту ромського населення є найбільш важливою. Через критично низький рівень освіти та інформованості, ромське населення повністю дезінтегрували від нормального життя. Переважна більшість ромів є неписьменним або мають початковий рівень освіти. Згідно зі статистикою, сьогодні початкову освіту отримують лише 20-30% дітей-ромів, а більша частина взагалі не закінчує школу. Що стосується вищої освіти – її отримують одиниці. Без елементарних документів діти не можуть йти в дитячі сади і школи, а без паспортів дорослі люди не можуть влаштуватися на роботу. Більшість ромів не розуміються на тому, як і де оновити свої життєво-необхідні документи, тому залишаються повністю в замкнутому колі. Як показують дослідження соціологів, проведені в рамках проекту «Регіональна толерантність, ксенофобія і права людини в 2012 році», проведеного «Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС)» на замовлення «Інституту прав людини, протидії екстремізму і ксенофобії (IHRPEX), латентна ксенофобська установка в українському суспільстві присутня щодо багатьох народів. Втім, як показали дані соцопитування, велика соціальна дистанція спостерігається щодо представників ромської національності, чорношкірих, азіатів і арабів. Саме до цих груп існує латентна ксенофобська установка. При цьому, більшість українців категорично засуджує расову, етнічну та національну дискримінацію як інструмент в руках політиків. 65% опитаних вважають, що політики повинні нести відповідальність за дискримінаційні висловлювання. 24, 9% вважають, що дискримінаційні висловлювання неприпустимі, але не повинні каратися. 4, 3% вважають, що пересічні громадяни мають право на подібні висловлювання, а політики не мають. 5, 8% респондентів вважають дискримінаційні висловлювання одним із проявів свободи слова. Соціологи ж характеризують міжетнічні, міжрасові та міжнаціональні відносини в українському суспільстві як помірно відчуженими. Дослідження Київського міжнародного інституту соціології за 1994-2010 роки включно свідчить також про негативну динаміку відчуженого ставлення українців до ромів в останні кілька років. Соціологи повідомляють, що рівень ксенофобії в Україні постійно зростав з 1994 до 2008 року, але в 2009 і 2010 року намітилися ознаки деякої стабілізації ситуації (рівень ксенофобії навіть дещо знизився). Одночасно в КМІС зазначив, що є такі національні групи, до яких ставлення українців змінювалося більш різко. Наприклад, дуже нестабільне та поступово погіршується ставлення до ромів і афроамериканців...
 Поділитися