Після звернення Центру стратегічних прав засудженого, якого не звільняли протягом двох місяців, вдалось звільнити за 7 днів
До Харківської правозахисної групи звернувся засуджений П., який скаржився на те, що утримується під вартою в Вінницькій установі відбування покарання №1 (УВП №1) понад строк, який йому було встановлено вироком.
Згідно з вироком, який не набрав законної сили через його оскарження, П. було засуджено до одного року п’яти місяців позбавлення волі та визначено дату початку відбування покарання, а саме 26.08.2015 р.. Таким чином засуджений П. відбув призначене покарання 26.01.2017 р., проте, незважаючи на це, його продовжували утримувати в УВП №1 через встановлений у вироку безстроковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Таке застосування запобіжного заходу вже розглядалось Європейським судом з прав людини у справі «Руслан Яковенко проти України» (Заява № 5425/11), рішення від 4 червня 2015 року, п.п. 65-66, де було встановлено, що таке застосування запобіжного заходу становить порушення пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У зв’язку з цим 10.03.2017 р. Центром стратегічних справ було подано заяву про звільнення П. в порядку ст. 206 КПК України до Вінницького міського суду Вінницької області. Проте, не зважаючи на вимогу розглянути дану заяву у день її подання, розгляд було призначено на понеділок, 13 березня. Але через недоставку засудженого засідання цього дня не відбулось, як і через два дні, 15 березня.
Справу призначили до судового розгляду на 17 березня, однак це засідання також не відбулось, оскільки цього дня зранку засудженого з УВП №1 доставили до апеляційного суду, не зважаючи на те, що судове засідання апеляційного суду на дану дату не призначалось. Апеляційний суд виніс ухвалу про часткове задоволення апеляційних скарга прокурора та П., та про звільнення П. з-під варти в залі суду, як такого, що відбув покарання.
Звільнення стало підтвердженням того, що засуджений П. безпідставно утримувався після 26.01.2017 р., що становить порушення визначеного в статті 5 Європейської конвенції права на свободу та особисту недоторканність.
