MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Пекельні реформи, або чи має стосунок комунальне здирство до європейських норм?

27.04.2017    джерело: комунальні послуги, постачання газу, постачання електрики, постачання тепла
Наталка Ковальчук
На думку автора, чимала частина населення досі не може відійти від того психологічного шоку, який викликали надвисокі тарифи на послуги газових, енергетичних, теплових компаній, з якими довелося переживати минулий опалювальний сезон.  Давалася взнаки  також шарпанина зі змінами у «правилах гри», які раз-по-раз виникали на цьому сегменті ринку.

Всі ми знаємо народну мудрість про сани, котрі до зими готуються з літа.

Ось тільки щось не так пішло у нашому українському господарстві. Вже й літо на порозі, а ми ніяк не можемо полишити тих саней, у яких в’їхали ще у минулу зиму.

А якщо серйозно, то чимала частина населення досі не може відійти від того психологічного шоку, який викликали надвисокі тарифи на послуги газових, енергетичних, теплових компаній, з якими довелося переживати минулий опалювальний сезон.  Давалася взнаки  також шарпанина зі змінами у «правилах гри», які раз-по-раз виникали на цьому сегменті ринку.

 І хоч все ці зміни відбувалися ніби то у рамках проведення реформ у комунальній сфері, та відчуття справжнього реформування застарілого господарства так і не прийшло. Зате нині  з острахом думаємо про те, що ж чекає наступної зими. Втім про все детальніше далі.

ГАЗОВА АТАКА

За останні роки ми звикли до того, що вартість газу, який використовуємо у побуті, невпинно зростає. Кожного разу то викликало неприємні відгуки у суспільстві, та справжня хвиля обурення піднялася після прийняття рішення про розподіл газових послуг: на, власне, використання самого голубого палива і введення абонентської плати за доставку газу до споживачів.

Рішення це виявилося настільки скандальним, що фахівці та експерти, котрі відстоювали його, зазначаючи, що саме такий цивілізований підхід і повинен бути на газовому ринку, мало кого змогли переконати у доцільності цього кроку.

У ситуацію втрутилися й правозахисники. Зокрема, з Чугуївської правозахисної групи Харківської області.

Саме вони  подали позов до суду з вимогою відмінити постанову щодо встановлення тарифів на послуги транспортування природного газу для  споживачів, зазначаючи, що введення такої абонплати суперечить нормам кількох законів України.  http://kharkov.comments.ua

Так, народне обурення виявилося настільки потужним, що введення в дію скандальної постанови призупинили. Але не відмінили. Лише йдеться про перенесення термінів.

Однак чи буде введено абонплату за транспортування газу без проблем і нового витка незадоволення у суспільстві, викликає значний сумнів.

Адже вже перша спроба виявила чимало проблем,  характерних саме для українського газового ринку.

Найперша та, про котру і нині багато говорять. А саме, газові мережі прокладалися в країні з різних джерел фінансування. Зокрема, й за кошти місцевих бюджетів і громадян.

І сьогодні серед документів чимало українців зберігають папери, котрі доводилося оформляти під час  підведення газової мережі, і навіть квитанції на оплату послуг установ і організацій, котрі підведенням  мережі займалися, на закупівлю труб, обладнання тощо.

Адже, скажімо, підведення мережі до приватних будинків починалося з розробки «Робочого проекту з газопостачання житлового будинку № …, по вулиці…, в селі… (чи місті)»

Замовником у цих робочих проектах зазначено конкретні громадяни Василенко, Петренко чи Коваленко... Так само і в докуменнтах за оплату різних послуг.

За наявності таких паперів людина у суді може почати доводити своє право власності на якусь частину газових мереж.

Суттєвим моментом є і той факт, що прокладання газових мереж за кошт громадян відбувалося не абияк. Не просто – скинулися грішми і підвели голубе паливо. Все регулювалося цілком в правовому полі. Створювалися громадські кооперативи, які й вирішували всі питання, які виникали у ході робіт.

Дозволю собі на підтвердження цього навести невеликий витяг із замітки, опублікованої  у 1991 році в одній з районних газет Слобожанщини, про те, як «газ прийшов» у село:

«В цьому маленькому селі усього 47 дворів і мешкають тут переважно люди похилого віку. Один з пенсіонерів (вказано прізвище) із завзяттям допомагав газовикам, очоливши кооператив з місцевих жителів»…

Газетні замітки, яких, думається, чимало можна знайти у тогочасних виданнях у різних областях України, до справи, може, й не підшиєш.

Але, очевидно, залишилися в архівах і більш вагомі документальні свідчення існування таких громадських формувань.

І чи не станеться так, що у кризовій ситуації, спричиненій рішенням про введення абонплати, ці кооперативи також можуть відновити своє існування і почати доводити своє право на прокладені на умовах спільного фінансування мережі?

Врешті, як знаємо, в Україні вже є прецеденти, коли територіальні громади шукають шлях, як повернути собі газові мережі, прокладені коштом місцевих бюджетів. Що з того вийде, сказати важко. Однак стабільності на газовому ринку це точно не додасть.

Тож напрошується цілком логічний висновок, пропонуючи нові правила гри, мабуть, варто було навести лад у самому газовому господарстві, знайти компроміс зі споживачами, як з партнерами. Не вважати населення лишень бездонним гаманцем, з якого можна витягати гроші на власний розсуд.

Є ще одна і важлива проблема.

Можливо, обурення суспільства було б меншим, якби відбувалося справжнє реформування газового ринку, і  ми бодай на йоту наблизилися до того рівня, за яким оплачують використаний газ у європейських країнах.

Бо якщо європейці, дійсно, платять за калорійність палива, то українці, як правило, за ту низькокалорійну газову суміш, яка переганяється по наших трубах. Газом вона, може, й пахне, але часто не гріє.

У ході підготовки цієї публікації знайшла досить цікавий матеріал про те, що якість газу за фізико-технічними показниками, виявляється, різна у різних областях України. http://expres.ua

Принаймні зазначено, що найякісніший газ отримують жителі Дніпропетровської області, а найгірший показник калорійності у Львівській.

Але ж на ціні, котру сплачуємо ми, як споживачі, це не позначається. А мало б.

Щоправда, останнім часом у деяких областях споживачам почали надходити квитанції за оплати за газ, у яких вміщено таку позицію як обсяг газу в одиницях енергії (кВт/год, Гкал, МДж). Однак у «віконечках», де слід позначати конкретні дані «вписані» лише нулі. Схоже на те, що газовики проінформували населення: «Ми, мовляв, знаємо, що й такі одиниці обчислення використаного голубого палива є».

Сплачувати ж однаково доводиться за кубічні метри спожитого газу. Паливо практично не горить, лічильник крутить, а справді потрібного реформування у газовому секторі так і не відбувається. І не тільки у ньому.

ТЕПЛОВИЙ УДАР

Теплопостачання – ще одна тема, яка довго не дасть забути про себе українцям. Адже багато хто зі споживачів, не маючи можливості відразу сплатити захмарні суми  за використаний теплоносій, змушені були оформити розстрочку платежу. Причому, навіть дехто з тих, хто має субсидії.

Тож впродовж літніх місяців людям ще доведеться сплачувати за зимове тепло.

З одного боку, на державному рівні ніби то йшлося про те, як мінімізувати фінансові втрати українців за використаний теплоносій. Тобто, і про ті ж кредити на утеплення житла, і про програму по встановленню лічильників тепла на багатоповерхових будинках. У певних випадках це, звичайно, зіграло свою позитивну роль.

Але все ж частіше замість комфортного тепла українці мали клопіт з пекельними проблемами через надвисокі тарифи і величезні суми в платіжках за теплоносії.

Найперше тому, що, як і в газовому секторі, ми сплачуємо кошти не за калорійність теплоносія, як то робиться у  цивілізованому світі,  а за ту воду, яка по тепловій мережі переганяється.

Тепловикам ця ситуація вигідна. Бо вони отримають чималі кошти, незважаючи ні на значні технологічні втрати тепла, так би мовити, по дорозі до наших квартир, ні на невисокий температурний режим у помешканнях.

Крім того, вже не перший рік йдеться і про те, що тарифи на теплову енергію в Україні штучно завищено.

У нінішньому році відразу у кількох містах країни правозахисники і громадські організації провели копітку роботу, аби з’ясувати економічно обгрунтований рівень тарифів на теплову енергію.  У Рівному, наприклад, провівши дослідження значного числа документів і фактів виявили, що тариф теплопостачальною організацією завищено, принаймні, відсоків на п’ятнадцять. Усі документи передали до правоохоронних органів. http://nikorupciji.org

Результати дослідження громадської організації «Публічний аудит» також говорять про маніпулювання теплогенеруючими компаніями при обліку тепла у бік завищення оплати за теплоносії.  «Рекордсменами» за вартістю тепла названі теплопостачальні підприємства Києва, Черкас, Чернігова, Рівного, Херсона, Харкова, Сум.http://zmi.ck.ua

Навіть наявність приладу обліку тепла не рятує від тих же маніпулювань, а іноді й від відвертого шахрайства. У зв’язку з цим хочеться навести історію боротьби з тепловиками одного знайомого з невеликого міста на Сумщині.

Після того, як у будинку, де мешкає родина, було встановлено тепловий лічильник, оплата за використане тепло виросла у 2-3 рази. Будинок двоповерховий. Такі споруди потрапили у найневигіднішу ситуацію. Особливо там, де у приміщеннях на перших поверхах свого часу почали розташовуватися торговельні заклади, офіси. Часто з альтернативними джерелами теплопостачання.

У таких старих, ще радянського часу спорудження, будинках встановлено, до того ж, вертикальну систему опалення, котра значною мірою «гріє» або землю під будинком, або дах над ним.

Як би там не було, але проаналізувавши ситуацію, громадянин вирішив, що оплата за теплоносій не може бути такою надмірною, що є факти зловживання і маніпуляцій з боку тепловиків.

На свої звернення до теплового підприємства, міської влади, де також вирішив шукати захисту, отримав звичайні «відписки».

Врешті звернувся до Управління захисту споживачів у Сумській області, відкіля його лист передали до Інспекції Держенергонагляду у Північному регіоні.

Саме Інспекція Держенергонагляду виявила цілий ряд порушень, починаючи від технічних умов на проектування вузла обліку тепла, його  встановлення та експлуатації. Окремо зазначено, що проект навіть не погоджувався зі спеціальним метрологічним центром, а представник метрологічного центру не був  включений до складу комісії, котра підписувала Акт допуску. І так далі…

Крім усього, Інспекцією було виявлено, що недоліки стосуються всіх інших вузлів обліку теплової енергії, встановлених у 2016 році за рахунок коштів «Інвестиційної програми», а також тих житлових будинків міста, де елеваторні вузли в теплових пунктах встановлювалися раніше.

Відкритим залишаються питання, чи це тільки в одному населеному пункті вузли обліку теплової енергії встановлювалися зі значними технічними порушеннями? Чи таких фактів доволі по всій Україні?

Точно можна говорити лише про те, що ті схеми, до яких вдаються теплові підприємства, не мають жодного стосунку до реальних реформ. Хто б що там не розказував.

ЕЛЕКТРОШОК

За даними Державної служби статистики України, порівняно з липнем 2015-го року і до сучасного моменту вартість електроенергії зросла на 56,4%. https://slovoidilo.ua

Всього ж, починаючи з 2014 року, ми пережили шість етапів підвищення ціни на електроенерегію. Те підвищення, котре відбулося з березня нинішнього року, нерідко називали завершальним етапом, але недовго.

Бо сьогодні йдеться про те, що, можливо, тариф на світло зросте знову.

Принаймні, чимало експертів говорять про це у прив’язці до ухваленого Верховною Радою України законопроекту про ринок електричної енергії. http://protokol.com.ua

«Основною метою законопроекту є забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, мінімізації витрат на послуги постачання електричної енергії, шляхом визначення на законодавчому рівні організаційної структури та принципів функціонування ринку електричної енергії, основних засад та передумов його реформування», – йдеться у пояснювальній записці до документа. Він, власне, впроваджує норми Третього енергетичного пакету ЄС, у тому числі в питанні розділення компаній за напрямками розподілу і передачі електроенергії. http://zik.ua

Однак поки експерти розмірковують про те, які вигоди мають принести зміни для енергетичного господарства України, самі громадяни у соцмережах з тривогою говорять про інше: чи не станеться так, як завжди?

Чи не зведеться все до того, що гарно проанонсоване реформування у електричному секторі, призведе лише до нового зростання тарифів, навіть до введення злощасної норми про абонплату, як то маємо вже щодо газового господарства?

У самому законі ця норма не прописана. Але деякі ресурси, наприклад https://forum.pravda.com.ua, http://dt.ua, повідомляють, що щомісячну абонентську плату за користування електромережами українцям можуть додати, передбачивши її у регуляторних актах.

Та й дехто з експертів (http://protokol.com.ua) визнає, що для простих споживачів новий закон несе ризик зростання ціни на електроенергію.  Адже будуть зняті обмеження за цінами для таких дешевих виробників, як атомні і гідроелектростанції. Також, закон передбачає, що до початку дії повноцінного ринку регулятор повинен повністю усунути перехресне субсидіювання одних споживачів за рахунок інших - на практиці це означає подальше зростання тарифів для населення.

Отже, скоріш за все ми маємо пережити черговий електрошок, який вкторе вдарить по наших гаманцях.

На цьому можна було б поставити крапку. Однак, крім тих фінансових втрат, які несуть українські родини через ось таке «пекельне» реформування, є ще й моральні.

Практично всім нас час від часу доводиться звертатися до абонентських служб енергетичних, теплових, газових компаній. І практично завжди, за дуже невеликим виключенням, доводиться стикатися там не просто з байдужістю до своїх проблем, а зі зверхністю, нахабністю, відвертим ігноруванням, як кажуть у народі, відфутболюванням. Марне запитувати, чому люди, котрі живуть за наші ж кошти, так по-хамськи ставляться до споживачів?

Хоча, можливо, є відповідь і на це питання. Може, цей людський фактор і є справжнім якісним, чи, скоріше, неякісним показником того реформування, яке нібито відбувається у комунальній сфері. 

 Поділитися