search  
print
29.09.2017 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 141 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 04.09.2017 – 08.09.2017

   

Надійшло 54 проекти законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 16 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, призначенням позачергових виборів, проведенням парламентських слухань, перейменуванням населених пунктів тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Міжнародно-правові відносини

Проект 0159 від 07.09.2017 (Президент України) про ратифікацію Протоколів № 15 та № 16 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Протоколи № 15 та № 16 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Протокол № 15 та Протокол № 16) були підписані Україною 20 червня 2014 року. Протокол № 15 та Протокол № 16 спрямовані на вирішення проблеми «перевантаженості» Європейського суду з прав людини, підвищення якості його роботи та посилення субсидіарної ролі системи Конвенції. Щодо останнього, в Протоколі № 15пропонується така формула: Підтверджуючи, що Високі Договірні Сторони, відповідно до принципу субсидіарності, несуть основну відповідальність за забезпечення прав і свобод, визначених у цій Конвенції та протоколах до неї, користуються при цьому свободою розсуду, яка є предметом юрисдикції Європейського суду з прав людини, створеного цією Конвенцією, щодо здійснення нагляду. Серед інших найсуттєвіших моментів того ж таки Протоколу № 15 слід назвати зняття обмеження щодо неможливості бути суддями Європейського суду з прав людини особам старшим 70-и років. Крім того, з 6 до 4 місяців від дати постановлення остаточного рішення на національному рівні скорочується строк, коли Європейський суд з прав людини може брати справу до розгляду після того, як було вичерпано всі національні засоби юридичного захисту. Протокол № 16 запроваджує спеціальний порядок дорадчих консультативних висновків. Зазначається, що вищі судові установи Сторони, як визначено відповідно до статті 1 Протоколу 16 до Конвенції, можуть звертатися до Суду щодо надання консультативних висновків з принципових питань, які стосуються тлумачення або застосування прав і свобод, визначених Конвенцією або протоколами до неї. Суд та судова установа, яка звертається із запитом, може отримати консультативний висновок лише у тому разі, якщо справа перебуває у його провадженні. Суд та судова установа, яка звертається із запитом, зазначає причини свого запиту і надає інформацію щодо відповідних юридичних та фактичних обставин справи, яка перебуває у провадженні. Колегія у складі п’яти суддів Великої Палати вирішує, чи приймати запит щодо надання консультативного висновку. Колегія суддів мотивує будь-яку відмову у прийнятті запиту. Якщо колегія суддів приймає запит, Велика Палата Суду надає консультативний висновок. До складу колегії суддів та Великої Палати, зазначених у попередніх пунктах, входить ex officio суддя, обраний від Сторони, до якої належить суд чи судова установа, що звертається із запитом. У разі відсутності такого судді або якщо він не може брати участь у засіданнях, Голова Суду вибирає зі списку, поданого заздалегідь цією Стороною, особу, яка засідає як суддя. Комісар Ради Європи з прав людини і Сторона, до якої належить судова установа, що звертається із запитом, мають право подавати свої письмові зауваження і брати участь у будь-якому слуханні. Голова Суду, в інтересах належного здійснення правосуддя, може запропонувати будь-якій іншій Стороні або особі також подати свої письмові зауваження або взяти участь у будь-якому слуханні. Консультативні висновки мають бути вмотивовані. Якщо консультативний висновок повністю або частково не виражає одностайної думки суддів, кожний суддя має право викласти окрему думку. Консультативні висновки передаються суду, який звертається із запитом, та Високій Договірній Стороні, до якої належить така судова установа. Консультативні висновки мають бути опубліковані. Прямо зазначається, що консультативні висновки не мають обов’язкової сили.

Зміни є доволі суттєвими та з огляду на недосконалість вітчизняної судової системи та практику чисельних звернень до Європейського суду з прав людини їх слід взяти до уваги спеціалістам.

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

Проект 7069 від 05.09.2017 (Кривохатько В. В.) про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо розширення прав ветеранів війни на отримання землі.

Статті 12–15 названого закону доповнюються однаковими положеннями про те, що першочергове відведення земельних ділянок здійснюється і для ведення особистого селянського господарства, а також зазначається, що першочергове відведення земельних ділянок здійснюється упродовж трьох місяців.

Проект 7072 від 06.09.2017 (Батенко Т. І.) про внесення змін до статті 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо надання статусу учасників війни деяким категоріям осіб, мобілізованих на особливий період.

Пропонується визначити, що учасниками війни вважаються також і військовослужбовці, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указів Президента України про часткову мобілізацію від 17 березня 2014 року № 303, від 6 травня 2014 року № 454, від 21 липня 2014 року № 607, від 14 січня 2015 року № 15, брали безпосередню участь в підготовці особового складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань і правоохоронних органів, що здійснювалася за межами районів антитерористичної операції у період її проведення. Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі в забезпеченні проведення антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України. Уряд також визначає порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту.

Проект 7081 від 06.09.2017 (Каплін С. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо страхового стажу внутрішньо переміщених осіб.

Пропонується частину 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» доповнити новим абзацом такого змісту: «Період, протягом якого особа мала статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», включається до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком без сплати страхового внеску», а частину 1 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», абзацом такого змісту: «Зарахування до страхового стажу для призначення пенсії за віком без сплати страхових внесків періоду перебування у статусі внутрішньо переміщеної особи».

Проект 7090 від 07.09.2017 (Курило В. С.) про військово-цивільне адміністрування.

Проект запропонований на заміну чинного Закону України «Про військово-цивільні адміністрації». На думку ініціаторів проекту, об’єктивний аналіз положень чинного Закону та практики його застосування в Україні, їх співставлення з підходами до врегулювання схожих ситуацій в європейських країнах свідчать про суспільну необхідність кардинального вдосконалення існуючих норм і механізмів. Зокрема, припинення повноважень представницьких та виконавчих органів місцевого самоврядування, їх апаратів, всіх без винятку посадових осіб місцевого самоврядування, які в цих органах працюють, всього депутатського корпусу місцевих рад призводить до позбавлення територіальних громад права на місцеве самоврядування, що видається неприпустимим з точки зору конституційних приписів та вимог Європейської хартії місцевого самоврядування, дотримання яких є одним із ключових міжнародних зобов’язань України. Окрім того, безумовне звільнення всіх працівників виконавчих органів і апаратів ради можна вважати безпідставним порушенням їх трудових прав, невмотивованим колективним покаранням за фактичні прорахунки депутатського корпусу. Тому метою проекту є надання правової визначеності законодавчим положенням щодо запровадження режиму військово-цивільного адміністрування на території проведення антитерористичної операції, недопущення скасування конституційно закріплених прав територіальних громад на місцеве самоврядування із повним припиненням повноважень представницьких та виконавчих органів місцевого самоврядування, їх апаратів, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад у разі утворення районних та обласних військово-цивільних адміністрацій, призначенні військово-цивільного адміністратора населеного пункту (пунктів), а лише їх тимчасове і вмотивоване обмеження з метою забезпечення належного вирішення питань місцевого значення, громадського порядку, безпеки та життєдіяльності населення. Законопроект вирішує існуючий комплекс проблемних питань щодо законодавчого регулювання утворення та діяльності військово-цивільних адміністрацій, особливостей діяльності та припинення повноважень органів місцевого самоврядування при утворенні військово-цивільних адміністрацій тощо, надаючи відповідній ситуації статусу особливого правового режиму – військово-цивільне адміністрування – що включає комплекс тимчасових вимушених заходів з елементами державного управління і полягає у здійсненні районною, обласною державною адміністрацією та військово-цивільним адміністратором населеного пункту (пунктів) повноважень у сферах забезпечення правопорядку, безпеки та життєдіяльності населення та/або повноважень відповідної районної, обласної ради та відповідних сільської, селищної, міської ради та сільського, селищного, міського голови, а також в особливостях здійснення місцевого самоврядування на відповідній території. У проекті не використовується поняття «припинення повноважень» щодо місцевої ради при запровадженні військово-цивільного адміністрування, а лише вказується на припинення проведення сесій такої ради та вирішення нею питань, віднесених до її виключної компетенції. Повноваження депутатів ради не припиняються, виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради, її виконавчі органи та апарат, виконавчий апарат районної, обласної ради працюють. Припиняються лише повноваження сільського, селищного, міського голови та секретаря відповідної ради, а також повноваження голови районної, обласної ради, першого заступника голови обласної ради, заступника голови районної, обласної ради. Повноваження інших посадових осіб місцевого самоврядування та працівників не припиняються. Передбачається, що військово-цивільний адміністратор населеного пункту (пунктів) здійснює лише повноваження сільської, селищної, міської ради та відповідного голови, однак не підміняє виконавчий комітет ради, її галузеві виконавчі органи, апарат та працівників. Ініціатори проекту вважають, що він дасть змогу не створювати додаткові державні тимчасові органи, конституційність яких сумнівна, а використати відомий правовий механізм надання (делегування) законом певного кола повноважень з числа питань місцевого значення місцевим державним адміністраціям (у разі запровадження режиму військово-цивільного адміністрування на території району, області) та спеціально уповноваженим посадовим особам цих адміністрацій – військово-цивільним адміністраторам (у разі запровадження режиму військово-цивільного адміністрування на території населеного пункту (пунктів). При цьому процедуру ініціювання запровадження режиму військово-цивільного адміністрування передбачається зробити фактично тотожною механізму порушенню перед Верховною Радою України питання про призначення позачергових виборів депутатів місцевої ради. Проект займає 27 сторінок тексту і докладніше висвітлення його положень не видається можливим.

Проект видається доволі цікавим і привабливим. Утім, заміна в умовах «гібридної війни» однієї тимчасової, але вже працюючої (можливо, і погано) системи на іншу тимчасову систему, яку ще треба налагодити, видається вкрай небажаною. Для цього потрібні дуже вагомі підстави (не просто незадовільна, а дійсно катастрофічно погана робота чинних військово-цивільних адміністрацій).

Відносини між владними суб’єктами

Проект 7059 від 04.09.2017 (Рябчин О. М.) про енергетичного омбудсмена.

Пропонується створити контролюючий орган з квазісудовими функціями. Загалом проект має обсяг більше 20 сторінок і описувати усі положення стосовно діяльності енергетичного омбудсмена в межах огляду немає сенсу. Зазначимо, що на цей орган покладається контроль за діяльністю господарюючих суб’єктів у сфері енергетики, розгляд скарг на їх діяльність та винесення зобов’язуючих рішень. Що важливо – орган фактично інквізиційний, адже на нього покладається завдання ініціювати розгляд справи навіть тоді, коли відсутнє формальне звернення: Енергетичний омбудсмен може ініціювати початок розгляду спору на підставі повідомлень про ймовірні порушення прав споживачів засобів масової інформації чи громадських об’єднань. Енергетичний омбудсмен складає протокол про ініціювання розгляду ймовірного порушення та не пізніше 24 годин від моменту підписання протоколу повідомляє про це суб’єкта господарювання, що провадить діяльність у сфері енергетики або комунальних послуг. При чому результатом розгляду спору може бути або закриття розгляду або направлення суб’єкту господарювання рішення про припинення ним порушення законодавства у відповідній сфері та поновлення прав та законних інтересів споживача. Варіант можливих санкцій щодо недобросовісного користувача не розглядається загалом. Строк розгляду спору не повинен перевищувати 30 днів із моменту отримання звернення з усіма супровідними документами й закінчуючи днем оголошення рішення спору. Енергетичний омбудсмен може приймати рішення про продовження цього строку не більш ніж на 30 днів у разі значної складності спору.

Не вдаючись далі в деталі порядку здійснення інших контрольних функцій енергетичного омбудсмену, порядку його призначення, звітності перед ВР України, взаємодії з іншими органами влади тощо, зазначимо, що проект наразі є дуже цікавим, але цілковито недопрацьованим. Так, не розглядається проблема співвідношення між рішеннями енергетичного омбудсмену та рішеннями судів у аналогічних справах. Проект передбачає покладення на господарюючих суб’єктів значних бюрократичних вимог, зокрема подання нових видів звітів. Закоротка процедура розгляду спорів призведе або до шаленого росту співробітників Офісу енергетичного омбудсмена, або до нереальності розгляду спорів у визначений законом строк тощо. Автори проекту у пояснювальній записці до нього вказали, що існує нагальна потреба, закріплена на законодавчому рівні, у створенні інституту зі швидкого та ефективного інституту позасудового вирішення споживчих спорів в галузі енергетики та комунальних послуг, яка також здійснюватиме представництво прав та інтересів споживачів. З цим неможливо не погодитися. Однак як видається, обраний шлях фактично є формально-бюрократичною засобом відзвітувати про запровадження відповідного «інституту» без реального надання можливості для «швидкого та ефективного позасудового вирішення споживчих спорів в галузі енергетики та комунальних послуг».

Проект 7066 від 04.09.2017 (Кабінет Міністрів України) про приватизацію державного майна. 19.09.2017 був поданий доопрацьований текст проекту, який тут і розглядається.

Згідно з пояснювальною запискою проект спрямований на вирішення проблемних питань, які перешкоджають  прискоренню процесів приватизації,  спрощення процедури приватизації об’єктів державної власності та скорочення термінів її проведення, можливість визначення ціни об’єктів приватизації платоспроможним попитом,  посилення захисту прав інвесторів. Для цього викладено в новій редакції Закон України «Про приватизацію державного майна», в якому об’єднано положення законів, що регулюють питання приватизації: «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»; «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва». Ці, а також деякі інші закони («Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», «Про Державну програму приватизації» тощо) пропонується визнати такими, що втратили чинність: Також пропонується внести відповідні зміни до Цивільного, Господарського, Земельного кодексів та Законів України: «Про Кабінет Міністрів України», «Про управління об’єктами державної власності», «Про Фонд державного майна України», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про виконавче провадження», «Про гідрометеорологічну діяльність», «Про культуру», «Про захист економічної конкуренції», «Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків, у капіталізації яких взяла участь держава», «Про банки і банківську діяльність». У проекті передбачено визначення термінології, принципів приватизації, об’єктів та суб’єктів приватизації, ознак об’єктів, що не підлягають приватизації. Пропонується нова спрощена  класифікація об’єктів приватизації: об’єкти малої приватизації та об’єкти великої приватизації,  вимоги до покупців об’єктів приватизації та обмеження щодо їх участі у приватизації, відповідальність за недостовірність, неповноту поданих документів, розширено коло об’єктів, які можуть підлягати приватизації. До об’єктів великої приватизації пропонується віднести об’єкти державної власності (єдині майнові комплекси державних підприємств та пакети акцій (часток) суб’єктів господарювання, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі), вартість активів яких згідно з даними фінансової звітності за останній звітний рік перевищує 250 млн. гривень. Інші – до об’єктів малої приватизації.

Проект заслуговує на увагу. Загалом підтримує його і ГНЕУ, хоча і висловило ряд суттєвих зауважень, зокрема щодо недоцільності приватизації об’єктів без земельних ділянок; необхідності розширення переліку законів, які слід визнати такими, що втратили чинність; доцільності збереження пільг працівникам підприємства, що приватизується. Додамо до цього наявність певних сумнівів щодо доцільності зняття всіх обмежень на приватизацію закладів культури і щодо умов залучення до приватизації так званих радників.

Проект 7071 від 06.09.2017 (Дубінін О. І.) про внесення змін до статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо забезпечення гласності та відкритості місцевих рад.

Чинні положення про проведення сесій рад пропонується викласти суттєво докладніше, а саме: Сесії ради проводяться відкрито і гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Відкритість засідань ради забезпечується шляхом доступу до них будь-яких осіб, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Представники засобів масової інформації, журналісти акредитуються при раді на певний строк або на весь строк поточного скликання ради відповідно до Закону України «Про інформацію» в порядку, визначеному відповідним Положенням, яке затверджується радою. Акредитація проводиться відповідним структурним підрозділом ради. Апарат ради може надавати акредитованим представникам засобів масової інформації, журналістам матеріали, які надаються депутатам ради, крім тих, про нерозголошення чи ненадання яких у встановленому порядку прийнято відповідне рішення на підставі закону. Не допускається прийняття рішення радою про недоцільність присутності на засіданні ради акредитованих представників засобів масової інформації та журналістів, осіб, котрі представляють громаду з питань, що розглядаються на засіданні ради. Гласність засідань ради забезпечується шляхом їх трансляції у прямому ефірі або в запису у вечірні години в ефірі аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації, створених відповідною радою (у випадку їх наявності), на офіційному веб-сайті ради (у випадку його наявності), публікації стенографічних бюлетенів засідань ради, її рішень в офіційних виданнях ради (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) (у випадку їх наявності), друкованих засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті ради (у випадку його наявності). Час, обсяг, форма трансляції, обсяг друку визначаються радою відповідно до закону. У повному обсязі у прямому ефірі або в запису у вечірні години в ефірі аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації, створених відповідною радою (у випадку їх наявності), на офіційному веб-сайті ради (у випадку його наявності) транслюються засідання ради, на яких розглядаються питання, визначені пунктами 1, 4, 7, 10, 13–16, 18–20, 22–33, 34–46, 48, 50–51, 54–55, 57 частини першої, пунктами 1–2 частини другої, пунктом 3 частини третьої статті 26; пунктами 1, 3, 5, 6, 9–10, 12–13, 16–26, 28–32, 36–37 частини першої, пунктами 2, 4 частини третьої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Повні стенограми таких засідань повинні публікуватися в офіційних виданнях ради (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) (у випадку їх наявності), друкованих засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті ради (у випадку його наявності). Присутні на засіданні ради особи, акредитовані представники засобів масової інформації і журналісти можуть вести пряму трансляцію відкритого засідання ради, в тому числі в мережі Інтернет. Рада надає інформацію за запитами стосовно протоколів сесії, стенограм засідань ради тощо відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Розгляд та надання відповіді на запити на інформацію забезпечуються апаратом ради.

Проект видається зайве ускладненим і занадто оптимістичним щодо можливостей рад. Зокрема вимога про те, щоб «у повному обсязі у прямому ефірі або в запису у вечірні години в ефірі аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації, створених відповідною радою (у випадку їх наявності), на офіційному веб-сайті ради (у випадку його наявності) транслюються засідання ради», видається цілковито нереалістичною та занадто обтяжливою для бюджетів та можливостей сільських рад. Можливо, слід було б обмежитися вимогами щодо публічного розміщення протоколів засідань та усіх рішень рад.

Проект 7082 від 06.09.2017 (Недава О. А.) про внесення змін до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (щодо вдосконалення механізму планування та використання коштів фондів охорони навколишнього природного середовища Верховної Ради Автономної Республіки Крим та місцевих рад).

Пропонується визначити, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, а рівно й місцеві ради в галузі регулювання відносин щодо охорони навколишнього природного середовища затверджують згідно з Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» щорічний перелік пріоритетних природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, у тому числі реалізованих підприємствами заходів для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров’я населення, на фінансування яких можуть виділятись кошти місцевих (обласних, сільських, селищних та міських, об’єднаних територіальних громад) та Автономної Республіки Крим фондів охорони навколишнього природного середовища

Проект 7092 від 08.09.2017 (Довбенко М. В.) про внесення змін до статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо передачі активів неприбутковій організації у разі реорганізації та/або ліквідації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Пропонується установити, що в разі реорганізації або ліквідації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб активи Фонду передаються одній або кільком неприбутковим організаціям, до повноважень яких належить гарантування вкладів фізичних осіб, або зараховуються до доходу бюджету у разі його припинення як юридичної особи. Як зазначається у пояснювальній записці, метою проекту є створення умов для включення Фонду до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Проект 7093 від 08.09.2017 (Недава О. А.) про внесення змін до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (щодо поєднання економічної, соціальної та екологічної складових у програмах розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць).

Проект спрямований передусім на уточнення термінології. Пропонується слова «програми соціально-економічного та культурного розвитку» замінити на «сталого (соціально-економічного, екологічного та культурного) розвитку», а слова «забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку» – на «забезпечення сталого (збалансованого економічного, соціального та екологічного) розвитку».

Проект 7095 від 08.09.2017 (Ківалов С. В.) про внесення змін до статті 93 Регламенту Верховної Ради України (щодо обов’язковості оцінки відповідності законопроектів та проектів інших актів Верховної Ради України Конституції України).

Пропонується передбачити, що кожний законопроект, проект іншого акта після його реєстрації не пізніш як у п’ятиденний строк направляється Головою Верховної Ради України або відповідно до розподілу обов’язків Першим заступником, заступником Голови Верховної Ради України для підготовки експертного висновку також і в комітет, до предмета відання якого належить оцінка відповідності законопроектів та проектів інших актів Верховної Ради України Конституції України.

За умови що такі висновки часто-густо просто ігноруються ВР України, суттєвого поліпшення ситуації із якістю проектів законів від таких змін очікувати не доводиться.

Проект 7101 від 08.09.2017 (Ляшко О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення строків призначення та звільнення Голови Національного банку України.

У Законі України «Про Національний банк України» пропонується установити, що у разі подання Головою Національного банку в письмовому вигляді заяви про відставку із зазначенням аргументів такого рішення, Президент України розглядає таку заяву та приймає відповідне рішення у строк не більше ніж 15 календарних днів від дня її подання, а у Законі України «Про тимчасове виконання обов’язків посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України» передбачити, що у разі неподання Президентом України кандидатури Голови Національного банку України у строк, визначений абзацом першим статті 2 названого закону, Верховна Рада України рекомендує Президенту України таку кандидатуру.

Проект має чітке ситуативно-політичне забарвлення. Втім самі по собі ініціативи, спрямовані на удосконалення процедур слід лише вітати.

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

Проект 7064 від 04.09.2017 (Ляшко О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання смертності на дорогах.

Пропонується Кримінальний кодекс України доповнити новою статтею 286-1 «Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів», якою пропонується установити, що діяння, передбачені частинами другою та третьою статті 286 КК України, вчинені особою, що перебувала у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, караються позбавленням волі на строк від восьми до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк десять років. А також визначити, що особа, яка була позбавлена права керувати транспортним засобом за назване діяння, але керувала ним, карається позбавленням волі на строк п’ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами пожиттєво. Водночас у Законі України «Про основи національної безпеки України» до числа загроз національним інтересам і національній безпеці України в економічній сфері пропонується віднести «неефективність державної політики щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, зростання аварійності на автомобільних дорогах, прогресуюче зростання кількості дорожньо-транспортних пригод через перебування за кермом осіб у стані алкогольного сп’яніння», а до числа основних напрямів державної політики з питань національної безпеки в економічній сфері – посилення профілактики аварійності на автомобільних дорогах, у тому числі, за участю осіб, що перебувають за кермом у стані алкогольного сп’яніння, з метою підвищення рівня безпеки дорожнього руху і мінімізації негативних соціально-економічних наслідків.

Проект відзначається цілковито неналежним викладом. Так, положення статті 286-1 краще було б додати як нові частини до статті 286, оскільки самостійного значення вони не мають, натомість у разі внесення змін до статті 286 може відбутися порушення чинного викладу тексту статті, яке призведе до втрати можливості ефективного застосування статті 286-1.

Проект 7074 від 06.09.2017 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до Закону України «Про Конституційний Суд України» (щодо порядку організації та діяльності Конституційного Суду України).

Проект передбачає низку різнопланових змін до нещодавно прийнятого Закону України «Про Конституційний Суд України». Найпринциповіша з них – це пропозиція вилучити з тексту Закону норми, які передбачають вирішення Конституційним Судом України питання про відповідність правових актів ВР АРК законам України. На думку ініціатора проекту, в Конституційного Суду України відповідно до конституційних норм відсутні повноваження щодо вирішення питання про відповідність правових актів законам України. Крім того, пропонується закріпити, що на посаду судді Конституційного Суду не може претендувати особа, яка не проживала в Україні протягом останніх двадцяти років, а також, що кандидат разом із іншими документами подає заяву про відсутність громадянства інших держав. Для забезпечення гласності пропонується оприлюднювати всі документи подані кандидатом на посаду судді, крім тих, що містять паспортні данні. Також передбачається, що особа набуває статусу судді Конституційного Суду з моменту складення присяги. Пропонується закріпити, що суддя із складу одного Сенату не може входити на постійній основі  до складу іншого Сенату. Якщо Сенат не повний за складом, до його складу тимчасово залучають  суддю з іншого Сенату в порядку, встановленому Регламентом. Пропонується встановити, що суддя-доповідач у справі визначається за допомогою автоматизованої системи розподілу справ з додержанням принципів черговості та однакової кількості справ для кожного судді. Уточнюється, що судді Конституційного Суду можуть здійснювати викладацьку, наукову або творчу діяльність лише у вільний від основної роботи час. На відміну від чинного порядку передбачається, що призначення на посаду керівника Секретаріату, його першого заступника, заступників відбувається за результатами конкурсу. Організація цього конкурсу покладається на Голову Суду. Також підвищуються вимоги до професійного стажу наукового консультанта.

Кожна з наведених пропозицій заслуговує на окремий розгляд. Деякі з них не викликають жодних заперечень, деякі – видаються щонайменше дискусійними. За всіх обставин подібні проекти доцільно приймати не негайно, а хоча б через півроку-рік після набрання сили законом, до якого вносяться зміни, коли позитиви і негативи нового закону стануть очевидними..

Проект 7075 від 06.09.2017 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» (щодо захисту права на житло).

Пропонується уточнити, що звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, може бути здійснене лише у разі, якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, перевищує 30 (наразі – 20) розмірів мінімальної заробітної плати.

Доцільність проекту видається дещо сумнівною з огляду на збільшення розміру мінімальної заробітної плати вдвічі у поточному році.

Проект 7076 від 06.09.2017 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (щодо рівня професійної компетентності суддів та кандидатів на посаду судді).

Пропонується ще більш ускладнити доступ до посади судді визначивши, що слід не просто набрати щонайменше 75 балів під час складання іспиту, а установити, що мінімальний прохідний бал окремо за анонімне письмове тестування та виконання практичного завдання іспиту встановлюється на рівні не менше 75 відсотків максимально можливого балу відповідного етапу іспиту.

Головні зауваження стосуються місця внесення змін, а саме їх слід було б вносити до частини 7 статті 78 «Кваліфікаційний іспит», а не до процедурної статті 85 «Етапи кваліфікаційного оцінювання».

Проект 7077 від 06.09.2017 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо провадження за нововиявленими обставинами).

Пропонується доповнити названий кодекс новою главою 24-2 «Провадження за нововиявленими обставинами» (статті 297-11 – 297-18). Визначається, що постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв’язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що мали наслідком ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону України, іншого акта (їх окремих положень) або надане Конституційним Судом України офіційне тлумачення положень Конституції України, що є відмінним від того, як їх застосував суд при вирішенні справи. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність фізичної особи. Особи, які брали участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом одного місяця після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини. Також проектом регулюються питання порядку подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, вимоги до такої заяви, порядок відкриття провадження та розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами тощо.

Проект потребує уваги з боку спеціалістів. Слід, утім, зазначити, що строк подання заяви лише в один місяць видається дуже коротким.

Проект 7078 від 06.09.2017 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо запобігання незаконному триманню під вартою).

Через внесення змін до статей 197, 199, 206 та 315 КПК України пропонується заповнити прогалину щодо можливості вичерпання строку тримання під вартою у часовий проміжок після звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру і до початку власне судового розгляду справи. Визначається, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею за власною ініціативою або на підставі клопотання прокурора, слідчого за погодженням з прокурором, на стадії закінчення досудового розслідування шляхом звернення до суду  з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, якщо є об’єктивні підстави вважати, що строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою спливе до початку судового розгляду. Клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше, ніж за два дні до звернення до суду із обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру у разі, якщо є об’єктивні підстави вважати, що строк дії ухвали про тримання під вартою, про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого спливе до початку судового розгляду. Ініціатори проекту в пояснювальній записці звертають увагу на відповідні рекомендації Європейського суду з прав людини та Ради Європи.

Проект 7089 від 07.09.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо приведення порядку застосування запобіжних заходів у відповідність з практикою Європейського суду з прав людини.

Фактично альтернативний попередньому і є реакцією на ті самі прогалини законодавства. Пропонується установити, що у разі закінчення строку тримання під вартою до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою подає клопотання про продовження строку тримання під вартою. Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим, окрім запобіжних заходів, строк дії яких визначено ухвалою слідчого судді на підставі частини четвертої статті 196 КПК України. У разі закінчення строку застосування до обвинуваченого запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту або тримання під вартою, обвинувачений має бути негайно звільнений з-під варти або обмежень внаслідок застосування домашнього арешту. Суд апеляційної та/або касаційної інстанції розглядає питання обрання, зміни чи продовження запобіжного заходу при скасуванні судового рішення і призначенні нового розгляду у суді першої інстанції або апеляційної інстанції відповідно. При скасуванні судового рішення і призначенні нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції в резолютивній частині ухвали зазначається про обраний запобіжний захід.

Проекти бажано розглядати одночасно. Особливу увагу слід приділити пошуку усіх положень, де слід викласти зазначені ініціативи, аби знову не виникало прогалин. У цьому контексті урядовий проект видається більш опрацьованим.

Проект 7088 від 07.09.2017 (Підберезняк В. І.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо забезпечення ефективного виконання судових рішень).

Ключові зміни вносяться до частини другої статті 267 «Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах» Кодексу адміністративного судочинства України, яку пропонується викласти в такій редакції: Позивач має право протягом 30 днів після набрання законної сили судовим рішенням подати до суду, який прийняв постанову в адміністративній справі, заяву про зобов’язання суб’єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Суд протягом 10 днів з дня одержання заяви постановляє ухвалу, якою зобов’язує суб’єкта владних повноважень, не на користь якого прийнято судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання  судового рішення. Ухвала суду про зобов’язання суб’єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення або про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржена в апеляційному та/або касаційному порядку. За подання заяви про зобов’язання суб’єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення судовий збір не сплачується (ця ж норма викладається і в змінах до Закону України «Про судовий збір»). За наслідками розгляду звіту суб’єкта владних повноважень про виконання судового рішення або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою встановлює новий строк подання звіту, а у разі повторного неподання звіту або невиконання судового рішення накладає на керівника суб’єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови судового рішення, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат. Відповідно, пропонується окремими документами викладати ухвали з питань: а) зобов’язання суб’єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення; та б) накладення штрафу за невиконання судового рішення. Також передбачається, що окремі ухвали, а також ухвали щодо накладення штрафу, постановлені відповідно до статті 267 КАС України, можуть бути оскаржені не лише в апеляційному, а й касаційному порядку.

Ініціатива є доволі, але значення проекту і його доля видаються вкрай сумнівними в контексті загальної реформи, яка передбачає заміну усіх процесуальних кодексів.

Охорона здоров’я

Проект 7065 від 04.09.2017 (Богомолець О. В.) про організацію медичного обслуговування населення в Україні.

Проект має в основі проект 4456 від 15.04.2016 (Богомолець О. В.) про організацію медичного обслуговування населення в Україні (див. Бюлетень № 69). До цього проекту ГНЕУ зробило доволі багато різнопланових зауважень і запропонувало повернути його суб’єкту законодавчої ініціативи на доопрацювання. Майже через рік, 27.03.2017 у парламент було внесено доопрацьований проект, який однак не знайшов підтримки законодавців і 18.05.2017 не був включений у порядок денний. Саме цей доопрацьований варіант з деякими редакційними уточненнями знову виноситься на розгляд парламенту.

Така практика неодноразового внесення по суті однакових проектів суттєво гальмує роботу парламенту і заслуговує на осуд.

Питання сільського господарства та земельних справ

Проект 7060 від 04.09.2017 (Івченко В. Є.) про внесення змін до Земельного кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо стимулювання створення і розвитку сімейних фермерських господарств та припинення корупційних зловживань у сфері розпорядження землями державної та комунальної власності.

Черговий проект на цю тематику від тих же народних депутатів. Зокрема, вже прийнятий та діє Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про фермерське господарство» щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств» від 31 березня 2016 року № 1067-VIII (див. проект 1599 у Бюлетені № 4). Новим проектом пропонується внести зміни до Земельного кодексу України та деяких законодавчих актів України з метою спрощення доступу громадян України до земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, які перебувають у запасі, які виявили намір створити або розширити сімейне фермерське господарство. Крім того, запропоновано внести до Земельного кодексу України зміни щодо існуючої системи безоплатної приватизації земельних ділянок. Відповідні зміни також вносяться у Закони України «Про фермерське господарство», «Про оренду землі», «Про Державний земельний кадастр», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зокрема, законопроектом передбачено: запровадження, поряд з традиційними земельними торгами, аукціонів, учасниками яких можуть бути виключно громадяни України, які є членами сімейних фермерських господарств, які на момент проведення аукціону мають в обробітку не більше 20 га землі, встановлення, що земельні ділянки, одержані в оренду на земельних торгах для створення та розвитку фермерського господарства мають використовуватись лише для лише для вирощування багаторічних насаджень, тваринництва, овочівництва, органічної продукції та зберігання і переробки вирощеної на ній продукції; надання права орендарю, який одержав в оренду на аукціоні земельну ділянку для створення та ведення фермерського господарства і добросовісно виконував усі умови договору оренди, право безоплатно одержати у власність частину орендованих земель (до 2,0 га), а іншу частину – викупити із розстроченням платежу на 20 років; встановити 7-річну заборону на відчуження земельних ділянок, які одержані громадянами в порядку безоплатної приватизації, передачу їх в користування третім особам, зміну їх цільового призначення тощо.

Проекти з інших питань

Проект 7061 від 04.09.2017 (Ляшко О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо лібералізації валютних операцій для збільшення українського експорту.

Розвиває положення проекту 4866 від 24.06.2016 (Ляшко О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо лібералізації валютних операцій для сприяння інвестиціям та експорту (див. Бюлетень № 79). Ключовим елементом змін є доповнення Закону України «Про Національний банк України» новою статтею 44-1 «Запровадження вимоги щодо обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті» такого змісту: Правління Національного банку з метою виконання функцій, покладених на нього Конституцією України, має право приймати рішення про тимчасове запровадження вимоги щодо обов’язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті. Таке рішення може прийматись Правлінням Національного банку не частіше ніж один раз на п’ять років. Строк дії відповідного рішення не повинен перевищувати шести календарних місяців. Воно набирає чинності після його затвердження Радою Національного банку. Як виняток з частини першої цієї статті, за наявності суттєвих ризиків, що загрожують фінансовій системі держави, Правління Національного банку може прийняти додаткове рішення про тимчасове запровадження вимоги щодо обов’язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті на строк до 1 календарного року. Це рішення набирає чинності після його затвердження Радою Національного банку. Наявність суттєвих ризиків, що загрожують фінансовій системі держави, підтверджується відповідним рішенням Ради з фінансової стабільності. Додаткове рішення про тимчасове запровадження вимоги щодо обов’язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті може прийматись не частіше ніж один раз на п’ять років. Інші зміни є технічними і спрямовані на впровадження цих положень.

Ініціатива цілком слушна, але наразі навряд чи може бути оцінена як актуальна через глибоку економічну кризу в країні, до причин якої належить зокрема і зовнішня агресія.

Проекти 7062 (Ляшко О. В.) про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо запровадження плати за користування ділянками нафтогазоносних надр та 7063 (Ляшко О. В.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо комплексного стимулювання вітчизняного видобутку природного газу з метою забезпечення енергетичної незалежності України.

Проектами запроваджується плата за користування ділянками нафтогазоносних надр. Як зазначається у пояснювальній записці, з метою  ефективнішого використання діючих родовищ, стимулювання розроблення нових ділянок нафтогазоносних надр та буріння нових газових свердловин, збільшення обсягів газовидобутку та зростання податкових надходжень до держбюджету законопроектом пропонується змінити модель оподаткування індустрії видобутку природного газу в Україні. По-перше, запровадити нову плату за користування площею ділянок нафтогазоносних надр залежно від виду спеціального дозволу на користування надрами та строку з моменту його отримання і незалежно від обсягів видобутку («абонплата за нафтогазові надра»). По-друге, пропонується, не змінюючи загальну ставку рентних платежів, встановити окремі стимулюючі рентні ставки для нового видобутку строком на 8 років (12 % від вартості товарної продукції для буріння газових свердловин з глибиною залягання покладів до 5 000 м та 5 % для буріння газових свердловин з глибиною залягання покладів понад 5 000 м). Такий комплексний підхід дасть змогу як захистити існуючу фіскальну базу і збільшити питоме податкове навантаження на «сплячі ліцензії» та неефективно використовувані ділянки нафтогазоносних надр, так і стимулювати нові інвестиції в індустрію, розроблення нових газових свердловин та додатковий видобуток природного газу в Україні. З метою стимулювання ефективного використання наданих родовищ та запобігання їх простоям пропонується впровадити щомісячну плату за користування площею ділянок нафтогазоносних надр залежно від виду спеціального дозволу на користування надрами та строку з моменту його отримання.

Проект 7067 від 04.09.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі».

Традиційний за метою проект, як і більшість, що вносять зміни до названого закону. Проектом пропонується не поширювати дію названого закону на, в цьому разі: «послуги, що надаються радником з продажу пакетів акцій банків, у капіталізації яких взяла участь держава, відповідно до Закону України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків, у капіталізації яких взяла участь держава"». Як зазначається у пояснювальній записці, продаж банків, у капіталізації яких взяла участь держава, має здійснюватися відповідно до Закону України «Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків, у капіталізації яких взяла участь держава», яким передбачено, що для підготовки пакетів акцій до продажу Міністерство фінансів України залучає радника з продажу пакетів акцій банків для проведення їх оцінки та інших заходів з продажу. Водночас норми Закону з урахуванням досвіду проведення Міністерством фінансів України впродовж 2012–2013 років процедури закупівлі послуг радника відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель» не дали змоги забезпечити успішний відбір радника через фактичну відсутність юридичних осіб, які б відповідали встановленим Законом кваліфікаційним критеріям. Проект закону розроблено за результатами розгляду пропозицій та зауважень до проекту Закону України «Про приватизацію державного майна», висловлених на засіданні Кабінету Міністрів України 4 липня 2017 року Першим віце-прем’єр-міністром України - Міністром економічного розвитку і торгівлі України Кубівим С. І., для синхронізації норм із проектом Закону України «Про приватизацію державного майна» (див. вище проект 7066).

Проект 7029-1 від 05.09.2017 (Сюмар В. П.) про колективне управління майновими авторськими та суміжними правами.

Альтернативний проекту 7029 від 17.08.2017 (Іонова М. М.) про колективне управління майновими авторськими та суміжними правами (див. Бюлетень № 138), а також фактично альтернативний проектам 7014 від 01.08.2017 (Рибчинський Є. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права» щодо діяльності організацій колективного управління (див. Бюлетень № 136) та 7014-1 від 17.08.2017 (Опанасенко О. В.) про внесення змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права» щодо діяльності організацій колективного управління (див. Бюлетень № 138).

Проект є значно коротшим за більшість попередників. Утім, звертає на себе увагу термінологічна неоднозначність. Зокрема, пропозиція називати дозволи, які надають правовласники, «ліцензіями», що лише плутатиме законодавство, або прирівняння положень «об’єкти авторського права та/або суміжних прав» і «репертуар». Доволі незрозумілими і дивними є пропозиції розподілу винагороди у статті 19 проекту. Загалом проект вимагає по-перше, запровадження переліку термінів, для їх однозначного сприйняття і, по-друге, значної редакції. Що ж до змістовних положень з управління правами, то, на перший погляд, принципових зауважень вони не викликають і є більш поміркованими порівняно з іншими проектами.

Проект 7073 від 06.09.2017 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» (щодо додержання принципів місцевого самоврядування).

Пропонується виключити з джерел надання державної допомоги суб’єктам господарювання місцеві ресурси, тобто «рухоме і нерухоме майно, кошти місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, об’єкти їх спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад, майно, що належить Автономній Республіці Крим, управління яким здійснює Рада міністрів Автономної Республіки Крим». Відповідно, державна допомога суб’єктам господарювання має здійснюватися виключно за рахунок ресурсів держави.

Проект 7083 від 06.09.2017 (Андрієвський Д. Й.) про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Зміни пропонується внести до Законів України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» та «Про виконавче провадження». Більшість змін пов’язані із поширенням положень першого закону та статей 34 та 39 другого на операторів газотранспортної та газорозподільної систем щодо плати за послуги з транспортування, розподілу, балансування природного газу. Також на 2017–2018 рр. пролонгується ряд положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», зокрема задля покращення фінансового стану підприємств, недопущення арешту коштів, що містяться на рахунках, пропонується змінити розрахункову дату з 1 липня 2016 року на 1 січня 2018 року. Метою проекту в пояснювальній записці визначається забезпечення сталого функціонування підприємств теплоенергетики та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення шляхом коригування строків врегулювання кредиторської заборгованості підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожитий природний газ, послуги з його транспортування, розподілу, балансування, електричну енергію, що виникла в умовах неповної оплати видатків, передбачених бюджетами всіх рівнів на фінансування пільг та субсидій, встановлених законодавством відносно оплати за енергоносії; неповної та/або невчасної оплати видатків  на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги опалення та водопостачання, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню і організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів механізмів погашення заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії з урахуванням існуючої практики.

Проекти 7084 від 06.09.2017 (Андрієвський Д. Й.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо об’єктів незавершеного будівництва та майбутніх об’єктів нерухомості та 7085 від 06.09.2017 (Андрієвський Д. Й.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері містобудування.

Проекти значною мірою текстуально співпадають. Зокрема, однаковими в обох проектах (7084 та 7985) є частина змін до Законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації» та цілковито співпадають в обох проектах зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Натомість інші зміни є різними, як взаємодоповнюючими, так і певною мірою альтернативними. Загалом перший з проектів вносить зміни до 16 законодавчих актів, а другий – до 10. Змін дуже багато (30 і 13 сторінок відповідно) і в межах даного короткого огляду повноцінно їх висвітлити неможливо. Звертаємо увагу на розлогі прикінцеві положення проекту 7084, які мають нормативний характер і, зокрема, визначають присвоєння адреси закінченому будівництвом об’єкту (нове будівництво), щодо якого право на виконання будівельних робіт виникло до набрання чинності цим Законом; визначають порядок дії вже чинних договорів щодо інвестування та фінансування будівництва об’єктів житлового будівництва з використанням недержавних  коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, що здійснювались через інститути спільного інвестування, шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов’язань за якими здійснюється шляхом передачі об’єкта (частини об’єкта) житлового будівництва, або іншими способами фінансування будівництва таких об’єктів тощо.

Незрозумілим і неприпустимим є подання в двох паралельних проектах однакових положень. Їх наявність вказує на безпосередній зв’язок проектів і постає питання, чому їх ініціативи не могли бути викладені в одному тексті. Занадто обтяжливими і небажаними в такій редакції видаються прикінцеві положення до закону про внесення змін тощо. Загалом же проекти є черговим етапом ініціатив від тих самих народних депутатів щодо розвитку містобудування.

Проект 3672-д від 08.09.2017 (Рибалка С. В.) про діяльність форекс-компаній.

Як зазначається в пояснювальній записці, цей доопрацьований проект підготовлений Комітетом з питань фінансової політики і банківської діяльності, виходячи з норми частини другої статті 110 Регламенту Верховної Ради України, за наслідками опрацювання двох альтернативних законопроектів: проекту Закону про діяльність форекс-дилерів (реєстр. № 3672 від 18.12.2015 р.), поданого народним депутатом України Рибалкою С. В. (див. Бюлетень № 53), та проекту Закону про діяльність форекс-дилерів (реєстр. № 3672-1 від 29.12.2015 р.), поданого народними депутатами України Рудиком С. Я. та Опанасенком О. В. (див. Бюлетень № 55) Також слід назвати і більш ранній проект 2290 від 03.03.2015 (Рудик С. Я.) про діяльність форекс-дилерів в Україні, який отримав негативний висновок ГНЕУ та був відкликаний (02.06.2015).

Загалом проект став дещо менш неоднозначним порівняно з попередниками і значно краще відредагованим. Утім, специфіка галузі потребує передусім належної оцінки з боку спеціалістів.

Проект 7094 від 08.09.2017 (Батенко Т. І.) про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо забезпечення реалізації учасниками процесу банкрутства права на справедливий суд.

Зміни мають два аспекти: щодо судових процедур і щодо фінансових аспектів. Що до другого, то пропонується установити, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються платежі, в тому числі за поточними зобов’язаннями, щодо відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначених пенсійним законодавством. Що ж до процедурних аспектів, то пропонується уточнити, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, «саме в межах цієї справи» вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника. Визначається, що виключно суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, концентрує усі спори в межах справи про банкрутство без відкриття нових справ задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та вжиття інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. Також пропонується уточнити, що до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються через їх розгляд у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, «та саме в межах цієї справи без відкриття нових справ». На думку авторів проекту, пропоновані зміни: нададуть правову визначеність підвідомчості, підсудності усіх категорій справ у межах процедури банкрутства; дадуть змогу пришвидшити відновлення платоспроможності, виробничого потенціалу підприємств української економіки, які перебувають на стадії банкрутства (санації); значно удосконалять механізми виведення тимчасово неплатоспроможних підприємств на нормальне виробниче функціонування, сприятимуть швидшому погашенню боргу перед кредиторами, в т. ч. й наповненню бюджету коштами через реальне (не паперове) оподаткування сплачених боргів. Очікується, що це продемонструє потенційним внутрішнім і зовнішнім інвесторам готовність держави спрямувати свої зусилля на покращення інвестиційного клімату через надання шансу на відновлення діяльності підприємствам, які попали у скрутне фінансове становище.

Хоча сама ініціатива видається зрозумілою, пропоновані зміни все ж бажано відредагувати для більш однозначного їх тлумачення.

Recommend this post
X




forgot the password

registration

X

X

send me a new password


on top