MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

ЄСПЛ не знайшов порушення Конвенції у скаргах 7 донецьких пенсіонерів на неможливість отримувати українську пенсію

13.02.2018   
ХПГ-інформ
3 лютого 2018 року Європейський Суд з прав людини виніс рішення у справі "Цезар та інші проти України" стосовно заяв сімох українських пенсіонерів, які проживають на тимчасово непідконтрольній українському уряду території Донецької області. Пенсіонери, по-перше, скаржилися на неможливість отримати належні їм пенсійні виплати за місцем їх постійного проживання – м. Донецьк (порушення ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції), по-друге –на відсутність доступу до суду для оскарження такої невиплати у зв’язку з відсутністю українських судів на окупованій території (порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції) та на відсутність ефективних механізмів захисту їх порушеного права (порушення ст. 13 Конвенції). Заявники також стверджували, що їх було дискриміновано порівняно з іншими пенсіонерами, які проживали на підконтрольній Україні території (порушення ст. 14 Конвенції).

13 лютого 2018 року Європейський Суд з прав людини виніс рішення у справі «Цезар та інші проти України» стосовно заяв сімох українських пенсіонерів, які проживають на тимчасово непідконтрольній українському уряду території Донецької області. Пенсіонери, по-перше, скаржилися на неможливість отримати належні їм пенсійні виплати за місцем їх постійного проживання – м. Донецьк (порушення ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції), по-друге –на відсутність доступу до суду для оскарження такої невиплати у зв’язку з відсутністю українських судів на окупованій території (порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції) та на відсутність ефективних механізмів захисту їх порушеного права (порушення ст. 13 Конвенції). Заявники також стверджували, що їх було дискриміновано порівняно з іншими пенсіонерами, які проживали на підконтрольній Україні території (порушення ст. 14 Конвенції).

Відповідно до тексту рішення, заявниками виступили сім осіб пенсійного віку, які проживають на постійній основі у м. Донецьк. У 2014 році їм було припинено виплату пенсії, та відповідно до чинного законодавства вони мали виїхати до контрольованої українським урядом території для того, щоб перереєструватися у Пенсійному Фонді України для продовження виплати належних їм пенсій. Однак з різних причин (наявність бойових дій, що становлять небезпеку для життя, стан здоров’я тощо) заявники не змогли виїхати до української території.

Вважаючи, що вичерпали всі необхідні механізми захисту їх порушеного права в Україні, заявники подали 10 листопада 2014 та 14 січня 2015 років заяви безпосередньо до Європейського суду з прав людини.


Всі заявники змогли виїхати з тимчасово окупованої території та звернутися за поновленням пенсійних виплат до відділень Пенсійного фонду на українській території лише у 2015 році.

Ретельно проаналізувавши чинне законодавство України, Європейський Суд дійшов до висновку, що скарги заявників за ст. ст. 13, 14, ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є  неприйнятними, оскільки заявники не вичерпали наявних в Україні механізмів оскарження, а заява за ч. 1 ст. 6 Конвенції не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На думку ЄСПЛ, Уряд України вжив всіх необхідних та таких, що від нього залежали, заходів для того, щоб забезпечити право заявників на справедливий суд. Зокрема, у 2014 році держава прийняла зміни до законодавства, поклавши на суди сусідніх областей обов’язок розглядати спори мешканців тимчасово окупованих територій. Відповідно, на думку Суду, заявники мали можливість оскаржувати невиплату пенсій у національному суді відповідної юрисдикції перед тим, щоб подати скаргу безпосередньо до ЄСПЛ.

ЄСПЛ також послався на винесене нещодавно рішення "Хлєбік проти України", де він вже зазначав, що на його думку державні органи влади України вжили всі необхідні заходи для організації судової системи таким чином, щоб забезпечити права, передбачені статтею 6 в конкретній ситуації постійного конфлікту та дійшов висновку, що уряд зробив все, що в його силах за цих обставин.

Отже, спираючись на наведені вище аргументи, скарги заявників за ст. ст. 13, 14, ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції були визнані  неприйнятними, а щодо порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції  - ЄСПЛ виніс рішення про відсутність такого порушення.

 Поділитися