Ордер є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката

Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» набув чинності ще 2017 року. Відповідно до нього адвокатський ордер є достатнім документом для підтвердження повноважень адвоката. Але деякі судді продовжують за звичкою вимагати від адвокатів кілька документів. Це і свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, і ордер, і договір між підзахисним і адвокатом. Часто мета такого суддівського «забування» про зміни в законі – мати привід повернути позов або затягнути процес.

Адвокат Харківської правозахисної групи Василь Мельничук, захищаючи інтереси шукача притулку, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва. На підтвердження своїх повноважень адвокат надав оригінал ордера.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ордер, виданий адвокатом, не є документом, що підтверджує його повноваження на звернення до суду в інтересах клієнта, в зв’язку з чим позов повернули . Таке рішення було оскаржене до апеляційного суду, який також відмовився відкрити апеляційне провадження, оскільки на думку суддів ордер, виданий адвокатом, не є документом, що підтверджує його повноваження на звернення до апеляційного суду.

Рішення апеляційного суду було оскаржене до Верховного суду з наступних мотивів: «Посилання апеляційного суду на те, що повноваження адвоката на підписання апеляційної скарги та її подачу можуть бути підтверджені лише договором про надання правової допомоги, не відповідають принципам, викладеним в ч.ч. 1, 2 ст. 60 КАС України, у відповідності до яких представник, в даному випадку адвокат, наділений усіма процесуальними правами та обов’язками, що і позивач, окрім тих, в яких він обмежений та які повинні бути зазначенні в ордері на зворотній стороні.

Єдиними документами встановленими ч. 4 ст. 59 КАС України, що підтверджують повноваження, є довіреність, або ордер. В даному випадку для суду було надано оригінал ордеру, на зворотній сторонні якого було зазначено про відсутність обмежень в процесуальних повноваженнях адвоката, що в силу ч. 1 ст. 60 КАС України надає адвокату усі повноваження, що і позивачеві, в тому числі і на підписання та подачу апеляційної скарги.

Вносячи такі зміни до ст. 59, 60 КАС України, законодавець передбачив кримінальну відповідальність ст. 400-1 КК України для адвокатів за навмисне невнесення до ордеру обмежень у повноваженнях, що дозволяє особам, що постраждали від незаконних дій адвоката захистити свої порушені права, звернувшись із заявою про кримінальне правопорушення, та притягнути адвоката до кримінальної відповідальності, а у випадку винесення обвинувального вироку, він буде підставою для перегляду ухвалених рішень за нововиявленими обставинами.

Таким чином вважаю, що наданий оригінал ордеру з відміткою на звороті про відсутність обмеження процесуальних повноважень згідно договору, в силу ч. 4 ст. 59, ч.ч. 1,2 ст. 60 КАС України є належним та достатнім документом, що підтверджує мої повноваження для підписання та подачі апеляційної скарги».

25 лютого 2019 року Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. В цьому рішенні Верховний Суд вказав: «….ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката; … повернення апеляційної скарги з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи».

Нагадаємо, що такий правовий висновок вперше викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 р у справі № П/9901/736/18.