MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Права людини в програмах кандидатів. Частина 9

12.03.2019   
Денис Волоха
Олександр Соловйов, Юлія Литвиненко, Дмитро Гнап та Олександр Ващенко.

Початок березня ознаменувався потужним кандидатопадом: 5 кандидатів у Президенти знялися з виборів, із них троє — на користь Анатолія Гриценка.

Одним із них виявився і Дмитро Володимирович Гнап, з програмою якого ми ще навіть не встигли познайомитись. Сам кандидат заявляв, що його програма складається з обіцянок інших кандидатів. Нарешті, хоч один політик у цьому чесно зізнався! Програма Гнапа складається з десяти обіцянок: по 5 від Юлії Тимошенко та Петра Порошенка.

У програмі колишньої телеведучої Юлії Леонідівни Литвиненко мало цікавого. Але пані Литвиненко минулого тижня взяла участь у теледебатах на каналі «ATR». Її опонентом був Юрій Дерев’янко.

Земляк Віктора Ющенка, а також автора статті, — Олександр Михайлович Ващенко, можливо, йдучи стопами Аркадія Корнацького, згадує про Українську Народну Республіку. «Перший крок у державному будівництві, — для пана Ващенка, — прийняття Декларації верховенства прав Українського народу». Усе б нічого, якби після «верховенства прав» стояла крапка. Декларація верховенства прав. Бо в початковому вигляді звучить так, ніби правами представників інших народів можна знехтувати.

Пан Ващенко виступає за створення судової гілки влади. Тільки назвати він її хоче «Народним Трибуналом».

«Будівництво житла за рахунок територіальних громад і залучених інвестицій із наступною здачею квартир в оренду». Як-то кажуть: «чужих грошей не жалко».

«Обмеження максимального розміру приватного володіння землею та промисловим капіталом». — А так позбудемося куркулів, товариші!

А от обіцянку забезпечити «контроль за рівнем споживання високопосадовців та членів їх сімей» можна трактувати по-різному. Можливо, це відсилання до Інни Германівни Богословської. Можливо, недригайлівчанин вважає, що Президент України має виконувати функції дієтолога. А можливо — він кидає виклик самій Хунті. Адже завдяки російській пропаганді широко відомо, що в Україні бандерівці люблять поласувати соковитими немовлятами (в оригіналі — младєнцамі). І пан Ващенко хоче закликати нас споживати відповідально. Принаймні високопосадовців та членів їхніх сімей. Особливо дітей, ам-ням-ням.

Статуc Криму після деокупації — особлива економічна зона, орієнтована на «технології здоров’я», «зелені технології» та інтенсивний біотехнологічний розвиток. Якщо окупація почалася із «зелених чоловічків», то деокупація має ознаменуватися «зеленими технологіями». І жодного слова про кримських татар.

І для повноти картини: кандидат обіцяє підвищити зарплати та пенсії.

Олександр Миколайович Соловйов — висунутий партією «Розумна сила», але його програму запросто можна сплутати з одним із (колишніх) регіоналів. Слово «мир» згадується вісім разів, після інавгурації кандидат планує проводити політику нейтралітету. Пан Соловйов належить до числа тих кандидатів, які вважають, що Україною керують з-за кордону. Ще Олександр Мороз писав у своїй програмі, що посада Президента — це найбільше зло, із допомогою якого Україна керується ззовні. Маючи такий чудовий початок, пан Соловйов не міг не написати таке: «Ревізія вимог МВФ, запобігання втручанню посольств і представництв зарубіжних фондів у внутрішні справи України — протягом 100 днів після інавгурації».

А наступні чотири обіцянки його програми свідчать про те, що кандидат прагне цілеспрямовано розділити країну. У найкоротші строки він обіцяє подати законопроекти про запровадження інституту місцевих референдумів, посилення кримінальної відповідальності за дискримінацію за мовною ознакою, «Про культурну децентралізацію» (можливості для кожного регіону визначати обсяг і мови викладання дисциплін, культурно-історичні трактування в програмах навчання через процедури місцевих референдумів), а також про виборність «губернаторів» (яких в Україні немає, як і немає губерній, а заступник директора юридичної компанії міг би про це і знати). А за втручання чиновників і політиків у церковні справи пан Соловйов хоче запровадити кримінальну відповідальність.

Міліцейське минуле кандидата в його програмі проявилося в тому, що реформи (це слово він пише в лапках) він вважає «бездумними», люстрацію — незаконною, і прагне повернути в силові органи «професійні й досвідчені кадри». Щоправда, вони, здається, уже давно повернулися туди й без його допомоги. Реформи освіти та медицини пан Соловйов теж вважає «шкідливими».

Цікаво, що на виконання кожної обіцянки в кандидата визначений конкретний строк. Здебільшого — це сто днів після інавгурації. Для деяких обіцянок — один-два місяці або тижні. Якщо всю президентську програму можна виконати за сто днів, то навіщо займати посаду цілих п’ять довгих років, за які доведеться посивіти?

Ну й наостанок: Олександр Соловйов обіцяє берегти «традиційні цінності» та знизити комуналку вдвічі, а також «стимулювати народжуваність» (цікаво, як саме?)

 Поділитися