MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 213 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 18.02.2019 – 22.02.2019

12.04.2019   
Ігор Усенко, Євген Ромінський
Надійшло 19 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 3 проекти процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Надійшло 19 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 3 проекти процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

 

Міжнародно-правові відносини

 

Проект 10067 від 19.02.2019 (Президент України) про схвалення рішення Президента України про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2019 році для участі у багатонаціональних навчаннях.

Проект є типовим, які подаються щорічно і мають дещо формальний характер. Власне, потреба в розвитку вітчизняних збройних сил, зокрема, і щодо участі в багатонаціональних навчаннях, як видається, не викликає питань. Пропонується схвалити рішення Президента України про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2019 році для участі в багатонаціональному навчанні з підготовки підрозділів збройних сил: українсько-американському навчанні «Репід Трайдент – 2019», українсько-американському навчанні «Сі Бриз – 2019», українсько-румунському навчанні «Ріверайн – 2019», багатонаціональному навчанні «Кленова Арка – 2019» та українсько-британському навчанні «Воріер Вотчер – 2019».

Рівно за тиждень після внесення проект був прийнятий за основу та в цілому.

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

 

Проект 10065 від 19.02.2019 (Шахов С. В.) про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо стимулювання погашення недоїмки платниками єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території Донецької та Луганської областей.

Пропонується установити, що у разі погашення платниками єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території Донецької та Луганської областей, протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом недоїмки, що виникла у період до 14 квітня 2014 року, заборгованість із сплати штрафних санкцій та пені підлягає списанню. При цьому до таких платників на період погашення сум недоїмки зупиняється застосування норм частини шостої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» в частині зарахування сплачених сум єдиного внеску в рахунок сплати штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

 

Ідеологічні питання

 

Проект 10072 від 20.02.2019 (Ємець Л. О.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо адміністративної відповідальності народних депутатів України за прогул).

Пропонується доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення новою статтею 186-8 «Прогул народного депутата України», в якій передбачити відповідальність за: прогул народного депутата України, тобто відсутність народного депутата України на засіданні Верховної Ради України без поважних причин, підтверджена рішенням комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту, вчинений більше двох разів протягом однієї пленарної сесії Верховної Ради України або вчинений один раз протягом позачергової сесії Верховної ради України. Вельми цікавою є і запропонована санкція: громадські роботи на строк  від двадцяти до шістдесяти годин.

Проект, без сумніву, має популістський характер, хоча і зачіпає важливе питання відповідальності народних обранців. Втім, як видається, застосовувати варто насамперед засоби конституційного права (зокрема, відкликання народних депутатів). Звернення до інститутів трудового права (прогул) і механізмів адміністративної відповідальності виглядає, на нашу думку, не зовсім доречно.

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект 10073 від 20.02.2019 (Вітко А. Л.) про внесення змін до статті 4 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» щодо забезпечення доступності необхідними публічними послугами.

Чинну норму про те, що добровільне об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюється за умови, якщо якість та доступність публічних послуг, що надаються в об’єднаній територіальній громаді, не можуть бути нижчими, ніж до об’єднання, пропонується замінити положенням про те, що добровільне об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюється за умови, якщо на території об’єднаної територіальної громади мають бути розташовані: заклади екстреної, первинної та  вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги, територіальні органи Національної поліції України та Державної служби України з надзвичайних ситуацій, заклади освіти I–ІІ ступенів, центри надання адміністративних послуг, відділення державного банку та відділення поштового зв’язку. Якість та доступність публічних послуг, що надаються в об’єднаній територіальній громаді, не можуть бути нижчими, ніж до об’єднання.

З сутнісного боку пропозиції не викликають особливих заперечень. Водночас юридичне оформлення реформи щодо добровільного об’єднання територіальних громад загалом викликає чимало непростих питань. За умови невирішеності цих питань нові зміни можуть (хоча і не обов’язково) дедалі ускладнити реформу.

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 9511-1 від 18.02.2019 (Королевська Н. Ю.) про верифікацію та моніторинг державних виплат.

Альтернативний проекту 9511 від 30.01.2019 (Кабінет Міністрів України) про верифікацію та моніторинг державних виплат (див. Бюлетень № 210).

Проекти майже тотожні, проте в альтернативному проекті є чимало невеликих за обсягом, але суттєвих уточнень. Зокрема, сама верифікація тут передбачається як процедура добровільна, тобто здійснюється виключно на підставі добровільної згоди реципієнтів, а ретроспективна верифікація – виключно за рішенням суду, яким встановлено необхідність верифікації інформації про реципієнтів, яким завершено державні виплати. Також пропонується зазначити, що за результатами верифікації виплати не можуть бути зупинені інакше як за вироком суду. Відповідно лише за рішенням суду можуть бути здійснені заходи щодо повернення та/або стягнення сум неправомірно отриманих державних виплат. Також запропоновані додаткові механізми парламентського контролю за діями Уряду: Порядок здійснення верифікації державних виплат установлюється Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України, до предмету відання якого віднесено питання додержання прав і свобод людини і громадянина.

Сама ініціатива, як це вже зазначалося у висновку до проекту 9511, видається недоречною і суцільно-бюрократичною. Слід тим не менш зазначити, що пропонований альтернативний проект видається менш небезпечним.

Проект 10066 від 19.02.2019 (Левченко Ю. В.) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо запровадження прогресивної шкали оподаткування при сплаті податку на доходи фізичних осіб).

Зміст ініціативи зазначений у назві. Пропонується установити, що якщо база оподаткування звітного податкового місяця не перевищує три прожиткових мінімуми, то застосовується ставка податку 5 відсотків; перевищує три прожиткових мінімуми, але не перевищує десять прожиткових мінімумів – 15 відсотків; перевищує десять прожиткових мінімумів, але не перевищує двадцять прожиткових мінімумів – 18 відсотків; перевищує двадцять прожиткових мінімумів, але не перевищує п’ятдесят  прожиткових мінімумів – 22 відсотки; перевищує п’ятдесят прожиткових мінімумів, але не перевищує сто прожиткових мінімумів – 27 відсотків; перевищує сто прожиткових мінімумів, але не перевищує триста прожиткових мінімумів – 33 відсотки; перевищує триста прожиткових мінімумів, але не перевищує п’ятсот прожиткових мінімумів – 40 відсотків; перевищує п’ятсот прожиткових мінімумів – 48 відсотків. Ці ставки не пропонується застосовувати до чинних положень, визначених пунктами 167.2–167.4, зокрема щодо застосування ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо перевищення суми пенсії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону), щомісячного довічного грошового утримання, визначеної у підпункті 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України, які отримуються платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом. Зазначається, що для цілей цього розділу термін «прожитковий мінімум» розуміється як розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановлений законом на 1 січня звітного податкового року. Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з статтями 177 і 178 ПК України, застосовують ставки податку, встановлені у  підпунктах 167.1.1–167.1.8 до середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування. Також пропонується установити, що до доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), у розмірі, що не перевищує одного прожиткового мінімуму, застосовується ставка 0 відсотків.

Сама по собі концепція прогресивної ставки податку видається цілком слушною, однак усі питання пов’язані із конкретною її реалізацією, як то розміри ставок, кроки між рівнями ставок тощо є питаннями передусім економічної та політичної доцільності.

Проект 10069 від 20.02.2019 (Дроздик О. В.) про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо посилення захисту прав працівників при укладенні трудового договору та відсторонення від роботи.

Проектом передбачено внесення змін до Кодексу законів про працю України, якими передбачається обов’язковість укладення трудового договору в письмовій формі, встановлення переліку обов’язкових та додаткових умов трудового договору, запровадження в законодавство поняття «роботодавець» замість нинішнього «власник або уповноважений ним орган». Основоположну статтю 21 КЗпП України пропонується викласти у такій редакції: «Трудовий договір – це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується особисто виконувати роботу, визначену цією угодою, з додержанням трудового законодавства, правил внутрішнього трудового розпорядку, колективного договору, нормативних актів роботодавця під керівництвом та контролем роботодавця, а роботодавець – надати працівникові роботу за цією угодою, забезпечувати належні, безпечні та здорові умови праці, належні санітарно-побутові умови та своєчасно і в повному обсязі виплачувати заробітну плату. Працівник має право укладати трудовий договір до свого звільнення з попереднього місця роботи. У такому разі в трудовому договорі зазначається дата набрання ним чинності. У трудовому договорі зазначається, що виконання роботи є основним місцем роботи чи робота виконуватиметься за сумісництвом. Трудовий договір набирає чинності з дня його укладення або з дати, визначеної сторонами трудового договору». Проектом визначається перелік документів та відомостей про особу, що подаються під час укладення трудового договору, а також встановлюється заборона вимагати документи, які не передбачено законом, регламентується  механізм щодо встановлення випробування при прийнятті на роботу, а також порядок та підстави відсторонення працівника від роботи. Крім того, встановлюється чіткий та вичерпний перелік випадків, при яких може укладатися строковий трудовий договір, відповідно до Конвенції МОП № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, що, на думку ініціатора проекту, обмежить свавілля роботодавців щодо нав’язування працівникам строкових трудових договорів.

Проект заслуговує на увагу і зважене фахове опрацювання.

Проект 10070 від 20.02.2019 (Дроздик О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оплати праці працівників бюджетних установ.

Статтю 98 «Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету» Кодексу законів про працю України та статтю 13 «Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету» Закону України «Про оплату праці» пропонується викласти однаково так: Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів у сфері праці, колективних угод, колективних договорів за рахунок бюджетних коштів та коштів з інших не заборонених законом джерел. Схеми посадових окладів працівників юридичних осіб, що фінансуються з бюджету, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, погодженим із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб. Максимальний розмір оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, не може перевищувати 30 прожиткових мінімумів, встановленого законом для працездатних осіб, з урахуванням надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат. Обсяг витрат на оплату праці працівників юридичних осіб, що фінансуються з бюджету, визначається у відповідному бюджеті. Скорочення бюджетних видатків не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них, інших гарантій і компенсацій, передбачених законом. Також у статті 51 «Групи оплати праці та схема посадових окладів державних службовців» Закону України «Про державну службу» пропонується у такому положенні: Мінімальний розмір посадового окладу групи 9 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, не може бути менше двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, підкреслену частину викласти в такій редакції: «розмір якого встановлено законом».

Проект 10076 від 21.02.2019 (Каплін С. М.) про внесення змін до Закону України «Про соціальні послуги» щодо підвищення оплати праці працівникам соціальної сфери.

Названий закон пропонується доповнити новою статтею 17-1 «Оплата праці соціальних працівників, інших фахівців, соціальних робітників», в якій зазначити, що оплата праці соціальних працівників, інших фахівців, соціальних робітників, які надають соціальні послуги має забезпечувати належні матеріально-побутові умови для ефективної діяльності працівників, підвищувати престижність професії, сприяти підвищенню кваліфікації працівників. Умови оплати праці працівників мають визначатися Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад працівника соціальної сфери найнижчої кваліфікації встановлюється в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, установлених на 1 січня календарного року. Органи місцевого самоврядування можуть встановлювати додаткові стимулюючі доплати із місцевих бюджетів.

Ініціатива загалом слушна, однак можливість її впровадження має бути належним чином обґрунтована в контексті економічних можливостей, зокрема і можливостей державного та місцевого бюджетів.

Проект 10071 від 20.02.2019 (Новинський В. В.) про внесення змін до Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (щодо відновлення права громадян на отримання паспорта, що не містить безконтактного електронного носія та у формі книжечки).

Пропонується установити, що дія Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» не розповсюджується на паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки і прямо в законі прописати таке: Порядок виготовлення, видачі, обміну паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки регулюється Положенням про паспорт громадянина України, затвердженому Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII. Отже, передбачається одночасне застосування паспорту громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорту громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія. Зазначається і те, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій та у формі картки, що не містить безконтактного електронного носія. Також пропонується передбачити таке: Особам, які через свої релігійні переконання відмовляються від внесення інформації до безконтактного електронного носія, що імплантований у відповідний бланк документа, гарантується право на відмову від отримання такого документа або від внесення інформації до безконтактного електронного носія. Таке право реалізується через подання заяви до відповідного центрального органу виконавчої влади про відмову від отримання документа, що містить безконтактний електронний носій, або від внесення інформації до такого носія. У цьому разі особі у порядку та строки, встановлені Кабінетом Міністрів України, видається відповідний документ, що не містить безконтактного електронного носія, чи задовольняється заява про відмову від внесення інформації до такого носія.

Загалом питання є політичним і ідеологічним. Юридичні підстави для таких змін видаються ілюзорними і такими, що не мають належної аргументації.

 

Культура та освіта

 

Проект 10068 від 19.02.2019 (Вілкул О. Ю.) про внесення змін до додатка № 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» (щодо підвищення державної підтримки Національної академії наук України та національних галузевих академій наук).

Проектом передбачається збільшити бюджетні видатки на Національну академію наук України на 658 472,1 тис. грн., на Національну академію педагогічних наук України на 11 559,8 тис. грн., на Національну академію мистецтв України на 1 114,3 тис. грн., на Національну академію правових наук України на 26 068,1 тис. грн., на Національну академію аграрних наук України на 655 581,1 тис. грн. Водночас пропонується зменшити видатки на Міністерство внутрішніх справ 1 352 795,4 тис. грн.

Слід погодитися з ініціаторами проекту, що стан вітчизняної науки, особливо академічної, є вкрай загрозливим. Бюджетні кошти, що спрямовуються на науку у 2019 р., не покривають виплати на заробітну плату з урахуванням збільшення мінімальної заробітної плати та її індексацію, оплату комунальних послуг та споживання енергоносіїв, утримання та розвиток матеріально-технічної бази навчальних закладів та наукових установ, проведення перспективних наукових досліджень, передусім спрямованих на забезпечення високотехнологічних напрямів, обороноздатності та національної безпеки держави. Втім, беззастережно підтримуючи саму ідею збільшення фінансування академічної науки, відчуваємо певний присмак економічно необґрунтованого популізму, особливо в частині запропонованих коштів для цієї мети. Тому проект потребує доброзичливого, але зваженого фахового опрацювання.

 

Проекти з інших питань

 

Проект 10019-1 від 20.02.2019 (Бакуменко О. Б.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання виробництва хутра в Україні.

Альтернативний проекту 10019 від 07.02.2019 (Помазанов А. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення правового регулювання хутрового виробництва в Україні (див. Бюлетень № 211).

Проект помітно відрізняється від основного, втім зміна загальної редакції положень загалом суттєво не змінює сутність ініціатив. Зокрема, замість заборони розведення, вирощування та/або утримання хутрових тварин з метою виробництва хутра пропонується таке: З метою забезпечення права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, господарська діяльність з розведення, вирощування та/або утримання хутрових тварин з метою виробництва хутра дозволяється лише за умови її відповідності вимогам, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері тваринництва. Зазначені вимоги встановлюються з врахуванням біологічних характеристик різних видів (категорій) хутрових тварин щодо: простору (огорож, приміщень, кліток), обладнання і технологій, необхідних для утримання хутрових тварин; забезпечення належного харчування та благополуччя хутрових тварин; забезпечення гігієни, захисту здоров’я та ветеринарного обслуговування хутрових тварин; транспортування та забою хутрових тварин; проведення наукових досліджень щодо хутрових тварин. Пропонується і альтернативна нова стаття 236-1 Кримінального кодексу України, в якій передбачена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок розведення, вирощування або утримання сільськогосподарських тварин, у тому числі птиці, свиней, великої та дрібної рогатої худоби, хутрових тварин, якщо це спричинило загибель людей.

Більша деталізація проекту, як видається, створює додаткові складності, оскільки постає чимало питань стосовно використання цих положень і щодо промислового, і щодо індивідуального господарського розведення, вирощування або утримання сільськогосподарських тварин, що є досить різними по суті явищами.

Проект 10019-2 від 21.02.2019 (Ревега О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання утримання та розведення сільськогосподарських тварин в Україні.

Альтернативний згаданим вище Загалом поєднує положення двох попередніх проектів, а також містить свою редакцію все тієї ж статті 236-1 Кримінального кодексу України, в якій пропонується запровадити відповідальність за «порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок утримання сільськогосподарських тварин (у тому числі хутрових тварин), якщо це спричинило загибель людей».

Як і попередні проекти, цей викликає багато питань у частині сфери та цілей його застосування та розділення вимог для промислового тваринництва та розведення тварин і птиці у приватних домогосподарствах.

Проект 10075 від 21.02.2019 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення порядку проведення експертизи проектів будівництва та зонування територій за рівнями ризиків виникнення надзвичайних ситуацій.

Проект містить ряд уточнень, подекуди суто термінологічного характеру. Зокрема, у Кодексі цивільного захисту України пропонується поняття «районування території України щодо ризику виникнення надзвичайних ситуацій» замінити поняттям «зонування території України щодо ризику виникнення надзвичайних ситуацій», а «потенційно-небезпечні об’єкти» на «об’єкти підвищеної небезпеки». Відповідно, пропонується також уточнити, що порядок проведення зонування територій за результатами визначення рівнів ризиків виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних із наявністю об’єктів підвищеної небезпеки, а також впливом небезпечних геологічних, гідрогеологічних та метеорологічних явищ і процесів, визначається центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту. У Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» пропонується «надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру» замінити на «надзвичайні ситуації». Також в останнім законі пропонується передбачити, що обов’язковій експертизі підлягають також і проекти будівництва об’єктів інженерно-технічних заходів цивільного захисту.

Проект містить ряд редакційних недоліків, зокрема неналежно прописані зміни до частини 3 статті 34 названого кодексу, які у разі їх прийняття в чинній редакції створять проблеми із веденням Державного реєстру небезпечних територій.

 Поділитися