search  
Human Rights in Ukraine. Website of the Kharkiv Human Rights Protection Group
print
13.05.2019 | Ірина Скачко

Небажані особи. Частина друга: Грузинський волонтер

   

Спочатку – хвалебні статті в газетах, а потім – скотч на обличчя та депортація. Грузинського волонтера, військового, інструктора в зоні АТО Мамуку Абашидзе видворили з України восени 2017 року. Відтоді він намагається через суд довести незаконність таких дій з боку нашої держави. Суддя Окружного адміністративного суду В.А.Кузьменко  відмовила визнати незаконними його затримання та видворення із подальшою забороною  в’їзду в Україну строком на три роки.

У листопаді 2017 року Мамука Абашидзе був у Києві. Ранок 17 листопада він запам’ятає надовго. Чоловік прокинувся від шуму і побачив у кімнаті озброєних співробітників СБУ. На нього наділи наручники, обличчя замотали скотчем. Абияк одягли, мовчки кинули до мікроавтобусу й кудись повезли. Автомобілі дорогою кілька разів змінювали. У Міжнародному аеропорті «Київ» у Жулянах, ігноруючи правила пропуску пасажирів, Мамуку посадили до гелікоптера Державної прикордонної служби і доправили повітрям до Одеси. Далі – машиною до Іллічівського морського торговельного порту. Там без проходження процедури перетину державного кордону Мамука потрапив на паром «Вільнюс Сівєйс», на якому під охороною озброєних людей він доплив до грузинського порту Поті. Тільки тут чоловіка звільнили.

Така примусова депортація – без попереджень і будь-яких рішень суду, із порушенням процедур і законів  – спіткала не злочинця, а відомого волонтера. Мамука Абашидзе приїхав в Україну в 2015 році. Посвідку на тимчасове проживання оформив у зв’язку з навчанням у східноукраїнському Національному університеті імені Володимира Даля. Досвідчений військовий, Мамука став волонтером в зоні АТО: викладав для українських військовослужбовців та правоохоронців тактику стрільби та ведення бою. Майже рік він тренував Одеський спецпідрозділ, з якого згодом було сформовано КОРД.  

Мамука Абашидзе був не єдиним, кого у листопаді сімнадцятого примусово вивезли з країни. Майже в той же час, коли його витягали з квартири, в одному з київських ресторанів було затримано іншого громадянина Грузії, Іване Надірадзе, колишнього бійця добровольчого батальйону «Донбас». По нього прийшли люди,  які назвали себе працівниками карного розшуку поліції. Чоловіку зв’язали за спиною руки, чимось закрили очі. Подальший розвиток подій мало відрізнявся від того, що сталося з Абашидзе: Жуляни – Одеса – Іллічівськ – Поті. Дорогою Надірадзе кілька разів непритомнів, у гелікоптері йому заліпили очі скотчем і прикували наручниками до підлоги. Не допомогло в цій ситуації навіть рішення апеляційного суду про заборону заходів щодо примусового видворення Нодірадзе (чоловік оскаржував в суді відмову міграційної служби у продовженні строку його перебування в Україні).

Що це взагалі було, ким ініційовано, на якій підставі, – сьогодні розібратися майже неможливо. Мамука  Абашидзе звернувся до Харківської правозахисної групи. Адвокат ХПГ Василь Мельничук дізнався, що посвідку на постійне проживання чоловіку ще за місяць до видворення було таємно скасовано, а в її продовженні відмовлено.

– Дії щодо видворення Мамуки Абашидзе не були правомірними. – розповідає Василь Мельничук. – По-перше, під час затримання йому не було повідомлено про підстави цього затримання. Воно не було оформлене згідно встановленого законом порядку, до нього безпідставно застосовували силу, після затримання він був позбавлений можливості  надати пояснення щодо проживання в Україні сім’єю з дружиною, участі в тренуваннях українських військових та правоохоронців в зоні проведення антитерористичної операції на сході України. Він не міг скористатися правничою допомогою захисника, оскаржити рішення про його видворення, предстати перед судом, уповноваженим приймати рішення про видворення. Затримання та видворення позивача, яке здійснювалось за попереднім плануванням та у чіткому узгодженні відповідачів, проводилось без відповідних судових рішень, які б це дозволяли.

Абашидзе не знав про скасування посвідки на тимчасове проживання, тож не міг оскаржити це рішення в суді до 17 листопада. Якби таке оскарження було, Мамуку не можна було б примусово видворити з країни до відповідного рішення суду. Згідно з Наказом МВС України «Про затвердження Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання»: «Якщо особа оскаржила рішення про відмову у видачі посвідки на тимчасове проживання або скасування раніше виданої  посвідки до вищого органу або до суду, рішення про її примусове повернення або примусове видворення не приймається до прийняття остаточного рішення вищим органом або до набрання рішенням суду законної сили». Втім, як бачимо, Надірадзе таке оскарження не допомогло.

Василь Мельничук надіслав адвокатські запити до СБУ, Прикордонної служби України, Національної Поліції, Державної міграційної служби, аеропорту Жуляни, Іллічівського порту. З усіх відповідей на запити, які вдалося зібрати адвокату, випливало, що гелікоптер  з Жулян до Одеси дійсно літав, на ім’я громадянина Грузії Абашидзе дійсно було придбано квиток на паром до Поті, перетинав цей вищеозначений громадянин кордон в Іллічівську. Хто його весь цей час супроводжував, хто і на підставі якого рішення витягав чоловіка з дому в кайданках і скотчі – невідомо:

·      «Працівники Служби безпеки України до супроводження громадянина Грузії Абашидзе Мамуки при примусовому поверненні за межі України не залучались. За наявними даними, примусове повернення повернення здійснювалось уповноваженими співробітниками Державної міграційної служби України та Державної прикордонної служби України».

·     «Співробітники Державної прикордонної служби України не залучались до здійснення примусового повернення та супроводу вищезазначеного громадянина».

·    «ДМС та її територіальними органами і територіальними підрозділами не приймалося рішення про примусове повернення та не ініціювалося звернення до адміністративного суду про примусове видворення вказаного громадянина Грузії. У зв’язку із зазначеним у ДМС відсутня інформація по суті порушених Вами у адвокатському запиті питань. Стосовно посилання Вами на офіційні інформаційні повідомлення СБУ та Нацполіції України від 17.11.2017 слід зазначити, що ДМС та її територіальними органами і територіальними підрозділами, в рамках проведення загальнодержавних профілактичних заходів з нагляду та контролю за виконанням законодавства в міграційній сфері під умовною назвою “Мігрант” на постійній основі здійснювалося оперативне інформування правоохоронних органів про іноземців та осіб без громадянства, які порушили міграційне законодавство, незаконно перебували на території України тощо. На підставі викладеного, в інформаційних повідомленнях вказаних силових відомств цілком закономірним є згадування про ДМС».

Ці відповіді ніяк не в’яжуться з бадьорим звітом на офіційній Facebook-сторінці СБУ, датованим 17 листопада 2017 року: «Службою безпеки України спільно з Національною поліцією, Державною міграційною та прикордонною службами України 17 листопада реалізовано спільні заходи з примусового повернення на батьківщину 8 громадян Грузії. Таке рішення прийняте СБУ на підставі відповідних матеріалів ДМС і НПУ, які свідчать, що діяльність іноземців суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України. Усі дії правоохоронців відбувалися в межах українського та міжнародного законодавства. Єдина їхня мета – це  запобігти скоєнню злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України».

Тоді, восени сімнадцятого, цей випадок викликав широкий резонанс. Правозахисники вказували на незаконність таких дій. «Є інструкція Міністерства внутрішніх справ, Державної прикордонної служби, СБУ, Державної міграційної служби, яким чином здійснюються процедури примусового повернення й примусового видворення. Однією з особливостей обох процедур є те, що  це рішення може бути оскаржене до суду. В даному випадку громадянам Грузії такої можливості не надали», – казала тодішня уповноважена з прав людини Валерія Лутковська.

Дійсно, у «Законі України про статус іноземців і осіб без громадянства», а також в «Інструкції про порядок примусового повернення та примусового видворення» йдеться про те, що ДМС і СБУ можуть ухвалити рішення про примусове повернення іноземця на батьківщину. Але іноземець у такому разі залишає Україну добровільно, а не під конвоєм. І лише якщо він ухиляється від цього, ДМС і СБУ можуть… ні, не зв’язати людині руки і запроторити до гелікоптера, – звернутися до суду з позовною заявою про примусове видворення.

– Тільки після того як рішення суду набирає чинності, може відбутися видворення особи з території України в примусовому порядку. Іншого варіанта немає, – так по свіжих слідах коментував ситуацію адвокат Маркіян Галбала.

Втім, через півтора року шум стих і все залишилося як було. Луганський окружний адміністративний суд у травні 2018 року визнав незаконними скасування міграційними службами посвідки Мамуці Абашидзе. Але 17 вересня Донецький апеляційний суд скасував це рішення Луганського суду та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову. Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва також відмовився визнати затримання і видворення громадянина Грузії незаконним.

Зрозуміло, що всі ці «примусові повернення» є політичними, а не правовими рішеннями. Але політика має підкорятися праву – не навпаки.

Recommend this post
X




forgot the password

registration

X

X

send me a new password