Селективна емпатія. Що відбувається у Судані та як це пов’язано із хвилею блакитних аватарок у соцмережах?
(Іллюстрація: Instaghub.com)
Чи помітили ви, як протягом останніх декількох днів Instagram, Twitter та меншою мірою Facebook захлинуло потоком акаунтів із суцільно блакитними зображеннями профілю? Справа зовсім не у системних несправностях. Насправді завантаження синього фону замість аватарки – частина флешмобу «Blue for Sudan», розпочатого користувачем Instagram @sudan_althora. Метою флешмобу є привернення уваги світового співтовариства до тих звірств, які відбуваються у Судані після військового перевороту на початку червня. Ініціатори проекту, зокрема, наголошують на тому, що через проблеми зі свободою преси, які є супутніми встановленню військової диктатури, національні ЗМІ фактично не висвітлюють події, що відбуваються. Окрім того, із 3 червня в країні з’явилися проблеми із доступом до Інтернету. У такій ситуації закордонні видання не мали і не мають повноцінного доступу до інформації.
Іншою ж метою флешмобу є вираження солідарності із жертвами насильства у Судані та боротьби із явищем селективної емпатії, яке, вважають учасники акції, стало однією із причин того, що звірства стали надмасштабними. Блакитний колір обраний невипадково. Саме він був улюбленим кольором першої жертви кривавих подій – 26-тирічного Мохаммеда Маттара.
Що відбувається у Судані?
Конфліктна ситуація визрівала доволі довго. Так, ще із грудня минулого у країні почали відбуватися мітинги. Головною вимогою людей була відставка диктатора Омара аль-Башира, який перебував на чолі держави понад 25 років. Мітингувальники досягли свого. Одинадцятого квітня Омара аль-Башира було усунуто від влади у результаті військового перевороту. Влада перейшла до мілітаристів, які створили тимчасовий Уряд – Перехідну Військову Раду. Представницькі органи країни було розпущено, а всю повноту влади було сконцентровано у руках хунти на чолі з інспектором збройних сил Абделем Фаттахом аль-Бурханом.
Майже одразу після цих подій розпочалися переговори між цивільною опозицією та військовими щодо формування тимчасового Уряду та проведення нових виборів. Однак, сторони не змогли дійти до консенсусу. Військові запропонували передати повноваження новообраній владі протягом двох років, залишивши при цьому для себе значні можливості впливати на національну політику. Така позиція Військової Ради викликала невдоволення опозиціонерів та спровокувала хвилю загальнонаціональних протестів.
Чорною датою протестного руху стало третє червня – сили оперативної підтримки RSF вийшли на вулиці суданської столиці Хартрума для «зачистки» від протестувальників. Згодом операція поширилася і на інші куточки країни.
Одне із небагатьох відео, яке вдалося зняти і розмістити у YouTube учасникам акцій протесту
Повністю достовірні дані щодо кількості жертв на даний момент встановити важко. Опозиціонери звинувачують військових у навмисному заниженні моторошної статистики. Протестанти ж у соціальних мережах розповсюджують інформацію про те, що за 2 тижні від початку протистояння RSF було вбито близько 500 осіб, понад 50 було зґвалтовано, понад 700 поранено, 650 заарештовано та ще близько 1000 пропали безвісти. У мережі одне за одним з’являються повідомлення та відео із звірствами сил оперативної підтримки. Суданці заявляють, що члени RSF вчиняють справжні звірства: підпалюють намети із протестувальниками, руйнують медичні центри та інфраструктуру, перекривають дороги до лікарень, стріляють у житлові приміщення, нападають на цивільне населення, ґвалтують неповнолітніх та не цураються скидати жертв у Ніл.
Попри блокування Інтернету, суданці намагаються донести інформацію про звірства RSF у країні (instagram/@amirahdyme)
Що таке селективна емпатія і до чого тут вона?
Перекласти словосполучення «селективна емпатія» можна як вибіркове співчуття. Дане явище є соціологічним феноменом ХХІ сторіччя. Ми фактично співчуваємо тому, чому «модно» співчувати – тому, що викликає найбільший резонанс. При цьому ми абсолютно спокійно заплющуємо очі на куди більш жахливі речі, які знаходяться занадто далеко від «цивілізованого світу».
Яскравий приклад селективної емпатії можна знайти, порівнявши ситуацію у Судані та суспільний резонанс навколо неї із тим резонансом, який мав місце після пожежі у Нотр Дамі де Парі. Банальна суха, але від того не менш жорстока математика: при пожежі у Нотр Дамі не загинуло жодної особи, у Судані – вже 500.
(Інфографіка: Saint Hoax)
Селективна емпатія – новий вид дискримінації, який ми із вами, толерантні та цивілізовані люди, не навчилися помічати за собою. Селективна емпатія де-факто розділяє людей на більш та менш важливих. І найстрашніше – селективна емпатія вбиває, мовчки потураючи звірствам.
Що ми можемо зробити, аби допомогти суданцям?
Не мовчати. Єдиним методом боротьби із селективною емпатією є наш голос. Тож змінюйтесь і змінюйте ганебний порядок речей – долучайтеся до флешмобу. Це не складно. Усього лише 5 кроків:
1. Поширюйте інформацію про ситуацію в Судані у соціальних мережах. Ставте хештеги: #Sudan, #SudanMassacre, #BlueForSudan, #SudanUprising, #IAmSudanRevolution.
2. Підпишіть петицію на платформі сhange.org із закликом до ООН вжити негайних заходів із припинення звірств та розслідувати ситуацію у Судані.
3. Змініть зображення профілю у соцмережах на блакитний фон. Хоча б на декілька днів. Це зовсім нескладно і нестрашно. Ваші знайомі однаково впізнають вас за нікнеймом та, можливо, підтримають – і долучаться до флешмобу.
(Іллюстрація: imgrum.pw)