MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Уряд спростив реєстрацію фактів народження і смерті на тимчасово окупованих територіях

28.10.2019   
ХПГ-інформ
Постанова Кабінету Міністрів України має врегулювати процедуру розгляду документів, що це підтверджують. Раніше із виданими у так званих ДНР та ЛНР довідками треба було йти до суду.

Кабінет Міністрів України ухвалив постанову «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 січня 2013 року №9», яка має врегулювати процедуру розгляду документів, що підтверджують факт народження чи смерті у так званих ДНР та ЛНР. 

Відтепер питаннями щодо підтвердження фактів народження та смерті на тимчасово окупованих територіях займатиметься спеціально створена Комісія. Вона матиме інструменти для перевірки інформації за кожним зверненням, йдеться на офіційному сайті Уряду. Які саме інструменти використовуватиме новий орган, не уточнюється. Комісія видаватиме висновок, що стане підставою для реєстрації органом ДРАЦС народження або смерті.

Досі для отримання відповідних свідоцтв доводилося звертатися спочатку до відділу державної реєстрації актів цивільного стану в межах території, підконтрольній легітимній владі України, а потім, отримавши письмову відмову, йти з нею до суду.

–  Уряд у розвиток так званих «Намібійських винятків», сформульованих Міжнародним судом ООН та розвинутих у практиці Європейського суду з прав людини, запровадив механізм підтвердження автентичності медичних довідок, виданих на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей відповідними закладами охорони здоров’я та судово-медичними установами, – заявив міністр юстиції Денис Малюська. – Ключовий принцип «Намібійських винятків» полягає у тому, що для захисту невід’ємних прав людини врахування окремих документів, виданих окупаційною владою, є допустимим. При цьому той факт, що відповідні документи беруться до уваги, абсолютно не означає визнання окупаційної влади. 

Нагадаємо, згідно Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях»,  діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв’язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях. 

У 1971 році у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності ПАР у Намібії» Міжнародний суд Організації Об’єднаних Націй зазначив: держави, які є членами ООН, зобов’язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південно-Африкансьої Республіки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом ПАР від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд має схожу позицію: «Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами... Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96)

 

 Поділитися