MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

«Мало місце порушення третьої статті Конвенції...»

20.01.2020   
Ірина Скачко
Європейський суд з прав людини ухвалив спільне рішення одразу за трьома скаргами проти нашої держави – «Саргсян та інші проти України». Події, про які йдеться в цих скаргах, відбулися понад десять років тому. Всі вони стосуються катувань у міліції.

Європейський суд з прав людини ухвалив спільне рішення одразу за трьома скаргами проти нашої держави – «Саргсян та інші проти України». Події, про які йдеться в цих скаргах, відбулися понад десять років тому. Всі вони стосуються катувань у міліції.

Інтереси пана Саргсяна у Євросуді представляв керівник Центру стратегічного заисту ХПГ адвокат Геннадій Токарев. 24 квітня 2007 року заявника затримали міліціонери, привезли до відділку, де змушували зізнатися у скоєнні вбивства: били його палкою по голові, плювали в обличчя, заважали дихати, притискуючи обличчям до товстого листа поролону, викручували руки, катували струмом. Правоохоронці змусили заявника роздягнутися, двоє сіли йому на ноги, а третій стискав його статеві органи пластиковим пакетом. Крім того, міліціонери погрожували завдати шкоди родичам пана Саргсяна. Не витримавши катувань, чоловік зізнався у вбивстві. Того ж дня заявника під вартою привезли до Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи. Там медики «не побачили» на ньому жодних травм. 

27 квітня пан Саргсян нарешті зустрівся з адвокатом Геннадієм Токаревим та відкликав зізнання. Наступного ж дня чоловіка було звільнено з-під варти. Він одразу поїхав до лікарні невідкладної хірургії, де йому засвідчили контузії м’яких тканин голови і садна на щиколотках. 

21 травня пана заявника знову оглянули спеціалісти Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи і знову нічого не знайшли. Що й не дивно: за місяць усі сліди загоїлися. Кримінальне провадження за обвинуваченням у вбивстві проти пана Саргсяна так і не порушили через брак доказів. Утім, кримінального провадження щодо катувань у відділку міліції також не порушили.  

«Держава не надала задовільного та переконливого пояснення походження травм заявника (задокументованих 29/04/07) та не спростувала те, що вони були отримані під вартою, а також немає підстави ставити під сумнів опис жорстокого поводження, наданий заявником (для відповідних прикладів див. Serikov v. Ukraine, № 42164/09, §§ 65-73, 23 липня 2015; та Oleksiy Mykhaylovych Zakharkin v. Ukraine, № 1727/04, §§ 61-62, 24 червня 2010)»,  – зазначив Європейський суд. Тобто така поведінка українських правоохоронців суддів ЄСПЛ вже давно не дивує.  

Також ЄСПЛ звернув увагу на затримки у процесуальних кроках, що в результаті  призвели до втрати доказів: судово-медична оцінка травм відбулася майже через місяць після подання скарги.

Європейський суд з прав людини постановив, що були порушені статті 3 та пункти 1 та 5 статті 5 Конвенції: «Кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом». 

Інших двох заявників у Європейському суді представляв Михайло Тарахкало – на той час адвокат ХПГ. Пана Гордуся затримали 8 квітня 2006 року в Дебальцевому за підозрою в торгівлі наркотиками. Допитували без адвоката. Очевидно, вибивали зізнання: чоловіка прикували до батареї на дванадцять годин, били руками та кийками по обличчю, нирках, руках та плечах. Ув’язнений написав скарги про жорстоке поводження – спочатку до слідчого, що вів його кримінальну справу, потім до Дебальцевського міського прокурора. У Дебальцевському бюро судово-медичної експертизи зафіксували «легкі» травми: численні синці на плечах та руках, садна на колінах, розбиту губу. Втім, розслідування дійшло висновку, що такі пошкодження Гордусь міг заподіяти собі сам. Після скарг на погане поводження правоохоронці стали погрожували помістити заявника (колишнього міліціонера) до однієї камери з ув’язненими.

На думку суддів ЄСПЛ, «пояснення про те, що заявник сам заподіяв собі травми, було досягнуте після розслідування, яке супроводжувалося недоліками, та ґрунтувалося на поспішних висновках». Крім того, затримки у процесуальних кроках призвели до втрати доказів. 

Європейський суд постановив, що в цій справі, як і в попередній, було порушено третю статтю Конвенції. Крім того, попереднє ув’язнення заявника тривало три роки і один місяць, що було визнано порушенням пункту 3 статті 5. Тривалість кримінальних проваджень – сім років сім місяців, що порушує пункт 1 статті 6 Конвенції з прав людини. 

За схожою схемою розвивалися події у справі пана Кравця з Каменського. 28 січня 2008 року до нього підійшли кілька міліціонерів і запропонували пройти до відділку на допит. Тут його затримали на три дні без процесуального статусу. Правоохоронці вимагали від чоловіка зізнатися у заподіянні смертельних травм К. Зв’язатися з рідними або адвокатом йому не дозволяли. Кілька міліціонерів прив’язали пана Кравця до стільця, били по грудях та голові, змушували його палити у протигазі, погрожували та лаялися, штовхали, морили голодом. Його змусили запам’ятати письмове зізнання та підписати порожні листи паперу. У слідчих заходах заявник брав участь роздягнений до нижньої білизни (взуття та штани забрали «для огляду»). Через три дні катувань заявник не витримав і став свідчити проти себе. Лише тоді було складено офіційний протокол затримання. В ізоляторі тимчасового тримання його сильно побив співкамерник. Тож коли пан Кравець зміг поскаржитися на погане поводження, кілька синців на його тілі правоохоронці пояснили бійкою в камері. 1 лютого його було звільнено під підписку про невиїзд; зізнання він відкликав, як дане під тиском. Кримінальні провадження проти заявника згодом були закриті через відсутність доказів його вини. 

Крім «традиційного» порушення третьої статті конвенції, судді Європейського суду зважили також на тривалість кримінального провадження (досудове розслідування тривало три роки дев’ять місяців) та відсутність ефективних засобів правового захисту (статті 6 та 13).

Вітаємо адвокатів Геннадія Токарева та Михайла Тарахкала з черговою перемогою в Європейському суді!

 Поділитися