MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Заява Харківської правозахисної групи і АДЦ «Меморіал»

08.05.2020   
Україна: звіт до Комітету ООН з ліквідації расової дискримінації як можливість для оцінки положення ромів і знаходження ефективних засобів реагування на злочини на ґрунті ненависті.

Україна: звіт до Комітету ООН з ліквідації расової дискримінації як можливість для оцінки положення ромів і знаходження ефективних засобів реагування на злочини на ґрунті ненависті

У 2016 році Україна звітувала про виконання Конвенції про ліквідацію расової дискримінації – тоді загальна ситуація не виглядала критичною. Багато проблем випливали з дій уряду Януковича або були наслідками збройного конфлікту, і представники нового уряду погоджувалися з рекомендаціями Комітету ООН з ліквідації расової дискримінації, в яких були враховані думки авторів альтернативних звітів до Комітету (в тому числі звіт ХПГ і АДЦ «Меморіал»).

Минуло чотири роки, і, як належить, в квітні 2020 Україна повинна була знову відзвітувати про виконання Конвенції та попередніх рекомендацій Комітету. Звіт поки не надано, хоча підготовка могла б стати гарним приводом для оцінки загальної ситуації і вироблення системних кроків для її поліпшення.

У 2020 році, на порозі нового розгляду, ситуація виглядає набагато гіршою, а в аспекті прав ромів вона стала критичною. Протягом останніх чотирьох років погроми і напади на ромів відбуваються в Україні регулярно: це погром в селищі Лощинівка Одеської області (2016), напад, підпал і руйнування тимчасового поселення ромів в Києві (Лиса гора, квітень 2018 року), напади на поселення ромів в селищах Рудне Львівської області та Велика Березовиця Тернопільської області (травень 2018 року), напад на тимчасове поселення ромів в Києві (Голосіївський, червень 2018 року), спалення двох будинків, де жили роми, в Івано-Франківську (березень 2019 року). У 2017 році в селищі Вільшани Харківської області в результаті організованого нападу озброєних місцевих жителів на групу ромів був застрелений ром, 50-річний Микола Каспіцький. 23 червня 2018 року за Львовом відбувся напад на ромів, у результаті якого загинув 24-річний ром Давид із села Рівне Закарпатської області, ще чотири людини – двоє 19-річних юнаків, 30-річна жінка і 10-річна дитина – були поранені.

Протягом останнього місяця – квітня 2020 року – відбулося два випадки расової дискримінації та порушення прав ромів. В кінці квітня мер Івано-Франківська дав доручення вивезти з міста ромів і розкритикував поліцію за те, що вона не впоралася з цим завданням. Наступного дня він пояснив, що мав на увазі конкретну групу ромів, які займалися жебрацтвом у центрі Івано-Франківська, порушували карантин і жили в сквері, і сказав, що він не вважає своє висловлювання дискримінацією. Через кілька днів в Києві невідомі напали на ромів – спалили палатку, в якій ті жили, побили чоловіка і погрожували вагітній жінці.

Незважаючи на те, що правоохоронні органи порушують кримінальні справи за нападами і деякі такі справи доходять до суду, це не знижує рівень агресії щодо ромів – навпаки, вона набула системного і масового характеру. Причин цього багато: неінтегрованість ромів в українське суспільство і структурна дискримінація етнічної меншини, діяльність ультраправих угруповань і їх зв’язок з правоохоронними органами місцевого самоврядування, загальна агресивність і втома суспільства від збройного конфлікту і інші глибокі причини і передумови.

Оцінка Україною виконання Конвенції з ліквідації расової дискримінації та підготовка урядового звіту могла б створити майданчик та стати приводом для змістовного обговорення ситуації, що склалася. Таке обговорення має ставити за мету оцінку всієї ситуації, що склалася, її причини та передумови, до нього потрібно залучити не лише представників центральних державних органів і громадських організацій, а й сім’ї постраждалих, місцеві органи влади, ЗМІ. Результати громадської дискусії потім можуть бути конструктивно обговорені з експертами Комітету ООН, і думка КЛРД допоможе виробити дієві механізми задля поліпшення ситуації. Без реагування ситуація не вирішиться сама собою, і, як це було протягом попередніх п’яти років, – насильство і дискримінація будуть тільки зростати і призводити до нових жертв.

 Поділитися