MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України ІХ скликання Огляд № 29 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 17.02.2020–21.02.2020

20.10.2020   
Ігор Усенко, Євген Ромінський
Загалом за цей тиждень зареєстровані 62 проекти законів і постанов Верховної Ради України, з яких 15 становлять проекти процедурних постанов щодо різних аспектів діяльності парламенту, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, діяльністю тимчасових слідчих і спеціальних комісій, проведенням парламентських слухань, звітом Уряду, направленням депутатських запитів тощо. Стан проходження проектів у цьому огляді визначається на кінець робочого дня 19.10.2020.

Загалом за цей тиждень зареєстровані 62 проекти законів і постанов Верховної Ради України, з яких 15 становлять проекти процедурних постанов щодо різних аспектів діяльності парламенту, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, діяльністю тимчасових слідчих і спеціальних комісій, проведенням парламентських слухань, звітом Уряду, направленням депутатських запитів тощо.

Загальні засади, якими керуються автори огляду, див Вступні застереження до постійного моніторингу законопроектної діяльності Верховної Ради України ІХ скликання

Стан проходження проектів у цьому огляді визначається на кінець робочого дня 19.10.2020.

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій та ООС

 

Проект 3080 від 18.02.2020 (Бурміч А. П., Кожем’якін А. А. + 3) про Службу безпеки України.

Проект покликаний замінити чинний однойменний Закон, прийнятий 1992 року, який на думку ініціаторів, за своїм змістом вже не відповідає  безпековим реаліям сьогодення і стандартам Ради Європи. Водночас передбачалось внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та 15 законів України. Значний обсяг (95 сторінок) і висока значимість багатьох конкретних положень проекту унеможливлюють його належний аналіз у рамках цього огляду. Загальною особливістю проекту, на нашу думку, слід вважати поєднання наступності структури і ряду принципових положень чинного Закону з новітніми поглядами на призначення спецслужби в Україні, а також надмірна деталізованість багатьох приписів. Серед головних новел проекту визначення Служби безпеки України не як «державного правоохоронного органу спеціального призначення», а «державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями». Втім, таке визначення не узгоджується зі статтею 17 Конституції України, де сказано, що «забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом». У проекті є чимало інших юридичних негараздів, виклад яких у відповідному висновку ГНЕУ обіймає майже 20 сторінок.

Проект 20.05.2020 включений до порядку денного, але після критики ГНЕУ і негативного висновку профільного Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки 01.09.2020 знятий з розгляду.

Проект 3081 від 18.02.2020 (Бурміч А. П., Кожем’якін А. А. + 3) про внесення змін до статті 22 Бюджетного кодексу України (щодо Служби безпеки України як головного розпорядника бюджетних коштів).

Ініціатива логічно доповнювала попередній проект. Її метою проголошено чіткіше врегулювання питання про те, чи є Служба безпеки України головним розпорядником бюджетних коштів.

Проект 01.09.2020 включений до порядку денного.

Проект 3083 від 18.02.2020 (Павлюк М. В., Ватрас В. А. + 13) про внесення змін до деяких законів України (щодо забезпечення права військовослужбовців на охорону здоров’я та медичну допомогу).

Пропонується установити, що військовослужбовці, військовозобов’язані  та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в закладах охорони здоров’я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів. Це ж правило поширюється на членів сімей військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи) за відсутності за місцем їх проживання державних або комунальних закладів охорони здоров’я. Також визначається, що право на медичне обслуговування у закладах охорони здоров’я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів мають члени сімей військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) та осіб, звільнених у запас або у відставку, військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби, якщо ці особи прослужили у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях та правоохоронних органах не менш як 20 календарних років, а також військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки під час виконання обов’язків військової служби. Відносно Національної гвардії пропонується установити, що її службовці також можуть проходити реабілітацію в закладах охорони здоров’я Національної гвардії України та Міністерства внутрішніх справ України. Зазначається, що правом на безоплатне медичне обслуговування та реабілітацію в закладах охорони здоров’я Національної гвардії України та Міністерства внутрішніх справ України також користуються члени сімей військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) та осіб, звільнених у запас або у відставку, військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби, якщо ці особи прослужили у Національній гвардії України не менш як 20 календарних років, а також військовослужбовців Національної гвардії України, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки під час виконання обов’язків військової служби.

Ініціативи видаються цілком слушними.

Проект 3105 від 21.02.2020 (Павлюк М. В., Бакумов О. С. + 3) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо вдосконалення правових засад діяльності Національної гвардії України).

Проект має певні спільні приписи та спрямований на врегулювання тих же проблем, що й проект 6556 від 08.06.2017 (Паламарчук М. П.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правових засад діяльності Національної гвардії України (див. Бюлетень № 128). Значні зміни вносяться до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зокрема, на посадових осіб Національної гвардії України пропонується поширити дію статті 185-7 «Публічні заклики до невиконання вимог поліцейського чи посадової особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України», а також надати таким особам право складати протоколи про адміністративні правопорушення (крім військовослужбовців строкової служби). На військовослужбовців Національної гвардії України покладаються завдання із доставляння порушника та проведення адміністративного затримання. Пропонується встановити, що при вчиненні порушень, передбачених статтями 173-3, 174, 191, 195-3, посадова особа Національної гвардії України має право вилучити георгіївську (гвардійську) стрічку чи її зображення, нагородну, вогнепальну мисливську, пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, холодну зброю, пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, бойові припаси, спеціальні засоби самооборони, карти, рулетку, «наперсток» та інші предмети, які використовуються при азартних іграх та ворожінні. Посадова особа Національної гвардії України має право провести особистий огляд і огляд речей порушника в порядку, визначеному статтею 264 КУпАП. Також значні зміни вносяться до частини першої статті 13 «Права військовослужбовців Національної гвардії України» Закону України «Про Національну гвардію України». Зокрема, вкрай широкими є нові положення щодо можливості застосування превентивних та поліцейських заходів примусу при забезпеченні громадської безпеки, а також щодо права вимагати від фізичних осіб припинення дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Національної гвардії України. Водночас запроваджується така дуже важлива вимога: під час виконання завдань з охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки військовослужбовцям Національної гвардії України видається спеціальний жетон, зразок якого затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Проект видається вкрай сумнівним, оскільки на непідготовлених осіб пропонується покласти виконання завдань, які вимагають певного кола спеціальних знань та навичок. Це стосується як можливості складання адміністративних протоколів, так і протидії правопорушенням, а тим більше проведення особистого догляду та вилучення речей.

Проект відхилений 13.05.2020.

 

Законотворчість, парламентаризм та діяльність Верховної Ради України

 

Проект 3084 від 18.02.2020 (Волошин О. А., Бужанський М. А.) про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України (щодо мови роботи).

У проекті пропонується у статті 2 Регламенту Верховної Ради України замість чинного положення «Мовою роботи Верховної Ради, її органів та посадових осіб є державна мова» передбачити таке: «Мовою роботи посадових осіб Верховної Ради, на яких поширюється дія Закону України «Про державу службу», є державна мова. Відповідно до статті 10 Конституції Україні в роботі Верховної Ради може використовуватися російська та інші мови національних меншин України. Народні депутати та інші особи, на яких не поширюється дія Закону України «Про державу службу», на пленарних засіданнях Верховної Ради, парламентських слуханнях, в роботі органів Верховної Ради можуть використовувати для всіх видів виступів, передбачених у статті 32 цього Регламенту, мови національних меншин України. У такому разі за потреби Апарат Верховної Ради України забезпечує переклад з мов національних меншин України на державну мову і навпаки».

Ініціатива має відчутний присмак політичної провокації. Як відомо, Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 роз’яснив, що «українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом. У проекті ж пропонується загальний обов’язок Верховної Ради України як органу державної влади обмежити лише окремими співробітниками її Апарату – державними службовцями. ГНЕУ звернуло увагу і на інші недоліки проекту, зокрема відсутність вказівки, що інші мови застосовуються поруч з державною, а не замість неї, а також відсутність порядку застосування в Парламенті інших мов, неможливість забезпечити синхронний перелік з усіх мов національних меншин України

Проект дістав критичний висновок ГНЕУ і 01.09.2020 знятий з розгляду.

Проект 3089 від 19.02.2020 (Власенко С. В.) про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України (щодо удосконалення процедури проведення «години запитань до Уряду»).

Проект спрямований на посилення парламентського контролю, зокрема з боку опозиції за Урядом. Так, визначається, що під час проведення «години запитань до Уряду» можуть порушуватися будь-які питання, які належать до компетенції Кабінету Міністрів України. Наразі вимагається завчасно подавати пропозиції щодо тематики запитань, а також передбачена процедура подання запитань напередодні «години запитань до Уряду». Зазначається, що «година запитань до Уряду» має включати: 1) два кола запитань до членів Кабінету Міністрів України від депутатських фракцій (депутатських груп), які не є представниками коаліції та (або) найбільшої за чисельністю депутатської фракції (депутатської групи), яка має права коаліції, та відповіді на них – до 30 хвилин; 2) запитання від позафракційних народних депутатів, народних депутатів, які є представниками коаліції та (або) найбільшої за чисельністю депутатської фракції (депутатської групи), яка має права коаліції, до членів Кабінету Міністрів України та відповіді на них - до 20 хвилин. Для виступу, з метою поставити запитання до членів Кабінету Міністрів України, народному депутату надається одна хвилина, представникам Кабінету Міністрів України для виступу з метою надання відповіді на таке питання надається одна хвилина. У статті 230 «Проведення "години запитань до Уряду"» Регламенту деталізуються названі положення щодо гарантій для рівної можливості поставлення запитань депутатськими фракціями (депутатськими групами), які не входить до коаліції депутатських фракцій (депутатських груп) та (або) не є найбільшою за чисельністю депутатською фракцією (депутатською групою), яка має права коаліції, а також захищаються права позафракційних народних депутатів.

Проект містить загалом позитивні ініціативи, однак відкидання ідеї про можливість і необхідність попереднього узгодження теми запитань, які за своїм масштабом вимагають попередньої підготовки для надання відповіді, видається щонайменше дискусійним.

Проект 01.09.2020 включений до порядку денного.

 

Діяльність вищих органів влади

 

Проект 2831-1 від 19.02.2020 (Васильковський І. І., Павлюк М. В. + 10) про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Альтернативний проекту 2831 від 03.02.2020 (Кабінет Міністрів України) про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (див. Огляд № 27).

Практично ідентичний урядовому проекту, але містить додаткові положення щодо особливого статусу Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Проект відхилений 17.06.2020.

Проект 2831-2 від 19.02.2020 (Королевська Н. Ю., Солод Ю. В., Гнатенко В. С.) про відновлення дії Закону України «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

Проект формально альтернативний попереднім, але має цілком інший характер. Пропонується відновити дію Закону України «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» у редакції, яка була чинною станом на 19 жовтня 2019 року та визнати таким, що втратив чинність Закон України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації"». Також пропонується відновити заборону на приватизацію національного оператора поштового зв’язку.

Проект відхилений 17.06.2020.

 

Права громадян та громадських об’єднань

 

Проект 3077 від 17.02.2020 (Шуфріч Н. І., Німченко В. І.) про внесення змін до Закону України «Про освіту» (щодо забезпечення захисту мовних прав національних меншин).

Текст тотожний (за винятком скорочення списку ініціаторів) з однойменним проектом 1125 від 29.08.2019 (Шуфріч Н. І., Німченко В. І. + 5), знятим з розгляду 04.02.2020 (див. Огляд № 2), який своєю чергою повністю повторює проект 7146 від 28.09.2017 (Шуфрич Н. І.), відкликаний 29.08.2019 (див. Бюлетень № 144).

Як видається, поширена в Парламенті практика настирливого «проштовхування» неякісних проектів заслуговує на осуд.

Проект включений до порядку денного 01.09.2020, але з рекомендацією Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій. за результатами розгляду в першому читанні повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Проект 3077-1 від 18.02.2020 (Волошин О. А., Бужанський М. А.) про внесення змін до Закону України «Про освіту» (щодо імплементації норм Конституції України та рекомендацій Венеційської комісії).

Альтернативний попередньому і помітно відрізняється від нього редакційно, хоча й видається доволі близьким до нього загальним спрямуванням. Подібність концептуальних підходів основного та альтернативного проектів відзначили й експерти ГНЕУ. Метою альтернативного проекту проголошено: законодавче врегулювання питань застосування мов в освітньому процесі з урахуванням інтересів громадян України, які належать до корінних народів та національних меншин. Основними новелами проекту є гарантування кожному громадянинові України права на навчання мовами корінних народів або національних меншин України; включення до пріоритетних мов міжнародного спілкування, вивченню яких в державних і комунальних закладах освіти сприяє держави, окрім англійської, ще й російської мови; надання приватним закладам освіти права вільного вибору мови освітнього процесу.

Слід погодитися з висновком ГНЕУ, що пропозиції проекту не вирішують повною мірою проблему застосування регіональних мов або мов меншин. У разі схвалення запропонованого проекту в чинному законодавстві України діятимуть різні підходи до вирішення питань мови освіти.

Проект включений до порядку денного 01.09.2020, але Комітет Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій на засіданні 24.06.2020 рекомендував за результатами розгляду в першому читанні повернути проект суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Проект 3079 від 18.02.2020 (Шуфріч Н. І.) про внесення змін до частини восьмої статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (щодо забезпечення свободи слова та вираження поглядів).

Формально у проекті йдеться про нову редакцію частини восьмої статті 72 названого Закону. У дійсності з актуального тексту вилучаться лише слова «крім випадків, коли працівниками телерадіоорганізації не було вжито заходів щодо припинення правопорушення у прямому ефірі». Тобто, з працівників телеорганізації знімається обов’язок припиняти «заклики до насильницької зміни конституційного ладу України, розв’язування агресивної війни або її пропаганди та/або розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, пропаганди винятковості, зверхності або неповноцінності осіб за ознаками їх релігійних переконань, ідеології, належності до тієї чи іншої нації або раси, фізичного або майнового стану, соціального походження», якщо такі правопорушення містилися в прямому ефірі у виступах, репліках особи, яка не є працівником телерадіоорганізації. На думку ініціатора проекту, звільнення телеорганізацій в такому разі від будь-якої відповідальності за відсутність реагування на такі правопорушення сприятиме «забезпеченню свободи слова в Україні, вираженню поглядів, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод».

Аргументація ініціатора проекту видається непереконливою.

Проект включений до порядку денного 01.09.2020.

 

Соціальний захист та пільги

 

Проект 3072 від 17.02.2020 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до статті 121 Кодексу цивільного захисту України (щодо врегулювання питання виплати допомоги на поховання і компенсації матеріальних витрат на ритуальні послуги та спорудження надгробка).

Пропонується змінити коло випадків, коли виплачується допомога на поховання і компенсація матеріальних витрат на ритуальні послуги та спорудження надгробка у разі загибелі (смерті) особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту. Чинна редакція передбачає такі виплати у разі загибелі «під час виконання службових обов’язків», а у пропонованій – «під час проходження служби», що дещо розширює коло випадків.

Проект 04.03.2020 повернутий суб’єкту ініціативи через відставку Уряду.

Проект 3094 від 20.02.2020 (Цимбалюк М. М., Дубіль В. О.) про внесення змін до статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (щодо поширення чинності цього Закону на інвалідів з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони – загони спецзахисту підвищеної готовності Чернігівської, Київської та Житомирської областей, а також на сім’ї осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони (загони спец захисту підвищеної готовності вищеназваних областей)).

Пропонується чинність названого закону поширити на сім’ї осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони (загони спецзахисту підвищеної готовності Чернігівської, Київської та Житомирської областей, які були направлені для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 01.05.1986 № 3/199), зазначених у п. 9 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Проект 09.06.2020 повернутий суб’єкту ініціативи.

Проект 3095 від 20.02.2020 (Цимбалюк М. М., Дубіль В. О.) про внесення доповнення до статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (щодо конкретизації осіб, які мають належати до військовослужбовців).

Проект прямо пов’язаний із попереднім. У примітці до названої статті 10 «Визначення осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» пропонується установити, що до числа військовослужбовців у цій статті належать також і особи Цивільної оборони з числа загонів спецзахисту підвищеної готовності Чернігівської, Київської та Житомирської областей, які були залучені до ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 01.05.1986 № 3/199, та які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Проект 29.09.2020 включений до порядку денного.

Проект 3106 від 21.02.2020 (Лічман Г. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування).

До Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України пропонується внести однакові зміни (статті 243 та 77 відповідно), в яких передбачити, що в разі навчання підопічного в закладі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти термін піклування може бути подовжений до досягнення двадцяти трьох років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Слід зазначити, що проект видається технічно вкрай недосконалим у частині внесення змін до статті 77 ЦК України.

Проект 01.09.2020 включений до порядку денного.

Проект 3109 від 21.02.2020 (Королевська Н. Ю., Солод Ю. В. + 4) про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (щодо встановлення належного рівня пенсійного забезпечення).

Повністю повторює ініціативи проекту 4442-1 від 04.05.2016 (Королевська Н. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (щодо встановлення належного рівня пенсійного забезпечення) (див. Бюлетень № 72), а також додатково містить зміни до статті 51 «Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4» названого закону, в яких пропонується скасувати чинне положення про те, що розміри відповідної допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України і запровадити такі конкретні ставки допомоги: Особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається в розмірі 40 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, віднесеним до категорії 3 ‒ 30 відсотків, а до категорії 4 ‒ 20 відсотків.

Проект опрацьовується в профільному Комітеті.

 

Трудові відносини

 

Проект 2828-1 від 19.02.2020 (Королевська Н. Ю., Солод Ю. В. + 4) про внесення зміни до деяких законодавчих актів України (щодо встановлення обмежень в оплаті праці та відпусток осіб, які займають політичні посади, керівників та заступників керівників державних органів, підприємств державного сектору економіки).

Формально альтернативний проекту 2828 від 31.01.2020 (Третьякова Г. М., Струневич В. О. + 3) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення обмежень в оплаті праці та відпусток осіб, які займають політичні посади, і відповідальності за отримання ними доходів не за основним місцем роботи (див. Огляд № 26), але фактично доповнює довгий перелік аналогічних проектів, внесених за попередні тижні (див. огляди № 24‒28).

Проект є дещо відредагованою версією основного проекту із доповненням його рядом приписів з проекту 2820 від 30.01.2020 (Королевська Н. Ю., Солод Ю. В. + 9) про внесення зміни до деяких законодавчих актів України щодо обмеження розміру заробітної плати у державному секторі (див. Огляд № 26). Помітних новел, окрім ініціатив двох згаданих проектів, проект не містить.

Проект 15.09.2020 включений до порядку денного.

 

Кримінальне і кримінальне процесуальне законодавство

 

Проект 3073 від 17.02.2020 (Ківа І. В.) про Звернення Верховної Ради України до Президента України (щодо припинення кримінального переслідування та покарання службових осіб правоохоронних органів, які брали участь в охороні громадського порядку під час масових акцій громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року).

У тексті пропонованого Звернення, зокрема, зазначається, що Верховна Рада України:

«зважаючи на те, що частина учасників масових  акцій громадського протесту в Україні з  21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року були озброєними, майже тисяча правоохоронців, що забезпечували охорону громадського порядку та виконували свій професійний обов’язок, зазнали тілесних ушкоджень, 13 правоохоронців загинуло,

маючи на меті відновлення справедливості та неупередженості щодо членів сімей правоохоронців, які зазнають утисків та засудження суспільством,

наголошує на необхідності визнання постраждалими осіб з числа правоохоронців, які отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, загинули чи померли внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних при виконанні службових обов’язків під час здійснення заходів по охороні громадського порядку у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року,

вважає за необхідне припинити кримінальне переслідування правоохоронців, які виконували службові обов’язки, пов’язані з охороною громадського порядку на масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року,

закликає гарантувати недопущення кримінального переслідування, притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності та покарання правоохоронців, які брали участь в охороні громадського порядку під час масових акцій громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року,

рішуче відкидає можливість відкриття нових кримінальних проваджень та проваджень щодо вчинення адміністративних правопорушень з приводу цих подій».

Проект видається неприйнятним з моральних міркувань, він суперечить і офіційній державній оцінці подій Революції Гідності. Цинізм подібного «захисту правоохоронців» є особливо відчутним у контексті сучасних зловживань владою під час придушення народних виступів у Білорусі.

Проект опрацьовується в профільному Комітеті.

Проект 3074 від 17.02.2020 (Ківа І. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту службових осіб правоохоронних органів, які брали участь в охороні громадського порядку під час масових акцій громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року.

У проекті передбачається доповнити частину другу статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» новим пунктом 21, яким визнати особами, на яких розповсюджується дія цього закону, осіб з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов’язаних з виконанням службових обов’язків або проходженням служби в правоохоронних органах спеціального призначення, військовослужбовців внутрішніх військ, Збройних Сил України та інших військових формувань та які брали участь в охороні громадського порядку під час масових акцій громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року. Також пропонується виключити  із Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» положення про непоширення дії норм цього Закону на працівників міліції, осіб, які проходили службу в правоохоронних органах спеціального призначення, військовослужбовців внутрішніх військ, Збройних Сил України та інших військових формувань, які дістали інвалідність внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних при виконанні службових обов’язків, пов’язаних з масовими акціями громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року, а також членів  сімей, осіб з числа правоохоронців, які загинули чи померли внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних при виконанні службових обов’язків під час здійснення заходів по охороні громадського порядку у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року.

Проект ідейно тісно пов’язаний з попереднім і так само видається неприйнятним. Повернутий суб’єкту ініціативи 01.07.2020.

Проект 3078 від 18.02.2020 (Власенко С. В.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо забезпечення права на правосудний вирок особам, які до набрання чинності цим Кодексом були засудженні до покарання у вигляді довічного позбавлення волі).

Пропонується доповнити КПК новою Главою 34-1 «Провадження з перегляду вироків, постановлених до набрання чинності цим Кодексом, якими призначене покарання у вигляді довічного позбавлення волі» (12 статей). Пропонується установити, що перегляд обвинувальних вироків, постановлених до набрання чинності чинним КПК, відповідно до яких засуджені продовжують відбувати покарання у вигляді довічного позбавлення волі, здійснюється судами апеляційної та касаційної інстанцій згідно з главами 31, 32 КПК та з урахуванням особливостей, визначених цією главою. Такий перегляд здійснюється за скаргою, яку має право подати засуджений, його законний представник чи захисник. Скарга може бути подана у випадку якщо: 1) у вироку для підтвердження винуватості засудженого або спростування його показань чи встановлення інших обставин, які впливають на оцінку допустимості доказів, їх достовірності, а також на кваліфікацію злочину або вид чи розмір призначеного судом покарання, зроблено посилання на: а) докази, отримані з істотним порушенням прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини; б) показання (пояснення, явку з повинною) свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цій справі; в) показання (пояснення, явку з повинною), отримані слідчим, прокурором від учасника процесу, який у подальшому не підтвердив такі показання у судовому засіданні, відмовився від них чи взагалі не був допитаний судом у цій справі; 2) суд неправильно застосував положення закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, неправильно кваліфікував подію злочину або неправильно визначив (не визначив) характер та ступінь участі засудженого у вчиненні групового злочину; 3) призначене засудженому покарання є явно несправедливим через свою суворість, зокрема неспівмірне з характером та ступенем участі засудженого у вчиненні групового злочину, або покарання у виді довічного позбавлення волі призначене без обґрунтування щодо неможливості призначення позбавлення волі на певний строк; 4) вирок чи викладені у ньому висновки суду не відповідають практиці Верховного Суду (Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, Пленуму Верховного Суду України) чи Європейського суду з прав людини; 5) встановлення міжнародним органом, установою, чия компетенція визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні цієї справи судом. Досить дивно викладені може перегляду, зокрема зазначається таке: У разі, якщо під час перегляду буде виявлена недопустимість чи недостовірність інших доказів, використаних для обґрунтування вироку, або неправильність інших висновків суду ніж ті, про які зазначено у скарзі, суд має вказати та виправити помилку, якщо це не погіршує становище засудженого. У разі, якщо задоволення скарги дає підстави для прийняття рішень на користь іншого засудженого, від якого не надходило скарги, суд зобов’язаний ухвалити таке рішення.

Загалом проект видається доволі важливим, однак конкретні положення потребують доопрацювання з огляду на існуючу судову практику.

Проект 16.06.2020 включений до порядку денного і повторно включений 01.09.2020.

Проект 3085 від 19.02.2020 (Порошенко П. А., Княжицький М. Л. + 12) про внесення змін до деяких законів України (щодо підсилення відповідальності за публічну образу військовослужбовців, волонтерів, учасників Революції гідності).

Основна пропозиція проекту передбачає встановлення кримінальної відповідальності (нова стаття 151-1 Кримінального кодексу України) за публічну образа військовослужбовців, волонтерів, Героїв Небесної Сотні, інших учасників Революції гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року), а також учасників інших подій, пов’язаних із захистом незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, а також пряме чи непряме розпалювання ворожнечі та ненависті до зазначених осіб, до їх діяльності, пов’язаної із захистом незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, обмеження прав вказаних осіб через таку діяльність (частина перша); ті самі дії, що поширені з використанням засобів масової інформації та (або) мережі Інтернет (частина друга); дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчинені організованою групою осіб, а також поєднані з поширенням завідомо неправдивих відомостей про вчинення особами, вказаними в частині першій цієї статті, тяжкого або особливо тяжкого злочину (частина третя). Водночас у Кримінальному процесуальному кодексі України пропонується передбачити, що кримінальне провадження щодо згаданих правопорушень здійснюється у формі приватного обвинувачення лише на підставі заяви потерпілого.

Проект, як видається, заслуговує на підтримку, що не виключає необхідності його опрацювання відповідно до вимог законодавчої техніки і системності чинного законодавства.

Проект 20.05.2020 включений до порядку денного.

Проект 3102 від 21.02.2020 (Корнієнко О. С., Яременко Б. В. + 17) про внесення змін до статті 338 Кримінального кодексу України.

Проектом пропонується перейменувати та доповнити новими частинами названу статтю 338 «Наруга над державними символами та військовослужбовцями і військовою формою їх одягу», якими запровадити відповідальність за публічну наругу над військовослужбовцями Збройних Сил України, військовою формою одягу або знаками розрізнення військовослужбовців. Також запроваджується підвищена відповідальність щодо цих дій, якщо таке діяння вчинене в особливий період.

Проект викликає певні сумніви щодо належної юридичної визначеності в частині відповідальності за наругу над уніформою та знаками розрізнення. Зокрема, чи є наругою неналежне носіння форми, неправильно нашиті знаки розрізнення тощо.

Проект 20.05.2020 включений до порядку денного і повторно включений 01.09.2020.

Проект 3111 від 21.02.2020 (Володіна Д. А., Колихаєв І. В. + 17) про приведення у відповідність до Конституції України положень статті 161 Кримінального кодексу України (щодо забезпечення рівноправності громадян).

Диспозицію частини першої названої статті 161 «Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками» пропонується значно розширити і викласти в такій редакції: «Умисні дії або бездіяльність, спрямовані на розпалювання національної, расової, етнічної, регіональної, мовної, культурної чи релігійної нетерпимості, ворожнечі чи ненависті, на приниження честі та гідності громадян, або образа їх почуттів, або пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв за ознаками національності, раси, кольору шкіри, політичних, економічних, соціальних, культурних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного, територіального чи соціального походження, майнового, сімейного стану, місця проживання чи народження, участі у громадських об’єднаннях, за мовними або іншими ознаками».

Якщо розширення переліку караних діянь видається загалом допустимим, крім включення до переліку недостатньо юридично визначеного діяння «образа почуттів громадян», то пропозиція карати не лише за «умисні дії», а й за «бездіяльність» є доволі сумнівною. Не зрозуміло, чи має така бездіяльність бути «умисною», що таке, наприклад, бездіяльність, спрямована на розпалювання мовної чи культурної нетерпимості. У запропонованій редакції створюється можливість для розширеного тлумачення відповідних діянь. Ряд інших суттєвих зауважень до проекту зробили й фахівці ГНЕУ.

Проект 20.05.2020 включений до порядку денного і повторно включений 01.09.2020.

 

Судочинство і адвокатура

 

Проект 3098 від 20.02.2020 (Яцик Ю. Г., Торохтій Б. Г., Павліш П. В.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України (щодо посилення відповідальності за невиконання законних вимог народного депутата України та перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради).

Проект зводиться виключно до значного посилення санкцій, передбачених статтею 188-19 «Невиконання законних вимог народного депутата України, Рахункової палати, члена Рахункової палати» Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтею 351 «Перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради» Кримінального кодексу України.

Як вже не раз зазначалося у наших оглядах, просте посилення санкцій за правопорушення рідко досягає своєї мети і здебільшого порушує системність відповідного законодавства. З ідеологічного ж боку на тлі суттєвого падіння авторитету наших парламентарів подібні проекти видаються абсолютно недоречним.

Проект дістав негативний висновок ГНЕУ і 01.09.2020 знятий з розгляду.

Проект 3101 від 21.02.2020 (Бабій Р. В., Ватрас В. А. + 3) про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України (щодо забезпечення рівномірного навантаження на суддів Великої Палати Верховного Суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду).

Пропонується установити, що автоматизований розподіл скарг на рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, а також апеляційних скарг, які підлягають розгляду Великою Палатою Верховного Суду, для визначення головуючого (судді-доповідача) на засіданнях палати здійснюється між всіма суддями Великої Палати Верховного Суду без урахування спеціалізації суддів. Аналогічна вимога висувається і щодо формування колегій Касаційного адміністративного суду: Адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3 частини першої статті 266 «Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України», розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з трьох суддів. Розподіл таких справ між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду  здійснюється без урахування спеціалізації суддів. Також і передбачене зменшення складу названої колегії з 5 до 3 осіб. Крім того, пропонується виключити з числа органів, щодо яких не допускається забезпечення позову шляхом зупинення актів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Якщо з першою ініціативою загалом можна погодитися, то інші є вкрай дискусійними. Зокрема, формування колегій Касаційного адміністративного суду з названих причин беззаперечно мало б враховувати спеціалізацію суддів.

Проект 30.06.2020 включений до порядку денного, і повторно включений 01.09.2020.

Проект 3112 від 21.02.2020 (Діденко Ю. О., Гетманцев Д. О. + 5) про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» (щодо обов’язку виконавця проводити індексацію розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі).

Суть проекту і на дві третини текст припису викладені в його назві.

Проект 18.06.2020 прийнятий за основу із скороченням строків підготовки до другого читання, а 01.09.2020 ‒ в цілому як закон та невдовзі підписаний Президентом України.

 

Охорона здоров’я

 

Проект 2813-2 від 17.02.2020 (Заблоцький М. Б., Петруняк Є. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо охорони здоров’я населення від шкідливого впливу тютюну.

Альтернативний проектам 2813 від 28.01.2020 (Булах Л. В., Радуцький М. Б. + 8) про внесення змін до деяких законів України щодо охорони здоров’я населення від шкідливого впливу тютюну (див. Огляд № 26) та 2813-1 від 14.02.2020 (Чорний Д. С.) про внесення змін до деяких законів України щодо охорони здоров’я населення від шкідливого впливу тютюну (див. Огляд № 28).

В основі проекту розширена та дещо змінена редакція попереднього проекту 2813-1. Проект став ще більший і досяг 26 сторінок, на яких передбачається внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Законів України: «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення» та «Про рекламу». Серед новел проекту слід назвати заборону реклами електронних сигарет і відповідне доповнення КУпАП статею 156-3 «Порушення встановлених законодавством вимог щодо заборони реклами та спонсорства електронних сигарет і заправних контейнерів». Також слід назвати нову дуже розлогу статтю 13-1 «Медичні попередження та упаковка трав’яних виробів для куріння» Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Проект 01.09.2020 знятий з розгляду.

Проект 2813-3 від 17.02.2020 (Юрченко О. М.) про внесення змін до деяких законів України щодо охорони здоров’я населення від шкідливого впливу тютюну.

Альтернативний названим вище. Проект майже ідентичний попередньому але з помітно іншим підходом щодо роздрібної торгівлі та щодо порядку, вартості та умов ліцензування торгівлі тютюном і тютюновими виробами.

Проект 01.09.2020 знятий з розгляду.

Проект 2813-4 від 17.02.2020 (Павловський П. І.) про внесення змін до деяких законів України щодо охорони здоров’я населення від шкідливого впливу тютюну.

Альтернативний названим вище. Проект здебільшого є скороченою та дещо спрощеною редакцією основного проекту. Даний проект є порівняно найвиваженішим.

Проект 01.09.2020 знятий з розгляду.

 

Господарська діяльність та ринковий нагляд

 

Проект 3012-1 від 20.02.2020 (Сольський М. Т., Литвиненко С. А. + 23) про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо забезпечення права працівників державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій на одержання земельної частки (паю)).

Альтернативний проекту 3012 від 05.02.2020 (Мінько С. А.) про внесення змін до Земельного кодексу України щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій (див. Огляд № 27).

Проект практично вдвічі більший за основний і містить помітно інші підходи до вирішення поставлених проблем. Як зазначається у пояснювальній записці, проектом запроваджується правило, за яким приватизація земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств може здійснюватися як в процесі приватизації самих підприємств, так і без прийняття рішення про їх приватизацію, на підставі рішення органу, до сфери управління якого належить підприємство, а також при ліквідації підприємств. Передбачається, що при приватизації земель підприємств здійснюється наступний розподіл їх сільськогосподарських угідь: до 40% земель розподіляється між працівниками підприємства та пенсіонерами з їх числа, працівниками державних і комунальних закладів соціальної сфери села (при цьому площа земель, що передається у власність одного працівника підприємства або пенсіонера з числа колишніх працівників підприємств, визначається у розмірі середнього розміру земельної частки (паю) по району, а для працівників закладів соціальної сфери не може перевищувати 2 га); до 20 % земель передаються у власність учасникам бойових дій  для ведення особистого селянського господарства (при цьому площа земель, що передається у власність однієї особи не може перевищувати 2 га); не менше 40% продаються на земельних торгах, а на період дії мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення, – проводяться аукціони з набуття права оренди на ці землі (крім випадків приватизації земель підприємств у зв’язку з приватизацією самих підприємств). У разі приватизації земель підприємств у зв’язку з приватизацією самих підприємств, землі, які залишились після розподілу між працівниками підприємства, працівниками державних і комунальних закладів соціальної сфери села та учасниками бойових дій, вносяться до статутного (складеного) капіталу господарського товариства, у яке перетворюється підприємство, а на період дії мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення, – передаються йому в оренду на 50 років. Несільськогосподарські угіддя та землі несільськогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні підприємства при його ліквідації, передаються до комунальної власності територіальних громад за місцем їх розташування. Також пропонуються зміни до Законів України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», «Про наукову і науково-технічну діяльність» з метою узгодження їх положень із Земельним кодексом України.

Проект відхилений на користь альтернативного проекту 3012-2 від 29.05.2020, який 13.07.2020 був прийнятий у першому читанні.

Проект 3075 від 17.02.2020 (Костюх А. В., Саладуха О. В., Мокан В. І.) про внесення зміни до статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» (щодо ефективної реалізації державної політики у сфері фізичної культури і спорту).

Пропонується знову розшитими коло відносин, на які вимоги закону не поширюються, чи поширюються частково. У проекті ініціативи стосуються закупівлі послуг, необхідних для проведення заходів з фізичної культури і спорту, фізкультурно-спортивної реабілітації та забезпечення підготовки і участі національних збірних команд України з видів спорту в міжнародних спортивних заходах, що включені до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України.

Проект 01.09.2020 прийнятий у першому читанні.

Проект 3087 від 19.02.2020 (Железняк Я. І., Цабаль В. В. + 11) про Бюро економічної безпеки.

Проект є новою версією проекту 1208-2 від 18.09.2019 (Василевська-Смаглюк О. М. та Монастирським Д. О.) про Бюро фінансових розслідувань. Згаданий попередній проект став узагальненням кількох альтернативних проектів, був прийнятий у першому читанні, але відхилений у другому читанні 17.01.2020 (див. Огляд № 7). Новий проект відрізняється від проекту 1808-2 (редакції до другого читання) масовою заміною слів «фінансових розслідувань» на «економічної безпеки» і деякими іншими, порівняно нечисленними уточненнями (щодо конкурсу на керівні посади в Бюро, застосування поліграфу тощо).

Метою проекту проголошено: розділення сервісної та правоохоронної функцій податкової служби, ліквідація податкової міліції, оптимізація структури та чисельності органів, які ведуть боротьбу зі злочинами у сфері фінансів, усунення дублювання їх функцій та створення Бюро економічної безпеки.

Проектом передбачається прийняття нового Закону України «Про Бюро економічної безпеки», а також внесення змін до Кодексу законів про працю України; Кодексу України про адміністративні правопорушення; Кримінального кодексу України; Кримінально процесуального кодексу України та до 42 Законів України.

Для докладного аналізу всіх положень цього великого за обсягом проекту немає можливості. Звернемо лише увагу, що Бюро економічної безпеки визначається як центральний орган виконавчої влади, що утворюється Кабінетом Міністрів України та здійснює діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності. У цьому зв’язку фактичне створення Бюро законодавчим шляхом видається таким, що порушує принцип поділу державної влади.

До проекту було подано кілька альтернативних проектів, які будуть розглянуті в подальших оглядах. Один з них (3087-д) прийнятий у першому читанні 03.09.2020.

 

Інші питання

 

Проект 3010-1 від 18.02.2020 (Кожем’якін А. А., Цимбалюк М. М. + 4) про приватну детективну (розшукову) діяльність.

Альтернативний проекту 3010 від 04.02.2020 (Галушко М. Л., Медяник В. А. Галушко М. Л., Медяник В. А.) про приватну детективну діяльність (див. Огляд № 27). В основі лежить повернутий на доопрацювання проект 1228 від 02.09.2019 (Кожем’якін  А. А.) про приватну детективну (розшукову) діяльність (див. Огляд № 3). «Доопрацювання» звелося до кількох незначних уточнень вимог до майбутніх детективів (мати не просто вищу, а саме юридичну освіту; володіти державною мовою тощо).

Профільний Комітет з питань правоохоронної діяльності рекомендував Верховній Раді України за результатами розгляду у першому читанні відхилити проект і 22.06.2020 надав відповідне подання.

Проект 3023-1 від 20.02.2020 (Кунаєв А. Ю., Нікітіна М. В. + 18) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо організації дорожнього руху для осіб, які рухаються за допомогою портативних транспортних засобів на електричній тязі).

Альтернативний проекту 3023 від 06.02.2020 (Клименко Ю. Л., Горенюк О. О. + 5) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки окремих категорій учасників дорожнього руху (користувачів персонального легкого електротранспорту, велосипедистів та пішоходів) (див. Огляд № 27).

Проекти практично ідеологічно протилежні. Достатньо зазначити, що дається різна назва самих засобів, а саме замість «персональний легкий електротранспорт» пропонується «портативний транспортний засіб на електричній тязі», який значно ближче до суті явища. Загалом пропонується подвійно підійти до статусу осіб, які рухаються за допомогою портативних транспортних засобів на електричній тязі. Якщо такий рух здійснюється на швидкості пішоходів, то він прирівнюється до них та має право рухатися тротуарами, пересікати дороги на відповідних переходах тощо, натомість при русі по краю проїзної частини дороги, вулиці чи узбіччю на них поширюються вимоги щодо велосипедистів.

Загалом проект є значно поміркованішим, ніж основний. Утім, деякі положення лишаються доволі сумнівними, як, наприклад, вимога про те, що пішохід зобов’язаний при русі краєм проїзної частини автомобільної дороги чи узбіччям за межами населених пунктів в темний час доби – мати на одязі світлоповертальні елементи. Такі вимоги є дуже актуальними для трас та значних доріг, але є сумнівними коли мова йде про місцеві сільські дороги. Не менш дискусійною є і вимога до осіб, які керують велосипедами без двигунів в темний час доби, при тумані і в умовах недостатньої видимості – використовувати світлоповертальні жилети.

Проект втратив актуальність у зв’язку з прийняттям 04.09.2020 в першому читанні основного проекту.

Проект 3076 від 17.02.2020 (Холодов А. І., Воронько О. Є. + 4) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо звільнення від оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором окремих доходів та запровадження справедливої прогресивної шкали податку на доходи фізичних осіб).

Проектом пропонується значна кількість змін. Зокрема, запровадження мінімального неоподаткованого доходу, запровадження досить помірної прогресивної шкали оподаткування, скасування оподаткування депозитів тощо. Мінімальний неоподатковуваний дохід визначається як дохід, який становить суму у розмірі одної мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного звітного (податкового) року, в якому відбувається нарахування (виплата, надання) такого доходу. Податкова соціальна пільга застосовується додатково до мінімального неоподатковуваного доходу. Загалом проект містить чимало цілком актуальних ініціатив.

Проект 01.09.2020 включений до порядку денного.

Проект 3086 від 19.02.2020 (Савчук О. В., Констанкевич І. М. + 10) про урочисте відзначення на державному рівні 80-річчя з дня проголошення Акту відновлення Української Держави (30 червня 1941).

Суть проекту повністю передана у його назві. Ініціатива видається доволі сумнівною, враховуючи одіозний зміст окремих положень (про співробітництво з нацистською Німеччиною на чолі з Адольфом Гітлером) документу, річницю якого пропонується урочисто відзначити на державному рівні.

Проект включений до порядку денного 01.09.2020.

Проект 3091 від 19.02.2020 (Маріковській О. В., Бондаренко О. В. + 16) про державний екологічний контроль.

Згідно з пояснювальною запискою проект розроблений з метою реформування системи державного екологічного контролю на виконання Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» та ряду інших нормативних документів. Ним, зокрема, передбачається утворення єдиного органу державного екологічного контролю та реформування системи органів та порядку здійснення державного екологічного контролю. Утім, докладний розгляд положень проекту не видається можливим через його значний (80 сторінок) обсяг.

Проект 01.09.2020 включений до порядку денного.

Проект 3092 від 20.02.2020 (Ковальчук О. В., Аліксейчук О. В. + 10) про внесення змін до статті 7 Закону України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності» (щодо передачі мостів, шляхопроводів та інших штучних споруд транспортної інфраструктури міст та інших окремих населених пунктів).

Пропонується установити, що з державної у комунальну власність передаються безоплатно мости, шляхопроводи та інші штучні споруди транспортної інфраструктури міст та інших окремих населених пунктів, які перебувають на балансі залізниць як державних підприємств. Проект певною мірою повторює проект 1528 від 22.12.2014 (Остапчук В. М.) про внесення зміни до статті 7 Закону України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності» (щодо вдосконалення системи експлуатації мостів та шляхопроводів). У пропонованій, значно докладнішій редакції проект лишається вельми дискусійним.

Проект 01.09.2020 включений до порядку денного.

Проект 3097 від 20.02.2020 (Власенко С. В., Абдулін О. Р.) про внесення змін до Закону України «Про захист прав споживачів» (щодо гарантій правильного нарахування побутовим споживачам, кінцевим споживачам комунальних послуг вартості постачання природного газу, води, електричної, теплової енергії, комунальних послуг).

Пропонується названий закон доповнити новою статтею 10-1 «Гарантії  правильного нарахування вартості за постачання природного газу, води, електричної, теплової енергії, надання інших комунальних послуг побутовим споживачам, кінцевим споживачам комунальних» такого змісту: Постачальник природного газу, води, електричної, теплової енергії, виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, зобов’язані побутовому споживачу, кінцевому споживачу комунальної послуги нараховувати вартість спожитих ним послуг, яка розраховується відповідно до затверджених стандартів та визначених у договорі ціни та тарифу, зокрема і тарифу за постачання (транспортування), якості та кількості. Якщо в судовому чи позасудовому порядку встановлено, що за відповідний період вартість поставленого побутовому споживачу, кінцевому споживачу комунальної послуги газу, води, теплової чи електричної енергії, наданих комунальних послуг розрахована неправильно та вища за визначену договором ціну, не відповідає встановленим тарифам та (або) встановлена з порушенням порядку нарахувань, постачальник природного газу, води, електричної, теплової енергії, виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, зобов’язані виплатити побутовому споживачу,  кінцевому споживачу комунальної послуги компенсацію в десятикратному розмірі від повної вартості, нарахованої з порушенням умов договору для оплати побутовим споживачем, кінцевим споживачем комунальної послуги за відповідний період постачальником, виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги.

Ініціатива, як видається, заслуговує на уважне доброзичливе вивчення.

Проект 01.09.2020 включений до порядку денного.

Проект 3113 від 21.02.2020 (Горенюк. О. О., Шкрум А. І. + 2) про внесення змін до статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (щодо усунення перешкод для функціонування систем електронного квитка та стимулювання впровадження безготівкових методів оплати на транспорті).

Пропонується установити, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів на автомобільному та електричному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю або шляхом реєстрації електронного квитка в автоматизованій системі обліку оплати проїзду і здійснення безготівкового розрахунку через таку систему з використанням електронних платіжних засобів. Мета проекту викладена в його назві.

Проект 16.06.2020 включений до порядку денного і повторно включений 01.09.2020.

 

Проекти, які подаються без коментарів

 

Проект 3071 від 17.02.2020 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

З незначними уточненнями повторює однойменний урядовий проект 9240 від 25.10.2018 (див. Бюлетень № 197).

Проект 04.03.2020 відкликаний у зв’язку з відставкою Уряду.

Проект 3016-1 від 18.02.2020 (Ковальов О. І.) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо удосконалення механізму справляння акцизного податку при реалізації тютюнових виробів).

Альтернативний проекту 3016 від 05.02.2020 (Холодов А. І.) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо удосконалення механізму справляння акцизного податку при реалізації тютюнових виробів) (див. Огляд № 27).

Проект 30.06.2020 включений до порядку денного.

Проект 3082 від 18.02.2020 (Лаба М. М.) про внесення змін до статті 24-2 Бюджетного кодексу України.

Проект 01.09.2020 включений до порядку денного.

Проект 3088 від 19.02.2020 (Пуртова А. А., Северин С. С.) про внесення змін до деяких законів України (щодо особливостей оплати банківських послуг із приймання і перерахування коштів за житлово-комунальні послуги).

Проект повністю повторює ініціативи проекту 4631 від 10.05.2016 (Кужель О. В.) про особливості оплати послуг банків та інших установ із приймання і перерахування коштів за житлово-комунальні послуги (див. Бюлетень № 73), щодо того, що плата за банківських послуг із приймання і перерахування коштів за житлово-комунальні послуги не може перевищувати 1 відсотку суми платежів, але не через прийняття спеціального закону, бодай і в дві статті, а через внесення змін до Законів України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про банки та банківську діяльність».

Проект 01.09.2020 включений до порядку денного.

Проект 3093 від 20.02.2020 (Федина С. Р., Южаніна Н. П. + 11) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо надання учасникам антитерористичної операції та заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України розстрочки зі сплати податку на додану вартість та акцизного податку при ввезенні на митну територію України в митному режимі імпорту транспортних засобів особистого користування).

Зміст проекту викладений у його назві.

Проект 01.09.2020 включений до порядку денного.

Проект 3103 від 21.02.2020 (Лубінець Д. В., Умєров Є. В. + 7) про внесення зміни до статті 268 Податкового кодексу України щодо звільнення від сплати туристичного збору внутрішньо переміщених осіб.

Проект дослівно повторює однойменний проект 10234 від 16.04.2019 (Суслова І. М.) (див. Бюлетень № 221).

Проект 01.09.2020 прийнятий за основу із скороченням строку підготовки до другого читання, а 17.09.2020 прийнятий в цілому як закон та згодом підписаний Президентом України.

Проект 3104 від 21.02.2020 (Власенко С. В.) про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, який виніс рішення з порушенням меж застосування обмежень прав).

Проект є скороченою (залишені лише перші три пункти змін) редакцією однойменного проекту 2469 від 19.11.2019 від того ж народного депутата (див. Огляд № 17), який 19.02.2020 було повернуто суб’єкту ініціативи. Ніяких нових ініціатив проект не містить.

 Поділитися