Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 188 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 06.08.2018 – 10.08.2018
Надійшло 9 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 2 проекти процедурних постанов, пов’язаних із направленням на доопрацювання суб’єкту права законодавчої ініціативи проекту постанови Верховної Ради України та зі створенням депутатської робочої групи.
Відносини між владними суб’єктами
Проект 9013 від 07.08.2018 (Каплін С. М.) про громадянський контроль за діяльністю органів влади, їх посадових і службових осіб.
Згідно з пояснювальною запискою у проекті пропонується визначення термінів «громадянський контроль» і «громадянський спротив» (право суб’єктів громадянського контролю висловити публічну незгоду з рішеннями або діями органів влади, їх посадових і службових осіб, вимагати від них належного виконання вимог актів законодавства). Також визначаються принципи громадянського контролю, серед яких особливе значення мають принцип заборони органам влади, їх посадовим і службовим особам здійснювати маніпулювання громадською думкою стосовно заходів громадянського контролю, а також принцип неприпустимості проведення оплати у будь-якій формі за участь у заходах громадянського контролю. Серед запропонованих форм громадянського контролю зазначені проведення пікетування адміністративних будинків, у яких постійно або тимчасово розміщуються органи влади, їх посадові і службові особи, ініціювання та проведення в іншій формі мирних масових заходів відповідно до статті 39 Конституції України; ініціювання та проведення громадського публічного розслідування в разі виявлення фактів порушення вимог актів законодавства, інформування за його результатами громадськості, органів влади, їх посадових і службових осіб, здійснення контролю за оперативністю реагування на відповідну інформацію та повідомлення; складення списків посадових і службових осіб органів влади, які систематично порушують вимоги актів законодавства, етику державного службовця, посадової особи місцевого самоврядування, права та законні інтереси громадян. Передбачено право громадян на самоорганізацію та обов’язок органів влади, їх посадових і службових осіб взаємодіяти з тимчасовими координаційними органами, утворених громадянами під час проведення заходів громадянського контролю.
Проект викликає інтерес як спроба юридизувати громадянську активність населення, створити правові форми дій громадських активістів і надати їм правовий захист. Разом з тим формалізація і бюрократизація не сприяє справжній громадській активності, можуть бути використані для її обмеження. Деякі ініціативи видаються абсолютно утопічними, наприклад пропозиції встановити, що «органи влади, їх посадові і службові особи зобов’язані оперативно реагувати на звернення або вимоги тимчасових координаційних органів суб’єктів громадянського контролю та письмово інформувати ці органи про вжиті заходи або заходи, які будуть вжиті, у строк, що не може перевищувати чотирьох годин з моменту надходження відповідного звернення або вимоги». Ініціатор проекту не подав власних пропозицій щодо узгодження його з чинним законодавством, а запропонував зобов’язати Кабінет Міністрів України «у двохмісячний строк подати на розгляд Верховної Ради України проекти законодавчих актів, привести власні акти та забезпечити приведення відомчих нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом», що здебільшого є ознакою певного популізму пропозицій.
Проект Постанови 9017 від 09.08.2018 (Каплін С. М.) про проведення аудиту ефективності грошово-кредитної політики Кабінету Міністрів України та коаліції депутатських фракцій «Європейська Україна».
У проекті постанови пропонується створити Робочу групу з проведення аудиту ефективності грошово-кредитної політики Кабінету Міністрів України та коаліції депутатських фракцій «Європейська Україна». До складу Робочої групи мають делегуватися: 1) народні депутати України – члени депутатських фракцій (депутатських груп), – за пропозиціями депутатських фракцій (депутатських груп) з урахуванням принципу пропорційного представництва депутатських фракцій (депутатських груп); 2) представники Рахункової палати – за пропозицією Голови Рахункової палати; 3) представники Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України – за пропозицією Прем’єр-міністра України; 4) представники незалежних аудиторських компаній – за пропозиціями керівників. Аудит покликаний визначити оцінку обсягів державних зовнішніх і внутрішніх запозичень, ефективність відстоювання Міністерством фінансів України інтересів держави та боргової безпеки при укладенні угод, оцінку стану боргових зобов’язань та реального обсягу державного та гарантованого державою боргу, ефективність системи управління державним боргом, оцінку ефективності управлінських рішень у сфері державного та гарантованого державою боргу. Пропонується встановити, що голова Робочої групи, заступники голови Робочої групи та секретар обираються на першому засіданні Робочої групи. Пропозиції щодо персонального складу Робочої групи подаються до Апарату Верховної Ради України не пізніше 14 календарних днів з дня набрання чинності цією Постановою. Персональний склад Робочої групи затверджується Головою Верховної Ради України не пізніше 20 календарних днів з дня набрання чинності цією Постановою та оприлюднюється на сайті Верховної Ради України. Матеріально-технічне, кадрове, інформаційне та організаційне забезпечення діяльності Робочої групи пропонується покласти на Апарат Верховної Ради України. Визначається і строк діяльності Робочої групи – 2 місяці з дня набрання чинності цією Постановою. Робоча група зобов’язується результати аудиту подати на розгляд Верховної Ради України у вигляді письмового звіту із висновками і пропозиціями, в тому числі пропозиції щодо необхідності прийняття кадрових рішень.
Як відомо, Верховна Рада України може діяти лише в межах Конституції і законів України. Проте поданий проект, як видається, погано узгоджується з повноваженнями Верховної Ради України.
Права громадян та їх об’єднань
Проект 9016 від 08.08.2018 (Ільюк А. О.) про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (щодо приведення його норм у відповідність до рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018).
У пояснювальній записці вказується, що 17 липня 2018 року Конституційний Суд України прийняв рішення № 6-р/2018, яким визнав неконституційними окремі норми Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ. У своєму рішенні Суд зазначив, що «виходячи зі змісту статті 16 Основного Закону України Конституційний Суд України зазначає, що обов’язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. … Встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов’язку … Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов’язку». Зважаючи на зазначене, Конституційний Суд України прийняв рішення про визнання неконституційними і втрату чинності деякими положеннями названих законів (перелік доволі довгий і повторювати його тут немає сенсу). Відповідно, в законодавчому порядку пропонується відновити громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи», ті пільги та компенсації, які вони мали до прийняття Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року, окремі положення якого були визнані такими, що суперечать Конституції України і втратили чинність 17 липня 2018 року.
Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво
Проект 9014 від 07.08.2018 (Антонищак А. Ф.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо посилення відповідальності за адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією).
Пропонується установити, що за одне адміністративне правопорушення може бути накладено окрім основного до двох додаткових адміністративних стягнень (наразі – 1). Далі, у статтях 257, 277 та 285 пропонується слова «корупційне правопорушення» замінити словами «правопорушення, пов’язане з корупцією». Також кодекс пропонується доповнити статтею 172-10 «Відповідальність за дії, пов’язані з політичною корупцією», якою установити відповідальність за одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб особою, наділеної публічними державно-владними повноваженнями у сфері формування державної політики, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей.
Пропозиції щодо боротьби з корупцією через запровадження або посилення адміністративних стягнень видаються вкрай сумнівними. Крім того, проект є технічно погано опрацьованим, оскільки не звертає увагу ні на те, які саме і за яких умов два додаткові адміністративні стягнення можуть накладатися, ні на тому, хто має складати адміністративні протоколи у справах, передбачених названою новою статтею.
Охорона здоров’я
Проект Постанови 9011 від 07.08.2018 (Каплін С. М.) про передачу лікувально-профілактичних та оздоровчих закладів, які призначені для забезпечення діяльності Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України до сфери управління Міністерства у справах ветеранів, інших центральних органів виконавчої влади для лікування та оздоровлення пенсіонерів, ветеранів, учасників АТО та осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Зміст проекту Постанови майже повністю вичерпуються його назвою. Проект також покладає обов’язок на Державне управління справами «у двомісячний строк з дня прийняття цієї Постанови підготувати лікувально-профілактичні та оздоровчі заклади, призначені для забезпечення діяльності Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України». А Кабінету Міністрів України доручається «у тримісячний строк з дня прийняття цієї Постанови вирішити питання передачі лікувально-профілактичних та оздоровчих закладів, визначених пунктом 1 цієї Постанови до сфери управління Міністерства у справах ветеранів, інших центральних органів виконавчої влади для лікування та оздоровлення пенсіонерів, ветеранів, учасників АТО та осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проект, як видається, «виписаний» дуже недбало (наприклад, з явним пропуском у дорученні Державному управлінні справами якихось слів після «підготувати»). До того ж, згаданого Міністерства у справах ветеранів в Україні поки не існує. Варто відзначити, що на парламентському розгляді вже перебував аналогічний проект 1664 від 28.12.2014 (Томенко М. В.) про передачу медичних закладів з управління Державного управління справами у підпорядкування Міністерства охорони здоров’я для забезпечення пріоритетного надання медичної допомоги ветеранам війни, учасникам бойових дій в Афганістані, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та учасникам АТО (див. Бюлетень № 4-1). Щодо цього проекту Комітет з питань правової політики та правосуддя на своєму засіданні 1 липня 2015 року зробив такий висновок «Аналіз конституційних норм дозволяє зробити висновок, що Верховна Рада України не наділена повноваженням вирішувати питання про передачу в управління об’єктів державної власності, що перебувають в управлінні інших суб’єктів» і цей проект не був включений до порядку денного.
Проекти з інших питань
Проект 9015 від 07.08.2018 (Недава О. А.) про Стратегію сталого розвитку України до 2030 року.
Пропонується затвердити названий великий 40-сторінковий документ, який називається Стратегію сталого розвитку України до 2030 року. Як зазначається у пояснювальній записці, метою прийняття «Стратегії сталого розвитку України на період до 2030 року» є сприяння переходу України на засади сталого розвитку, законодавче та інституційне забезпечення системи публічного управління сталим розвитком, підвищення якості життя населення і досягнення економічної, соціальної та екологічної збалансованості розвитку України. Очікується, що прийняття Стратегії сприятиме подоланню дисбалансів, які існують в економічній, соціальній та екологічній сферах діяльності; забезпеченню такого стану довкілля, яке сприятиме якісному життю й благополуччю теперішнього та майбутнього поколінь; створенню необхідних умов для суспільного договору між владою, бізнесом і громадянським суспільством щодо підвищення якості життя громадян і гарантування соціально-економічної та екологічної стабільності; формуванню системи публічного управління сталим розвитком; виконанню Україною міжнародних зобов’язань у сфері сталого розвитку; забезпеченню партнерської взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, бізнесу, науки, освіти та організацій громадянського суспільства; досягненню високого рівня освіти та охорони громадського здоров’я; впровадженню регіональної політики, яка базуватиметься на гармонійному поєднанні загальнонаціональних і регіональних інтересів; збереженню національних культурних цінностей і традицій.
Проект 9018 від 10.08.2018 (Мушак О. П.) про внесення змін до статті 397 Митного кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо здешевлення одягу.
Метою проекту в пояснювальній записці визначається спрощення процедури ввезення та вивезення з митної території України брендового одягу для вільного обігу, а також здешевлення вартості одягу імпортного виробництва, зниження вартості імпортної сировини (пряжа, нитки, тканини тощо) та збільшення за рахунок цього виробництва товарів з доданою вартістю (тканини, одяг) і як наслідок здешевлення кінцевої вартості готової текстильної продукції вітчизняного виробництва. Для цього пропонується: 1) статтю 397 Митного кодексу України доповнити ще однією групою товарів, до яких не застосовуються санкції із заборони на ввезення на митну територію України, зокрема щодо брендових товарів, які введені в цивільний оборот на території будь-якої держави за згодою власника такого бренду; 2) внести зміни до Закону України «Про охорону прав на знак для товарів і послуг», якими дозволити купувати брендові товари за кордоном з метою їх подальшого продажу на території України за згодою власників таких брендів за умови, якщо не будуть змінені та не погіршені якісні характеристики цих товарів після їх введення в цивільний оборот; 3) знизити пільгові ставки мита на текстильні матеріали та текстильні вироби до 0% через внесення відповідних змін до Закону України «Про Митний тариф України».