Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 99 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 07.11.2016 – 11.11.2016

Надійшло 52 проекти законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 23 проекти процедурних постанов, пов’язаних з прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Міжнародно-правові відносини

Проект 0117 від 11.11.2016 (Президент України) про ратифікацію Конвенції Ради Європи проти маніпулювання спортивними змаганнями.

Як вказується у пояснювальній записці, Конвенцію Ради Європи проти маніпулювання спортивними змаганнями було вчинено 18 вересня 2014 року в м. Маглінген (Швейцарська Конфедерація) на 13-й Конференції міністрів Ради Європи, відповідальних за спорт. На даний час Конвенцію підписали 26 держав – членів Ради Європи, з яких дві держави (Португальська Республіка та Королівство Норвегія) Конвенцію ратифікували. Від імені України Конвенцію було підписано 21 грудня 2015 року. Конвенція, що пропонується до ратифікації, спрямована на попередження, виявлення та застосування санкцій проти національного чи транснаціонального маніпулювання національними і міжнародними спортивними змаганнями, а також на сприяння національному та міжнародному співробітництву проти маніпулювання спортивними змаганнями між відповідними державними органами та з організаціями, залученими до спорту і ставок на спортивні змагання (стаття 1). Конвенцією передбачаються зобов’язання держав здійснити комплекс заходів щодо налагодження внутрішньодержавної та міжнародної взаємодії з питань запобігання та протидії маніпулюваннями під час спортивних змагань, зокрема у зв’язку зі ставками на спортивні змагання, виявлення правопорушень під час організації та проведення спортивних змагань, що мали наслідком маніпулювання спортивними змаганнями, притягнення до відповідальності винних у вчиненні зазначених правопорушень фізичних та юридичних осіб (розділи ІІ–VII). Для забезпечення моніторингу виконання Конвенції запроваджується обов’язкове інформування державами Генерального секретаря Ради Європи про законодавчі та інші заходи, вжиті державою з метою дотримання положень Конвенції, а також засновується Комітет Конвенції з виконання рішень (розділ VIIІ). Передбачається, що участь України в Конвенції Ради Європи проти маніпулювання спортивними змаганнями сприятиме посиленню боротьби в Україні з маніпулюванням спортивними змаганнями, вдосконаленню діяльності суб’єктів протидії корупційним правопорушенням, що впливають на результати офіційних спортивних змагань, опрацюванню ефективних національних стратегій і заходів, спрямованих на попередження і припинення маніпуляцій спортивними результатами у всіх видах спорту відповідно до європейських стандартів.

Проект був прийнятий як закон за основу та в цілому 16.11.2016 та за два дні направлений на підпис Президенту України.

Проект Постанови 5377 від 09.11.2016 (Антонищак А. Ф.) про правовий статус України в Співдружності Незалежних Держав.

Назва проекту не зовсім відповідає його змісту, оскільки в ньому йдеться про таке: «з метою розірвання політичних відносин України з країною агресором, з країною, яка нехтує та зневажає будь-які міжнародні домовленості, слід на державному рівні скасувати участь України в органах СНД, беручи до уваги, що Україна не підписала Статут СНД, не є його стороною, а відтак не є членом СНД, а має статус держави – засновниці та держави – учасниці СНД».

Відповідно, пропонується доручити Кабінету міністрів України вжити всіх необхідних заходів для припинення участі України в органах СНД і, зокрема, діяльності Постійного представництва України при СНД у м. Мінськ. Водночас Уряд України має визначити позицію щодо участі в конвенційних органах. Передбачається також припинити дію Постанови Верховної Ради України від 3 березня 1999 року, № 463-XIV «Про приєднання Верховної Ради України до Угоди про Міжпарламентську Асамблею держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав» і, відповідно, відкликати повноваження парламентської делегації України та не делегувати представників від України в Міжпарламентську асамблею держав-учасниць СНД.

Доля проекту залежить виключно від наявності у парламентарів відповідної політичної волі, оскільки правових підстав проводити з цього приводу всеукраїнський референдум, на нашу думку, немає. Водночас у разі сприйняття парламентарями самої ідеї припинення участі України в органах СНД, слід буде подбати про дотримання всіх належних міжнародно-правових процедур.

Ідеологічні питання

Проект Постанови 5378 від 09.11.2016 (Вовк В. І.) про Державну цільову програму співпраці із закордонними українцями на період до 2020 року.

Альтернативний проекту постанови 5242 від 06.10.2016 (Крулько І. І.) про Державну програму підтримки і співпраці із закордонним українством на 2016–2020 роки (див. Бюлетень № 94).

Пропонується доручити уряду підготувати відповідну програму. Порівняно з проектом 5242 у зазначеному проекті пропозиції до програми є менш докладними, зокрема пропонується: проведення заходів за участю фахівців та громадськості щодо забезпечення співпраці із закордонними українцями; надання громадським організаціям (осередкам) закордонних українців організаційної, методичної, технічної та іншої допомоги в їхній діяльності; співпраця з державними органами іноземних держав, до компетенції яких належить питання національних меншин; взаємодія з міжнародними організаціями, що проводять моніторинг дотримання прав осіб, які належать до національних меншин; моніторинг забезпечення прав закордонних українців, пов’язаних із збереженням і розвитком їх етнічної, культурної та мовної ідентичності; надання фінансової підтримки заходам, що здійснюються громадськими організаціями закордонних українців, зокрема форумів, конгресів, конференцій, семінарів за участю закордонних українців в Україні та за кордоном; відкриття та функціонуванню навчальних закладів за кордоном, у яких здійснюється навчання українською мовою або вивчається українська мова; участь у виконанні освітніх та наукових програм відродження і розвитку національної культури та української мови в місцях компактного проживання закордонних українців; здійснення заходів щодо популяризації культурних надбань Українського народу за межами України, залучення закордонних українців до участі в культурно-мистецьких заходах в Україні та за її межами; проведення в місцях компактного проживання українців за кордоном міжнародних та регіональних культурно-мистецьких акцій, мистецьких фестивалів, конкурсів, аукціонів, виставок та інших заходів; проведення конкурсів на кращі ескізні проекти пам’ятників і монументів державного значення за кордоном, присвячених визначним подіям в історії України, видатним діячам української історії, науки і культури; забезпечення поширення радіомовлення та трансляції телевізійних програм з України, зокрема через супутниковий зв’язок та інші засоби комунікації, на країни проживання закордонних українців; трансляцію україномовних теле- та радіопрограм на країни проживання закордонних українців; налагодження співпраці телерадіокомпаній прикордонних областей України з телерадіокомпаніями сусідніх країн проживання закордонних українців.

Загалом альтернативний проект, як видається, ставить реальніші цілі та є логічнішим у нинішній ситуації, хоча без сумніву при підготовці названої програми слід враховувати пропозиції обох проектів.

Проект Постанови 5379 від 09.11.2016 (Пинзеник В. М.) про звернення до Кабінету Міністрів України щодо упорядкування умов оплати праці вищих посадових осіб і Проект Постанови 5380 від 09.11.2016 (Тимошенко Ю. В.) про Звернення Верховної Ради України до Кабінету Міністрів України з вимогою щодо скасування Постанови № 493 від 27 липня 2016 року, якою передбачено необґрунтоване підвищення заробітної плати вищим посадовим особам, керівникам та керівним працівникам окремих державних органів, на яких поширюється дія Закону України «Про державну службу».

Два схожих за змістом проекти про звернення до Уряду України щодо необхідності скасування Постанови Кабінету Міністрів України № 493 від 27 липня 2016 року, які уточнюють пропозицію, раніше висловлену в проекті постанови 5331 від 01.11.2016 (Ляшко О. В.), де пропонувалося скасувати зазначену урядову постанову безпосереднім парламентським рішенням (див. Бюлетень № 98). При цьому проект постанови 5380 викладений із застосуванням жорсткіших висловів та додатковою пропозицією про повернення до бюджету незаконно виплачених коштів.

Відносини між владними суб’єктами

Проект 5367 від 07.11.2016 (Немировський А. В.) про внесення змін до Закону України «Про Національну поліцію» (щодо уточнення вимог до осіб, які претендують на зайняття посади поліцейського).

Пропонується закріпити вимоги до кандидатів в поліцейські. Слід зазначити, що таки вимоги викладені двічі (ст. 17 та 49) і не є синонімічними, а саме: «На службу до поліції приймаються на контрактній основі громадяни України, які пройшли військову службу та мають повну вищу юридичну освіту (крім поліції охорони і поліції особливого призначення), володіють державною мовою, здатні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, фізичною підготовкою і станом здоров’я виконувати покладені на поліцію завдання» та «На службу до поліції можуть бути прийняті громадяни України, які пройшли військову службу та мають повну вищу юридичну освіту (крім поліції охорони і поліції особливого призначення), незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою».

Така неузгодженість положень є цілковито незрозумілою. Як і загалом потреба внесення змін до ст. 17 з огляду на зміст ст. 49.

Проект 5376 від 09.11.2016 (Каплін С. М.) про внесення змін до деяких законів України щодо посилення відповідальності членів Уряду за відсутність на пленарних засіданнях Верховної Ради України під час розгляду питань, пов’язаних з парламентським контролем за діяльністю Кабінету Міністрів України.

Пропонується встановити нову підставу для звільнення з посади члена Кабінету Міністрів України – пропуск більше половини пленарних засідань протягом чергової сесії Верховної Ради України, на яких відбувалась «Година запитань до Уряду», або пропуск засідання Верховної Ради України, на якому проводився розгляд звіту, доповіді Кабінету Міністрів України (зміна до статті 18 Закону України «Про Кабінет Міністрів України). Відповідне подання має зробити Голова Верховної Ради України (зміна до цієї ж статті, а також до статті 78 Регламенту Верховної Ради України). Водночас за відсутність на засіданні Верховної Ради України під час проведення «Години запитань до Уряду» або розгляду звіту, доповіді Кабінету Міністрів України без поважних причин, Члену Кабінету Міністрів України пропонується не виплачувати заробітну плату за місяць, в якому відбувалось таке засідання (зміна до статті причин18 Закону України «Про Кабінет Міністрів України).

Пропозиція видається неприйнятною через її суто формальний характер, зокрема ігнорування того, що відсутність на засіданні може бути із цілком поважних причин. Окрім того, авторитет парламенту в очах членів уряду навряд чи варто утверджувати подібними заходами.

Проект 5387 від 10.11.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України щодо інформаційної взаємодії.

У частині 2 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» пропонується установити, що технічний адміністратор Єдиного державного реєстру в день проведення реєстраційної дії забезпечує передачу до інформаційних систем Фонду державного майна України відомостей про проведення такої реєстраційної дії щодо державних органів як юридичних осіб, державних підприємств, їх об’єднань, установ та організацій, інших господарських організацій, щодо яких здійснюються корпоративні права держави. Натомість в частині 2 ст. 12 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» зазначається, що Єдиний реєстр об’єктів державної власності формується Фондом державного майна України за участю зокрема й центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. В прикінцевих і перехідних положеннях проекту пропонується установити, що до запровадження інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань та Єдиним реєстром об’єктів державної власності, передбаченої Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», така взаємодія здійснюється з урахуванням технічних можливостей відповідних реєстрів шляхом подання технічним адміністратором Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань до Єдиного реєстру об’єктів державної власності відомостей про проведення реєстраційних дій щодо юридичних осіб за наданими Фондом державного майна України ідентифікаційними кодами державних органів як юридичних осіб, державних підприємств, їх об’єднань, установ та організацій, державних господарських організацій, господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та/або господарських організацій, на балансі яких перебуває державне майно, що належить до сфери управління суб’єктів управління об’єктами державної власності у порядку та з періодичністю, визначеними Міністерством юстиції України разом з Фондом державного майна України.

Права громадян та їх об’єднань

Проект 5366 від 07.11.2016 (Тетерук А. А.) про внесення змін до статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (щодо членів сім’ї , які мають право на пенсію в разі втрати годувальника).

Пропонується зняти обмеження передбачене частиною шостою названої статті, яке передбачає відмову у праві на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів курсантам і слухачам військово-навчальних закладів та навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України і державної пожежної охорони. Також прямо зазначається, що такі курсанти і слухачі, яким раніше не призначалась пенсія в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», мають право на перерахунок пенсій з урахуванням положень цього Закону.

Проект 5382 від 09.11.2016 (Каплін С. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо зняття обмежень права на страйк.

На думку ініціатора проекту, в законодавстві України передбачено надмірно складний механізм застосування права на страйк та низка обмежень, цього права, що ускладнює його реалізацію працівниками. Відповідно, метою о проекту проголошено зняття обмежень права на страйк закріплених в низці спеціальних законів, що забезпечить працівникам розширення умов для використання права на страйк. Зміни, зокрема, передбачається внести в Закони України: «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», «Про Збройні Сили України», «Про транспорт», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про електроенергетику», Гірничий закон України, «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», «Про Державну прикордонну службу України», «Про телекомунікації», «Про теплопостачання», «Про державну кримінально-виконавчу службу України», «Про прокуратуру», «Про Національне антикорупційне бюро України», «Про національну поліцію», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів» та Кодекс цивільного захисту України. Передбачається зняти обмеження щодо участі в страйках працівників  Збройних Сил України, підприємств транспорту, електроенергетики, ядерних  установок та об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, операторів і провайдерів телекомунікацій, об’єктів у сфері теплопостачання та деяких інших категорій працівників. Водночас передбачається, що проведення страйків працівників електроенергетики, тепло- водопостачання, телефонного зв’язку, гірничої промисловості, атомної енергетики та промисловості, управління повітряним рухом, закладів охорони здоров’я дозволяється за умови забезпечення групою чергових (бригадою) працівників, що визначені на час страйку, сталої роботи відповідних підприємств, зокрема надання екстреної медичної допомоги. Працівникам аварійно-рятувальних служб (формувань) не забороняється проводити страйки, але вони не можуть відмовлятися від виїзду на рятування людей та ліквідацію аварій. Так само працівники дипломатичної служби можуть брати участі у страйках, але не мають права вчиняти, що перешкоджають нормальній діяльності  органів державної влади або порушують  правила безпеки, під час перебування у довготерміновому відрядженні. Безумовно забороняється проведення страйку прокурорам, суддям, державним службовцям категорії «А», поліцейським, військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, Національного антикорупційного бюро, особам рядового і начальницького складу державної  кримінально-виконавчої служби, а також посадовим особам місцевого самоврядування.

Проект, як видається, заслуговує на увагу з належним постатейним обговоренням кожної запропонованої зміни.

Проект 5384 від 10.11.2016 (Лопушанський А. Я.) про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо психологічної, медико-психологічної та фізичної реабілітації членів сімей військовослужбовців, учасників бойових дій та прирівняних до них осіб.

Пропонується установити, що військовослужбовці, учасники бойових дій та прирівняні до них особи, особи, звільнені з військової служби, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції чи виконували службово-бойові завдання в екстремальних (бойових) умовах, в обов’язковому порядку мають безоплатно пройти не лише психологічну та медико-психологічну, а й фізичну реабілітацію у відповідних центрах. При чому не лише проїзд до центрів, а й проживання та харчування під час реабілітації мають відшкодовувати в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України. Крім того, пропонується надати право членам сімей військовослужбовців, учасників бойових дій та прирівняних до них осіб, осіб, звільнених з військової служби, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції чи виконували службово-бойові завдання в екстремальних (бойових) умовах пройти відповідну реабілітацію на тих самих умовах. Також ставиться завдання центральним органам влади: «Міністерство охорони здоров’я, Міністерство освіти і науки України, Міністерство соціальної політики організовують підготовку та перепідготовку фахівців з психологічної, медико-психологічної та фізичної реабілітації у вищих навчальних закладах III–IV рівнів акредитації, науково-дослідних установах, відповідних центрах».

Не зупиняючись на суті пропонованих змін, хотілося б звернути увагу на те, що надавати завдання органам виконавчої влади навіть не у прикінцевих положеннях закону, а шляхом внесення змін до тієї ж статті, до якої вносяться й інші зміни матеріального характеру, є порушенням основ юридичної техніки та принципів законодавства.

Проект 5385 від 10.11.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (щодо процедури визначення статусу особи без громадянства).

Як зазначається в пояснювальній записці, розроблення проекту зумовлено тим, що існують міжнародні зобов’язання України щодо урегулювання та поліпшення нині не визначеного статусу осіб без громадянства, які перебувають на території нашої держави. Крім того, законодавчого врегулювання потребують питання дійсності паспортних документів іноземців та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України, а також унеможливлення отримання іноземцями та особами без громадянства одночасно декількох документів на право проживання в Україні, які надають іноземцям взаємно виключні права та обов’язки. Відповідно, метою проекту проголошено створення процедури визначення статусу особи без громадянства, що в подальшому надасть змогу для таких осіб законно перебувати на території України, отримати посвідку на тимчасове проживання, а за умови проживання на території України у зазначеному статусі понад 3 роки – отримати дозвіл на імміграцію. Найважливішими положеннями проекту видаються такі: «Будь-яка особа, що перебуває на території України, має право пройти процедуру визначення статусу особи без громадянства, незважаючи на законність чи незаконність її перебування»; «Заява про отримання статусу особи без громадянства подається центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, повнолітньою дієздатною особою. За неповнолітніх осіб, а також осіб, яких у встановленому законом порядку визнано недієздатними, заяву про отримання статусу особи без громадянства подають їх законні представники»; «Разом із заявою подається документ, що посвідчує особу, або документ, що дає право виїзду за кордон, виданий іншою державою (в разі наявності), будь-який документ, що засвідчує факт неперебування у громадянстві будь-якої держави, а також будь-який інший документ, що може підтвердити інформацію, викладену в заяві»; «Рішення про надання статусу особи без громадянства або про відмову у наданні такого статусу приймається у строк до шести місяців з дати подання заяви про отримання статусу особи без громадянства на підставі наявної інформації і документів. Протягом строку розгляду заяви про отримання статусу особи без громадянства особа вважається такою, що тимчасово на законних підставах перебуває на території України»; «Рішення про відмову у наданні статусу особи без громадянства приймається у разі: якщо заявник є громадянином України або будь-якої іншої держави; якщо заявник подав недійсні, підроблені документи або повідомив про себе неправдиву інформацію стосовно обставин, які впливають на визначення статусу; загрози національній безпеці держави або охороні громадського порядку, забезпеченню охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають на території України; якщо заявник має підстави для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового чи тимчасового захисту»; «Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання… є заява особи, визнаної особою без громадянства, копія рішення про надання статусу особи без громадянства, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, та зобов’язання особи протягом 30 днів повідомити про оформлення громадянства України чи будь-якої іншої держави».

Проект не викликає принципових заперечень.

Проект 5318-1 від 11.11.2016 (Дерев’янко Ю. Б.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення сфери фінансового контролю та врегулювання окремих питань застосування антикорупційних механізмів. Проект є дещо доопрацьованою після серйозної критики з боку експертного середовища версією проекту 5318 від 28.10.2016 (Дерев’янко Ю. Б.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення сфери фінансового контролю та врегулювання окремих питань застосування антикорупційних механізмів (див. Бюлетень №97). Коло ініціаторів в цьому формально альтернативному проекті розширилося з одного до чотирьох народних депутатів.

На нашу думку, деякі самі одіозні положення основного проекту в альтернативному проекті вже відсутні, але залишається загальне прагнення поширити сферу фінансового контролю із зобов’язанням подавати електронні декларації на осіб, «які входять (входили, мають намір увійти) до складу Громадської ради при Національному агентстві, консультативно-дорадчих органів при посадових особах або органах влади всіх рівнів, юридичних особах публічного права, утворених для сприяння  участі  громадськості у  формуванні  та реалізації державної політики (в тому числі, рад, які створюються за участі громадськості та забезпечують врахування громадської думки при здійсненні діяльності органом влади), комісій, в тому числі, конкурсних (кваліфікаційних, кваліфікаційно-дисциплінарних, консультативних, консультативно-дорадчих, атестаційних), які організовують, проводять конкурси (відбори) претендентів на посади в органах влади, юридичних особах публічного права» тощо. Реалізація такого наміру щонайменше призведе до кадрової кризи громадських формувань при органах державної влади і дискредитації самої ідеї державно-громадського партнерства.

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

Проект 5373 від 08.11.2016 (Купрій В. М.) про внесення змін до статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо місця розгляду справ про порушення вимог фінансового контролю (електронних декларацій).

Пропонується названу статтю після частини четвертої доповнити новою частиною такого змісту: «Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-6 цього Кодексу, розглядаються за місцем проживання порушника, окрім справ щодо порушень службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище згідно зі ст. 50 Закону України «Про запобігання корупції», що розглядаються за місцем роботи порушника». Як аргумент на користь прийняття проекту у пояснювальній записці наводиться таке: Наразі сплили строки подання електронних декларацій за 2015 рік осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та за результатами їх опрацювання вже готується більше 9 тисяч справ про адміністративні правопорушення. Відповідно до місця розташування Національного агентства з питань запобігання корупції та вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення всі ці справи має розглядати Печерський районний суд міста Києва. Така кількість справ унеможливить їх якісний розгляд та фактично заблокує роботу суду, що дасть змогу правопорушникам уникнути покарання. Зазначені обставини будуть також сприяти вибірковому правосуддю і розквіту «телефонного права». Крім того, основна кількість порушників навіть не проживає в Києві, що змусить їх їхати в столицю на розгляд своєї справи. При цьому реалізація права порушника на захист у цій ситуації може бути значно ускладнена. Оскільки розгляд цих справ має надзвичайно важливе значення для боротьби з корупцією в Україні, необхідно перенести розгляд цих справ в залежності від статусу особи порушника або за місцем його проживання, або за місцем його роботи. Це дасть змогу розвантажити роботу Печерського районного суду міста Києва і сприятиме невідворотності покарання за вчинене правопорушення.

Проект 5375 від 08.11.2016 (Балога В. І.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо посилення адміністративної відповідальності за порушення правил поводження з побутовими відходами).

Центральними положеннями проекту є пропозиції доповнити кодекс статтями 153-1 «Засмічення території населеного пункту твердими побутовими відходами» та 153-2 «Несвоєчасне вивезення твердих побутових відходів», якими передбачити відповідальність за: «Засмічення території населеного пункту твердими побутовими відходами (за винятком випадків викидання сміття з борту річкового або маломірного судна, із автомобільного та електротранспорту, вікон і дверей вагонів поїздів, звалювання сміття у смузі відводу автомобільних шляхів)» та «Несвоєчасне вивезення твердих побутових відходів суб’єктами господарювання, які надають послуги з їх вивезення, що призвело до забруднення (засмічення) території загального користування та (або) інших об’єктів благоустрою населених пунктів». Інші зміни мають переважно уточнюючий або технічний характер. У пояснювальні записці, зокрема, звертається увага на те, що існуюча адміністративна відповідальність за порушення вимог щодо поводження з відходами є нечіткою і не містить важелів впливу на підприємства, що надають послуги з їх вивезення, якщо вони несвоєчасно вивозять сміття з прибудинкових територій у містах чи місцях збирання такого сміття у населених пунктах. Адже не секрет, що часто-густо мешканці будинків просто змушені залишати сміття поза сміттєвими контейнерами, оскільки в них немає вільного місця або кількість таких контейнерів не відповідає обсягам відходів, що утворюються на відповідних територіях населених пунктів. Встановлення чіткої відповідальності за несвоєчасне вивезення відходів, створить механізми боротьби з такими явищами і надасть можливість зробити наші міста, селища і села значно чистішими.

Проект 5381 від 09.11.2016 (Лубінець Д. В.) про внесення змін до Закону України «Про судовий збір» відносно пільг щодо сплати судового збору.

Пропонується частину 1 ст. 5 названого закону доповнити новим пунктом, яким передбачити звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях органів державної фіскальної служби у справах, пов’язаних з питаннями, що стосуються їх повноважень.

Проект 5389 від 11.11.2016 (Лубінець Д. В.) про внесення змін до Закону України «Про судовий збір» щодо зменшення ставок судового збору.

Пропонується радикально переглянути розміри ставок судового збору, здебільшого у сторону зменшення. Головна особливість цієї ініціативи – пропонується в багатьох випадках визначати найнижчу та найвищу межу розміру ставки (здебільшого не менше 0,4 та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати).

Зауважимо, що не варто подавати два проекти внесення змін в один закон окремо один від одного. Загалом такі проекти регулярно вносяться до парламенту і маємо лише повторити наші попередні зауваження: реформа питання про розміри судового збору та пільги по сплаті судового збору є нагальною і потребує комплексного підходу з боку законодавця, зокрема залучення до вивчення проблеми широких кіл громадськості та спеціалістів.

Проекти з інших питань

Проект 5368 від 07.11.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо покращення інвестиційного клімату в Україні).

Проект передбачає більше 120 сторінок змін до Податкового кодексу України, значною мірою переформатовуючи його. Враховуючи обсяги змін (навіть проста згадка їх займає у пояснювальній записці 5 сторінок), розглянути їх в межах цього огляду цілковито неможливо. Водночас доцільно привернути увагу спеціалістів до положень цього проекту.

Проект 5386 від 10.11.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до Закону України «Про автомобільні дороги» щодо уточнення деяких повноважень державного управління автомобільними дорогами загального користування.

Проект у пропонованій редакції втратив значення у зв’язку з прийняттям 17.11.2016 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування системи управління автомобільними дорогами загального користування», яким повністю змінюється редакція статті, до якої даний проект пропонує внести зміни.

Проект 5388 від 10.11.2016 (Демчак Р. Є.) про внесення змін до Закону України «Про заходи, спрямовані на сприяння капіталізації та реструктуризації банків» щодо вдосконалення процедур спрощеної капіталізації та реорганізації банків.

Проектом пропонується викласти в новій редакції одну з основних статей згаданого Закону – другу та додати нові дуже осяжні статті 2-1 та 2-2. Загалом ці зміни займають 11 з половиною з 12 сторінок проекту, інші ж є суто технічними. В статтях 2-1 та 2-2 розглянуті питання реорганізації банків шляхом приєднання та припинення здійснення банківської діяльності. Як видається, ці ж положення знайшли бодай часткове вираження в інших законах, зокрема в Законі України «Про банки і банківську діяльність» тощо. З огляду на це, зміни мали б бути більш широкими та охоплювати далеко не один названий закон. Викликає сумніви і сама ідея закріплення саме в названому законі положень щодо припинення здійснення банківської діяльності. Самі автори в пояснювальній записці звертають увагу на те, що підготовка проекту зумовлена необхідністю вжиття оперативних заходів з протидії розгортання негативних явищ у банківський системі, спричинених зниженням рівня капіталізації банків, та підвищенням ефективності та оптимізацією процедур, пов’язаних з капіталізацією та реорганізацією банків.

Як видається, проект потребує ретельної уваги з боку спеціалістів, зокрема на предмет можливих законодавчих колізій у разі його прийняття.