Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 102 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 28.11.2016 – 02.12.2016

Надійшло 29 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 10 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, створенням тимчасових слідчих комісій тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Міжнародно-правові відносини

Проект 0122 від 29.11.2016 (Президент України) про ратифікацію Угоди про співробітництво між Україною та Європейською організацією з питань юстиції.

Угода про співробітництво між Україною та Європейською організацією з питань юстиції була підписана 27 червня 2016 року в місті Брюсселі. Метою Угоди є створення правових підстав для співробітництва між Україною і Європейською організацією з питань юстиції у боротьбі з тяжкими злочинами, зокрема організованою злочинністю і тероризмом. Очікується, що ратифікація Угоди надасть можливості для використання нашою державою можливостей цієї Організації щодо швидкого обміну інформацією, координації дій правоохоронних органів у протидії транскордонній злочинності та сприяння збору доказів. Таким чином, передбачається забезпечити реальне підвищення ефективності діяльності компетентних органів України та Європейського Союзу у притягненні до відповідальності осіб, які вчинили тяжкі злочини транснаціонального характеру.

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

Проект 5479 від 02.12.2016 (Кабінет Міністрів України) про військово-технічне співробітництво.

Як зазначається у преамбулі проекту, він визначає основні принципи державної політики та правові засади військово-технічного співробітництва, його види, способи державного регулювання, напрями державного контролю у сфері військово-технічного співробітництва, а також повноваження учасників та суб’єктів військово-технічного співробітництва. Під військово-технічним співробітництвом пропонується розуміти «міжнародну діяльність центральних органів виконавчої влади, інших державних органів та суб’єктів господарювання України з розвитку (здійснення) співробітництва з іноземними державами та міжнародними організаціями у сферах розроблення, виробництва, експлуатації (обслуговування, ремонту, модернізації), знищення або утилізації та міжнародних передач товарів військового призначення, товарів подвійного використання, які призначені для військового кінцевого використання (далі – товари подвійного використання), що здійснюється відповідно до міжнародних договорів та зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Також дається визначення військово-технічної допомоги як «надання іноземним державам чи міжнародним організаціям товарів військового призначення і подвійного використання або отримання від іноземних держав чи міжнародних організацій таких товарів на безоплатній або пільговій основі відповідно до міжнародних договорів України чи міжнародних зобов’язань України».

Загалом проект є програмним документом, який визначає порядок діяльності та повноваження різних суб’єктів, зокрема державних органів, щодо військово-технічного співробітництва.

Ідеологічні питання

Проект Постанови 5463 від 28.11.2016 (Ляшко О. В.) про комплекс невідкладних заходів щодо практичної реалізації міжнародно-правової відповідальності Російської Федерації за збройну агресію проти України.

Проект містить розлогу преамбулу з ідеологічними та іншими оцінками, «рекомендації» Президенту України та Раді національної безпеки і оборони, прямі доручення Кабінету Міністрів України (зокрема, із використанням словосполучень «продовжити та розширити», «прискорити завершення»), Генеральній прокуратурі України, Службі безпеки України та Міністерству оборони України.

Як видається, подібні проекти порушують конституційний принцип поділу державної влади і не мають практичного сенсу.

Проект Постанови 5066-д від 02.12.2016 (Третьяков О. Ю.) про проголошення в Україні 29 серпня Днем вшанування пам’яті загиблих учасників антитерористичної операції.

Проект є доопрацьованою Комітетом Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю версією проекту постанови 5066 від 05.09.2016 (Тетерук А. А.) про проголошення в Україні 29 серпня Днем Героїзму і вшанування пам’яті загиблих учасників антитерористичної операції (див. Бюлетень № 90).

Порівняно з попередньою версією проект скорочено фактично втричі і тепер він зводиться до такого: 29 серпня 2014 року під містом Іловайськ Збройні Сили України, інші військові формування та правоохоронні органи, добровольчі формування зазнали найбільших втрат у боях з російськими окупантами, що підступно вдерлися на територію України. З метою належного вшанування пам’яті загиблих учасників антитерористичної операції в Україні, українських військовослужбовців та учасників добровольчих батальйонів, утвердження високої патріотичної культури в суспільстві, виховання у молоді поваги до полеглих за незалежність Батьківщини, Верховна Рада України постановляє: 1. Проголосити в Україні 29 серпня Днем вшанування пам’яті загиблих учасників антитерористичної операції. 2. Рекомендувати Кабінету Міністрів України: утворити організаційний комітет з питань щорічного відзначення Дня вшанування пам’яті учасників антитерористичної операції; розробити та затвердити план заходів щодо відзначення на державному рівні Дня вшанування пам’яті учасників антитерористичної операції.

Відносини між владними суб’єктами

Проект 5475 від 01.12.2016 (Третьяков О. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про гуманітарну допомогу» щодо спеціально уповноваженого державного органу з питань гуманітарної допомоги.

Головна ідея проекту полягає у визначенні спеціально уповноваженим державним органом з питань гуманітарної допомоги поряд з «центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення» (передбачено чинним Законом) також «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої території України та територій, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження». Другий орган пропонується наділити тими ж повноваженнями стосовно гуманітарної допомоги, що і перший, але виключно щодо допомоги, набувачі якої розташовані та/або проживають на тимчасово окупованій території України, на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, у населеному пункті, що розташований на лінії зіткнення, є внутрішньо переміщеними особами або іншими особами, які постраждали внаслідок збройного конфлікту на Сході України. З компетенції першого органу повноваження щодо такої допомоги вилучається. Також пропонується уточнити, що потреба у гуманітарній допомозі, окрім підстав, уже передбачених чинним Законом, може виникнути унаслідок збройного конфлікту.

Утім, в пояснювальній записці не наведено жодного аргументу щодо необхідності розподілу однотипних повноважень між двома органами виконавчої влади та щодо того, що «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення» в цьому аспекті працює незадовільно. Тому вся ця ініціатива справляє враження лобіювання суто відомчих інтересів. Маємо також принагідно зауважити, що орган виконавчої влади, щоб там не було написано в затвердженому урядом положенні про нього, не може «забезпечити формування державної політики», оскільки «формує» політику виключно парламент.

Права громадян та їх об’єднань

Проект 5468 від 29.11.2016 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (щодо заборони вимоги надання додаткових документів).

Пропонується до ч. 1 ст. 27 «Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами» названого Закону внести таке положення: «Фонду забороняється вимагати від вкладників (осіб, прирівняних до вкладників) надання будь-яких документів на підтвердження укладення договору вкладу, документів, що підтверджують внесення грошової суми, інших документів, надання яких вкладниками не передбачено цим Законом. Вкладники (прирівняні до них особи) за власним бажанням можуть надавати Фонду інші документи або відомості». В пояснювальній записці зазначається, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачає подання вкладниками жодних документів для включення їх до відповідного переліку та згодом до реєстру відшкодувань. Очевидно, що вимоги до осіб, прирівняних до вкладників Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг», мають бути тотожними до вимог, які застосовуються безпосередньо до вкладників банку. У порушення зазначених законодавчих норм, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб встановлює для прирівняних до вкладників осіб вимоги, які не лише є незаконними, але й завідомо не можуть бути ними виконані. Таким чином, особи, які прирівняні до вкладників, страждають не лише через неплатоспроможність банку, але й через дії представників Фонду гарантування вкладів, які встановлюючи вимоги, не передбачені законом, унеможливлюють отримання гарантованої суми за вкладом.

Проект викликає певні сумніви своєю категоричністю, оскільки самі по суті відносини банківського внеску та ті, які були до них прирівняні, не є тотожними. Відповідно, різний підхід до різних категорій осіб може бути цілком доцільним. Тому перш, ніж приймати подібний проект, варто проаналізувати кожну конкретну додаткову (порівняно з владниками) вимогу, яка висувається до «прирівняних осіб».

Проект 5469 від 29.11.2016 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо впровадження додаткових гарантій належної діяльності професійних спілок).

У проекті пропонується доповнити Кодекс законів про працю України та Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» новими статтями, якими запровадити обов’язкове утворення при профспілках, чисельність яких більше ста працівників, та об’єднаннях профспілок Контрольної комісії, яка має здійснювати контроль за дотриманням виборним органом профспілки вимог законодавства, Статуту, колективних договорів та угод, контроль належного виконання виборним органом своїх функцій, моніторинг цільового використання коштів профспілки, розгляд конфліктних ситуацій, що виникають у профспілці. Пропонується обирати Контрольну комісію з членів профспілки, а за необхідності залучати до роботи комісії на громадських засадах інших осіб. Передбачається встановити, що у разі, коли до профспілки входять особи, які належать до керівного персоналу підприємства, то така профспілка не може виступати представником працівників у колективних переговорах. Крім того, пропонується визначити, що у разі виникнення суперечностей між роботодавцем і профспілкою щодо тлумачення законодавчих норм або положень колективного договору, пов’язаних з порушенням правил безпеки на виробництві, звільненням або переведенням працівників, порушенням права працівників на відпочинок до остаточного вирішення суперечки тлумачення профспілки має пріоритетне значення відносно тлумачення роботодавця. Законопроект також передбачає, що роботодавець несе відповідальність за неврахування тлумачення профспілки, окрім випадків, коли буде доведено, що профспілка зловживала своїм правом на пріоритетне тлумачення. Пропонується уточнити порядок надання згоди профспілки на звільнення працівника за ініціативою роботодавця, порядок і періодичність звітування виборних органів профспілок, права технічної інспекції профспілок галузевого рівня тощо.

Пропозиції мають доволі різноплановий характер і заслуговують щонайменше на ретельне вивчення і обговорення. От тільки ця дискусія мала б відбутися не в парламентській залі, а насамперед в колі профспілкових активістів. Як ніяк профспілки – це громадські організації, які самостійно організують свою діяльність і, зокрема, можуть реалізувати принаймні деякі із пропозицій у своїх корпоративних нормах.

Проект 5473 від 30.11.2016 (Герасимов А. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання квартир в багатоквартирних житлових будинках.

Пропонується установити, що використання не за призначенням квартир у багатоквартирних житлових будинках, в тому числі як офісів, готелів та інших закладів тимчасового проживання, забороняється. Допускається використання квартир у багатоквартирних житлових будинках для здійснення господарської діяльності (без використання найманої праці) лише особами, які є їх власниками або місце проживання яких зареєстроване в даній квартирі, за умови, що така діяльність не порушує прав та інтересів  інших власників (користувачів) приміщень у відповідному житловому будинку та не суперечить встановленим правилам користування житловими будинками і жилими приміщеннями. Відповідно, пропонується встановити адміністративну відповідальність за «Використання квартир в багатоквартирних житлових будинках не за призначенням» через доповнення Кодексу України про адміністративні правопорушення новою ст. 150-1.

Проект за відсутності чіткого визначення терміносполучення «використання квартир не за призначенням» видається щонайменше дискусійним. Пропоновані зміни не лише не знімають питань, а ставлять багато нових, зокрема чи є таким використанням вживання адреси квартири як адреси юридичної особи? Окремо слід звернути увагу на те, що закладені в пропонованій новій ст. 150-1 штрафи в тисячі разів більші, ніж передбачені у чинній ст. 150 «Порушення правил користування жилими будинками і жилими приміщеннями». За таких обставин дії, передбачені ст. 150, можуть бути застосовані для уникнення від покарання за ст. 150-1. До того ж постає питання належної кваліфікації діяння, адже в ст. 150 передбачена відповідальність за «порушення правил користування жилими приміщеннями». Зауважимо також, що у тексті проекту чимало мовних негараздів.

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

Проект 5460 від 28.11.2016 (Князевич Р. П.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ за участю присяжних.

У проекті пропонується в ряді Кодексів і Законів замінити слова «народні засідателі» на слово «присяжні» у належних відмінках, а в конструкціях «народні засідателі, присяжні» вилучити згадку про народних засідателів. Також пропонується встановити. що до утворення списків присяжних у порядку і в строки, визначені Законом України «Про судоустрій і статус суддів», їхні повноваження здійснюють народні засідателі (з поширенням на них відповідних процесуальних норм).

Редакційні пропозиції не викликають принципових заперечень, а от ініціатива щодо використання народних засідателів як присяжних не видається такою однозначною і потребує додаткової аргументації.

Проект 5464 від 29.11.2016 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до Закону України «Про судовий збір» (щодо звільненні від сплати судового збору споживачів житлово-комунальних послуг).

Пропонується віднести до числа осіб, звільнених від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, категорії  «позивачі – споживачі житлово-комунальних послуг – у справах щодо спорів, пов’язаних з наданням, споживанням та оплатою житлово-комунальних послуг».

Черговий проект на цю тему, які реєструються ледь не щотижня. Наразі такі зміни вбачаються недоцільними. Водночас реформа інституту судового збору як щодо його розмірів, так і щодо осіб, які його сплачують, уже давно назріла.

Проект 5467 від 29.11.2016 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (щодо уточнення порядку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності).

У проекті пропонується внести зміни до ст. 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя не буде вважатися відрядженням; внести зміни до окремих положень ст. 107, 108 Закону, якими передбачити надання Вищій кваліфікаційній комісії суддів України повноважень із розгляду дисциплінарних проваджень щодо суддів. Крім того, запропоновано доповнити ст. 111 Закону новими частинами 2–6, які встановлюють підстави та порядок оскарження рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Такі пропозиції ініціатор проекту пояснює, зокрема, тим, що чинним Законом встановлено некоректне поєднання функцій із первинного розгляду справи щодо дисциплінарної відповідальності судді та розгляду скарг на таке рішення в одному органі – Вищій раді правосуддя.

Утім, традиція розрізняти різні організаційно-процесуальні форми розгляду справи в межах одного органу має глибоке коріння. Існує дуже багато історичних прецедентів, коли певна справа послідовно розглядалася Колегією, Президією і Пленумом Верховного або Вищого Суду. Тому аргументація ініціатора проекту заслуговує на увагу, але не може бути прийнятою беззастережно.

Проект 5478 від 02.12.2016 (Купрієнко О. В.) про внесення змін до статті 343 Кримінального кодексу України (щодо захисту прав державних реєстраторів та заборони протиправного втручання у діяльність державних реєстраторів).

Пропонується поширити положення названої статті про відповідальність за «вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу, працівника органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, а також близького родича державного виконавця або приватного виконавця з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися прийняття незаконного рішення» також і на державного реєстратора. У примітці до названої статті зазначається, що «державним реєстратором є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб’єктом державної реєстрації прав; нотаріус; державний виконавець, приватний виконавець – у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі держаної реєстрації припинення іпотеки у зв’язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки».

Маємо звернути увагу на те, що пояснювальна записка не обґрунтовує виключення в проекті чинної ч. 2 ст. 323, яка передбачала посилену відповідальність за названі дії, якщо «вони перешкодили запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені службовою особою з використанням свого службового становища».

Питання сільського господарства та земельних справ

Проект 5471 від 29.11.2016 (Дерев’янко Ю. Б.) про внесення змін до деяких законів України щодо здійснення заходів із запобігання виникненню надзвичайної екологічної ситуації, у зв’язку з масовими вирубками та знищенням лісів в Україні та приведення дії тимчасової заборони експорту лісоматеріалів до вимог міжнародних договорів, ратифікованих Україною.

Пропонується внести зміни до Кримінального кодексу України, Лісового кодексу України та Законів України  «Про природно-заповідний фонд України» і «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів». Перелік змін доволі значний. Серед найважливіших слід назвати такі: «Тимчасово, строком на 10 років, забороняється вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту лісоматеріалів (коди 4401, 4404 УКТЗЕД) з 1 січня 2017 року», повна заборона «проведення будь-яких рубок, вирубування дуплястих дерев, а також добування піску та гравію в річках та інших водоймах у заповідній зоні біосферних заповідників, заборона використовувати технічні засоби, які завдають шкоди охороні, відтворенню та використанню природних комплексів, використовувати гусеничний транспорт та транспорт, вагою понад 10 тон» та вимога «встановити, що загальний річний обсяг будь-яких рубок лісу не може перевищувати обсягу природного приросту лісу на землях, покритих лісом». Також пропонується значно розширити повноваження місцевого самоврядування з контролю за додержанням режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Проект порушує важливе питання, але за змістом вимагає ретельного доопрацювання. Зокрема, слід звернути увагу на пропоновані зміни до ст. 246 Кримінального кодексу України, які фактично унеможливлюють належну кваліфікацію відповідних кримінально караних діянь, адже за частиною першою відповідальність наступає у разі, якщо переліченими в ній діями «заподіяно істотну шкоду», а за другою частиною – якщо розміри порубки через ті ж дії, що й у першій частині склали «понад 1 гектар». Крім того, пропонована редакція статті взагалі декриміналізує передбачені в ній дії, якщо вони не мають названих кваліфікуючих ознак (наразі це не потрібно).

Проект 5476 від 01.12.2016 (Тимошенко Ю. В.) про мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення.

Зазначається, що мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення (надалі – мораторій) – це встановлена законом тимчасова заборона на здійснення купівлі, продажу, відчуження у інший спосіб земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв). Мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення встановлюється від дня набрання чинності цим Законом і діє до 1 січня 2022 року з метою захисту національних інтересів України, продовольчої безпеки держави та прав землевласників. Протягом дії мораторію забороняється: купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону, викупу їх державою в особі уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами; внесення права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств. Протягом дії мораторію громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власники земельних часток (паїв), яким виділені в натурі (на місцевості) земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, мають право звернутися до держави в особі уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу з пропозицією про викуп належних їм земельних ділянок. Викуп державою в особі згаданого органу таких земельних ділянок здійснюється у порядку, встановленому законом, на підставі договору та за ринковою вартістю, визначеною відповідно до затвердженої Кабінетом Міністрів України методики з урахуванням цін на земельні ділянки сільськогосподарського призначення у країнах Європейського Союзу.

Загалом проект є розширеною версією (фактично основні положення викладаються подвійно, в тексті самого проекту та в змінах до Земельного кодексу України) внесеного раніше тим же народним депутатом проекту 5123 від 15.09.2016 про внесення змін до розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо захисту національних інтересів України, продовольчої безпеки держави та прав землевласників (див. Бюлетень № 91), відхиленого на засіданні профільного Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин 06.10.2016, який в свою чергу має лише незначні відмінності (строк дії мораторію не до 2020 р., а до 2022 р. та деякі редакційні зміни) від внесеного тим же народним депутатом проекту 2791 від 07.05.2015 про внесення змін до розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо захисту прав землевласників (див. Бюлетень № 21), який 03.02.2016 не був включений до порядку денного.

Проекти з інших питань

Проект 5465 від 29.11.2016 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (щодо особливостей проведення перевірок суб’єктів мікропідприємництва та малого підприємництва).

Пропонується тимчасово, до 31 грудня 2020 року, установити, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб – підприємців, які відповідають критеріям, встановленим Господарським кодексом України для суб’єктів мікропідприємництва та малого підприємництва, здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється на позапланові перевірки з питань: 1) дотримання норм законодавства, що регулює виробництво, імпорт, оптову або роздрібну торгівлю підакцизними товарами; 2) дотримання норм законодавства щодо наявності ліцензій; 3) своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску; 4) відшкодування податку на додану вартість. У пояснювальній записці зазначається, що протягом 2015–2016 років в Україні фактично діяв мораторій на проведення перевірок суб’єктів малого підприємництва із обсягом доходів до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Це знизило адміністративний тиск на малих підприємців та, певним чином, полегшило їм роботу. Досвід введення в Україні мораторію на перевірки доводить, що обмеження діяльності контролюючих органів є ефективним механізмом для спрощення адміністрування та зменшення навантаження на малий бізнес. Водночас, два роки – це недостатній період для того, щоб вивести сектор малого підприємництва з кризи, особливо в умовах, коли загальна криза національної економіки лише поглиблюється. Отже, існує об’єктивна необхідність продовжити дію особливого порядку проведення перевірок малого бізнесу до 2020 року, встановивши певні виключення для того, щоб захист малого бізнесу не призвів до порушення прав споживачів та працівників.

Проект 5466 від 29.11.2016 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» щодо впровадження відповідальності за надання послуг неналежної якості.

Пропонується установити, що у разі систематичного (більше двох разів на рік) ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, виконавець зобов’язаний сплатити споживачеві штраф у розмірі подвійної вартості ненаданих, наданих не в повному обсязі або неналежної якості послуг. У пояснювальній записці надається така аргументація на користь прийняття проекту: Незважаючи на значне підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги протягом останніх двох років, якість надання послуг доволі часто не відповідає встановленим вимогам. При цьому законом не передбачено відповідальності виконавця за ненадання комунальних послуг або надання їх неналежної якості чи обсягу, окрім як зобов’язання відшкодувати шкоду, нанесену майну споживача. Такий підхід до відповідальності сторін ставить їх у нерівні умови, що є неприпустимим у договірних відносинах, якими є відносини між споживачем і виконавцем. Відсутність відповідальності за неналежне виконання договірного зобов’язання як інструменту впливу та примушування до додержання умов договору може призвести до недбалого ставлення з боку однієї із сторін до виконання своїх обов’язків. Фактично, виконавець, надаючи неякісну послугу, нічим не ризикує, адже єдиним можливим негативним наслідком для нього є отримання плати за комунальну послугу не в повному обсязі, а лише за фактично наданий обсяг. Тому впровадження відповідальності виконавця за ненадання чи неналежне надання комунальних послуг може стати чинником, що буде стимулювати виконавців до якісного виконання своїх обов’язків, а з іншого боку, кошти, отримані споживачем від виконавця за неналежне надання послуг, до певної міри компенсують його витрати на забезпечення умов свого життя під час отримання послуги неналежної якості (придбання води, використання приладів обігріву тощо).

Проект 5474 від 01.12.2016 (Кривохатько В. В.) про внесення змін до Земельного кодексу України щодо врегулювання питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Пропонується віднести до підстав відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки також і «наявність вже наданого дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо однієї і тієї самої земельної ділянки до закінчення встановленого у ньому терміну дії». Необхідність прийняття проекту пов’язується у пояснювальні записці з тим, що є потреба у посиленні протидії корупційним ризикам і захисті прав та законних інтересів громадян, які мають намір отримати у власність земельні ділянки із земель державної чи комунальної власності. Одним із способів вимагання неправомірної вигоди, якими користуються корупціонери від влади під час передачі земельних ділянок у власність громадян, є оформлення дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної однієї і тієї самої земельної ділянки декільком громадянам. Це створює умови для проведення своєрідного корупційного конкурсу між претендентами на отримання землі під час затвердження проекту землеустрою відповідним органом.