MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Дев’ять повернень на додаткове розслідування та сім років перебування під вартою коштували державі більше 5 тисяч євро – юристи ХПГ святкують чергову перемогу

23.03.2017   
ХПГ-інформ
23 березня 2017 року Європейський Суд з прав людини виніс рішення у справі «Шуст та Сідоренко проти України». Інтереси пана Сідоренка представляли адвокати Харківської правозахисної групи Володимир Глущенко та Наталія Охотнікова.  

23 березня 2017 року Європейський Суд з прав людини виніс рішення у справі «Шуст та Сідоренко проти України». Інтереси пана Сідоренка представляли адвокати Харківської правозахисної групи Володимир Глущенко та Наталія Охотнікова.

Справа стосувалася грубих порушень права на свободу – пан Сідоренко був затриманий 18 грудня 2005 року, але його затримання було незареєстрованим. Протокол затримання був оформлений слідчим лише через добу, разом з явкою з повинною. Що відбувалося протягом доби з заявником у будівлі райвідділку – можемо тільки здогадуватися. До речі, факт незаконного затримання був зазначений навіть у вироці суду від 17 лютого 2011 року.

22 грудня 2005 року проти заявника було порушено ще дві кримінальні справи, і у той же день суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Формулювання підстав було класичним – тяжкий злочин, та те, що пан Сідоренко, якщо залишиться на волі, зможе або сховатися від слідства, або вплинути на свідків. Обставини продовження запобіжного заходу не змінювалися протягом наступних 7 років та 3 місяців – доки вирок не вступив у законну силу. Судді підходили до розгляду клопотань про зміну запобіжного заходу формально – якщо стаття тяжка, то нехай заявник «посидить» ще.

Протягом 7 років справа дев’ять (!!) разів направлялася на додаткове судове слідство, але заявник продовжував перебувати під вартою. Більш того – під час судової тяганини деякі періоди перебування під вартою були санкціоновані всупереч закону, оскільки відповідно до ст. 156 КПК України (редакція 1960 року), передбачений максимальний термін тримання особи під вартою - 18 місяців, а пан Сідоренко «пересидів» більше року. Адвокати та сам заявник подавали клопотання, оскаржували це рішення у суди всіх інстанцій, але марно – заявник залишався під вартою, оскільки так було зручніше прокуратурі.

Зрозумівши, що на національному рівні не знайде захисту, пан Сідоренко подав скаргу до Європейського суду у 2011 році, поскаржившись на безпідставність свого тримання під вартою, а також на те, що не мав в своєму розпорядженні ефективних процедур, скориставшись якими він міг би заперечити законність утримання його під вартою, як це вимагається у статті 5 § 4 Конвенції. Також у скарзі містились вимоги визнати порушення статті 5 § 5 Конвенції - він не мав ефективного права на отримання компенсації за позбавлення волі, та статті 6 §1 – розгляд кримінальної справи проти нього був надмірно тривалим.

Європейський суд зголосився на всі аргументи, які виклали юристи ХПГ на стадії комунікації, та виніс одноголосно рішення про задоволення всіх вимог пана Сідоренка та призначення йому компенсації 5 100 євро.

 Поділитися