MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 110 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 30.01.2017 – 03.02.2017

08.04.2017   
Ігор Усенко, Євген Ромінський
Надійшло 39 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 6 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, створення депутатських груп та тимчасових комісій, рекомендаціями парламентських слухань тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо. 30 січня 2017 року була відкрита нова сесія Верховної Ради України VIII скликання, що відобразилося, зокрема, в зміні номерів проектів.

Надійшло 39 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 6 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, створення депутатських груп та тимчасових комісій, рекомендаціями парламентських слухань тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

30 січня 2017 року була відкрита нова сесія Верховної Ради України VIII скликання, що відобразилося, зокрема, в зміні номерів проектів.

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

 

Проект 6001 від 30.01.2017 (Королевська Н. Ю.) про відшкодування збитків, завданих житлу населення під час проведення антитерористичної операції.

Проект дослівно повторює однойменний проект 4301-1 від 11.04.2016 (Королевська Н. Ю.) (див. Бюлетень № 69) з додаванням нових 4 абзаців, які лише уточнюють ряд положень і принципово не впливають на оцінку проекту. Проект 4301-1 не було прийнято 22.12.2016 і відповідно був внесений цей проект.

Проект 6002 від 30.01.2017 (Балога В. І.) про внесення змін до Закону України «Про оборону України» (щодо підвищення обороноздатності держави).

Пропонується доповнити ст. 3 названого закону таким положенням: «Для підвищення готовності населення до оборони та збільшення потенціалу обороноздатності України громадяни України, що є військовозобов’язаними і перебувають у військово-навченому резерві, за умови підписання контракту з відповідними військовими комісаріатами, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов’язку і військової служби, можуть отримувати для зберігання по місцю проживання автоматичну стрілецьку зброю. Така автоматична стрілецька зброя може застосовуватись після оголошення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях з метою оборони України від збройної агресії іншої держави або групи держав при вторгненні або нападі їх збройних сил, а також окупації або анексії частини території України, в порядку визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України. Типова форма контракту, порядок і умови його укладення, Порядок проходження підготовки та перепідготовки осіб, які включені до військово-навченого резерву, а також Порядок зберігання автоматичної стрілецької зброї особами, які включені до військово-навченого резерву, види автоматичної стрілецької зброї визначаються Кабінетом Міністрів України. Вимоги до осіб, які включені до військово-навченого резерву, виявили бажання брати участь у обороні держави отримавши автоматичну стрілецьку зброю та уклали контракт, а також умови зберігання такої зброї повинні забезпечити її надійне зберігання та виключати можливість її втрати, неправомірного чи несанкціонованого використання».

Проект по суті є спробою передати зброю населенню на випадок партизанської війни. Адже з усіх інших підстав не має жодного сенсу резервістам зберігати зброю вдома. Україна є доволі великою країною і, на відміну від держави Ізраїль, резервісти все одно будуть вимушені здійснити довгу дорогу аби дістатися своїх пунктів збору. Цього часу буду вдосталь для підготовки до видачі зброї. Ідея передачі зброї резервістам мала б під собою сенс, якби резерв залучався до місцевих заходів з підтримки правопорядку, але законодавство України цього не передбачає. Крім того, слід звернути увагу на неоднозначність формулювань проекту.

Проект 5648-1 від 01.02.2017 (Веселова Н. В.) про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо врегулювання окремих питань ведення господарської діяльності на території проведення антитерористичної операції.

Альтернативний проекту 5648 від 17.01.2017 (Єфімов М. В.) про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо врегулювання окремих питань ведення господарської діяльності на території проведення антитерористичної операції (див. Бюлетень № 108).

Проект повністю повторює положення проекту 5648, а, крім того, містить додаткові положення, якими скасування плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, передбачене ст. 6 названого закону, пропонується поширити на сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та на плату за землю, яка справляється за земельні ділянки, земельні частки (паї) у формі земельного податку.

Проект 6029 від 03.02.2017 (Денисенко А. П.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей виконання кредитних зобов’язань на тимчасово неконтрольованих територіях Донецької та Луганської областей.

Як зазначається в пояснювальній записці до проекту, він спрямований на вдосконалення правового врегулювання відносин підтримки суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції. Основні ініціативи направлені на вдосконалення положень, запроваджених Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» у 2014 р., з огляду на реалії практики. Для цього пропонується, зокрема, що на період дії названого закону включення населеного пункту до затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, та належність відповідно до зазначеного Закону особи до суб’єктів господарювання, які втратили можливість здійснення господарської діяльності на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, є підставою для отримання сертифікатів щодо настання форс-мажорних обставин, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою. У разі видання зазначеного у цій частині сертифіката регіональною торгово-промисловою палатою ця палата не потребує уповноваження на таке видання від Торгово-промислової палати України. Суб’єкти господарювання, які втратили можливість здійснення господарської діяльності на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, визначаються у проекті як юридичні особи або фізичні особи-підприємці, які одночасно відповідають таким критеріям: їх місцезнаходженням (місцем проживання) є, або були до 14 квітня 2014 року населені пункти, які включені до переліку, зазначеному у частині третій цієї статті; вони не отримували відповідно до законодавства документ встановленого зразка, що надає право перевезення товару (вантажу) з території населених пунктів, включених до переліку, передбаченого частиною третьою цієї статті, на іншу територію України та/або з території України на територію зазначених населених пунктів; вони не подавали податкову звітність, починаючи з другого кварталу 2015 року до кінця 2015 року, або така податкова звітність, починаючи з другого кварталу 2015 року і до кінця 2015 року, подавалась з інформацією про відсутність постачання/придбання товарів, робіт або послуг. Названі суб’єкти можуть дістати відповідний статус у судовому порядку. Щодо них пропонується ввести такі додаткові пільги: щодо зобов’язань зазначеної особи за кредитними договорами, договорами позики, встановлюється заборона нарахування процентів на основну суму зазначеної заборгованості; щодо зобов’язань зазначеної особи за договорами поруки, а також щодо зобов’язань за договорами поруки, за якими зазначена особа є боржником, а поручителем є будь-яка інша особа, встановлюється заборона стягнення зобов’язань поручителя. Також пропонується доповнити ст. 625 «Відповідальність за порушення грошового зобов’язання» Цивільного кодексу України ст. 218 «Підстави господарсько-правової відповідальності» Господарського кодексу України такими положеннями: «тимчасово, на період дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», положення цієї статті не застосовуються до грошових зобов’язань суб’єктів господарювання, які відповідно до зазначеного Закону відносяться до суб’єктів господарювання, які втратили можливість здійснення господарської діяльності на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження».

Проект викликає неоднозначну реакцію. З однієї сторони є нагальна потреба підтримки суб’єктів малого та середнього бізнесу, які евакуювалися з ОРДЛО чи втратили там свої господарські активи. З іншої – по суті проект є шпаринкою для злісних боржників, особливо серед представників великого та корпоративного бізнесу. Як видається, вдосконалюючи існуюче правове регулювання слід було б враховувати і ці фактори.

Проект 6030 від 03.02.2017 (Денисенко А. П.) про внесення змін до підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України щодо безнадійної заборгованості суб’єктів господарювання, які втратили можливість здійснення господарської діяльності на тимчасово неконтрольованих територіях.

Проект впроваджує необхідні зміни до ПК України для забезпечення ініціатив попереднього проекту і самостійного значення не має.

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект 6026 від 03.02.2017 (Денисенко В. І.) про внесення змін до законів України щодо цільового використання державного фінансування статутної діяльності політичних партій.

Пропонується надати виключний перелік видів статутної діяльності, на які партія може використовувати кошти, отримані як державне фінансування її статутної діяльності. Визначається також, в якому розмірі ці кошти мають бути розділені між обласними організаціями партії та за яким принципом. Також запроваджується адміністративна та кримінальна відповідальність за порушення порядку використання державного фінансування статутної діяльності політичної партії та за нецільове використання коштів державного бюджету, виділених на фінансування статутної діяльності політичної партії.

З огляду на дискусійність самої ідеї державного фінансування політичних партій, було лише питанням часу, коли буде ініційоване жорстке регулювання використання таких коштів, адже це теж стає частиною політичної боротьби.

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 6013 від 02.02.2017 (Сольвар Р. М.) про внесення змін до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо встановлення додаткових гарантій для молодих сімей з дітьми.

Пропонується установити, що фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску також і в тому випадку, якщо вони є особами, які отримують допомогу при народженні дитини.

Проект 6031 від 03.02.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо поліпшення доступу до інформації осіб з порушенням слуху.

Як зазначається у пояснювальній записці, метою проекту є забезпечення належного доступу до інформації осіб з порушеннями слуху. Відповідні зміни пропонується внести до Кодексу цивільного захисту України, Законів України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про кінематографію», «Про рекламу», «Про вибори Президента України», «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», «Про телебачення і радіомовлення», «Про вибори народних депутатів України», «Про засади державної мовної політики», «Про всеукраїнський референдум» «Про Суспільне телебачення і радіомовлення», «Про місцеві вибори». Пропонується значна кількість змін від суто термінологічних, як то заміна у КЦЗ України слів «вадами зору та слуху» на «порушеннями зору та слуху», до вельми суттєвих, як то запровадження законодавчо визначеної частки загального обсягу телевізійного добового мовлення, що має бути адаптована для сприйняття особами з порушеннями слуху через переклад на українську жестову мову та/або субтитрування (не менше 10 відсотків, крім реклами, до 2017 року, 20 відсотків – до 2018 року, 50 відсотків – до/з 2020 року). Серед змін можна назвати вимоги, щоб офіційні виступи і заяви вищих посадових осіб держави відповідно до частин першої та другої цієї статті, а також інформація про надзвичайні ситуації (попередження та ризик їх виникнення), що становлять загрозу життю чи здоров’ю громадян України, були адаптовані для сприйняття особами з порушеннями слуху через переклад на українську жестову мову та/або субтитрування з урахуванням вимог, установлених Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення. Такі вимоги до адаптації поширюються і на політичну рекламу, передвиборну агітацію, у тому числі політичну рекламу та теледебати, результати опитувань громадської думки, пов’язаних з виборами, та офіційне оголошення результатів виборів, агітація референдуму, зокрема реклама, результати опитувань громадської думки, пов’язаних з референдумом, та офіційне оголошення результатів всеукраїнського референдуму що транслюються в режимі відео, зокрема на телебаченні та в Інтернеті. За порушення вимог законодавства передбачена відповідальність.

Цілком підтримуючи загальну ідею проекту, маємо звернути увагу на не завжди належний рівень юридичної техніки і визначеності безпосередньо запропонованих положень. Для докладнішого огляду пропонуємо звернутися до висновку ГНЕУ.

 

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 6009 від 01.02.2017 (Лубінець Д. В.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо організаційного удосконалення кримінального процесуального закону).

Пропонується ряд положень замінити більш належними, як то видається авторам проекту. Зокрема, замість конструкції «повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються» пропонується така: «повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні перевіряються слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом згідно відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України та підтверджуються»; замість поняття «свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю» пропонується таке: «посвідчення адвоката України»; замість «особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою» пропонується така формула: «особа є затриманою з моменту обмеження її можливості вільного пересування будь якими діями або бездіяльністю уповноваженої службової особи». Принципові зміни стосується лише частини 6 ст. 214, в якій уточнюється, що слідчий або прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань повідомляє у письмовій формі про початок досудового розслідування не лише керівника органу прокуратури, а передусім потерпілого або заявника.

Пояснювальна записка до проекту є суто формальною і не розкриває суті пропонованих змін, а також того, яким чином вони забезпечать покращення рівня законодавчого регулювання.

Проект 6011 від 01.02.2017 (Соболєв Є. В.) про антикорупційні суди.

Згідно з пояснювальною запискою проект визначає інстанційну систему антикорупційних судів, вимоги до суддів антикорупційних судів та особливості добору таких суддів, а також врегульовує особливості формування та функціонування апаратів антикорупційних судів. Запропонована проектом модель антикорупційних судів має діяти в межах та на засадах системи судоустрою України, визначеної Конституцією України та Законом України «Про судоустрій та статус суддів». Докладний аналіз цієї моделі, особливо з урахування важливості проекту і тих суспільних очікувань, які пов’язані з упровадженням антикорупційних судів в Україні, в рамках цього стислого огляду не видається можливим.

Із застережень загального характеру, зауважимо, що незважаючи на позицію МВФ і багатьох провладних сил в Україні, які вважають запровадження подібних судів конче необхідним для нашої країни, сама ідея спеціалізованих (спеціальних) судів є далеко небезспірною і не виключено, що навіть суперечить Конституції України. А окремі положення проекту потребують щонайменше грунтовних пояснень. Так, наприклад, не зрозуміло, на яких підставах у ст. 8 проекту дискримінуються особи, які дістали вищу юридичну освіту або науковий ступінь у військових навчальних закладах. Тому проект потребує уважного вивчення і опрацювання за повноцінною парламентською процедурою.

Проект 6015 від 02.02.2017 (Паламарчук М. П.) про внесення зміни до статті 101 Кримінально-виконавчого кодексу України щодо усунення дискримінаційних положень.

Пропонується скасувати норму про те, що не підлягають переведенню до дільниці соціальної реабілітації інваліди першої та другої груп та особи, які досягли пенсійного віку.

Ініціативу забезпечити можливість для названих категорій осіб бути переведеними в заклади з комфортнішими умовами утримання слід вітати, але технічно проект мав би містити й інші пов’язані з цим положення, а також, щонайменше на рівні пояснювальної записки, рекомендації для вдосконалення на основі таких змін підзаконних актів. І, звісно, містити вимогу таких і визначати достатні час для впровадження таких змін, але нічого цього немає.

 

Культура та освіта

 

Проект 5679-1 від 31.01.2017 (Тарута С. О.) про внесення змін до деяких законів України щодо заборони розміщення зовнішньої реклами на пам’ятках національного або місцевого значення та в межах зон охорони цих пам’яток, історичних ареалів населених місць.

Альтернативний проекту 5679 від 19.01.2017 (Подоляк І. І.) про внесення змін до деяких законів України щодо заборони розміщення зовнішньої реклами на пам’ятках культурної спадщини (див. Бюлетень № 108).

Проект має мало спільного з основним проектом. Ним передбачається ввести заборону щодо будь-якого розміщення зовнішньої реклами на пам’ятках національного значення, пам’ятках місцевого значення та в межах зон охорони цих пам’яток. На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам’яток, історичних ареалів населених місць України, занесених до Списку історичних населених місць України, заборонено розміщення зовнішньої реклами. На спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини покладається функція контролю щодо розміщення зовнішньої реклами на пам’ятках національного та місцевого значення, в межах зони охорони цих пам’яток, охоронюваних археологічних територіях, у межах історичних ареалів населених місць України, занесених до Списку історичних населених місць України. Адміністрація історико-культурного заповідника відповідно до закону надає інформацію органу охорони культурної спадщини щодо незаконного розміщення зовнішньої реклами на території історико-культурного заповідника та в зонах його охорони. За розміщення зовнішньої реклами на пам’ятках національного значення, пам’ятках місцевого значення, та в межах зон охорони цих пам’яток, на охоронюваних археологічних територіях, у межах історичних ареалів населених місць України, занесених до Списку історичних населених місць України відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, фінансові санкції у розмірі від тисячі до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Також проект містить розлогі прикінцеві положення, де зокрема зазначається таке: «Дозволи на розміщення зовнішньої реклами із місцем розташування рекламних засобів на пам’ятках національного значення та місцевого значення, та в межах зони охорони цих пам’яток, охоронюваних археологічних територіях, у межах історичних ареалів населених місць України, занесених до Списку історичних населених місць України, видані до набрання чинності цим Законом, діють протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом. Власники тимчасових споруд, які використовуються як рекламні засоби для розміщення зовнішньої реклами на пам’ятках національного значення та місцевого значення, та в межах зони охорони цих пам’яток, охоронюваних археологічних територіях, у межах історичних ареалів населених місць України, занесених до Списку історичних населених місць України, повинні за власний рахунок здійснити демонтаж цих споруд протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом. У разі, якщо на дату набрання чинності цим Законом межі охоронюваних археологічних територій, межі історичних ареалів населених місць України, занесених до Списку історичних населених місць України, не визначені у встановленому порядку, заборона зовнішньої реклами поширюється на адміністративні межі центральних районів у містах та/або адміністративні межі районів у містах, де розташована історична та культурна спадщина».

Проект є набагато ширшим та більш жорстким порівняно з основним. Одночасне врахування обох підходів навряд чи можливе. Який з проектів краще підійшов би для виконання поставлених цілей мають вказати спеціалісти. З технічної точки зору альтернативний проект видається більш досконалим.

Проект 5654-1 від 02.02.2017 (Лабазюк С. П.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо відновлення прав студентів на стипендію).

Альтернативний проекту 5654 від 18.01.2017 (Писаренко В. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення порушених прав студентів.

У невеликому за обсягом проекті пропонується установити, що  «Студенти (курсанти), які успішно навчаються у вищих навчальних закладах державної або комунальної форми власності за денною формою навчання за кошти державного бюджету, забезпечуються стипендіями у розмірі не менше прожиткового мінімуму доходів громадян. Порядок призначення та виплати стипендій встановлюється Кабінетом Міністрів України». Ці зміни вносяться до Закону України «Про вищу освіту» та опосередковано до Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні».

Головна вада проекту – неповнота. Реформа стипендій була досить значною, а ці пропозиції стосуються лише її частини. Порівнюючи між собою проекти, слід зазначити, що альтернативний фактично нічого не додає до доволі глобальних змін основного.

 

Охорона здоров’я

 

Проект 6025 від 03.02.2017 (Мельник С. І.) про внесення змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (щодо ліцензування роздрібного продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів та впорядкування їх продажу).

Пропонується передати право видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами для місць торгівлі, розташованих на територіях населених пунктів, від органів виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб’єкта до виконавчих органів відповідної міської, сільської або селищної ради. Крім того, пропонується доповнити перелік обставин, за яких забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів, такими: на відстані менше ніж 100 метрів від наявних земельних меж професійно-технічних, загальноосвітніх, дошкільних та позашкільних навчальних закладів; у період з 22.00 години вечора до 11.00 години ранку (крім продажу на розлив у закладах ресторанного господарства та тютюнових виробів); на території автозаправних станцій (крім тютюнових виробів); у години та місцях, визначених органом місцевого самоврядування.

 

Питання сільського господарства та земельних справ

 

Проект 5653-1 від 01.02.2017 (Королевська Н. Ю.) про внесення змін до розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення.

Альтернативний проекту 5653 від 18.01.2017 (Ляшко О. В.) про внесення змін до розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо встановлення мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення до повного відновлення територіальної цілісності України.

Проект з невеликими змінами повторює проект 1070-1 від 11.12.2014 (Королевська Н. Ю.) про внесення змін до Земельного кодексу України щодо мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення, який отримав негативні висновки ГНЕУ та профільного Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин і 01.11.2016 був знятий з розгляду.

Проект 6017 від 03.02.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про Державний земельний кадастр» щодо порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері ведення Державного земельного кадастру.

Пропонується установити, що рішення, дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом, або до суду в порядку, встановленому законом. Власне, основні зміни і передбачають порядок такого оскарження (нова ст. 39-1 названого закону). Серед основних положень проекту можна назвати такі: рішення, дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, його територіальних органів або до суду; названий центральний орган розглядає скарги на рішення Державного кадастрового реєстратора про державну реєстрацію земельної ділянки або про відмову у здійсненні такої дії (крім випадків, коли щодо земельної ділянки наявний судовий спір) та на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин; натомість територіальні органи названого центрального органу розглядають у межах своїх повноважень скарги на рішення про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про об’єкти Державного земельного кадастру та щодо виправлення технічної помилки у відомостях Державного земельного кадастру, яка була допущена органом, що здійснює його ведення (крім рішення про державну реєстрацію земельної ділянки або про відмову у здійсненні такої дії), дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора. Рішення, дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені до центрального органу протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю, натомість такі скарги щодо територіальних органів названого центрального органу подаються протягом 15 календарних днів. Строк розгляду та вирішення скарги становить 30 календарних днів з дня її надходження, однак допускається подовження цього строку ще до 15 днів із повідомленням про це скаржника. Крім того, порядок оскарження містить докладну регуляцію як вимог до скарги, так і вимог до порядку її розгляду, винесення рішення по скарзі, виключний перелік підстав для відмови тощо.

Наявність порядку краще за його відсутність, проте видається, що проект потребує деякого удосконалення з огляду на потребу збалансувати докладність вимог із подекуди занадто неконкретними визначеннями.

 

Проекти з інших питань

 

Проект 6007 від 31.01.2017 (Дубневич Б. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо передачі майна до державної та комунальної власності).

Ключовим є таке положення «Органам виконавчої влади заборонено передавати майно, закріплене за національними закладами освіти України, що перебуває у державній власності, будь-яким підприємствам, установам, організаціям, за винятком передачі у комунальну власність майна для дошкільних навчальних закладів з подальшою забороною зміни їх цільового призначення, а також передачі автомобільних доріг (вулиць) до комунальної та державної власності».

Проект 6010 від 01.02.2017 (Демчак Р. Є.) про спрощення процедур капіталізації та реорганізації банків.

Проект дослівно повторює однойменний проект 5539 від 14.12.2016, внесений групою на чолі з тим же народним депутатом (див. Бюлетень № 104), і який 17.01.2017 не був включений до порядку денного. Відповідно, після початку роботи нової сесії він знову був внесений під новим номером. Слід додати, що ще раніше ця ініціатива була подана як проект 5388 від 10.11.2016 (Демчак Р. Є.) про внесення змін до Закону України «Про заходи, спрямовані на сприяння капіталізації та реструктуризації банків» щодо вдосконалення процедур спрощеної капіталізації та реорганізації банків (див. Бюлетень № 99), який в день внесення проекту 5539 був відкликаний.

Проект 6016 від 03.02.2017 (Кабінет Міністрів України) про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність.

Проект розроблено з метою приведення норм національного законодавства у сфері аудиторської діяльності у відповідність до законодавства Європейського Союзу, зокрема до положень Директиви 2006/43/ЄС. Його метою проголошено підвищення рівня довіри інвесторів до фінансової звітності вітчизняних підприємств, забезпечення її прозорості та зіставності; дерегуляція аудиторської діяльності; можливість виходу аудиторських компаній України на європейські ринки за рахунок визнання еквівалентності систем; розширення ринку аудиторської діяльності; підвищення престижу та довіри до діяльності аудиторів; викорінення корупції; підвищення довіри населення до українських банків, страхових компаній, інших публічних компаній, зокрема державних підприємств; створення належних умов для виходу національних компаній на ринки капіталу; підвищення довіри регуляторних органів до фінансової звітності компанії; створення позитивного інвестиційного клімату України.

Підготовка проекту відбувалася у доволі жорсткій конфронтації між основним його розробником – Міністерством фінансів України й аудиторською спільнотою. Предметом дискусій була, зокрема, міра державного (урядового) впливу на аудиторську діяльність. Як наслідок у внесеній до парламенту редакції проекту було зменшено участь державних органів у регулюванні аудиторської діяльності в Україні; розширено коло аудиторських фірм, що зможуть проводити обов’язків аудит, чітке визначення юридичного статусу, обсягу повноважень та рівня фінансового забезпечення органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю тощо. Утім, в проекті є чимало компромісних формулювань, зокрема стосовно повноважень Національного банку України щодо допуску окремих аудиторських фірм до аудиту банків. Враховуючи наведене, проект потребує уважного ставлення і неквапливого обговорення.

Проект 6018 від 03.02.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України щодо оренди концесії.

Проект передбачає три основні види змін. По-перше, пропонується скасувати положення про те, що на суму нарахованих амортизаційних відрахувань (але не більш як на суму концесійної (орендної) плати) зменшується сума концесійної (орендної) плати, що підлягає сплаті концесіонером (орендарем) за відповідний період. Такі зміни вносяться до Законів України «Про концесії» та «Про особливості оренди чи концесії об’єктів паливно-енергетичного комплексу, що перебувають у державній власності». По-друге, в Законах України «Про оренду державного та комунального майна» та «Про особливості оренди чи концесії об’єктів паливно-енергетичного комплексу, що перебувають у державній власності» пропонується визначити, що «припинення діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого передано в оренду, здійснюється шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря, а у разі оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства здійснюється виділ зі складу підприємства з наступним приєднанням до орендаря, з дати видання відповідного наказу уповноваженим органом управління». По-третє, в Законі України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» пропонується додати до числа зобов’язань, що включаються до договору купівлі-продажу «забезпечення формування фінансового резерву для закриття вугледобувних підприємств у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України». Як зазначається у пояснювальній записці, очікується, що прийняття проекту забезпечить: 1) надходження коштів до Державного бюджету України від сплати концесіонерами концесійних платежів та орендарями орендної плати; 2) формування фінансового резерву, за рахунок коштів якого будуть здійснюватись заходи із закриття вугледобувних підприємств, переданих в оренду та концесію, а також тих, що будуть приватизовані, подальша виробнича діяльність яких буде визнана недоцільною; 3) встановлення єдиного способу припинення діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого передано в оренду.

Проект 6019 від 03.02.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до розділу VІІI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Проект спрямований на врегулювання законодавчої прогалини, що виникла внаслідок внесення зміни до закону про внесення змін до закону, замість внесення змін до первісного закону. Пунктом 28 розділу І Закону України від 28.12.2015 № 911 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 1 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону у України від 02.09.2014 № 1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким вносились зміни до Закону України від 08.07.2010 № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» в частині доповнення розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 9-3, який з часом вважається пунктом 9-4, яким свого часу надавались пільги з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. Відтак, метою проекту є усунення законодавчої неточності в частині виключення пункту 9-4 із розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», оскільки цей пункт виключено лише із Закону України від 02.09.2014 № 1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Проект є черговим свідченням абсурдності практики внесення змін в акти про внесення змін, що породжує кричущу плутанину.

Проект 6020 від 03.02.2017 (Шинькович А. В.) про регулювання виробництва, використання, ввезення та розповсюдження на території України полімерних пакетів.

Слід відзначити, що цей проект є вже другим підходом до цієї проблеми. Одним з народних депутатів, які внесли даний проект, був раніше внесений проект 3237 від 06.10.2015 (Поляков М. А.) про обмеження виробництва, використання, ввезення і розповсюдження полімерних пакетів (див. Бюлетень № 43), який не отримав підтримки з боку профільного комітету і зрештою був відкликаний 21.02.2017.

Проект 6020 є більш ніж удвічі більшим за обсягом і загалом докладнішим. У преамбулі зазначається, що він регулює виробництво, використання, ввезення та розповсюдження на території України полімерних пакетів з метою поліпшення охорони навколишнього природного середовища та стану благоустрою територій. Запроваджуються такі терміни як «полімерний пакет тривалого розщеплення» та «оксо-біорозкладний полімерний пакет». Головною ж вадою проекту лишається його загальність та неконкретність. Так, зазначається, що фінансування заходів з обмеження обігу полімерних пакетів тривалого розщеплення, а також заходів щодо утилізації полімерних пакетів тривалого розщеплення здійснюється за рахунок коштів виробників, імпортерів полімерних пакетів, торговельних мереж та суб’єктів оптово-роздрібної торгівлі. Але не робиться жодних спроб уточнити та розкрити механізми такого фінансування. Те саме стосується і статті «Контроль за діяльністю», в якій немає жодної конкретики. Теоретично проект мав би ініціювати виробництво оксо-біорозкладних полімерних пакетів, натомість така діяльність ліцензується та визначаються ряд контрольних вимог, а також запроваджуються штрафи за їх порушення без жодних стимулюючих пропозицій. Більш того, ліцензія буде надаватися лише на виробництво таких пакетів, натомість штрафи можуть накладатися у разі «роздрібного розповсюдження оксо-біорозкладних полімерних пакетів без наявності ліцензії». Ключовим же є положення про те, що з 1 січня 2018 року в Україні забороняється виробництво, використання, ввезення і платне або безоплатне розповсюдження на її території (крім транзиту вантажів) полімерних пакетів тривалого розщеплення суб’єктами господарської діяльності. Що цікаво, жодної відповідальності за порушення цієї вимоги не прописано.

Проект спрямований на регулювання важливої проблеми, але ефективність його через змістовні недоліки видається дуже проблематичною.

Проект 6023 від 03.02.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правової охорони географічних значень.

Згідно з пояснювальною запискою метою проекту є забезпечення виконання зобов’язань України у сфері європейської інтеграції в частині узгодження вимог чинного законодавства України щодо охорони прав на географічні зазначення із правом Європейського Союзу. Ключове поняття проекту «географічне зазначення» означає «найменування, що ідентифікує товар, який походить з певного географічного місця та який має особливу якість, репутацію чи інші характеристики, зумовлені головним чином цим географічним місцем походження, та хоча б один із етапів його виробництва (виготовлення (видобування) та/або переробка та/або приготування) здійснюється на визначеній географічній території». Це поняття в українському законодавстві існувало й раніше, проте перевага у вживанні надавалася близькому за значенням поняттю «назва місця походження товару». Проектом пропонується: надати нове визначення термінів «географічне зазначення», «назва місця погодження товару» тощо; уточнити умови надання правової охорони географічному зазначенню та підстави для відмови в надані такої охорони; визначити умови надання правової охорони омонімічному географічному зазначенню; уточнити коло осіб, які мають право на державну реєстрацію географічного зазначення; переглянути вимоги до заявки на реєстрацію; удосконалити порядок проведення експертизи заявок на географічні зазначення; визначити вимоги до технічних умов, яким повинен відповідати товар, для якого заявляється зазначення; уточнити перелік прав та обов’язків, що випливають з державної реєстрації географічних зазначень тощо. Передбачені зміни мають переважно редакційний характер, включаючи зміну назви закону із «Про охорону прав на зазначення походження товарів» на «Про правову охорону географічних зазначень».

Проект 6027 від 03.02.2017 (Рибалка С. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення довіри між банками та їх клієнтами.

Проект є втричі скороченою (з 25 до 8 сторінок) та дещо допрацьованою версією проекту 2286а від 03.07.2015 (Демчак Р. Є.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення довіри між позичальниками та кредиторами, який дістав негативний висновок ГНЕУ і незважаючи на підтримку профільного Комітету з питань фінансової політики і банківської діяльності на  засіданні парламенту 13.04.2016 був відхилений і знятий з розгляду. Втім проект 6027 також лишається дуже осяжним і передбачає внесення змін до 9 законодавчих актів, а саме до Цивільного кодексу України, Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про заставу», «Про іпотеку», «Про дорожній рух», «Про нотаріат», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Належний аналіз проекту в межах цього огляду не видається можливим. Проте стосовно цього проекту є доволі докладний висновок ГНЕУ, з яким ми загалом погоджуємося.

Проект 6028 від 03.02.2017 (Демчак Р. Є.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо укладення договорів у вигляді електронного документа. 14.02.2017 поданий доопрацьований текст проекту на заміну, який тут і розглядається.

Пропонується надати банкам право вчиняти правочини у вигляді електронного документа з використанням електронного підпису, у тому числі електронного цифрового підпису, у випадках, встановлених цим законом, іншими законами України, актами цивільного законодавства або за письмовою згодою сторін, з дотриманням законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Банк має право вчиняти правочини для здійснення видів діяльності, що передбачені ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у вигляді електронних документів з використанням електронного підпису, у тому числі електронного цифрового підпису, якщо це прямо не заборонено чинним законодавством. Пропонується скасувати положення частини 3 ст. 207 Цивільного кодексу України щодо того, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису. Натомість доповнити частину новим абзацом такого змісту: «Використання при вчиненні правочинів електронного підпису, в тому числі електронного цифрового підпису, допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства або за письмовою згодою сторін». До числа правочинів, щодо яких допускається використання електронного підпису, пропонується віднести: кредитний договір, договір банківського вкладу (депозиту) та договір банківського рахунка. Щодо усіх названих видів договорів зазначається, що їх укладення (незалежно, в письмовій чи електронній формі) можливе лише з дотриманням законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Маємо зауважити, що електронний цифровий підпис не є в правовому відношенні варіантом електронного підпису, незважаючи на співпадіння назв, а має цілковито інший порядок використання, пов’язаний з електронним діловодством. Поняття електронний підпис зазвичай відноситься до сканованого аналога власноручного підпису. Останнім часом до цього додалася можливість власноручного підпису через електронні засоби, що знов таки є аналогом власноручного підпису. Незважаючи на підтримку ідеї більш широкого застосування в сфері укладення правочинів електронних технологій, якими просякнуте сучасне життя, маємо відзначити, що проект мав би містити не лише загальні дозволи, а й процедурні ініціативи щодо впровадження таких правочинів, забезпечення їх обліку, захисту їх від спотворення, окремих вимог до належного їх зберігання тощо. Таким чином проект, як видається, потребує уточнення, і технічного, і змістовного.

 Поділитися