пошук  
версія для друку
29.08.2017 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України. Бюлетень № 137 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 07.08.2017 – 11.08.2017

   

Надійшло 10 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 2 проекти процедурних постанов, пов’язаних із створенням депутатської робочої групи та призначенням позачергових виборів. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Міжнародно-правові відносини

Проект 0155 від 10.08.2017 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Угоди (у формі обміну нотами) між Кабінетом Міністрів України та Урядом Латвійської Республіки про здійснення оплачуваних видів діяльності членами сімей співробітників дипломатичних представництв, консульських установ.

Названа Угода була вчинена у квітні 2017 р. Її ратифікація сприятиме членам сімей співробітників дипломатичних представництв та консульських установ як України, так і Латвійської Республіці в подальшій реалізації права на працю, підтриманню рівня кваліфікації та отриманню можливості для подальшого професійного розвитку. Також Угода дасть змогу створити на взаємній основі правові підстави для працевлаштування як членів сімей працівників дипломатичної служби України в Латвії, так і членів сімей персоналу дипломатичних установ Латвії в Україні.

Проект 0156 від 11.08.2017 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Угоди (у формі обміну нотами) між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про відновлення дії Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про співробітництво у сфері науки та технологій.

Угоду (у формі обміну нотами) між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про відновлення дії Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про співробітництво у сфері науки та технологій вчинено з метою відновлення дії Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про співробітництво у сфері науки та технологій від 4 грудня 2006 року у зв’язку із закінченням строку її дії у 2014 році. Обмін нотами відбувся протягом 2016–2017 рр. Дія базової Угоди при цьому продовжується з 25 травня 2014 року до 25 травня 2019 року. Реалізація положень базової Угоди сприятиме налагодженню та розширенню двосторонніх відносин на стабільній, довгостроковій основі. Угода закріплює прагнення договірних сторін розвивати, зміцнювати та інтенсифікувати співробітництво у галузях науки та технологій, що становлять спільний інтерес.

Відносини між владними суб’єктами

Проект 7018 від 07.08.2017 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» (щодо процедури призначення та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини).

Пропонується скасувати нещодавно запроваджене в новому Законі України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 положення про те, що рішення про призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини приймається Верховною Радою відкритим голосуванням більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, яке викликало бурхливе несприйняття громадськості і багатьох народних депутатів (див. огляд проекту 6427-д у Бюлетені № 128). В пояснювальній записці до проекту зазначається, що за умови відкритого голосування омбудсмен стане більш політично залежною особою. Крім того, наразі існує конфлікт положень Регламенту та чинного Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», в який зміни не вносилися. Тому пропонується запровадити процедуру таємного голосування шляхом подачі бюлетенів як за призначення на посаду, так і за звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Це не є простим поверненням до попереднього порядку, оскільки раніше звільнення з посади Уповноваженого відбувалося відкритим голосуванням.

Підстави для критичного ставлення до чинного порядку призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради України, як видається, є. Який варіант вирішення проблеми обрати, питання не стільки юридичне, скільки політичне. Проте юридичною формою теж не можна нехтувати. Зокрема, в цьому проекті його ініціатори помилково пропонують внесення змін не до статті Регламенту, а до статті Закону України «Про Регламент Верховної Ради України».

Проект 7023 від 10.08.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про Національну поліцію» (щодо приведення у відповідність до міжнародних стандартів у сфері захисту прав людини).

Планується доповнити названий закон рядом новел та уточнюючих положень. Зокрема, пропонується закріпити вимогу про те, що про кожний випадок затримання особи поліція інформує в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги з урахуванням положень частини третьої статті 261 Кодексу України про адміністративні правопорушення та частини четвертої статті 213 Кримінального процесуального кодексу України. Уточнюються та деталізуються положення про те, що у разі поміщення затриманої особи в спеціально відведене для цього приміщення поліцейські мають надати цій особі можливість негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьким родичам, членам сім’ї чи іншим особам за її вибором з урахуванням вимог закону, на її вимогу або за наявності явних ознак розладу здоров’я у такої особи негайно викликати до місця її фактичного перебування медичних працівників, а також роз’яснити право оскаржувати дії поліцейського. Положення про те, що поліцейські зобов’язані надавати невідкладну медичну допомогу особам, які постраждали в результаті застосування заходів примусу, пропонується викласти так: «Поліцейські зобов’язані невідкладно надати домедичну допомогу особам, які постраждали в результаті застосування заходів примусу, та викликати медичних працівників. Про всі випадки завдання особі тілесних ушкоджень, поранення та/або настання смерті, що сталися внаслідок застосування заходів примусу, поліцейський зобов’язаний письмово та невідкладно повідомити своєму керівникові, який зобов’язаний негайно повідомити про це відповідному прокуророві». Також уточнюється положення про те, що поліцейський зобов’язаний саме негайно повідомити керівництво про застосування спецзасобів чи вогнепальної зброї. Натомість пропонується скасувати такі норми: «Поліцейський зобов’язаний письмово повідомити свого керівника, а той зобов’язаний повідомити прокурора про завдання особі тілесних ушкоджень унаслідок застосування фізичної сили» та «Якщо поліцейський заподіяв особі поранення або каліцтво внаслідок застосування до неї спеціального засобу, керівник такого поліцейського зобов’язаний негайно повідомити про це відповідного прокурора». Окремо пропонується закріпити вимогу про те, що щорічний звіт про діяльність поліції має містити статистичні та аналітичні дані щодо притягнення поліцейських до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності.

Позитивні риси у проекту, безумовно, є. Проте ініціативи видаються доволі непослідовними та такими, що далеко не завжди посилюють захист прав людини. Так, застосування сили, яке, на розсуд поліцейського, не призвело до ушкодження здоров’я особи, фактично не має тепер будь-яким чином засвідчуватися письмово, що без сумніву є неприпустимим. Не передбачене негайне поінформування захисника та/або членів сім’ї в разі застосування до особи засобів примусу тощо. Суто формально застосування щодо однієї ситуації двох вимог здійснити щось «невідкладно» може призвести до цілком відповідного трактування їх черговості на користь інтересів поліцейських, а не затриманих осіб.

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

Проект 7020 від 08.08.2017 (Добродомов Д. Є.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав і свобод дітей.

Проект передбачає системні зміни до Кримінального кодексу України. Зокрема, пропонується включити до кодексу три нові статті та внести зміни до 24 статей, а одну статтю виключити через перенесення її положень до інших статей. Однією з головних ініціатив проекту є віднесення до обставин, які обтяжують покарання, (стаття 67 КК), вчинення злочину не лише відносно малолітніх дітей у віці від 14 до 18 років, як це закріплено у чинному кодексі, а й щодо неповнолітніх дітей віком від 14 до 18 років. Ця ж думка реалізована в деяких статтях Особливої частини кодексу (наприклад, статті 115 «Умисне вбивство»), в яких неповноліття жертви стає підставою для формулювання окремого кваліфікованого складу злочину. Ряд новел передбачають посилений захист немовлят (дітей віком до одного року) через зміни до статей 146 «Незаконне позбавлення волі або викрадення людини», 147 «Захоплення заручників», 149 «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини» та ін. Окремий блок змін спрямований на протидію доведення дітей до самогубства: уточнення диспозиції статті 120 «Доведення до самогубства» і запровадження двох нових статей 120-1 «Схиляння до вчинення самогубства або сприяння здійсненню самогубства» та 120-2 «Організація діяльності, пов’язаної з схилянням особи до вчинення самогубства». А у стаття 137 «Неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей» та 304-1 «Залучення дитини до вчинення дій, які становлять небезпеку для її життя і здоров’я уточнюється коло осіб, які зобов’язані дбати про життя і здоров’я дітей». А у частині другій статті 135 «Залишення в небезпеці» пропонується уточнити, що суб’єктом цього злочину є не лише матір, а й батько стосовно малолітнього. Посилюється кримінальна відповідальність за статтями 130 «Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби», 133 «Зараження венеричною хворобою» та іншими у разі, коли потерпілою від злочину була неповнолітня особа. Також у Кодексі України про адміністративні правопорушення пропонується суттєво посилити санкції статті 180. «Доведення неповнолітнього до стану сп’яніння» та статті 184 «Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей».

Підкреслимо, що всі ініціативи добре аргументуються в пояснювальній записці. Зокрема, що буває дуже рідко, наводяться численні позиції науковців з розглядуваного питання. Позитивна загалом оцінка спрямованості законопроекту проте не виключає необхідності ретельно дослідити, чи не порушують його положення системності кримінального та адміністративного законодавства, а також відповідності формулювань проекту вимогам законодавчої техніки. Окремим положенням, як видається, не вистачає юридичної визначеності, що є особливо важливим для кримінального законодавства. Також слід зазначити, що деякі з ініціатив є співзвучними з пропозиціями, викладеними в нещодавніх проектах 6151 від 01.03.2017 (Яценко А. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за злочини, вчинені проти статевої свободи та недоторканості малолітнього (малолітньої) (див. Бюлетень № 114) та 6748 від 17.07.2017 (Унгурян П. Я.) про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо розширення переліку кримінально-карних способів доведення до самогубства чи самокалічення або замаху на самогубство чи самокалічення) (див. Бюлетень № 134). Відповідно, доцільним буде комплексне опрацювання всіх цих проектів.

Проект 7022 від 10.08.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку розгляду кримінальних проваджень колегіально судом та судом присяжних.

Проект покликаний втілити в життя три основні ідеї. По перше, передбачається змінити чинне положення (стаття 31 КПК України), коли кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів, а щодо злочинів за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, – колегіально судом у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого – судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних. Натомість пропонується, щоб кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше восьми років або довічного позбавлення волі, здійснювало колегіально судом у складі трьох професійних суддів або судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних за клопотанням обвинуваченого. По-друге, змінами до статті 384 КПК України передбачається, що прокурор, суд зобов’язані роз’яснити не тільки обвинуваченому, але й підозрюваному, у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк більше восьми років або довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього колегією суддів у складі трьох суддів або судом присяжних, про що прокурор складає письмове роз’яснення, яке додається до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду. Також таке роз’яснення надається обвинуваченому судом під час підготовчого судового засідання (частина четверта статті 315 КПК України в редакції проекту Закону). По-третє, для розмежування функцій колегії присяжних і професійних суддів пропонується у статті 391 КПК України встановити, що головуючий під час наради суду присяжних ставить на обговорення питання, передбачені пунктами 1–6 частини першої статті 368 КПК, а саме питання, що стосуються доведеності події злочину, винуватості чи невинуватості обвинуваченого у його вчиненні, міри покарання, яка має бути йому призначена; наявності обставин, що обтяжують або пом’якшують його покарання.

Дві останні ініціативи не викликають якихось заперечень. Загалом, мабуть, позитивно слід оцінити і розширення можливості застосування суду присяжних. Не зрозуміло лише, чому ініціатори проекту пов’язують з ним у пояснювальній записці надії на зменшення порушень розумних строків розгляду справи.

Культура та освіта

Проект 7021 від 10.08.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до статті 4 Закону України «Про культуру».

Пропонується скасувати щорічну підготовку, подання та затвердження Урядом України програми діяльності центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, з розвитку культури на відповідний рік, також відому як програма діяльності з розвитку культури. Замість відповідних положень щодо порядку підготовку, подання та затвердження програми пропонується зазначити, що пріоритети державної політики у сфері культури визначаються «завданнями з розвитку культури, які затверджені планами пріоритетних дій Уряду».

Проекти з інших питань

Проект 7019 від 07.08.2017 (Гудзенко В. І.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком окремих товарів.

Зміни стосуються двох доволі самостійних питань. По-перше, товари визначені як спирт етиловий, неденатурований з концентрацією спирту менш як 80 об. %; спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, лікери та інші напої, що містять спирт (код 2208) пропонується поділити на декілька груп з індивідуально визначеними акцизними податками. По-друге, окремою категорію підакцизних товарів вводяться «підакцизні енергетичні напої», які визначаються як газований або негазований безалкогольний напій (за винятком чаю, кави та напоїв на основі кавових та чайних екстрактів), що містить кофеїн (або його замінники, що стимулюють центральну нервову систему), у кількості, що перевищує 150 мг/л.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори