Виступ постійного представника США в ООН Н. Гейлі на екстреному засіданні Ради Безпеки ООН про використання хімічної зброї в Сирії (9 квітня 2018 року)

Дякую вам, пане Голово. Пане де Містура і пане Маркрам, спасибі за ваші доповіді.

Майже точно рік тому я стояла в залі засідань Ради Безпеки, демонструючи фотографії вбитих сирійських дітей. Після того дня я молилася, сподіваючись на те, що мені ніколи не доведеться робити це знов. Я могла б показати нові знімки – отримано безліч дійсно жахливих кадрів. Багато хто з нас наполегливо працював над забезпеченням того, щоб нам вже ніколи не довелося бачити зображення немовлят, убитих газом у Сирії.

Але, попри наші молитви, страшний день знову настав. Хімічну зброю вчергове застосовано проти сирійських чоловіків, жінок і дітей. І Рада Безпеки знову зібралася для вироблення заходів у відповідь.

Цього разу я не буду показувати фотографії жертв. Я могла б це зробити – їх багато, і вони жахливі. Ще жахливіше – закарбовані в нашій пам’яті відеокадри, яких ніхто ніколи не має бачити.

Я могла б показати фотографії тіл немовлят, що лежать поруч з тілами їх матерів. Брати й сестри. Діти ясельного віку й новонароджені, ще в пелюшках. Всі лежать разом, мертві. Їхня шкіра – попелясто-синього кольору, який тепер трагічно знайомий зі сцен застосування хімічної зброї. Їхні очі розплющені й мертві. Біла піна пузириться з рота й носа. Фотографії загиблих сирійців, які не є солдатами. Людей, які не озброєні. Людей, які являють собою самісіньке означення безвинності й відсутності загрози, – жінок і дітей, які ховалися в підвалах від нового штурму Башара Асада. Сімей, які ховалися під землею від звичайних бомб і артилерії Асада.

Але підвали, які, як вважали сирійські сім’ї, мали захистити їх від звичайних бомб, виявилися гіршим місцем для укриття, коли з повітря скинули хімічну зброю. І в суботу ввечері підвали Думи стали їх гробницями. Неможливо знати напевно, скільки там загинуло людей, бо доступ до Думи відрізаний силами Асада. Але нам відомо про десятки жертв і сотні потерпілих.

Я могла б показати фотографії тих, що вижили. Дітей, які задихаються, з різзю в очах. Я могла б показати фотографії працівників служб екстреного реагування, які змивають хімікати з жертв і підключають дітей до апаратів штучного дихання. Фотографії рятувальників, які проходять з одного приміщення до іншого повз сім’ї, що лежать нерухомо, немовлят, які досі на руках їхніх матерів і батьків. Я могла б показати фотографії лікарні, що зазнала атаки із застосуванням хімічної зброї. Я могла б показати фотографії лікарень, на які були скинуті бочкові бомби після хімічної атаки.

Машини швидкої допомоги й рятувальні транспортні засоби знову й знову піддаються нападам, що сприяє максимізації числа загиблих мирних жителів. Здійснюються атаки на центри цивільної оборони з метою паралізації медичного реагування – для збільшення страждань тих, хто вижив.

Хто так робить? Так чинить тільки потвора. Тільки потвора завдає ударів по цивільних особах, а потім забезпечує, щоб не було машин швидкої допомоги для перевезення поранених. Щоб не було лікарень, де їм могли б врятувати життя. Щоб не було лікарів і ліків, які могли б полегшити їхній біль.

Я могла б показати Раді фотографії всіх цих вбивств і страждань, але який сенс? Потвора, відповідальна за ці напади, не має совісті, і його навіть не шокують фотографії загиблих дітей.

Російський режим, чиї руки повністю вкриті кров’ю сирійських дітей, не може бути присоромлений фотографіями своїх жертв. Ми вже намагалися зробити це раніше. Ми не повинні залишати поза увагою роль Росії та Ірану в створенні умов для вбивчих руйнувань режиму Асада. Військові радники Росії та Ірану працюють на аеродромах і в оперативних центрах Асада. На місцях перебувають російські чиновники, які допомагають керувати кампанією режиму «заморити голодом і примусити здатися», а сили іранських союзників здійснюють більшу частину брудної роботи. Коли сирійські військові завдають ударів по мирних жителях, вони покладаються на військову техніку, надану Росією.

Росія могла б припинити цю безглузду бійню, якби захотіла. Але вона стоїть пліч-о-пліч з режимом Асада та підтримує його без будь-яких вагань.

Який сенс намагатися присоромити таких людей? Зрештою, жоден цивілізований уряд не мав би нічого спільного з кривавим режимом Асада. Фотографії загиблих дітей мало що значать для таких урядів, як російський, які витрачають свої власні ресурси для підтримки Асада.

І Рада Безпеки ООН, яка бачила ці фотографії минулого року, виявилася не в змозі вжити заходів, тому що Росія кожного разу вставала на її шляху. Протягом року ми дозволяли Росії утримувати життя невинних сирійців у заручниках її союзу з режимом Асада. Це також дозволило Росії послабити авторитет Організації Об’єднаних Націй.

Ми хутко засуджуємо в Раді Безпеки застосування хімічної зброї, але потім Росія відвертає будь-які заходи: тільки з цього питання вона наклала вето на п’ять резолюцій. Загалом беручі, вона застосовувала право вето одинадцять разів для порятунку Асада. І наше життя йде своєю чергою.

Рада створила Об’єднаний слідчий механізм, який дійшов до висновку, що сирійський режим несе відповідальність за напад у Хан-Шейхуні, здійснений рік тому. Через те, що Росія підтримувала Асада та його дії, Росія ліквідувала цей механізм. Ми засудили це. І наше життя пішло своєю чергою.

Ми наполягали на припиненні вогню. Рада одноголосно затвердила цю пропозицію. Але припинення вогню було відразу ж проігноровано Росією та Асадом. Ми засудили це. І наше життя пішло своєю чергою.

І ось тепер ми зіткнулися із наслідками небажання карати Росію в ім’я єдності. Єдності, яка, як Росія вже демонструвала багато разів, їй не потрібна. І ми опинилися в світі, де використання хімічної зброї стає звичайним явищем – від малайзійського аеропорту й англійського села до будинків і лікарень Сирії. З тих пір як режим Асада застосував хімічну зброю в Хан-Шейхуні рік тому, згідно з повідомленнями, хімічну зброю використовували десятки разів. І ця Рада не вжила жодних заходів.

Те, з чим ми маємо справу сьогодні, не пов’язане із погіршенням відносин між Сполученими Штатами та Росією. Мова мовиться за нелюдське використання хімічних отруйних речовин проти невинних цивільних осіб. Кожна з держав, представлених у Раді Безпеки, офіційно виступила проти використання хімічної зброї. Більше не може бути ніяких обґрунтувань нашої бездіяльності.

Ми вже представили й поширили в Раді резолюцію, яка вимагає надання необмеженого доступу для гуманітарної допомоги жителям Думи. Асад робить все можливе, щоб забезпечити максимальні страждання в Думі. Нашим пріоритетом має бути надання допомоги голодюкам, хворим і пораненим, які кинуті напризволяще. Ми також закликаємо цю Раду негайно відтворити дійсно професійний і неупереджений механізм розслідування хімічних атак у Сирії, включно з нападом, здійсненим цими вихідними. Ми сподіваємося, що наші колеги по Раді Безпеки приєднаються до нас, як і раніше. Це найменше, що ми можемо зробити у відповідь на атаку, свідками якої ми щойно були.

Обструкціонізм з боку Росії не продовжуватиме тримати нас у заручниках, коли ми стикаємося з подібною атакою. Сполучені Штати сповнені рішучості забезпечити притягнення до відповідальності потвори, яка скинула хімічну зброю на сирійців.

Ви чули, як про це говорив Президент Сполучених Штатів. Тривають наради з цього питання. Буквально зараз розглядаються варіанти важливих рішень.

Ми стоїмо на краю небезпечної прірви. Велике зло використання хімічної зброї, яке колись об’єднувало світ, який виступав проти нього, перебуває на межі перетворення в нову норму. Міжнародне співтовариство не повинно дозволити цьому статися.

Ми вже перейшли етап демонстрації фотографій мертвих немовлят. Ми вже перейшли етап закликів до совісті. Ми досягли того моменту, коли світ повинен забезпечити правосуддя. Цей момент увійде в історію, тому що Рада Безпеки або виконає свій обов’язок, або продемонструє свою суцільну нездатність захистити народ Сирії.

У будь-якому разі, Сполучені Штати відреагують.

Дякую вам.