Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 185 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 16.07.2018 – 20.07.2018

Надійшло 32 проекти законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 12 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, проведенням парламентських слухань тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

Проект 8630 від 19.07.2018 (Писаренко В. В.) про внесення змін до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» щодо гарантування конституційного права внутрішньо переміщених осіб на свободу пересування.

Пропонується виключити з тексту чинного Закону такі норми: 1) «У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання» та 2) «У разі наявності у внутрішньо переміщеної особи обґрунтованих причин для продовження строку її відсутності за місцем проживання понад 60 днів така особа звертається з відповідною письмовою заявою за місцем проживання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад. У такому разі строк відсутності внутрішньо переміщеної особи за місцем проживання може бути збільшено до 90 днів». Як зазначається у пояснювальній записці, на сьогодні склалась ситуація, що внутрішньо переміщені особи обмежені у конституційному праві на свободу пересування, оскільки відсутність за вказаною адресою проживання може стати причиною для припинення соціальних виплат, передбачених законодавством.

Як видається, ініціатори проекту не звертають увагу на те, що внутрішньо переміщена особа мають спеціальний статус, до якого висуваються певні вимоги. Супровідні до проекту матеріали не містять пояснення, чому слід не уточнити чинні норми на основі існуючої практики, а саме скасувати їх. За таких обставин проект видається дещо сумнівним.

Ідеологічні питання

Проект Постанови 8618 від 16.07.2018 (Шухевич Ю.-Б. Р.) про відзначення у 2018 році 75-ої річниці перенесення у село Бишки Козівського району Тернопільської області центру українського національно-визвольного руху.

Ініціатори проекту аргументують свою пропозицію, тим, що село Бишки тодішнього Бережанського повіту (наразі Козівський район Тернопільської області) стає «столицею воюючої України» унаслідок того, що 21–25 серпня 1943 року це село приймало Третій надзвичайний великий збір ОУН.

Як видається, історичним фактом, гідним відзначення, є саме проведення Третього надзвичайного великого збору ОУН (відповідний ювілей вже минув), а теза про «перенесення у село Бишки центру українського національно-визвольного руху» є доволі дискусійною.

Проект 8628 від 19.07.2018 (Одарченко Ю. В.) про внесення змін до статті 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (щодо неприпустимості використання воєнного стану для зриву виборів).

У проекті пропонується розрізняти загальні обмеження від запровадження воєнного стану в будь-якій частині України, та обмеження, які застосовуються саме на території, де воєнний стан має чинність. Так, зміни до Конституції України, проведення референдумів неможливі навіть якщо воєнний стан запроваджений на рівні одного населеного пункту. Але обмеження на проведення будь-яких виборів, а також обмеження страйків та мітингів можливе лише на тій території, де воєнний стан був запроваджений. Передбачається можливість проведення місцевих виборах на територіях, на яких воєнний стан не запроваджений. Окремо забороняється скасування або припинення виборчого процесу із виборів Президента України без згоди на це Верховної Ради України. Пропонується передбачити, що таку згоду Верховна Рада України надає конституційною більшістю.

Проект, як видається, заслуговує на увагу.

Права громадян та їх об’єднань

Проект 8621 від 17.07.2018 (Писаренко В. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дітей.

У статті 170 «Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав» Сімейного кодексу України пропонується уточнити, що розгляд справи про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, здійснюється невідкладно спеціально уповноваженими на те ювенальними суддями (складом суддів) за участю представників служб у справах дітей. Рішення про негайне відібрання дитини від батьків є виконавчим документом і підлягають невідкладному виконанню з моменту надходження до органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів. Відповідно, у Законі України «Про виконавче провадження» пропонується віднести до числа рішень, що підлягають примусовому виконанню рішення органів опіки та піклування, органів і служб у справах дітей про негайне відібрання дитини від батьків або одного з них при безпосередній загрозі для життя або здоров’я дитини. Зазначається, що під час здійснення виконавчого провадження щодо виконання рішення органів опіки та піклування, органів і служб у справах дітей про негайне відібрання дитини від батьків або одного з них при безпосередній загрозі для життя або здоров’я дитини виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення невідкладно протягом 24 годин з моменту надходження відповідного виконавчого документу. Змінами до Кодексу України про адміністративні правопорушення пропонується посилити санкції статті 184 «Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання та лікування дітей», а також передати право складати адміністративні протоколи за правопорушеннями, передбаченими цією статтею, уповноваженим особам органів опіки та піклування, органів і служб у справах дітей. Кримінальний кодекс України пропонується доповнити новою статтею 170-1 «Перешкоджання законній діяльності органів опіки та піклування, органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей», якою передбачити відповідальність за «умисне перешкоджання законній діяльності органів опіки та піклування, органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей». Відповідні уточнення пропонуються і до Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей».

Загалом щодо основних положень, пов’язаних із уточнення порядку відібрання дитини в батьків, принципових заперечень юридичного характеру немає. Однак цілковито невідповідними видаються пропозиції покласти складання адміністративних протоколів на уповноважених осіб органів опіки та піклування, органів і служб у справах дітей, адже для такої діяльності потрібна спеціальна юридична підготовка, якої вони зазвичай не мають, а також щодо запровадження кримінальної відповідальності за будь-яке умисне перешкоджання законній діяльності органів опіки та піклування, органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей. Сучасна судова практика є такою, що поняття «умисне перешкоджання законній діяльності» трактується дуже широко, що аж ніяк не відповідає соціальній небезпеці. Так, певна відповідальність, адміністративна або кримінальна, можлива, але лише у разі, коли є реальна небезпека для дітей або самих співробітників названих служб. Сам факт перешкоджання не є достатньо небезпечним для його криміналізації.

Проект 8627 від 18.07.2018 (Левченко Ю. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення приватизації житлового фонду).

Пропонується статтю 9 «Повноваження органів місцевого самоврядування щодо викупу земельних ділянок та інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб» Закону України «Про відчуження земельних  інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщенні, які перебувають у приватній власності, для суспільних чи з мотивів суспільної необхідності» доповнити такою нормою: «Сільські, селищні, міські ради, Київська і Севастопольська міські ради в межах території здійснення їх повноважень можуть приймати рішення щодо викупу з мотивів суспільної необхідності гуртожитків, які перебувають у приватній власності та збудовані до 1 грудня 1991 року, та земельних ділянок під ними для подальшої їх приватизації наймачами, які проживали у них до моменту викупу. У разі якщо земельна ділянка, на якій знаходиться гуртожиток, збудований до 1 грудня 1991 року, знаходиться у комунальній чи державній власності та перебуває у користуванні третіх осіб, сільські, селищні, міські ради, Київська і Севастопольська міські ради мають право прийняти рішення про припинення права користування третіх осіб такою земельною ділянкою». У статті 2 «Напрями забезпечення реалізації права на житло мешканців гуртожитків» Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» пропонується установити таке: «Територіальна громада може приймати рішення щодо викупу з мотивів суспільної необхідності гуртожитки, які перебувають у приватній власності та збудовані до 1 грудня 1991 року, для подальшої їх приватизації мешканцями, які проживали у них до моменту викупу. Особливості приватизації житлових приміщень у таких гуртожитках після їх викупу визначаються цим Законом. До моменту викупу гуртожитків, які перебувають у приватній власності та збудовані до 1 грудня 1991 року, на мешканців такого гуртожитку поширюються гарантії, встановлені цим Законом, щодо заборони виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитку без надання їм іншого житла, придатного для постійного проживання».

Проект 8633 від 20.07.2018 (Семенуха Р. С.) про запровадження державних гарантій реалізації пенсійних прав застрахованими особами з числа працівників державних підприємств, які мають заборгованість зі сплати страхових внесків.

У Законах України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» пропонується уточнити, що періоди, за які державне підприємство має заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що спрямовується на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, виключно в цілях , визначених у статті 1 Закону України «Про запровадження державних гарантій реалізації пенсійних прав застрахованими особами з числа працівників державних підприємств, які мають заборгованість зі сплати страхових внесків», обліковуються в Державному реєстрі загальнообов’язкового державного соціального страхування як періоди, за які сплачено страхові внески в повному обсязі. Очікується, що у разі прийняття законопроекту буде встановлений правовий механізм, який гарантує реалізацію набутих працівниками державних підприємств пенсійних прав, зокрема через включення періодів, за які державними підприємствами фактично не сплачені страхові внески, до страхового стажу та через визначення джерела виплати Пенсійним фондом тієї частини пенсії, яка не покриватиметься страховими внесками самого підприємства.

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

Проект 8619 від 17.07.2018 (Рудик С. Я.) про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо порушення правил охорони вод).

Зміни пропонується внести до статті 242 «Порушення правил охорони вод» названого кодексу. А саме, у частині другій, яка передбачає перелік обтяжуючих обставин, віднести до їх числа порушення правил охорони вод (водних об’єктів), якщо це спричинило втрату біорізноманіття, деградацію навколишнього середовища. Посилюється санкція цієї частини. Також статтю пропонується доповнити приміткою, давши визначення названим поняттям: Під біорізноманіттям слід розуміти розмаїття видів живих організмів із будь-яких ареалів, включаючи, зокрема, суходольні, морські та інші водні, та серед екологічних комплексів, частинами яких вони є, включаючи відмінності всередині самих видів, між видами, та між екосистемами. Деградацією навколишнього середовища слід вважати процес, внаслідок якого знижується здатність екосистем підтримувати стабільність якості життя.

Вбачається, що проект не повною мірою відповідає вимогам до конкретики, які є обов’язковими для кримінальних норм. Не лише терміни є вельми специфічними, а й їх визначення є дуже розпливчастим і не точним. Можливо, було б доцільніше розкрити ці терміни докладніше у відповідному спеціальному законі, а у кодексі зробити відсилку до нього. В пропонованій редакції норма видається занадто загальною і такою, що або взагалі не буде застосовуватися, або створить умови для потенційних корупційних дій.

Проект 8620 від 17.07.2018 (Писаренко В. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відновлення конституційних прав громадян на справедливий суд.

Пропонується у пункті 1 частини третьої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України, пункті 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України та пункті 1 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України в приписах про те, що підставою для перегляду судових рішень у зв’язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, виключити останнє застереження щодо факту виконання рішення суду.

Попри нібито очевидність пропозиції, слід пам’ятати, що за загальним правилом акти Конституційного Суду України не мають зворотної сили.

Проект 8622 від 17.07.2018 (Писаренко В. В.) про внесення змін до статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо посилення захисту прав дітей.

Пропонується установити, що у місцевих загальних судах та апеляційних судах діє спеціалізація суддів із здійснення цивільного та адміністративного провадження щодо неповнолітніх у справах: щодо неповнолітніх, які вчинили адміністративні правопорушення у віці від 16 до 18 років; про поміщення дітей віком від 11 років у приймальники-розподільники для дітей; про адміністративну відповідальність батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників) неповнолітніх за невиконання ними своїх обов’язків щодо виховання і навчання дітей; про обмеження батьків у дієздатності, відібрання дітей та позбавлення батьківських прав, виселення осіб, позбавлених батьківських прав, якщо їх спільне проживання з дітьми, щодо яких вони позбавлені батьківських прав, неможливе; про поновлення батьківських прав і розв’язання спорів між батьками щодо місця проживання дітей; щодо інших питань, пов’язаних з особистими, житловими і майновими правами неповнолітніх. Суддею, уповноваженим розглядати справи щодо неповнолітніх, може бути обрано суддю з високими морально-діловими та професійними якостями зі стажем роботи суддею не менше: п’яти років, досвідом здійснення цивільного провадження – для розгляду цивільного провадження; п’яти років, досвідом здійснення адміністративного провадження – для розгляду адміністративного провадження.

Проект прямо пов’язаний із проектом 8621 (див. вище), але який має і цілком самостійне значення в контексті запровадження ювенальної юстиції в Україні. Як видається, проект займає проміжне місце серед пропонованих підходів: з однієї сторони пропонується запровадити спеціалізацію суддів, а з іншої – до суддів не висувається особливих вимог, крім досвіду.

Культура та освіта

Проект Постанови 8615 від 16.07.2018 (Матіос М. В.) про відзначення 50-річчя з часу заснування Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (січень 2020 року).

У проекті постанови зазначається, що у січні 2020 року виповнюється 50 років з часу заснування Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв – одного з провідних навчальних закладів у галузі культури і мистецтв в Україні. Враховуючи вагомий внесок Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв у розвиток та утвердження вітчизняної мистецької освіти, підготовку висококваліфікованих фахівців та у зв’язку з 50-річчям з часу заснування пропонується урочисто відзначити названий ювілей на державному рівні. У плані заходів щодо відзначення ювілею пропонується передбачити, зокрема: проведення у лютому 2020 року ювілейного урочистого зібрання та святкового концерту за участі викладачів, студентів, працівників, випускників Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв у Національному палаці мистецтв «Україна»; відзначення почесними грамотами Кабінету Міністрів України професорсько-викладацького складу Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Пропонується рекомендувати Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв провести міжнародні та всеукраїнські науково-практичні конференції та «круглі столи», присвячені 50-річчю з часу заснування цього вищого навчального закладу, здійснити підготовку та випуск ювілейного збірника наукових праць.

Проект 8623 від 17.07.2018 (Медуниця О. В.) про внесення змін до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» щодо оптимізації структури Національної Академії наук України.

Згідно з пояснювальною запискою головною метою проекту є «ліквідація загроз національній безпеці України, які випливають із стагнації української науки, спричинену головним чином принциповою нездатність теперішньої системи управління Національною Академією наук України забезпечити адекватність наукової сфери  Україні викликам сьогодення». Відповідно, пропонується ліквідувати Президію НАН України як колегіальний орган, посади членів Президії НАН України, апарат Президії НАН України, посади академіків-секретарів відділень НАН України. Замість Президії НАН України пропонується створити Раду директорів наукових установ як виключно координаційний орган, якому передбачається передати від Президента НАН України управління майновим комплексом НАН України.

Як видається «демонізація» Президії НАН України насамперед покликана відвернути увагу від недалекоглядної урядової політики фінансування фундаментальної науки. Само по собі скасування Президії НАН України, попри певні справедливі претензії до її діяльності, жодної внутрішньої академічної проблеми не вирішить, оскільки ефективність діяльності Ради директорів наукових установ, яка функціонуватиме виключно на громадських засадах, видається вельми проблематичною. Не дуже хороше враження справляє й прагнення згори, законом і відповідними актами Кабінету Міністрів України, без погодження з академічним загалом, нав’язати самоврядній установі, якою є Національна академія наук України, її внутрішню структуру і нову модель управління.

Телебачення, кіно, ЗМІ та реклама

Проект 8616 від 16.07.2018 (Сюмар В. П.) про внесення змін до деяких законів України щодо розповсюдження соціальної реклами на телебаченні і радіо.

Проект дуже сильно виходить за межі своєї назви і містить ряд вельми дискусійних положень. Зокрема, пропонується виключити норму про те, що Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення має право приймати регуляторні акти виключно у випадках, передбачених законом. Більше того, пропонується установити, що нормативно-правові акти, окрім регуляторних, не потребують державної реєстрації [підкреслення авторів огляду] в Міністерстві юстиції України. Таким чином Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення ставиться на один щабель з Кабінетом міністрів України, Президентом та парламентом, оскільки для будь-яких нормативно-правових актів органів виконавчої влади реєстрація є обов’язковою умовою. Далі, пропонується запровадити мінімальний розмір штрафів, передбачених абзацом четвертим частини одинадцятої статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», щодо того, що за неподання або несвоєчасне подання інформації, передбаченої частиною другою статті 59 (для телерадіоорганізацій) або частиною дев’ятою статті 40 (для провайдерів  програмної послуги) названого Закону, телерадіоорганізація або провайдер програмної послуги сплачує штраф у розмірі 5 відсотків загальної суми ліцензійного збору за всіма ліцензіями, власниками яких є порушник, відповідно до статті 31 названого Закону, але не менше «1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб». Інші ж зміни до Законів України «Про рекламу», «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» та «Про телебачення і радіомовлення» дійсно стосуються соціальної реклами. Зокрема, запроваджується нове її визначення: «соціальна реклама – суспільно-корисна інформація, спрямована на розвиток особистості та суспільства, популяризацію загальнолюдських цінностей, здорового способу життя, освіти, науки, культури, історії, розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку та/або не спонукає виборців голосувати за або проти певного суб’єкта виборчого процесу. До соціальної реклами може належати інформація про  висвітлення державних безкоштовних програм, спрямованих на захист державності, громадського порядку, підвищення обороноздатності держави тощо». Уточнюються вимоги до соціальної реклами, її змісту, особливостей такої реклами, якщо її замовником є органи державної влади та/або органи місцевого самоврядування, їх посадові особи тощо. Зазначається, що соціальна реклама у теле- і радіопередачах, програмах має бути чітко відокремлена від інших програм, передач на їх початку і наприкінці за допомогою аудіо-, відео-, комбінованих засобів, титрів, логотипу або коментарів ведучих з використанням слова «соціальна реклама». Тривалість окремої соціальної реклами на телебаченні і радіо не може перевищувати 1 хвилину. Телерадіоорганізація, яка безкоштовно транслює соціальну рекламу у обсязі, який перевищує 5 відсотків ефірного часу, має право пропорційно збільшити час мовлення відведений на рекламу і телепродаж, на телебаченні до 20 відсотків, а на радіо до 25 відсотків протягом кожної астрономічної години фактичного мовлення. Передбачені санкції за порушення законодавства щодо соціальної реклами.

У частині змін до законодавства щодо впорядкування правового статусу та вимог до соціальної реклами загалом проект є можливим, хоча і помітна тенденція до посилення ролі Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (щодо обов’язкових висновків), що дещо бюрократизує сферу і відкриває додаткові можливості для корупції. Втім інші зміни, що стосуються саме повноважень Національної ради видаються такими, що не відповідають статусу органу та існуючому законодавству України.

Охорона здоров’я

Проект 8625 від 18.07.2018 (Унгурян П. Я.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо захисту прав дітей при використанні допоміжних репродуктивних технологій).

Проект передбачає перейменування статті 48 Основ законодавства України про охорону здоров’я з «Штучне запліднення та імплантація ембріона» на «Застосування допоміжних репродуктивних технологій» та включення до її складу двох нових частин такого змісту: «Право на застосування допоміжних репродуктивних технологій мають лише громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України» та «Застосування допоміжних репродуктивних технологій методом перенесення ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою), в організм іншої жінки здійснюється за умови наявності письмової згоди членів подружжя (чоловіка та жінки), а також жінки щодо якої здійснюється така допоміжна репродуктивна технологія та її чоловіка (у разі його наявності)». Інша ініціатива проекту передбачає уточнення змісту примітки до статті 149. «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини» Кримінального кодексу України, згідно з якою під експлуатацією людини в цій статті слід розуміти також «примусове використання  жінки для перенесення в її організм ембріону людини, з метою виношування та народження дитини».

Сумніви викликає ключова пропозиція проекту надати право на застосування допоміжних репродуктивних технологій мають лише громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України. Ініціатори проекту вважають, що це дасть змогу «забезпечити права народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій дитини,  посилить  авторитет України як держави, здатної захистити права усіх своїх громадян  на міжнародному рівні та в середині країни». Загалом весь пафос проекту спрямований проти перетворення України в «країну репродуктивного туризму», а його метою проголошено «захист прав дітей шляхом законодавчого запровадження обмежень у застосуванні допоміжних репродуктивних технологій».

Проект 8629 від 19.07.2018 (Луценко І. С.) про допоміжні репродуктивні технології.

Проектом передбачається закріпити організаційні основи, порядок та умови застосування допоміжних репродуктивних технологій.  На відміну від попереднього він має комплексний характер, зокрема визначає загальні положення застосування допоміжних репродуктивних технологій, права та обов’язки осіб щодо яких застосовуються допоміжних репродуктивних технологій, умов та порядок здійснення донації, умови кріоконсервації, зберігання та використання репродуктивних клітин, ембріонів і тканин. Щодо іноземних громадян зазначено, що вони отримують послуги щодо використання допоміжних репродуктивних технологій згідно з вимогами та умовами чинного законодавства України. На думку ініціаторів проекту його прийняття дасть змогу забезпечити належне врегулювання суспільних відносин у сфері допоміжних репродуктивних технологій, захист прав громадян, щодо яких застосовують методики допоміжних репродуктивних технологій, захист прав донорів репродуктивних клітин, а також дітей,  народжених в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, посилить авторитет України як держави, здатної захистити права усіх своїх громадян в сфері репродукції.

Застосування допоміжних репродуктивних технологій зумовлює багато різнопланових проблем, які потребують уваги законодавця. Проект, як видається, може стати доброю основою для подальшої роботи у відповідному напрямі.

Проекти з інших питань

Проект 8617 від 16.07.2018 (Козир Б. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».

Пропонується виключити з числа вимог до орендарів, виконання яких надає право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) державної та комунальної власності за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, положення про необхідність здійснити невід’ємні поліпшення в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди. У пояснювальній записці звертається увага на те, що реалізація масштабного інвестиційного проекту щодо поліпшення об’єктів оренди державної або комунальної власності, як правило, може тривати до п’яти років, а іноді і більше. Зазначається, що такі значні часові витрати пов’язані із досить складною і тривалою процедурою отримання необхідних дозволів та погоджень, яку інвестор (орендар) повинен пройти до початку виконання робіт в рамках інвестиційного проекту щодо поліпшення об’єктів оренди. Йдеться про необхідність отримання згоди орендодавця (відповідних органів Фонду державного майна України) і органу управління на здійснення невід’ємних поліпшень об’єкту оренди, відведення відповідної земельної ділянки, отримання дозволу органів архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт тощо. Відповідно, констатують ініціатори проекту, встигнути виконати належні поліпшення орендованого майна в процесі реалізації відповідного інвестиційного проекту та ввести такі поліпшення в експлуатацію в межах трирічного строку з моменту здійснення оцінки об’єкту оренди при укладенні договору оренди на практиці є майже нереальним завданням.

Головне чого не містить пояснювальна записка – аргументації, чому слід саме скасувати названу норму, а не розширити її хронологічні межі, запровадити особливий порядок для довготермінових інвестиційних проектів тощо. Фактично аргументація стосується лише того, що чинна норма є проблемною, але не пропонує її уточнення, а відразу ліквідацію, що повністю змінить формат відносин. Крім того, проект не містить уточнень щодо ситуацій, які вже склалися на момент прийняття закону, що ставить чинних та потенційних орендарів у неоднакові умови.

Проект 8626 від 18.07.2018 (Войціцька В. М.) про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо здешевлення електричної енергії.

В Податковому кодексі України ставку акцизного податку з електроенергії пропонується зменшити в 32 рази. Також пропонується установити, що фактична ціна реалізації для вугілля визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за податковий (звітний) період як 90 відсотків середньої ціни на основі середніх індексів API2 на умовах CIF в основних портах Західної Європи Амстердам – Роттердам – Антверпен, перерахована у гривні за тонну за курсом Національного банку України станом на 1 число місяця, що настає за податковим (звітним) періодом. Натомість розмір ставки рентної плати за користування надрами для видобування вугілля пропонується збільшити до 5 відсотків від вартості товарної продукції гірничого підприємства (зараз від 0,75 до 1,5 залежно від виду вугілля), однак передбачається звільнити до 1 січня 2025 року від сплати рентної плати шахти, що отримують дотації із державного бюджету (фактично, збиткові шахти державної форми власності). Також у Законі України «Про електроенергетику» пропонується: запровадити формулу розрахунку справедливої ціни на вугілля, що використовується тепловими електростанціями для виробництва електроенергії; встановити, що у разі не встановлення НКРЕКП оптової ціни купівлі електричної енергії, яка поставляється в Оптовий ринок електричної енергії України з інших країн, така ціна буде рівна прогнозній оптовій ринковій ціні, яка діє у відповідний період, але не перевищує середньозважений тариф для енергогенеруючих компаній теплових електростанцій.

Проект 8575-1 від 19.07.2018 (Довгий О. С.) про внесення змін до Митного кодексу України щодо спрощення митних процедур.

Формально альтернативний однойменному урядовому проекту 8575 від 09.07.2018 (див. Бюлетень № 184). Втім, слід враховувати, що проект 8575 є не самостійним, а частиною реформи разом з урядовим проектом 8574 від 09.07.2018 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення митних процедур (див. Бюлетень № 184).

Альтернативний проект обмежує реформу лише змінами до Митного кодексу України. Значна кількість положень дослівно співпадають із урядовим проектом, зокрема визначення електронних відомостей документів і положення щодо сертифікату походження (перевезення) товару з України. Особливістю альтернативного проекту є те, що електронні відомості документів, які необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та подання яких органам доходів і зборів передбачено цим Кодексом та законами України, надаються з використанням механізму «єдиного вікна» в порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів та іншими організаціями (органами), уповноваженими на здійснення відповідних дозвільних або контрольних функцій стосовно переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, за допомогою електронних засобів передачі інформації, який визначається Кабінетом Міністрів України. Подається перелік випадків, коли допускається використання зазначених документів на паперових носіях: якщо такий формат документів установлено міжнародними договорами України або вимогами країни ввезення товарів; у разі тимчасової перерви в роботі системи інформаційного обміну між органами доходів і зборів та іншими органами державної влади; у разі здійснення декларування товарів у порядку, встановленому для громадян, або на підставі товаросупровідних документів; у разі переміщення (пересилання) товарів через митний кордон України у міжнародних поштових та міжнародних експрес-відправленнях; якщо документи містять таємну інформацію; в інших випадках, прямо передбачених законами України. Далі зазначається, що у випадках, передбачених законами України, на окремі товари встановлюються обмеження (заборони) щодо їхнього переміщення через митний кордон України. Пропуск таких товарів через митний кордон України та/або їх митне оформлення залежно від митного режиму та вимог відповідного закону здійснюються органами доходів і зборів на підставі отриманих у встановленому цим Кодексом порядку від інших організацій (органів), уповноважених на здійснення відповідних дозвільних або контрольних функцій стосовно переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, відповідних документів або електронних відомостей документів, які підтверджують додержання зазначених обмежень.

Порівняно з урядовим проектом альтернативний є менш радикальним, але він і несе менше ризиків.

Проект 8631 від 20.07.2018 (Сироїд О. І.) про внесення змін до деяких законів щодо посилення енергетичної незалежності України.

У Законі України «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» пропонується заборонити приватизацію пакета акцій, що належить державі у статутному капіталі АТ «Турбоатом» (Код згідно з ЄДРПОУ - 05762269). До завершення російської агресії заборонити приватизацію пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі: ПАТ «Центренерго» (код згідно з ЄДРПОУ - 22927045), ВАТ «Тернопільобленерго» (код згідно з ЄДРПОУ - 00130725), ПАТ «Запоріжжяобленерго» (код згідно з ЄДРПОУ - 00130926), Акціонерна компанія «Харківобленерго» (код згідно з ЄДРПОУ - 00131954), АТ «Миколаївобленерго» (код згідно з ЄДРПОУ - 23399393), ПАТ «Хмельницькобленерго» (код згідно з ЄДРПОУ - 22767506), АТ «Херсонська ТЕЦ» (код згідно з ЄДРПОУ - 00131771), АТ «Дніпровська ТЕЦ» (код згідно з ЄДРПОУ - 00130620), ПАТ «Криворізька теплоцентраль» (код згідно з ЄДРПОУ - 00130850), ПАТ «Об’єднання гірничо-хімічна компанія» (код згідно з ЄДРПОУ - 36716128). До переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, пропонується віднести: 00131050 – Державне підприємство «Сєверодонецька ТЕЦ» 349940, м. Сєверодонецьк, територія ТЕЦ; 31599557 – Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», м. Родинське, вул. Перемоги, 9; 00213121 – Державне підприємство «Завод «Електроважмаш», м. Харків, проспект Московський, 299. Відповідно, пропонується і у Законі України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» віднести до основних засад внутрішньої політики в економічній сфері протидію будівництву газопроводу «Північний Потік – 2», інших газопроводів для постачання природнього газу з Російської Федерації в країни Євросоюзу в обхід України та будь-яким спробам легалізації будівництва таких газопроводів.

Проект фактично поділяється на дві частини, перша щодо обмеження на час російської агресії, або повної заборони приватизації певних вітчизняних підприємств, а друга – стосовно протидії «будівництву газопроводу «Північний Потік – 2», інших газопроводів для постачання природнього газу з Російської Федерації в країни Євросоюзу в обхід України». Перша частина має переважно економічне обґрунтування, а друга – суто політичне.

Проект 8632 від 20.07.2018 (Вадатурський А. О.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації та дерегуляції повітряних перевезень і відродження регулярних повітряних, автобусних та водних внутрішніх перевезень.

Проектом передбачається: 1) з метою відродження регулярних повітряних внутрішніх перевезень пасажирів – надання можливості експлуатантам аеропортів самостійно враховувати кон’юнктуру ринку і визначати ставки зборів та плат за послуги, які надаються в аеропорту; 2) з метою стимулювання розвитку внутрішнього водного транспорту з Державного бюджету України компенсувати: першому власнику судна внутрішнього плавання – частину вартості (40 відсотків) первісної вартості суден внутрішнього плавання, що побудовані в Україні із ступенем їх локалізації більше 60 відсотків; першому власнику судна внутрішнього плавання – частину ставки (70 відсотків) за банківськими кредитами і кредитами міжнародних фінансових організацій на будівництво та (або) перше придбання суден ВВТ, що побудовані в Україні із ступенем їх локалізації більше 60 відсотків; судновласнику судна внутрішнього плавання – частину вартості пального, що використане його суднами для каботажного плавання на внутрішніх водних шляхах, в розмірі розрахункової суми акцизного податку на таке паливо згідно з Податковим кодексом України; 3) з метою стимулювання розвитку повітряного транспорту з Державного бюджету України пропонується компенсувати: першому власнику повітряного судна – частину вартості (40 відсотків) первісної вартості повітряних суден, що побудовані в Україні із ступенем їх локалізації більше 60 відсотків; першому власнику повітряного судна – частину ставки (70 відсотків) за банківськими кредитами і кредитами міжнародних фінансових організацій на будівництво та (або) перше придбання повітряних суден, що побудовані в Україні із ступенем їх локалізації більше 60 відсотків; експлуатанту повітряного судна – частину вартості перевезення, що здійснене його повітряними суднами для регулярних повітряних перевезень пасажирів, багажу, вантажів та/або пошти у межах України, в розмірі розрахункової суми податку на додану вартість на таке перевезення згідно з Податковим кодексом України; 4) З метою стимулювання розвитку внутрішніх автобусних перевезень з Державного бюджету України компенсується: першому власнику трамвая та/або тролейбуса та/або автобуса із кількістю місць для сидіння більше 16 – частина вартості (40 відсотків) первісної вартості такого трамвая та/або тролейбуса та/або автобуса, що побудовані в Україні із ступенем їх локалізації більше 60 відсотків; першому власнику трамвая та/або тролейбуса та/або автобуса із кількістю місць для сидіння більше 16 –  частина ставки (70 відсотків) за банківськими кредитами і кредитами міжнародних фінансових організацій на будівництво та (або) перше придбання такого трамвая та/або тролейбуса та/або автобуса, що побудовані в Україні із ступенем їх локалізації більше 60 відсотків; експлуатанту трамвая та/або тролейбуса та/або автобуса із кількістю місць для сидіння більше 16 – частину вартості перевезення, що здійснене таким транспортним засобом для регулярних внутрішніх перевезень пасажирів у межах України в розмірі розрахункової суми податку на додану вартість на таке перевезення відповідно до Податкового кодексу України.

Проект 8634 від 20.07.2018 (Мірошніченко І. В.) про внесення змін до Закону України «Про дорожній рух» щодо особливостей участі у дорожньому русі комбайнів зернозбиральних та тракторів з сільськогосподарським навісним або причіпним обладнанням.

Пропонується установити, що наступне положення: «З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України», має отримати таке застереження: Участь у дорожньому русі комбайнів зернозбиральних без жниварки, тракторів з сільськогосподарським навісним або причіпним обладнанням, габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається без дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, визначеного частиною другою цієї статті [вищенаведена норма – авт. огл.], за умови проїзду маршрутом, що забезпечує можливість безперешкодного та безпечного руху для зустрічних транспортних засобів та можливість обгону для транспортних засобів, що рухаються позаду.

Норма загалом є допустимою, однак вбачається, що сама лише вона не вирішить усі складності і небезпеки пов’язані з дорожнім рухом комбайнів зернозбиральних без жниварки, тракторів з сільськогосподарським навісним або причіпним обладнанням тощо, яка потребує комплексного вирішення.