Статут Ради Європи

Опубліковано 05 травня 2020 року о 11:15

Лондон, 5 травня 1949 року

Уряди Королівства Бельгiя, Королівства Данiя, Iрландської Республiки, Iталiйської Республiки, Великого Герцогства Люксембург, Королiвства Нiдерландiв, Королiвства Норвегiя, Сполученого Королiвства Великобританiї та Пiвнiчної Iрландiї, Французької Республiки та Королiвства Швецiя,

впевненi в тому, що змiцнення миру на засадах справедливостi та мiжнародного спiвробiтництва є життєво важливим для збереження людського суспiльства та цивiлiзацiї,

пiдтверджуючи свою вiдданiсть духовним та моральним цiнностям, якi є спiльним надбанням їхнiх народiв i справжнiм джерелом особистої свободи, полiтичної свободи та законностi, якi становлять пiдвалини кожної справжньої демократiї,

враховуючи, що iнтереси збереження та подальшого втiлення в життя цих iдеалiв, а також сприяння економiчному та соцiальному прогресу потребують бiльш тiсного єднання мiж всiма європейськими країнами, якi сповненi одними й тими ж iдеалами,

вважаючи, що для задоволення цiєї вимоги i здiйснення виявлених їхнiми народами сподiвань вiднинi необхiдно створити органiзацiю, яка об'єднає європейськi держави в бiльш тiсний союз,

вирiшили створити Раду Європи, яка складається з комiтету представникiв урядiв та консультативної асамблеї, i з цiєю метою ухвалили такий Статут:

Глава I. Мета Ради Європи

Стаття 1

а. Метою Ради Європи є досягнення більшого єднання мiж її членами для збереження та втiлення в життя iдеалiв i принципiв, якi є їхнiм спiльним надбанням, а також сприяння їхньому економiчному та соцiальному прогресу.

b. Ця мета досягається за допомогою органiв Ради шляхом розгляду питань, що становлять спiльний iнтерес, шляхом укладання угод та здiйснення спiльних заходiв в економiчнiй, соцiальнiй, культурнiй, науковiй, юридичнiй та адмiнiстративнiй галузях, а також в галузi захисту та подальшого здiйснення прав i основних свобод людини.

с. Участь в Радi Європи не зашкоджує її членам спiвпрацювати з Органiзацiєю Об'єднаних Нацiй та iншими мiжнародними органiзацiями або союзами, членами яких вони є.

d. Питання, що стосуються нацiональної оборони, в компетенцiю Ради Європи не входять.

Глава II. Членство

Стаття 2

Учасниками цього Статуту є члени Ради Європи.

Стаття 3

Кожний член Ради Європи обов'язково має визнати принципи верховенства закону та здiйснення прав i основних свобод людини всiма особами, що знаходяться пiд його юрисдикцiєю, i має щиро та ефективно спiвробiтничати в досягненнi мети Ради, визначеної у главi I.

Стаття 4

Комiтет мiнiстрiв може запропонувати стати членом Ради Європи будь-якiй європейськiй державi, яка вважається здатною i має бажання виконувати положення статтi 3. Будь-яка держава, що отримує таку пропозицiю, стає членом Ради з моменту здачi на зберiгання вiд її iменi Генеральному секретарю документа про приєднання до цього Статуту.

Стаття 5

а. В окремих випадках Комiтет мiнiстрiв може запропонувати європейськiй країнi, яка вважається здатною виконувати положення статтi 3 i має таке бажання, стати асоцiйованим членом Ради Європи. Будь-яка країна, що отримує таку пропозицiю, стає асоцiйованим членом Ради з моменту здачi на зберiгання вiд її iменi Генеральному секретарю документа про прийняття цього Статуту. Асоцiйований член має право бути представленим тiльки в Консультативнiй асамблеї.

b. Термiн «Член» у цьому Статутi охоплює також асоцiйованих членiв, крiм випадкiв його використання стосовно представництва в Комiтетi мiнiстрiв.

Стаття 6

Перед тим як зробити пропозицiю, передбачену в статтях 4 i 5 вище, Комiтет мiнiстрiв визначає кiлькiсть мiсць, на якi майбутнiй член матиме право в Консультативнiй асамблеї, а також частку його фiнансового внеску.

Стаття 7

Будь-який член Ради Європи може вийти з неї пiсля офiцiйного повiдомлення Генерального секретаря про свiй намiр. Такий вихiд набирає чинностi по закiнченнi фiнансового року, в якому зроблено повiдомлення про вихiд, якщо воно надсилається в першi дев'ять мiсяцiв цього фiнансового року. Якщо повiдомлення про вихiд надсилається в останнi три мiсяцi поточного фiнансового року, вихiд набирає чинностi по закiнченнi наступного фiнансового року.

Стаття 8

Будь-який член Ради Європи, який грубо порушив статтю 3, може бути тимчасово позбавлений права представництва, i Комiтет мiнiстрiв може запропонувати йому вийти з Ради згiдно зi статтею 7. Якщо такий член Ради не виконує цю рекомендацiю, Комiтет може прийняти рiшення про припинення його членства в Радi, починаючи з дати, яку може визначити Комiтет.

Стаття 9

Якщо член Ради не виконав своїх фiнансових зобов'язань, Комiтет мiнiстрiв може тимчасово позбавити його права представництва в Комiтетi та Консультативнiй асамблеї до того часу, поки вiн не виконає цi зобов'язання.

Глава III. Загальні положення

Стаття 10

Головними органами Ради Європи є:

І. Комiтет мiнiстрiв. ІІ. Консультативна асамблея.

Роботу цих двох органiв забезпечує Секретарiат Ради Європи.

Стаття 11

Мiсцезнаходженням Ради Європи є мiсто Страсбург.

Стаття 12

Офiцiйними мовами Ради Європи є англiйська та французька мови. Обставини та умови, за яких можуть використовуватися iншi мови, визначаються Правилами процедури Комiтету мiнiстрiв та Консультативної асамблеї.

Глава IV. Комітет міністрів

Стаття 13

Комiтет мiнiстрiв - це орган, який дiє вiд iменi Ради Європи вiдповiдно да статей 15 i 16.

Стаття 14

Кожний член Ради має в Комiтетi мiнiстрiв одного представника, а кожний представник має один голос. Представниками в Комiтетi є мiнiстри закордонних справ. Якщо мiнiстр закордонних справ не може бути присутнiм на засiданнi Комiтету або за iнших обставин, коли це доцiльно, замiсть нього може бути призначений заступник, який, у мiру можливостi, має бути членом уряду його країни.

Стаття 15

а. Комiтет мiнiстрiв розглядає, за рекомендацiєю Консультативної асамблеї або за своєю власною iнiцiативою, заходи, яких необхiдно вжити для досягнення мети Ради Європи, включаючи питання про укладення конвенцiй або угод i прийняття урядами спiльної полiтики щодо конкретних питань. Висновки Комiтету повiдомляються членам Ради Генеральним секретарем.

b. У вiдповiдних випадках висновки Комiтету можуть приймати форму рекомендацiй урядам країн - членiв Ради, i Комiтет може запропонувати урядам країн - членiв Ради iнформувати його про заходи, вжитi ними щодо цих рекомендацiй.

Стаття 16

Комiтет мiнiстрiв з урахуванням положень статей 24, 28, 30, 32, 33 i 35 про повноваження Консультативної асамблеї приймає обов'язковi до виконання рiшення з усiх питань, що стосуються внутрiшнiх органiзацiї та процедур Ради Європи. З цiєю метою Комiтет мiнiстрiв затверджує необхiднi фiнансовi та адмiнiстративнi правила.

Стаття 17

Для досягнення окремих цiлей, якi Комiтет мiнiстрiв може вважати необхiдними, вiн може створювати консультативнi та технiчнi комiтети або комiсiї.

Стаття 18

Комiтет мiнiстрiв затверджує свої Правила процедури, в яких, зокрема, визначаються:

І. Кворум. ІІ. Порядок призначення та строк повноважень Голови Комiтету. ІІІ. Процедура внесення пунктiв до порядку денного Комiтету, включаючи подання пропозицiй вiдносно резолюцiй. ІV. Порядок повiдомлення про призначення заступникiв згiдно зi статтею 14.

Стаття 19

Комiтет мiнiстрiв подає Консультативнiй асамблеї на кожнiй її сесiї звiти про свою дiяльнiсть разом з вiдповiдною документацiєю.

Стаття 20

а. Одностайним рiшенням голосуючих представникiв та бiльшiстю голосiв представникiв, якi мають право засiдати в Комiтетi, ухвалюються резолюцiї Комiтету мiнiстрiв, що стосуються таких важливих питань, як:

І. Рекомендацiї, якi виносяться згiдно зi статтею 15.b. ІІ. Питання, якi стосуються статтi 19. ІІІ. Питання, якi стосуються статтi 21.a.i. та b. IV. Питання, якi стосуються статтi 33. V. Рекомендацiї про внесення поправок до статей 1.d, 7, 15, 20 та 22. VI. Будь-яке iнше питання, яке з огляду на його важливiсть, за постановою Комiтету, прийнятою в резолюцiї згiдно з пунктом d нижче, має вирiшуватися шляхом одностайного голосування.

b. Питання, що стосуються Правил процедури або фiнансових i адмiнiстративних правил, можуть вирiшуватися простою бiльшiстю голосiв представникiв, якi мають право засiдати в Комiтетi.

с. Резолюцiї, якi Комiтет приймає на виконання статей 4 та 5, ухвалюються бiльшiстю у двi третини голосiв представникiв, якi мають право засiдати в Комiтетi.

d. Всi iншi резолюцiї Комiтету, включаючи затвердження бюджету, правил процедури, фiнансових i адмiнiстративних правил, рекомендацiї про внесення поправок до статей цього Статуту, не згаданих у пунктi a.v. вище, а також рiшення, у випадку сумнiвiв, про застосування того чи iншого пункту цiєї статтi, ухвалюються бiльшiстю у двi третини голосуючих представникiв та бiльшiстю голосiв представникiв, якi мають право засiдати в Комiтетi.

Стаття 21

а. Якщо Комiтет мiнiстрiв не ухвалить iншого рiшення, його засiдання вiдбуваються:

І. при зачинених дверях. ІІ. в штаб-квартирi Ради.

b. Комiтет визначає, яку слiд поширювати iнформацiю про обговорення, що вiдбулося на закритому засiданнi, та зробленi на ньому висновки.

с. Комiтет збирається на засiдання перед вiдкриттям та на початку кожної сесiї Консультативної асамблеї, а також у будь-який iнший час, коли вiн вважає це за необхiдне.

Глава V. Консультативна асамблея

Стаття 22

Консультативна асамблея є дорадчим органом Ради Європи. Вона обговорює питання, що належать до її компетенцiї, визначеної цим Статутом, та надсилає Комiтету мiнiстрiв свої висновки у формi рекомендацiй.

Стаття 23

а. Консультативна асамблея може обговорювати будь-яке питання та виносити рекомендацiї щодо будь-якого питання, яке вiдповiдає метi i компетенцiї Ради Європи, визначеним у главi I. Вона також обговорює будь-яке питання та може виносити рекомендацiї щодо будь-якого питання, яке Комiтет мiнiстрiв надсилає їй для пiдготовки висновку.

b. Асамблея складає свiй порядок денний згiдно з положеннями пункту а вище. При цьому вона враховує дiяльнiсть iнших мiжурядових європейських органiзацiй, до яких входять усi або деякi члени Ради.

с. Голова Асамблеї, у випадку сумнiвiв, приймає рiшення щодо вiдповiдностi будь-якого порушеного в ходi сесiї питання порядку денному Асамблеї.

Стаття 24

Консультативна асамблея, з належним урахуванням положень статтi 38.d, може утворювати комiтети або комiсiї, якi розглядають будь-якi питання, що входять до її компетенцiї, визначеної у статтi 23, i подають їй вiдповiднi доповiдi, розглядають i проробляють питання, внесенi до її порядку денного, а також консультують з усiх процедурних питань.

Стаття 25

а. Консультативна асамблея складається з представникiв кожного члена Ради, якi обираються або призначаються її парламентом iз числа членiв цього парламенту згiдно iз встановленою ним процедурою, при тому розумiннi, однак, що уряд кожної держави-члена Ради має право робити будь-якi додатковi призначення, якщо парламент не працює i якщо вiн не визначив процедуру, якої необхiдно дотримуватися в такому випадку. Кожний представник обов'язково має бути громадянином держави-члена Ради, яку вiн представляє, однак, вiн не може бути одночасно членом Комiтету мiнiстрiв.

Мандат представникiв, призначених за такою процедурою, набирає чинностi з вiдкриттям чергової сесiї, яка вiдбувається пiсля їхнього призначення, i закiнчується з вiдкриттям наступної або iншої чергової сесiї, якщо члени Ради не зроблять нових призначень у зв'язку з парламентськими виборами.

Якщо член Ради призначає нових представникiв на мiсця, якi стали вакантними через смерть представника або його вiдставку, або якщо вiн вдається до нових призначень внаслiдок парламентських виборiв, мандат нових представникiв набирає чинностi з першого засiдання Асамблеї, яке вiдбувається пiсля їхнього призначення.

b. Пiд час сесiї Асамблеї жоден представник не може бути позбавлений свого мандата як такого без згоди Асамблеї.

с. Кожний представник може мати одного заступника, який, у разi вiдсутностi представника, може брати участь у засiданнях, виступати та голосувати замiсть нього. Положення пункту а вище стосуються також призначення заступникiв.

Стаття 26

Члени Ради мають право на таку кiлькiсть представникiв:

Австрiя - 6 Нiдерланди - 7 Бельгiя - 7 Нiмеччина, Федеративна Республiка - 18 Грецiя - 7 Норвегiя - 5 Данiя - 5 Португалiя - 7 Iрландiя - 4 Сан-Марiно - 2 Iсландiя - 3 Сполучене Королiвство Великобританiї та Пiвнiчної Iрландiї - 18 Iспанiя - 12 Iталiя - 18 Туреччина - 12 Кiпр - 3 Фiнляндiя - 5 Лiхтенштейн - 2 Францiя - 18 Люксембург - 3 Швейцарiя - 6 Мальта - 3 Швецiя - 6.

Стаття 27

Умови, за яких Комiтет мiнiстрiв може бути колективно представлений в дебатах Консультативної асамблеї або за яких представники в Комiтетi або їхнi заступники можуть виступати в Асамблеї, визначаються Правилами процедури, якi Комiтет може затвердити з цього питання пiсля консультацiй з Асамблеєю.

Стаття 28

а. Консультативна асамблея приймає свої Правила процедури i обирає iз числа своїх членiв Голову Асамблеї, який займає цю посаду до наступної чергової сесiї.

b. Голова керує роботою Асамблеї, однак не бере участi нi в обговореннi, нi в голосуваннi. Заступник представника, обраного Головою Асамблеї, може брати участь у засiданнях, виступати та голосувати замiсть нього.

с. Правила процедури визначають, крiм iншого:

І. Кворум. ІІ. Процедуру виборiв та термiн повноважень Голови Асамблеї та iнших посадових осiб. ІІІ. Процедуру складання порядку денного та його перепровадження представникам. ІV. Термiн i порядок повiдомлення прiзвищ представникiв та їхнiх заступникiв.

Стаття 29

З урахуванням положень статтi 30 бiльшiстю у двi третини голосуючих представникiв ухвалюються всi резолюцiї Консультативної асамблеї, включаючи резолюцiї, в яких:

І. Мiстяться рекомендацiї Комiтету мiнiстрiв. ІІ. Пропонуються Комiтету питання для обговорення в Асамблеї. ІІ. Передбачається створення комiтетiв чи комiсiй. ІV. Визначається дата вiдкриття її сесiй. V. Встановлюється бiльшiсть, необхiдна для прийняття резолюцiй у випадках, не передбачених в пунктах i-iv вище, або визначається, у разi сумнiвiв, необхiдна бiльшiсть.

Стаття 30

Резолюцiї Консультативної асамблеї з питань, що стосуються її внутрiшньої процедури, до якої належать вибори посадових осiб, призначення осiб для роботи в комiтетах i комiсiях та прийняття Правил процедури, приймаються бiльшiстю голосiв, яку Асамблея може визначити згiдно зi статтею 29.v.

Стаття 31

Обговорення пропозицiй, якi надходять до Комiтету мiнiстрiв, про внесення того чи iншого питання до порядку денного Консультативної асамблеї обмежується визначенням питання, запропонованого для внесення до порядку денного, i мотивiв «за» або «проти» його внесення.

Стаття 32

Консультативна асамблея збирається щороку на чергову сесiю, дата вiдкриття i тривалiсть якої визначаються Асамблеєю з урахуванням необхiдностi уникати по можливостi збiгу з термiнами проведення парламентських сесiй в державах-членах та сесiй Генеральної асамблеї Органiзацiї Об'єднаних Нацiй. Тривалiсть чергових сесiй нi за яких обставин не перевищує одного мiсяця, якщо Асамблея та Комiтет мiнiстрiв не ухвалять за спiльною згодою iншого рiшення.

Стаття 33

Черговi сесiї Консультативної асамблеї вiдбуваються у штаб-квартирi Ради, якщо Асамблея та Комiтет мiнiстрiв не ухвалять за спiльною згодою рiшення про проведення сесiї в iншому мiсцi.

Стаття 34

Консультативна асамблея може бути скликана на надзвичайну сесiю за iнiцiативою або Комiтету мiнiстрiв, або Голови Асамблеї пiсля досягнення мiж ними згоди, у тому числi вiдносно термiнiв i мiсця її проведення.

Стаття 35

Якщо Консультативна асамблея не ухвалить iншого рiшення, вона обговорює питання на вiдкритих засiданнях.

Глава VI. Секретаріат

Стаття 36

а. До складу Секретарiату входять Генеральний секретар, заступник Генерального секретаря та iнший необхiдний персонал.

b. Генеральний секретар та заступник Генерального секретаря призначаються Консультативною асамблеєю за рекомендацiєю Комiтету мiнiстрiв.

с. Iншi спiвробiтники Секретарiату призначаються Генеральним секретарем вiдповiдно до адмiнiстративних правил.

d. Жоден спiвробiтник Секретарiату не може утримувати жодну посаду, оплачувану будь-яким урядом, бути членом Консультативної асамблеї чи парламенту будь-якої країни або займатися дiяльнiстю, несумiсною з його службовими обов'язками.

е. Кожний спiвробiтник Секретарiату робить урочисту заяву, в якiй пiдтверджує свою вiдданiсть Радi Європи та рiшучiсть свiдомо виконувати свої обов'язки, не пiддаючись впливу нiяких нацiональних мiркувань, а також своє зобов'язання не запитувати та не виконувати вказiвки жодного уряду або стороннього для Ради органу щодо виконання його службових обов'язкiв i утримуватись вiд будь-яких дiй, якi можуть зганьбити його як мiжнародного службовця, пiдзвiтного виключно Радi. Генеральний секретар та заступник Генерального секретаря роблять таку заяву в Комiтетi, всi iншi спiвробiтники - Генеральному секретарю.

f. Кожний член Ради має поважати виключно мiжнародний характер функцiй Генерального секретаря та спiвробiтникiв

Секретарiату i має утримуватись вiд спроб впливати на них пiд час виконання ними своїх обов'язкiв.

Стаття 37

а. Секретарiат розмiщується в штаб-квартирi Ради.

b. Генеральний секретар вiдповiдає за дiяльнiсть Секретарiату перед Комiтетом мiнiстрiв. Крiм iншого, вiн забезпечує Консультативнiй асамблеї, з урахуванням статтi 38.d, необхiдне секретарiатське та iнше обслуговування.

Глава VII. Фінансування

Стаття 38

а. Витрати на своє представництво в Комiтетi мiнiстрiв та Консультативнiй асамблеї кожний член Ради несе самостiйно.

b. Витрати Секретарiату та всi iншi спiльнi витрати розподiляються мiж усiма членами Ради у частках, якi встановлюються Комiтетом з урахуванням чисельностi населення держав-членiв Ради.

Розмiр внеску кожного асоцiйованого члена визначається Комiтетом.

с. Згiдно з фiнансовими правилами Генеральний секретар щороку подає на затвердження Комiтету бюджет Ради.

d. Генеральний секретар передає на розгляд Комiтету прохання Асамблеї, витрати на виконання яких перевищують асигнування, передбаченi в бюджетi для Асамблеї та її дiяльностi.

е. Генеральний секретар передає також на розгляд Комiтету мiнiстрiв кошторис витрат на виконання кожної представленої в Комiтет рекомендацiї. Будь-яка резолюцiя, здiйснення якої вимагає додаткових витрат, вважається ухваленою Комiтетом мiнiстрiв лише пiсля затвердження ним кошторису вiдповiдних додаткових витрат.

Стаття 39

Генеральний секретар щорiчно повiдомляє уряд кожної держави-члена Ради про розмiр його внеску, який сплачується кожним членом Ради Генеральному секретарю пiсля дати отримання повiдомлення, але не пiзнiше нiж через шiсть мiсяцiв пiсля цiєї дати.

Глава VIII. Привілеї та імунітети

Стаття 40

а. Рада Європи, представники членiв Ради та Секретарiат користуються на територiї членiв Ради iмунiтетами та привiлеями, якi в розумних межах необхiднi для виконання ними своїх обов'язкiв. Такi iмунiтети включають iмунiтет представникiв-членiв Консультативної асамблеї вiд арешту та будь-якого судового розгляду на територiї всiх членiв Ради на пiдставi їх заяв або голосування в Асамблеї або її комiтетах чи комiсiях.

b. Члени Ради зобов'язуються по можливостi у найкоротшi строки укласти угоду з метою виконання положень пункту а вище. Для цього Комiтет мiнiстрiв рекомендує урядам держав-членiв Ради укласти угоду, яка визначає привiлеї та iмунiтети, що надаються на територiї всiх членiв Ради. Крiм того, з урядом Французької Республiки укладається окрема угода, яка визначає привiлеї та iмунiтети Ради в мiсцi її розташування.

Глава IХ. Поправки

Стаття 41

а. Пропозицiї про внесення поправок до цього Статуту можуть подаватися до Комiтету мiнiстрiв або, згiдно зi статтею 23, - до Консультативної асамблеї.

b. Комiтет рекомендує тi поправки до Статуту, якi вiн вважає доцiльними, i вживає заходiв для їх внесення в Протокол.

с. Протокол про внесення поправок набирає чинностi пiсля його пiдписання та ратифiкацiї двома третинами членiв Ради.

d. Незважаючи на положення попереднiх пунктiв цiєї статтi, поправки до статей 23-35, 38 i 39, затвердженi Комiтетом та Асамблеєю, набирають чинностi вiд дати складання Генеральним секретарем протоколу, який надсилається урядам держав - членiв Ради i який засвiдчує ухвалення цих поправок. Положення цього пункту застосовуються тiльки пiсля закiнчення другої чергової сесiї Асамблеї.

Глава Х. Заключні положення

Стаття 42

а. Цей Статут пiдлягає ратифiкацiї. Ратифiкацiйнi грамоти здаються на зберiгання уряду Сполученого Королiвства Великобританiї та Пiвнiчної Iрландiї.

b. Цей Статут набирає чинностi пiсля здачi на зберiгання семи ратифiкацiйних грамот. Уряд Сполученого Королiвства надсилає всiм урядам, що пiдписали цей Статут, повiдомлення про набрання Статутом чинностi iз зазначенням членiв Ради Європи на цей час.

с. Пiсля набрання цим Статутом чинностi кожна Сторона, що пiдписала цей Статут, стає його учасником вiд дати здачi на зберiгання її ратифiкацiйної грамоти.

На посвiдчення чого нижчепiдписанi належним чином на те уповноваженi представники пiдписали цей Статут.

Вчинено у Лондонi п'ятого дня травня мiсяця 1949 року англiйською та французькою мовами, причому обидва тексти є однаково автентичними, в одному примiрнику, який зберiгатиметься в архiвi уряду Сполученого Королiвства. Уряд Сполученого Королiвства надсилає засвiдченi копiї цього Статуту iншим урядам, якi його пiдписали.

Резолюції щодо статуту, ухваленi Комiтетом мiнiстрiв на його восьмiй та дев'ятiй сесiях з метою їх подальшого включення до переглянутого Статуту і резолюція Кабінету Міністрів, ухвалена на його восьмiй сесiї (травень 1951 року)

Комiтет мiнiстрiв, враховуючи деякi пропозицiї Консультативної асамблеї вiдносно внесення змiн в Статут Ради Європи, вважаючи, що наведенi нижче положення не суперечать iснуючому Статуту, заявляє про свiй намiр надати чинностi таким положенням:

• Прийняття нових членiв

Перед тим, як запропонувати державi стати членом або асоцiйованим членом Ради Європи, вiдповiдно до статей 4 та 5 Статуту, або запропонувати члену Ради Європи вийти з неї, вiдповiдно до статтi 8, Комiтет мiнiстрiв спочатку проводить консультацiї з Консультативною асамблеєю згiдно з iснуючою практикою.

• Повноваження Комiтету мiнiстрiв

(Стаття 15 Статуту)

Висновки Комiтету можуть, за необхiднiстю, приймати форму конвенцiї або угоди. У цьому випадку застосовуються такi положення:

І. Конвенцiя або угода надсилається Генеральним секретарем всiм членам Ради для ратифiкацiї. ІІ. Кожний член Ради зобов'язується впродовж одного року або, коли це неможливо внаслiдок надзвичайних обставин, вiсiмнадцяти мiсяцiв вiд дня отримання такої конвенцiї або угоди внести питання про її ратифiкацiю на розгляд компетентного органу або органiв своєї країни. ІІІ. Ратифiкацiйнi грамоти здаються на зберiгання Генеральному секретарю. ІV. Така конвенцiя або угода є обов'язковою лише для тих членiв Ради, якi її ратифiкували.

Змiшаний комiтет

І. Змiшаний комiтет є координуючим органом Ради Європи. Без шкоди для вiдповiдних прав Комiтету мiнiстрiв та Консультативної асамблеї, завдання Змiшаного комiтету полягає, зокрема, в тому, щоб:

а. розглядати спiльнi для цих двох органiв проблеми;

b. звертати увагу цих двох органiв на питання, якi можуть становити особливий iнтерес для Ради Європи;

с. вносити пропозицiї щодо проектiв порядку денного сесiй Комiтету мiнiстрiв та Консультативної асамблеї;

d. розглядати шляхи та сприяти пошуку шляхiв практичного здiйснення рекомендацiй, ухвалених тим чи iншим з цих двох органiв.

ІІ. а. Змiшаний комiтет складається, як правило, з дванадцяти членiв, п'ять з яких представляють Комiтет мiнiстрiв, а сiм - Консультативну асамблею, серед них Голова Асамблеї, який є членом Змiшаного комiтету за посадою.

Членство Комiтету може бути розширене за спiльною згодою Комiтету мiнiстрiв та Асамблеї. Проте Комiтет мiнiстрiв може, на свiй розсуд, збiльшити кiлькiсть своїх представникiв на одну або двi особи.

b. Комiтет мiнiстрiв та Консультативна асамблея самостiйно визначають порядок призначення своїх представникiв у Змiшаний комiтет.

с. Генеральний секретар бере участь у засiданнях Змiшаного комiтету з правом дорадчого голосу.

ІІІ. а. Головування у Змiшаному комiтетi здiйснюється Головою Консультативної асамблеї.

b. Обговорення у Змiшаному комiтетi вважаються дiйсними лише за умови присутностi принаймнi трьох представникiв Комiтету мiнiстрiв та п'яти представникiв Консультативної асамблеї.

с. Свої висновки Змiшаний комiтет ухвалює без голосування.

d. Змiшаний комiтет скликається на засiдання його Головою у разi необхiдностi та, зокрема, перед сесiями Комiтету мiнiстрiв i Консультативної асамблеї i пiсля них.

е. З урахуванням попереднiх положень Змiшаний комiтет може приймати свої власнi правила процедури.

Спецiалiзованi органи

І. а. Рада Європи може виступати з iнiцiативою проведення переговорiв мiж членами Ради з метою створення європейських спецiалiзованих органiв, кожний з яких має власнi повноваження в економiчнiй, соцiальнiй, культурнiй, юридичнiй, адмiнiстративнiй або iнших сумiжних галузях.

b. Кожний член Ради вирiшує питання про вступ до таких європейських спецiалiзованих органiв на свiй розсуд.

ІІ. Якщо за своєю власною iнiцiативою члени Ради створюють мiж собою європейськi спецiалiзованi органи, питання про доцiльнiсть встановлення вiдносин мiж такими органами та Радою Європи розглядається з належним урахуванням iнтересiв всього європейського спiвтовариства.

ІІІ. а. Комiтет мiнiстрiв може запропонувати кожному такому

органу подавати Комiтету мiнiстрiв перiодичнi звiти про свою дiяльнiсть.

b. Якщо угода про створення спецiалiзованого органу передбачає утворення парламентського органу, останньому може бути запропоновано подавати Консультативнiй асамблеї Ради Європи перiодичнi звiти.

ІV. a. Умови встановлення вiдносин мiж спецiалiзованим органом i Радою Європи можуть визначатися в спецiальних угодах, якi укладаються мiж Радою Європи i вiдповiдним спецiалiзованим органом. Цi угоди можуть передбачати, зокрема:

1. Взаємне представництво та, у разi необхiдностi, вiдповiднi форми iнтеграцiї мiж органами Ради Європи та спецiалiзованого органу.

2. Обмiн iнформацiєю, документацiєю та статистичними даними.

3. Подання спецiалiзованим органом звiтiв до Ради Європи та надання Радою Європи рекомендацiй спецiалiзованому органу.

4. Домовленостi вiдносно персоналу, адмiнiстративних, технiчних, бюджетних та фiнансових служб.

b. Цi угоди обговорюються на переговорах та укладаються вiд iменi Ради Європи Комiтетом мiнiстрiв пiсля того, як Консультативна асамблея зробить свiй висновок.

V. Згiдно з вищевикладеними положеннями Рада Європи може координувати дiяльнiсть спецiалiзованих органiв, що мають вiдносини з нею, шляхом проведення спiльних обговорень, надання рекомендацiй їм та урядам держав-членiв Ради.

Вiдносини з мiжнародними мiжурядовими та неурядовими органiзацiями

I. Комiтет мiнiстрiв може, вiд iменi Ради Європи, укладати з будь-якою мiжурядовою органiзацiєю угоди з питань, що належать до компетенцiї Ради. Цi угоди визначають, зокрема, умови встановлення вiдносин мiж такою органiзацiєю та Радою Європи.

II. Рада Європи або будь-який з її органiв має право виконувати будь-якi функцiї, що вiдповiдають компетенцiї Ради Європи i що можуть бути дорученi їй iншими європейськими мiжурядовими органiзацiями. З цiєю метою Комiтет мiнiстрiв укладає необхiднi угоди.

III. Угоди, згаданi у пунктi i, можуть, зокрема, передбачати, що:

а. Рада вживає необхiдних заходiв для одержання вiд вищезгаданих органiзацiй та надання їм регулярних доповiдей та iнформацiї в письмовiй або уснiй формi.

b. Рада робить консультативнi висновки та надає такi послуги, яких можуть запитувати цi органiзацiї.

IV. Комiтет мiнiстрiв може, вiд iменi Ради Європи, вживати необхiдних заходiв для проведення консультацiй з мiжнародними неурядовими органiзацiями, якi займаються питаннями, що належать до компетенцiї Ради Європи.

Часткова угода

Резолюцiя Комiтету мiнiстрiв, ухвалена на його дев'ятiй сесiї (серпень 1951 року)

Комiтет мiнiстрiв,

враховуючи статтю 20.а. Статуту, згiдно з якою рекомендацiї Комiтету мiнiстрiв урядам держав-членiв Ради ухвалюються одностайним рiшенням голосуючих представникiв та бiльшiстю голосiв представникiв, якi мають право засiдати в Комiтетi,

зважаючи на рекомендацiю 3, ухвалену Консультативною асамблеєю в серпнi 1950 року,

бажаючи досягати згоди, у мiру можливостi, одностайним рiшенням, але визнаючи при цьому, що за певних обставин деякi члени Ради можуть виявити бажання утримуватися вiд загальної лiнiї дiй, яку вiдстоюють iншi члени Ради,

вважаючи за доцiльне у зв'язку з цим, щоб процедура утримання при голосуваннi, яка вже визнана положеннями статтi 20.а. Статуту, давала можливiсть представникам у Комiтетi мiнiстрiв, шляхом утримання вiд голосування за ту чи iншу пропозицiю, не зв'язувати свiй уряд зобов'язаннями щодо рiшення, прийнятого їхнiми колегами,

постановляє:

1. Якщо Комiтет одностайним рiшенням голосуючих представникiв та бiльшiстю голосiв представникiв, якi мають право засiдати в Комiтетi, вирiшує, що утримуватися вiд участi в голосуваннi тiєї чи iншої пропозицiї, поданої на його розгляд, дозволяється, ця пропозицiя вноситься на розгляд Комiтету; вона вважається прийнятою лише тими представниками, якi проголосували за неї, i її застосування стає таким чином обмеженим.

2. Будь-якi додатковi витрати Ради Європи у зв'язку з пропозицiєю, прийнятою за вищезазначеною процедурою, покриваються виключно тими членами Ради, представники яких голосували за цю пропозицію.