MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Український вибір – це вам не Берлусконі

08.04.2005    джерело: www.rupor.org
Вікторія Онищенко, РУПОР
Програма кінофестивалю складалася приблизно з 70 свіжих фільмів режисерів України, Росії, країн Європи присвячених правам людини в широкому розумінні – від права на свободу слова до права на гідний та достойний рівень життя.
Ідея проводити спеціальний тематичний фестиваль, який зображатиме проблеми прав людини не є суто українським винаходом – подібні фестивалі проходять майже у всіх європейських країнах. Організовані, як правило, громадськими правозахисними організаціями, такі фестивалі привертають увагу глядачів безкомпромісним та влучним висвітленням дійсності, зображенням гарячих тем сьогодення. Ви скажете таких гострих сюжетів повно на ТВ в новинах? Так, і будете праві – але в даному випадку ми говоримо про КІНО, про цілком інший формат та завдання.

Організатори прагнули показати кіно, яке знайде відгук саме у українського глядача, тому вибір фільмів на відкриття фестивалю не випадковий.

Фільм молодого режисера Руслана Гончарова відомого своєю попередньою роботою «Обличчя протесту» – безстороння хроніка подій вибрів 2004 року. Автор не розставляє акцентів, він надає це право глядачу, який може, зараз, після деякої перерви, безсторонньо оцінити події, в яких всі так чи інакше приймали участь.

У програмі фестивалю були представлені фестивалі-партнери – «Права людини в фільмі» (Варшава) та «Один світ» (Прага), спеціальні проекти: «Росія – нова мова, або «Російська екзистенція», «Демократія. Білоруська версія», «Демократія. Український контекст», «Відео-звіт за 2004 про права людини в Україні».

Програма фестивалю складалася приблизно з 70 свіжих фільмів режисерів України, Росії, країн Європи присвячених правам людини в широкому розумінні – від права на свободу слова до права на гідний та достойний рівень життя, серед фільмів – призери та номінанти багатьох кінофестивалів. Всі ці фільми поєднує те, що в їх центрі уваги знаходиться ЛЮДИНА – її гідність, права та свобода.

Програма фестивалю підбиралася, виходячи з двох критеріїв – мистецької цінності фільмів та актуальності теми для українського глядача. «Документальне кіно не має бути агітаційним матеріалом чи інструкцією – це мистецтво, але разом з цим мистецтво для глядача, а не для самого себе,» – каже продюсер фестивалю Геннадій Кофман.

Робота угорського документаліста Петера Форгаса «Втеча по Дунаю» відібрана саме за надзвичайні мистецькі якості – режисер створив свій фільм зі старих, архівних та аматорських зйомок капітана корабля «Королева Єлизавета», який фільмував втечу словацьких євреїв по Дунаю до Чорного моря, а потім в Палестину напередодні Другої світової війни. Незважаючи на те, що Форгас сам не знімав – його почерк у монтажі та саундтреці вгадується вже після декількох хвилин перегляду. Фільм отримав нагороду як кращий документальний фільм на Угорському кінофестивалі, спеціальний приз на Краківському кінофестивалі.

Фестиваль проходив у форматі Днів кіно, конкурсна програма не передбачалася, оскільки конкурс передбачав жорсткий відбір, і не завжди всі цікаві фільми потрапили на перегляд. «Ми відмовилися від цієї практики – і тому, глядачі, наприклад змогли побачити фільм молодої режисерки Олександри Полуніної (Санкт-Петербург) «Так, смерть», який розповідає про НБП і, можливо, не є ідеальним з точки зору режисури, але надзвичайно цікавий за змістом,» – пояснюють організатори фестивалю.

У глядачів був шанс побачити фільми, які б вони не змогли побачити в кінотеатрах, по ТБ чи купити на диску на Петрівці. Наприклад, роботу Олександра Расторгуєва «Чистий четвер» ніколи не покажуть по російському телебаченню – фільм змальовує війну в Чечні без прикрас, і той факт, що герої фільму загинули незабаром після його зйомок нагадує нам про реальність всіх зображених подій. У свій час ця робота викликала гарячу дискусію серед російських митців – чи допускається ненормативна лексика в документальному кіно.

Взагалі проблематика Чечні – «популярна» тема серед документалістів не тільки Росії. Надзвичайно цікавий документальний фільм «Білі ворони – жахи Чечні» німецьких режисерів Йогана Файнда та Тамари Трампе з останньої програми Берлінале. Документалісти з Німеччини приїздили три роки поспіль до Росії, спостерігаючи за головними героями, якіі повернулися з Чечні – Кирилом, Пєтею та Катею.

Серед гостей фестивалю – російські, українські, польські та білоруські документалісти від іменитих метрів, таких, як білорус Хащеватський до цікавих новачків, які будуть представляти свої фільми та спілкуватися з глядачами в залі.

Представлені на фестивалі фільми не є продукцією Голлівуду, вони не для розваг – але поряд з тим вони нікого не залишили байдужими, і мабуть, це саме цінне, що може запропонувати глядачам документальне кіно про права людини.

28.03.2005

 Поділитися