Укази «не для друку» – закони «не для виконання» (продовження теми)
Проголошення Віктором Ющенком, тоді ще кандидатом у Президенти, своєї вірності принципам відкритості влади, її відповідальності перед громадянами та курсу на забезпечення дотримання принципу верховенства права дали народу сподівання і навіть впевненість у тому, що нова влада, створена, підтримана і захищена Майданом, не матиме нічого спільного з поваленим режимом. І в тому, що нова команда, розуміючи джерело своєї перемоги, ніколи не стане, «страшенно далекою від народу», що їй нема чого буде безпідставно приховувати від своїх громадян.
Ця впевненість не похитнулася і тоді, коли ми з подивом виявили продовження одіозної практики видання державними органами нормативно-правових документів, засекречених від власного народу, під грифами «Опублікуванню не підлягає» чи «Не для друку», що не передбачено жодним Законом України, котрими, відповідно до ст.19 Конституції України, лише і мають керуватися владні інституції та їхні посадові особи. Ми були переконані, що причина такої прикрої практики криється в інерції мислення апаратних чиновників, багато з яких, прийшовши за часів Кучми і працювавши за правилами, породженими кучмізмом, благополучно пересиділи в кріслах Помаранчеву революцію.
Тому Відкритий лист до Президента України з вимогою припинення незаконної практики засекречування нормативно-правових актів, ініційований і направлений голові держави співголовою Харківської правозахисної групи, головою правління Української Гельсінської спілки з прав людини Євгеном Захаровим, мав на меті привернути увагу Віктора Ющенка до наявності проблеми і необхідності її вирішення.
На жаль, сподівання досі не виправдались. Окрім побіжної «відмашки» з боку держсекретаря Зінченка, про яку ми повідомляли на попередній прес-конференції, жодної реакції з боку Президента чи хоча б його Секретаріату не було, – отже, порушений Закон України «Про звернення громадян», котрим встановлено обов’язок письмової відповіді з боку органів державної влади та їхніх посадових осіб на письмову заяву протягом місяця.
У цій ситуації наш вибір, вибір альянсу «Майдан», не є надто широким. Або захищати своє право і законність у судовому порядку, або змиритися з порушенням закону і ігноруванням прав громадян. Перший варіант для нас є вельми прикрим і нелегким, з огляду на можливого відповідача, але другий – принципово і засадничо неприйнятним. Тому ми робимо ще одну спробу.
16 березня Євгеном Захаровим було направлено на адресу Президента другого листа з відповідними вимогами, до якого були долучені підписи вже 580 громадян та 32 громадських організацій, зібраних за період з часу опублікування першого звернення.
Ми наголошуємо: дотепер ми не маємо підстав запідозрити самого Віктора Ющенка у схильності до нехтування законами і можливий судовий позов розглядатимемо не як атаку на позиції Президента, якого ми підтримували на Майдані і від якого не відступилися і тепер, а як допомогу йому у зламі антиправової, антиконституційної і закоснілої практики, породженої радянською системою і кучмізмом, якщо Президент з якихось причин не може цього зробити власноруч.
В тому разі, якщо і другий лист не отримає належної реакції і проблему не буде вирішено, вибору не залишиться. Ми розглядаємо можливе звернення до суду як прикрий, вимушений, але необхідний для захисту Права і духу Помаранчевої революції крок – якщо лише у цей спосіб можна добитися виконання закону від чиновників, котрі, свідомо чи несвідомо, дискредитують нову владу.
Народ після подій Помаранчевої революції не заслуговує на неповагу з будь-якого боку, передусім з боку тієї команди, котру він привів до влади, рівно як від безіменних чиновників відомства Олександра Зінченка.
Президент Віктор Ющенко поки що не заслуговує на здобуття репутації людини, для котрої закон є порожнім звуком. Підтвердження цьому нашому переконанню ми чекаємо.