MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

Жодної толерантності до путінського режиму! Звернення вчених світуНацгвардійця РФ судитимуть за сексуальне насильство щодо викраденого чоловіка ‘Суди’ над полоненими: у ‘ДНР’ до тривалого ув’язнення засудили десятьох ‘азовців’Права осіб, що повернулися з російського полонуВже отримали дані щодо 170 постраждалих від воєнних злочинів Звільнення від відбування покарання за станом здоров’яУкраїна має відомості про 550 000 воєнних злочинцівВ эвакуацию я поехал в одних штанах, сапогах, курточке и с документамиДосягнення цілей — це правильні питанняПолітика надання грошової або гуманітарної допомоги жертвам воєнних злочинів Відсутність права і міжнародного контролю — що відбувається в російському полоні з українськими цивільними?Росія має надати докази того, що український журналіст живий, — ‘Репортери без кордонів’ шукають Дмитра Хилюка‘Я ні про що не жалкую і ні в чому не каюсь’ — в РФ правозахисника засудили до двох з половиною років колоніїКомпенсації за пошкоджені ворогом автівки — до ВР подали законопроєкт11 депортованих до РФ дітей мають повернутися до України (оновлено)‘Сосед еще был жив и звонил внучке, чтобы она достала его из-под завалов’, — житель Бородянки Екологічна катастрофа у Харкові, вбивство полонених, ціна відбудови — підсумки тижня Генерал-полковнику РФ уперше повідомили про підозру в скоєнні екоциду У Коломиї суд звільнив довічника через важке захворюванняВправа ‘очищення розуму’

Річна зустріч ОБСЄ з людського виміру 2006 року у Варшаві: враження її учасника

17.10.2006   
Оксана Станіславська
Нарада ОБСЄ з людського виміру, присвячена питанням імплементації міжнародних зобов’язань країн-учасниць у галузі прав людини. У нараді взяли участь більше 1 000 учасників, серед яких близько третини − представники неурядових організацій.

2-13 жовтня у Варшаві відбулась нарада ОБСЄ з людського виміру, присвячена питанням імплементації міжнародних зобов’язань країн-учасниць у галузі прав людини. У нараді взяли участь більше 1 000 учасників, серед яких близько третини − представники неурядових організацій. Завдяки підтримці міжнародного фонду «Відродження» в нараді змогли взяти участь також представники українських НУО, в тому числі і я, як представник Харківської правозахисної групи.

На думку організаторів, широке представництво представників НУО повинно сприяти більш плідному обговоренню в рамках зустрічі проблем імплементації країнами їх міжнародних зобов’язань. Дійсно, окремі дискусії були досить жвавими, а на адресу урядів окремих країн звучало досить багато звинувачень з боку неурядових делегацій. Зокрема, наполегливо заявляли про себе наші колеги з Киргизстану, Казахстану та Узбекистану. Звучали також доповіді білоруських та, менше, російських неурядовців.

Особливо гострим мені видалось обговорення на одному з робочих засідань проблем доступу до правосуддя, законності у кримінальному процесі та надання безкоштовної правової допомоги по окремих справах.

Дуже цікаву вступну доповідь на цьому засіданні представив заслужений юрист  Росії, федеральний суддя у відставці Сергій Пашин, котрий розповів про проблеми кримінально-правової реформи та доступу до правосуддя в Російській Федерації. Ця доповідь прозвучала досить актуально та започаткувала обговорення заявлених проблем представниками країн СНД. Пашин торкнувся проблеми функціонування суду присяжних в Росії, проблеми формальності судових процедур в рамках так званого скороченого судового розгляду, проблеми відсутності правової визначеності та перегляду вироків «в інтересах потерпілих» та ін. Що стосується доступу до правосуддя, то основними проблемами він вважає затягування процесу та відсутність ефективного механізму відповідальності суддів. Зокрема, щодо відповідальності, то, як вважає Пашин, при розгляді скарг кваліфікаційною комісією бажана була б присутність скаржника, який не повинен бути позбавлений можливості відстояти свою позицію перед комісією.

Проблему судової тяганини підхопив представник української НУО «Фундація Регіональних ініціатив» Борис Бабин. Він розповів про реалізацію права на розумний строк розгляду справи в Україні в контексті міжнародних зобов’язань та практики Європейського суду з прав людини. Зокрема, він відзначив, що в Україні немає ефективного механізму запобігання порушенню цього права, а розумні строки досі не включено в число основних принципів процесу.

Досить цікавою була дискусія з надання безкоштовної правової допомоги певним категоріям населення. Головним доповідачем по цій темі був представник Великобританії, котрий постійно наголошував на тому, що така допомога є необхідною у демократичному суспільстві, причому не лише по кримінальних справах, але й по окремих категоріях цивільних справ. До проблеми ефективності вже існуючої у більшості пострадянських країн безкоштовної правової допомоги мова не дійшла. Каменем спотикання стала вже сама концепція наявності безкоштовних адвокатів, якій, як виявилось чиниться активний супротив з боку адвокатів колишніх радянських республік.

На цьому фоні досить ефектно прозвучала доповідь директора програми «Верховенство права» Міжнародного фонду «Відродження» Романа Романова, який окрім іншого відмітив, що в Україні вже розпочато реалізацію проекту безкоштовної правової допомоги та відкрито перший офіс по наданню такої допомоги затриманим у м. Харкові.

Загалом, Україна добре заявила про себе на цій зустрічі, привернувши увагу міжнародної громадськості організованим неофіційним заходом, на якому обговорювались проблеми судової реформи. Модератори зустрічі, Роман Романов та Володимир Яворський, виконавчий директор Української Гельсінської спілки, представили ряд законопроектів та організували їх обговорення. У дискусії взяли участь не лише присутні представники української урядової делегації, але й представники інших країн, що свідчить про зацікавленість міжнародної спільноти ситуацією на Україні.

Вдалось привернути увагу міжнародної громадськості і до справи про незаконну видачу Україною у лютому цього року громадян Узбекистану, які претендували на отримання статусу біженців. Ця проблема піднімалась, проте основне її обговорення було запланована на понеділок, 9 жовтня. Наскільки мені відомо, ним були дуже занепокоєні представники нашого уряду. Напередодні представник МЗС вже встиг представити заяву про відсутність порушень з боку України, більше того, аналогічні заяви представила адміністрація Президента. Разом з тим, вже у ході попереднього обговорення цієї теми стало зрозуміло, що «відвертітись» уряду України не вдасться. У приватній розмові з  представником МЗС, учасником наради, той наголосив, що Україна повинна визнати порушення, яке вже для всіх очевидне.

Серед подій, які запам’яталися найбільше – неофіційна зустріч, присвячена проблемам імплементації факультативного протоколу до Конвенції ООН проти катувань. Її модератор, який раніше приймав участь у розробці цього механізму, чудово володів не тільки проблемою, але й увагою аудиторії. Він відмінно побудував діалог між представниками різних держав, в ході якого учасники повідомили про позитивні зрушення у процесі імплементації, обмінялись досвідом та поділились проблемами з якими їм довелося зіткнутись.

У цьому контексті слід також згадати повідомлення, підготовлене Харківською правозахисною групою, що стосувалось проблем виконання міжнародних зобов’язань України згідно з Факультативним протоколом. У ньому йшла мова як про позитивні кроки уряду щодо імплементації, так і про недоліки, зокрема про не створення досі нашою державою незалежного моніторингового механізму, передбаченого Протоколом. Україна повинна створити такий механізм протягом року з моменту ратифікації Протоколу у липні цього року.

Загалом, я позитивно оцінюю результати моєї участі у цьому форумі. Мені вдалось познайомитись з суддями Верховного та Вищого Адміністративного судів України, обговорити з ними деякі актуальні для України проблеми та заручитись їхньою підтримкою щодо можливої співпраці. Насамкінець, хочу висловити подяку фонду «Відродження», який профінансував поїздку, а також моїм колегам за дружню підтримку та співпрацю.

 

 Поділитися