Тези програми Євгена Захарова щодо реформування інституту Уповноваженого
1. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини – вища незалежна публічна посадова особа, діяльність якої спрямована на утвердження і захист прав людини й основоположних свобод, а також на громадський контроль за реалізацією режиму їхнього гарантування державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами.
2. Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини має бути представник громадянського суспільства – дієва, толерантна, незалежна від партійного впливу людина, яка має великий досвід правозахисту і не пов’язана з жодною політичною силою. Політика і правозахист – речі несумісні: політики прагнуть влади для своєї політичної сили, а правозахисники – виключно влади права.
3. Місією Уповноваженого є парламентський контроль за додержанням конституційних прав людини і основоположних свобод та сприяння організації автономної системи недержавних органів контролю за забезпеченням прав людини та основоположних свобод. Одним з головних ресурсів підвищення ефективності інституту Уповноваженого є його співпраця з недержавними правозахисними організаціями (НПО). Якщо порівняти функції і повноваження Уповноваженого і НПО, можна вважати Уповноваженого частиною системи правозахисних організацій, тільки діючою від імені держави в межах визначених законом повноважень.
4. Створення інституту регіональних Уповноважених з прав людини. Уповноважений має призначити своїх представників в 24 областях, містах Києві та Севастополі, Автономній республіці Крим з числа осіб, які проживають в даній місцевості, володіють досвідом правозахисної діяльності і користуються високим громадським авторитетом.
5. Створення інституту спеціалізованих Уповноважених. В Україні треба ввести посади трьох таких Уповноважених: з прав дитини, прав меншин й доступу до інформації та захисту персональних даних. Вони мають очолити відповідні департаменти в Секретаріаті Уповноваженого ВРУ.
6. Підвищення ефективності праці за заявами про порушення прав і свобод за рахунок використання досвіду НПО та взаємодії з ними.
6.1. Створення електронного архіву заяв. Створення внутрішньої мережі надасть можливість за лічені секунди отримати інформацію з будь-якого комп’ютера в мережі про зміст і стан розгляду будь-якої заяви.
6.2. Створення спеціального Фонду Уповноваженого (за рахунок недержавних благодійників). Його кошти мають бути спрямовані на оплату праці адвокатів у стратегічних справах.
6.3. Співпраця з НПО у розгляді заяв. НПО могли б виконувати роль своєрідних фільтрів, що виділяють із усього потоку заяв ті, які є дійсно зв’язаними з порушенням прав людини. Крім цього, вони можуть надсилати звернення до Уповноваженого безпосередньо від свого імені.
7. Розвиток і покращення комунікації Уповноваженого з суспільством.
7.1. Щоденне оновлення сайту, створення відповідної англомовної версії.
7.2. Регулярне видання бюлетеня (щомісяця, спільно з НПО). Бюлетень має вміщувати опис і аналіз порушень прав людини і основоположних свобод та успішних прецедентів їх захисту.
7.3. Створення телепрограми на одному з національних телеканалів (щомісяця, спільно з НПО). Має бути реалізований прямий контакт Уповноваженого з телеглядачами.
7.4. Підготовка, широке розповсюдження та обговорення доповіді про стан з правами людини та основоположними свободами (щороку, спільно з НПО).
8. Підвищення поінформованості про права людини, розвиток освіти в сфері прав людини і виховання прав людини (спільно з НПО).
8.1. Підготовка серії просвітницьких буклетів та листівок «Ваше право». До неї мають увійти апробовані фахівцями і підписані Уповноваженим відомості про права людини і поради про їх використання в конфліктних ситуаціях, що найбільш часто зустрічаються. Наприклад, це можуть бути такі буклети, як «Ваші права при затриманні й арешті», «Ваше право на захист честі і гідності», «Ваше право на допомогу при народженні дитини», «Ваше право на одержання житлової субсидії», «Ваші права при відключенні від енерго-, тепло-, водо- чи газопостачання» і т.д. Ці листівки, завірені підписом Уповноваженого, НПО могли б друкувати масовими тиражами і поширювати серед населення на різних публічних заходах, у навчальних установах, підприємствах і організаціях. Доцільно готувати, видавати і поширювати не тільки друковані, а й аудіо-, фото- і відеоматеріали з прав людини.
8.2. Інформування професійного середовища про міжнародні механізми захисту прав людини. Зокрема, актуально ознайомлювати суддів, адвокатів, співробітників правоохоронних органів з європейськими правовими принципами, нормами і стандартами, зокрема, практикою Європейського суду з прав людини, стандартами Європейського комітету запобігання катуванням та жорстокому поводженню, директивами Європейського Союзу й ін. Спільна підготовка Уповноваженим, науковцями і НПО перекладів і дайджестів рішень Європейського суду з прав людини, видання і поширення відповідних збірників було б дуже корисним для зміни правосвідомості в професійному середовищі.
8.3. Виховання в дітей та молоді розуміння та поваги до прав людини. Моніторинг навчальних програм та посібників для середньої та вищої школи, що стосуються прав людини. Проведення під егідою Уповноваженого конкурсів, інших заходів, присвячених Дню прав людини, Дню захисту дітей і т.д.
9. Моніторинг дотримання прав людини (спільно з НПО). Доцільно створювати робочі групи з досвідчених представників НПО і представників відповідних департаментів Секретаріату Уповноваженого для постійного моніторингу реалізації певних прав. Ці робочі групи будуть відслідковувати зміни в законодавстві і практиці, ініціювати зміни законодавства і впливати на практику його застосування. Річні аналітичні звіти про результати моніторингу стануть складовими частинами річних доповідей Уповноваженого.
10. Створення спільно з НПО національних превентивних механізмів запобігання катуванням з метою виконання Факультативного протоколу до Конвенції ООН проти катувань. На мою думку, мають бути створені окремі механізми для МВС, Державного департаменту з питань виконання покарань, Збройних сил та інших державних органів, які утримують місця позбавлення волі.
11. Забезпечення відкритості і прозорості діяльності Уповноваженого. Мають оприлюднюватися відомості про штатний розклад, виконання бюджету, річний звіт про діяльність Уповноваженого та його Секретаріату, тощо.
12. Підготовка змін та доповнень до Закону про Уповноваженого.
12.1. Передбачити в новій редакції Закону додаткові права:
– ініціювати зміни до законодавства в інтересах забезпечення прав людини і основоположних свобод;
– звертатися до передбачених законом інстанцій з рекомендаціями щодо перевірки судових рішень, які набули законної сили, за наявності даних, що в ході судового розгляду мали місце суттєві порушення прав людини, які вплинули на прийняте судове рішення;
– робити попередження посадовим особам, які припустилися порушень прав людини;
– ініціювати скасування актів, якими порушуються права людини, зокрема, шляхом звернення до суду за власною ініціативою;
– порушувати в державних органах та органах місцевого самоврядування процедуру накладення стягнень, передбачених чинним законодавством про працю, на посадовців, що припустились порушень прав людини;
– вносити подання до державних органів та органів місцевого самоврядування про усунення з посад осіб, які припустились неодноразового або грубого порушення прав людини та основоположних свобод;
– інформувати громадськість через ЗМІ про факти порушення посадовцями прав людини та неналежну реакцію на подання Уповноваженого.
12.2. Підсилити гарантії діяльності Уповноваженого:
– закріпити обов’язок державних органів та органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб розглядати в місячний термін подання Уповноваженого і надати письмову відповідь щодо прийнятих заходів для відновлення порушених прав або обґрунтувати причини невиконання його рекомендацій;
– передбачити адміністративну (а в разі необхідності – кримінальну) відповідальність посадових осіб за умисне або неодноразове (систематичне) ігнорування запитів Уповноваженого щодо надання йому матеріалів, документів, інформації або пояснень.
12.3. Розвинути і уточнити положення Закону щодо Секретаріату і представників Уповноваженого:
– додати норму про те, що представники Уповноваженого (регіональні Уповноважені) працюють на постійній основі, співпрацюють с НПО, оцінюють стан дотримання прав і свобод на підвідомчій їм території, виявляють порушення прав людини і основоположних свобод, доповідають про них Уповноваженому, в окремих випадках подають йому скарги щодо порушення прав людини і основоположних свобод;
– передбачити в законі делегування повноважень від Уповноваженого до трьох спеціальних Уповноважених, забезпечивши процесуальну незалежність останніх.
12.4. Обмежити перебування одній людині на посаді Уповноваженого двома термінами підряд.