MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

МІЛІЦІЯ, ЩО НЕ КАЧАЄ ПРЕС ТА ЖБУРЛЯЄ ГРАНАТИ

23.09.2014   
Олег Мартиненко, директор Центру досліджень правоохоронної діяльності
Які мають бути вимоги до фізичної підготовки міліціонерів?

Сучасна фізична підготовка працівників міліції – це завжди особливий об’єкт для реформаторських ідей.

Якщо заглянути до наказу МВС України № 318 від 13.04.2012 («Про затвердження Положення з організації професійної підготовки осіб рядового і начальницького складу органів  внутрішніх справ України»), то серед нормативів, які обов’язково здають працівники ОВС, ми знайдемо багато цікавого.

Наприклад, правоохоронці мають бігати не лише 100 метрів на швидкість. Серед нормативів є також дистанції у один та навіть три кілометри. Якщо один кілометр підтюпцем – це ще зрозуміло та реально трапляється у поліцейській роботі, то три кілометри – це вже явно мілітарний марш-бросок. Не зрозуміло лише, навіщо він звичайному правоохоронцю? Невже хтось з міліціонерів дійсно за останні роки хоча б раз бігав 3 км, аби наздогнати злочинця чи дістатися шпиталю, наприклад?

Проте є ще більш оригінальні різновиди, як от човниковий біг. Навіть інструктори з фізичної підготовки часто не пам’ятають, звідки ця вправа взагалі потрапила до списку нормативів. Адже ж важко уявити, що в реальній ситуації міліціонер бігає 10 метрів від однієї точки до іншої, намагаючись встигнути зробити 10 таких «ривків» за 30 секунд. Один досвідчений ветеран пенітенціарної системи розповів мені якось, що раніше, у 40-60-ті роки ця вправа мала сенс. Походила вона від нестерпних умов в тимчасових та слідчих ізоляторах, де завжди була задуха через відсутність нормальної вентиляції. І тоді, щоб полегшити заарештованим їх перебування у камерах, працівники ОВС трохи відчиняли двері, тримаючи їх проте на ланцюжках, аби арештанти не втекли. В результаті у звичайному коридорі ізолятора двері завжди були причинені. У разі ж, коли заарештовані вдавалися до спроб вирватися або ж назрівала інша загрозлива ситуація, від працівника ОВС вимагалося, аби він швидко-швидко позахлопував би усі двері. Саме тоді він і бігав таким собі «човником» від однієї камери до іншої. І чим швидше він захлопував двері, тим швидше міг забезпечити власну безпеку та «недопущення втечі з-під варти». Сьогодні, коли пенітенціарна служба вже давно є самостійним від МВС органом, а в ізоляторах МВС є вентиляція – міліція продовжує здавати човниковий біг як реліктовий норматив часів НКВС.

Такими ж екзотичними серед нормативів є біг на лижах (5 км), адже й снігу в нас немає стільки, аби він тягся аж на 5 км, та й лиж немає в жодному райвідділі ОВС. Полоса перешкод, яку долають правоохоронці – теж не без витівок. Практично уся вона імітує напружене подолання парканів, зламаних містків, розлогих ям тощо. Проте в кінці її – невеликий тунель, куди правоохоронець має пірнути, а вийшовши з нього – прицільно кинути гранату. «Яку гранату? В кого? З якої такої радості?» – запитаєте ви і будете праві. Це дійсно, незрозуміло, якщо ми тренуємо поліцейського, а не військового. Якщо тренуємо спецпризначенця – теж частково зрозуміло, але все одно виникає питання: «Чому відразу ж гранатою? Може, спробувати поцілити у злочинця хоча б з пістолета?» Але відповіді немає.

Наприкінці – силові вправи. Ось тут ми зрозуміємо, чому наші правоохоронці часто-густо такі огрядні та вгодовані, що навіть сорочки на животі не застібуються. Усе просто – чоловіки-міліціонери НІКОЛИ не здають такої вправи, як «підняття тулуба з положення лежачи», або ж попросту «качати прес». Цей норматив закріплений виключно для жінок в погонах.

Зате чоловіки мають штовхати дві гирі від грудей одночасно не менше 5 разів. Чому слід штовхати саме гирі, а не підіймати, наприклад манекен, що імітує потерпілого? Або пересунути важку перепону з дороги?

Ось так вони й тренуються, наші міліціонери – штовхають гирі, жбурляють гранати, бігають марш-броски, мотляються «човником» між неіснуючими дверима камер та ходять на лижах по деколи існуючому снігу. А ми за усе це платимо.

 Поділитися