Панельна дискусія «Право на справедливий суд» у рамках Docudays UA
Панельна дискусія «Право на справедливий суд», яку проводить Харківська правозахисна група в рамках міжнародного кінофестивалю документального кіно про права людини Docudays UA, стала вже традиційною.
У заходах беруть участь найвідоміші, найкомпетентніші українські та закордонні правники, відбувається демонстрація реальних кейсів – історій свавільно засуджених довічно, які не мають жодного шансу на реалізацію свого права на справедливий суд.
На фестивалі ми щороку наголошуємо на тому, що в Україні вже багато років відсутня ефективна процедура перегляду кримінальних справ стосовно осіб, які засуджені і продовжують відбувати покарання (в тому числі і довічно) за рішеннями, що викликають розумний сумнів щодо своєї справедливості.
Ми нібито стукаємось у ті самі зачинені двері, а нас не чують.
Тему відсутності процедури перегляду кримінальних справ ХПГ публічно порушила 2010 року, коли в наслідок так званої малої судової реформи Верховний суд України був позбавлений своїх повноважень на перегляд кримінальних справ у порядку виключного провадження в разі суттєвих порушень матеріального і процесуального права. І хоча ця процедура не була досконалою – довгочасна, закрита і складна, – а відмову у порушенні провадження Верховний суд не аргументував зовсім, і навіть не листувався із заявником, – така процедура існувала. Верховний суд України, як вищий судовий орган, мав право переглядати те чи інше судове рішення (у тому числі і щодо довічника), що набрало чинності і яке викликало розумний сумнів у своїй справедливості.
Минуло дев’ять років, а ця законодавча прогалина так і не була заповнена.
Через суцільну недовіру до судової влади є всі підстави стверджувати, що величезна кількість людей відбуває покарання за несправедливими судовими рішеннями.
Можна абсолютно переконливо заявити, що кожний сотий засуджений (у тому числі й довічно) відбуває покарання без вини за сфабрикованими матеріалами кримінальних справ, а в кожного десятого покарання не пропорційне тяжкості скоєного злочину. Це може бути завищена кваліфікація через невідповідність висновків слідства фактичним обставинам події, на що суд не звернув уваги.
Протягом останніх років за участі експертів нашої організації були розроблені і запропоновані парламенту ряд законопроектів, які мали сприяти вирішенню питання і створенню механізму перегляду справ свавільно засуджених.
Одним з таких законодавчих ініціатив був законопроект 2033а, розроблений експертами Реанімаційного Пакету Реформ (РПР) і ХПГ – його ще назвали «Закон останньої надії». Ухвалений у першому читанні та за основу він вже п’ять років лежить у парламенті без руху, хоча для його ухвалення у другому читанні та в цілому досить півгодини активної роботи парламентарів.
Нещодавно експертне середовище сколихнуло квазі-пілотне рішення Європейського суду з прав людини «Пєтухов проти України (№ 2)», ухвалене Судом 12 березня цього 2019 року. Чим воно так важливе?
«Крім того, що Європейський суд з прав людини зазначив, що довічне позбавлення волі без прав на звільнення не сумісне з трактуванням статті 3 Конвенції (катування), а він ще зазначив, що в країні ця проблема має системний характер», – пояснила адвокат Пєтухова Ірина Бойкова.
Рішення «Пєтухов проти України» (№ 2) стосується всіх засуджених довічно без винятку, навіть тих, що скоїли дійсно страшні злочини і покарання відбувають справедливо. А от що робити засудженим без вини?!
ВЛАСНЕ ДИСКУСІЯ
Цього року панельна дискусія, яку вже втретє модерувала Наталка Соколенко, відбулася в неділю, 24 березня.
Біл Боурінг (Велика Британія), професор права у Біркбек-коледжі Лондонського університету, успішний адвокат Field Court Chambers, Grays Inn., на рахунку якого понад 200 виграних справ, розповів у скайпі, як брав участь у справі «Вінтер і інші проти Сполученого Королівства», ухваленого Великою палатою Європейського суду, і про те, як це рішення вплинуло на зміну законодавства у країні – вона була змушена створити процедуру звільнення для осіб засуджених довічно.
Анна Маляр, юрист-кримінолог, кандидат юридичних наук, адвокат, автор законопроектів та більше ніж 100 публікацій і численних коментарів для ЗМІ, експерт телевізійних проектів, поділилася своїми враженнями:
«Дякуючи організаторам – Харківській правозахисній групі та особисто Андрію Діденку піднята серйозна проблема відсутності ефективної процедури перегляду кримінальних справ, що викликають розумний сумнів щодо своєї справедливості. А тим часом, кожний сотий засуджений довічно в Україні відбуває покарання без вини і без права на перегляд своєї справи справедливим судом. Кожний десятий засуджений за перевищеною кваліфікацією злочину, що також є несправедливим судовим рішенням».
Станіслав Батрин, кандидат юридичних наук, заступник голови Громадської комісії з розслідування та попередження порушень прав людини в Україні пише:
«Мав нагоду відвідати захід, присвячений проблематиці перегляду помилкових /незаконних/ рішень про засудження до довічного позбавлення волі. Організатори в особі Харківської правозахисної групи (ХПГ) та особисто Андрій Діденко роками (!) відстоюють законопроект, яким має бути забезпечено ефективний порядок перегляду вироків, за умови, що є підстави для такого перегляду. Кілька слів про адвокатів обвинувачених/засуджених: захоплююся; це виняткові професіонали, які не опускають рук та борються за справедливість десятки років. Саме такі люди є прикладом, не потребують регалій та нагород. Є в нас такі люди, а цінуємо ми інших».
Ось що каже адвокат Олексій Гнатенко:
«Мав чудову нагоду виступити зі своїм кейсом – справою довічно засудженого Ісакова – під час панельної дискусії „Право на справедливий суд“ в рамках Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини DocuDaysUA.
Нового імпульсу питанню довічно засуджених в Україні надало рішення # 2 у справі „Петухов проти України“, яке було винесене ЄСПЛ на початку березня цього року.
Суд встановив, що позбавлення довічно засудженого права на звільнення порушує ст. 3 ЄКПЛ.
Тема важка, з оглядом на те, що за даними Харківської правозахисної групи приблизно кожний сотий засуджений довічно в Україні відбуває покарання без вини і без права на перегляд своєї справи справедливим судом, а кожний десятий засуджений за перевищеною кваліфікацією злочину, що також не може бути справедливим судовим рішенням.
Впевнений, що після рішення # 2 у справі „Петухов проти України“ ця тема набуде якісно нового змісту.
Слово науковцям та народним депутатам».
