Іммобілізація: хлопця тримали на збірному пункті замість медичного обстеження

«Пройдеш медкомісію – і зразу відпустимо». Призовник із хворим коліном «добігався» на збірному пункті до розриву меніска.

В Ленінський районний суд на засідання щодо незаконного утримання  Дмитро не прийшов, а пришкутильгав, спираючись на руку дружини. На нозі – іммобілізаційна шина: коліно не можна навантажувати і навіть згинати протягом місяця. Давня травма далася взнаки під час ранкових пробіжок на збірному пункті Харківського обласного військкомату. Привезли чоловіка туди «на годинку» – пройти медогляд. Затримали майже на три тижні.  

15 травня Дмитро натрапив на одну з багатьох вуличних засідок військкомата (яких, за твердженням обласного військового комісара Юрія Калгушкіна, не існує).

– Іду на роботу, дивлюсь – люди. Район у нас «цікавий», часто щось трапляється, документи перевіряють, – розповідає Дмитро Загинайло. –  Паспорту із собою не було, показав перепустку з роботи. Вони кажуть, поїхали, пройдеш медкомісію і ми тебе відпустимо. Довго не затримаємо, тим більше в тебе проблеми з ногами.

Хоча чоловік перебував на обліку в Індустріальному районному військовому комісаріаті, його повезли до Слобідського району.  

– Мені швиденько стали оформлювати якісь документи для переводу мене до їхнього військкомату. – згадує Дмитро. –  Я сказав, що нічого не підписуватиму, бо не пройшов медичної комісії. Тоді мені кажуть, нехай, зараз самі все підпишемо, привеземо твою справу, будеш до нашого військкомату приписаний...

Лікарі оглянули призовника лише за п’ять годин, о дванадцятій. Як розповідає Дмитро, психолог дав йому пройти тест, який потім сам відкорегував. Терапевт відзначив проблеми зі спиною, а ще йому “не сподобалися” сліди від порізів на руках у хлопця. Але незважаючи на це, лікар написав: «До служби придатний». Єдиною принциповою людиною під час цього медичного огляду виявилася лікарка-хірург.

– Вона сказала, що мені треба їхати на обстеження до лікарні, адже коліна дуже хрустять. Виписала чотири направлення на обстеження. Але потім до кабінету зайшов якийсь лікар і попросив мене вийти, бо їм треба поспілкуватися. Слух у мене хороший. Лікарці сказали, що треба писати «до служби придатний», незважаючи на те, що в мене є, а чого нема. Хірург відмовилася писати висновок.

Після цього Дмитра і ще кількох призовників доправили до обласного збірного пункту. Тамтешній хірург виявився не таким прискіпливим, як у райвійськкоматі.

– Вона подивилася на коліно і каже: в тебе травма була вже давно, багато років тому, ти вже здоровий, а те, що воно хрустить і болить – це нормально.

Перебування у збірному пункті розтяглося на три тижні. На обстеження до лікарні Дмитра так і не випустили. Кожного дня доводилося бігати. Інакше – прибирання території, зокрема туалетів. Коли коліно стало сильно боліти, чоловік звернувся за допомогою.

– Вони мені кажуть: коли буде видно, що коліно дійсно болить, тоді й будемо щось думати! А доки ти скаржишся, ти просто тягнеш час. Ми тебе не можемо записати до команди. Поїдеш у найгірше місце, яке в нас тільки є!  

До лікаря Дмитру вдалося потрапити лише тоді, коли адвокат Олег Максименко звернувся до суду зі скаргою про незаконне утримання. Діагноз хірурга – розрив меніска, запалення тканин, рідина в коліні. Прописаний постільний режим протягом місяця.

Рішення суду двояке: з одного боку –  забезпечити додержання прав Дмитра Загінайла, з іншого – у задоволенні позивних вимог відмовити із уже звичним поясненням: на момент судового засідання хлопця ніхто ніде не утримує. Як саме військкомат планує додержувати прав Дмитра – невідомо. Представник військкомату заявив, що вже готове повідомлення до правоохоронних органів щодо відмови Дмитра від військової служби.

Цьогорічна призовна кампанія привернула увагу моніторингової місії ООН з прав людини в Україні. Не менше 150 молодих людей було незаконно затримано на вулиці лише за останній тиждень, заявив представник Асоціації українських правників адвокат Андрій Ріяко на прес-конференції в Накипело:

– Перші три дні діяла ефективна практика гарячої лінії Міністерства оборони. Ані виклик 102, ані звернення до поліції, до ДБР, до військової прокуратури – це не для військових. І коли в перші три дні рідні чи юристи обривали лінію Міноборони, таких хлопців відпускали. Але потім ситуація змінилася. Недостатньо гарячої лінії. Ми використовуємо єдиний передбачений законодавством спосіб – подання скарги за статтею 206 слідчому судді того району, де утримують людину: будь-яка людина може поскаржитися слідчому судді, що в його територіальній юрисдикції когось позбавили волі без рішення суду. Це на сьогодні єдиний спосіб якось ефективно допомогти хлопцям.