Тюрма за дезінформацію, примусове лікування від наркоманії: законодавчий треш січня

Якщо сайт Верховної Ради будуть оновлювати, взірцем для розробників однозначно має стати поштова скринька Google Mail. Адже читаючи деякі законопроекти, мимоволі починаєш шукати кнопку ‘позначити як спам’.

Олександр Дубінський 16-го січня подав до Ради проект закону, яким пропонує впровадити в країні прогресивну шкалу оподаткування. Тобто, якщо ваша зарплата не перевищує 10 мінімальних — податок на доходи фізичних осіб для вас становить 18% (як зараз); якщо ви заробляєте грошей понад цю суму — податок, за законопроектом Дубінського, — для вас становить 36%; якщо ж платять вам понад 20 мінімальних зарплат — більш ніж половину (54%) цих грошей ви муситимете сплатити до бюджету. І це не рахуючи військовий збір (1,5%) та єдиний соціальний внесок (22%).

Читаючи такі законодавчі ініціативи, хочеться взяти підручник з економічної теорії та (не заклик до насильства) бити ним автора законопроекту по голові, доки це не виправить ситуацію.

Про можливість реального впровадження таких норм складно говорити всерйоз, адже законопроект Дубінського це не лише популістична дурня: це по-дурному написана популістична дурня. Популістична дурня у квадраті. Адже математика цього законодавчого спаму така, що заробляючи 60 тисяч на місяць, ви фактично отримуватимете менше, ніж якби заробляли 47. Саме це є справедливістю в уяві Олександра Дубінського.

Можна було би подумати, що раз законопроект така відверта маячня, то ніхто не розраховує, що його справді можуть прийняти. Але на момент написання цього матеріалу до Ради вже була внесена доопрацьована версія законопроекту Дубінського.

Водночас у парламенті за останній тиждень зібралося дві групи депутатів, які внесли по законопроекту, кожен із яких пропонує встановити максимальний граничний рівень заробітної плати для керівників та працівників державних органів.

Ініціативна група нардепів на чолі з Юлією Тимошенко пропонує обмежити зарплату держслужбовців десятьма мінімальними. Який поріг пропонує фракція ЗЖОП поки невідомо: їхній закон ще не з’явився на сайті парламенту.

Не можна оминути увагою потуги народних обранців щодо врегулювання свободи інформації. Депутати ще наприкінці минулого року встигли зареєструвати малозрозумілий Проект Закону «Про медіа». Як не дивно, але цей закон не покликаний регулювати діяльність журналістів, незважаючи на його назву та обсяг (173 сторінки). Про це скромно написало науково-експертне управління у своєму висновку: «Крім того, недоліком законопроекту є відсутність правового регулювання діяльності журналістів (на відміну від чинного Закону України ‘Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні’), оскільки їхня діяльність безпосередньо пов’язана з медіа-сервісом».

Проте цей «недолік» закону про медіа з надлишком компенсує так званий «закон про дезінформацію», який активно просувається Міністром культури, молоді та спорту Володимиром Бородянським. Власне, цей витвір законодавчого мистецтва заслуговує на окрему публікацію, чимало з яких уже зробили українські медіа. Хоча насправді й проекту закону ще немає: поки що мінкульт лише оприлюднив порівняльну таблицю, щоби приборкати спрагу, спричинену численими заявами міністра про необхідність саджати за поширення неправдивої інформації.

Особисто я вважаю, що цей законопроект і справді ще досить сирий. Зокрема, не прописана урочиста процедура, за якою журналіст, щоб називатися журналістом, прийматиме Кодекс професійної етики журналіста, який пропонується законопроектом. Не складено текст присяги професійного журналіста, не затверджено уніформу та розпізнавальні знаки, професійні татуювання та зачіски.

Із порівняльної таблиці випливає, що для того, щоб називатися професійним журналістом, необхідно перед тим три роки працювати (непрофесійним) журналістом. Але така скупа перспектива зростання геть не стимулює до розвитку. На мою думку, варто ввести більш досконалу систему рівнів та ачівментів для журналістів. Зібравши достатню кількість очок, із журналіста-початківця можна вирости до гуру журналістики четвертого (міжгалактичного) класу. Звісно, якщо ви не втратите всі пойнти здоров’я до цього: адже законопроект пропонує встановити посилену відповідальність за злочини лише проти професійних журналістів.

Тюрма за «пропаганду наркотиків» 

У той час як пацієнтські організації не втрачають надії на унормування в законі використання медичного канабісу, група харківських депутатів від «Слуги народу» встановила курс на рух у протилежному напрямку. Нардепи пропонують посилити відповідальність за торгівлю речовинами, які в Україні вважаються наркотиками. Більше того: пропонується карати за «пропаганду або рекламу» цих речовин, зокрема в соцмережах та громадських місцях.

Депутати також пропонують упровадити нову хворобу — наркоманію, — від якої передбачатиметься примусове лікування, а також відповідальність за непроходження тесту на наркотичне сп’яніння для наркоманів та навіть штраф для батьків, які відмовляться відправляти своїх дітей на огляд щодо того, а чи не наркомани вони.

Важко пояснити, чому молоді депутати від лібертаріанської (принаймні перші кілька місяців її існування) партії обирають сталінські методи для вирішення проблем. Наркоманів — на примусове лікування, наркоторговцям — строки побільше, за «рекламу» теж саджатимемо, і не за неї теж, для профілактики.

І кого цікавлять люди, що страждають через недоступність ліків, які держава вважає «особливо небезпечними речовинами»?