29 вересня – День пам’яти жертв Бабиного Яру
Нацисти захопили Київ 19 вересня 1941 року, перший масовий розстріл відбувся 27 вересня. Його жертвами стали пацієнти психіятричної лікарні ім. І. Павлова, розташованої неподалік від Бабиного яру – загалом 752 людини.
27–28 вересня по місту були розклеєні оголошення українською, російською та німецькою мовами з таким текстом:
«Наказується всім жидам міста Києва і околиць зібратися в понеділок дня 29 вересня 1941 року до год. 8 ранку при вул. Мельника – Доктерівській (коло кладовища).
Всі повинні забрати з собою документи, гроші, білизну та інше.
Хто не підпорядкується цьому розпорядженню, буде розстріляний.
Хто займе жидівське мешкання або розграбує предмети з тих мешкань, буде розстріляний».
Люди йшли зі всього міста і зливалися в один потік на вулиці Мельника – в основному жінки, діти, старі, адже чоловіки були призвані до війська. У кінці вулиці був улаштований пропускний пункт, через який заводили по 30–40 людей. Там у них забирали документи, примушували роздягатися, виводили до краю яру – з іншого краю на спеціяльно обладнаній платформі сидів кулеметник. Під кулеметний вогонь поліцаї заганяли людей палицями. Тіла падали в яр. Грала музика, над яром кружляв літак.
З 29 вересня до 11 жовтня було знищене майже все єврейське населення Києва – понад 50 тисяч людей.
Розстріли в Бабиному Яру тривали до кінця окупації. За різними оцінками протягом 1941–43 років було вбито від 100 до 150 тис. людей – євреїв, караїмів, ромів, учасників українського національного опору, радянських військовополонених.
До 1966 року трагедія Бабиного Яру в Радянському Союзі замовчувалася. Проте 29 вересня того року, у 25-у річницю початку розстрілів, в урочищі відбувся мітинг громадськости, одним з організаторів якого був старший науковий співробітник обсерваторії АН УРСР Емануїл Діамант (дивіться його спогади на нашому сайті: http://archive.khpg.org/index.php?id=1600793241). У мітингу взяли участь письменники Віктор Некрасов, Анатолій Кузнецов, літературознавець Іван Дзюба.
«Бабин Яр – це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі. І тому українець не має права забувати про неї так само, як і єврей. Бабин Яр – це наша спільна трагедія, трагедія перш за все єврейського і українського народів», – сказав тоді у своєму виступі Іван Дзюба.
Віктору Некрасову належать слова: «Так, у Бабиному Яру були розстріляні не тільки євреї, але тільки євреї були розстріляні тут лише за те, що вони були євреями».
Того ж року в журналі «Юность» уперше був опублікований роман-документ Анатолія Кузнецова «Бабин Яр». Правда, у скороченому вигляді.
Цього року 27 вересня у Києві відбулася жалобна церемонія «Дорогою смерти», присвячена початку масових розстрілів у Бабиному Ярі. У заході взяли участь представники єврейських організацій Києва та України, праведники, які рятували євреїв під час Другої світової війни, представники місцевого самоврядування, громадських організацій і дипломатичного корпусу.
Фото: Сергій Нужненко (Радіо Свобода)