Політв’язень Ганна Сінькова: «Я маю свої переконання і готова відстоювати їх до кінця»

20-річна студентка Ганна Сінькова, активістка багатьох патріотичних організацій, з 29 березня перебуває під арештом. Вона сидить у Лук’янівському СІЗО – за те, що у грудні разом з іншими дівчатами посмажила яєчню на Вічному вогні у Парку слави, протестуючи проти безглуздого спалення газу на підтримання тоталітарної радянської символіки замість витрачати ці гроші на ще живих ветеранів. Ганні інкримінують статтю 297 ч. 2 «Наруга над могилою» (від 3 до 5 років позбавлення волі).

Вчинок дівчат добряче сколихнув суспільство. Дехто захоплюється їхньою сміливістю і креативом, багато хто проклинає «вандалок», але майже всі погоджуються, що суворість покарання неспівставна із вчиненим дівчатами.

Напередодні 9 травня публікуємо інтерв’ю Ганни Сінькової, дане просто з СІЗО. У ньому вона розповідає, як їй там живеться і чи не шкодує вона про свій вчинок.

– Чи була для тебе передбачуваною реакція суспільства на вашу акцію, чи не була ти розчарована нею?

– Звісно, розчарована. Адже ця акція втілювалася в інтересах суспільства. Наша держава забирає у громадян усе до останнього. Особисто я не можу спокійно дивитися на людей похилого віку, що лишають у відділеннях банків усі свої кошти з мізерних пенсій, сплачуючи комунальні послуги. Держава забирає у цих людей все, а що дає взамін? Парочку демонстрацій біля пам’ятників найжорстокішим тиранам у світовій історії. Фалічні символи із вічно запаленими конфорками.

Якщо наша держава зобов’язана сплачувати ефемерний газовий борг, то ми маємо заощаджувати цей газ. Якщо боргу немає – тим паче. Ліпше подаруйте цей газ людям, які не можуть за нього платити. Але ж ні, держава цього не робить, вона ладна викидати в повітря в рази більше дорогоцінного блакитного палива, аби тільки не давати його людям.

Якщо подивитися з точки зору звичайного громадянина, то, враховуючи те, що я плачу податки, і цей вогонь оплачується з них, то за 20 років свого життя я заслужила на 10 хвилин користування. Слід чітко зрозуміти, що держава ніколи нічого не дасть, якщо сам не візьмеш. Тому треба йти і брати своє. Ми платимо за конфорки і саме нам вирішувати, що і як на них готувати.

Ганна Сінькова після суду першого квітня

29 березня, коли я виходила з магазину, на мене налетіли двоє чоловіків, без жодних слів силоміць скрутили й затягнули до машини. Я була дуже налякана, адже все відбувалося в дуже грубій формі, і мені здалося, що це викрадення. Що це працівники міліції, я дізналася лише у відділку.

– Які умови утримання в СІЗО?

– За час перебування в СІЗО я вже змінила 4 камери. Це такий метод тиску, аби ти не міг призвичаїтись до умов і мусив постійно перетягувати свої речі, по-новому налагоджувати стосунки з сусідами.

У моїй камері 22 людині, це при тому, що вона розрахована лише на 16. І на всіх них є лише один туалет, що поруч з умивальником. Доводиться ходити за наперед спланованим графіком. Так само ми і спимо, по черзі. Також тут є лазня, але вона лише раз на тиждень, що додає додаткового дискомфорту.

Постійний сморід, постійне недоїдання. Те, чим годують, назвати їжею складно. Ті, що харчуються лише тюремним варивом, худнуть буквально на очах. Скрізь повно тарганів.

А медичне обслуговування… його тут просто немає.

– Хто твої співкамерниці? Чи знають вони, за що ти знаходишся у СІЗО і як вони до цього і до тебе ставляться?

– Співкамерниці дуже різні люди. Всі вони знають, за що мене затримали, і були в шоці, що за таке я сюди потрапила. Підтримують, допомагають по можливості.

Хто вони? Це люди, яких звинувачують у наркоторгівлі, сутенерстві. Я сиділа в камері з 26 жінками, де були переважно вбивці.

Були курйозні і трагічні випадки: одна дівчина обвинувачується у жорстокому побитті і пограбуванні 16 дорослих чоловіків. Ще одна дівчина, на вигляд років 13–14 – її звинувачували у брутальному зґвалтуванні.

Більшість жінок, які сидять, підставили. Деякі сидять, вигороджуючи власних чоловіків. Одна жінка знаходиться у СІЗО 5 років, за цей час у неї помер син, про що вона дізналася через 2 місяці.

– Чи не застосовували до тебе міліція або хтось інший фізичне насильство?

– Затримання відбувалося дуже жорстко і грубо. Також, коли перевозили в ІТТ, то мене дуже боляче скрутили, щоб я не могла нічого не сказати і побачити.

Постійно відбувається психологічний тиск, що зовсім не легше за фізичний.

– Ми знаємо про те, що тебе допитували троє невідомих, застосовуючи мат і погрози. Чи продовжується тиск такого роду?

– Після цього як цей випадок став відомий серед ЗМІ та громадськості – такі інциденти перестали відбуватися. Та й ставлення до мене стало значно лояльнішим.

Вони відчувають свою безкарність доти, доки про їхнє свавілля не стає відомо широкому загалу.

– Чи не намагаються, як це водиться у міліції, «прив’язати» тебе до якихось злочинів, до яких ти непричетна (бо інакше навіщо брали взуття на експертизу і слину на аналіз)?

– Дуже схоже на те. Можливо, саме тому мене і тримають тут. Про «теракт» з офісом Партії Регіонів мене розпитували значно більше, ніж по моїй справі. Ще й взяли аналізи слини. Для чого, так і не сказали чітко.

А взуття, скоріш за все, просто поцупили.

– Як ти проводиш свій час, чи маєш можливість щось писати, занотовувати, малювати?

Пишу багато. Вірші, прозу. Але викладати всі свої думки не маю змоги. Під час перевірок мої блокноти неодноразово переглядали і якби знайшли щось підозріле, то могли забрати.

Катастрофічно не вистачає книг, а передавати їх заборонено. Тут нібито є бібліотека, але її ніхто не бачив.

– Чи в курсі ти про те, що відбувається зараз у державі – телевізор чи приймач з новинами є?

– В камері є телевізор, але те, що по ньому показують, на мою думку, не об’єктивно. До речі, тут глушать 5 канал, подеколи його взагалі немає, а якщо і є, то дуже в поганій якості, що нічого розібрати просто неможливо. Водночас інші, лояльні режиму телеканали, працюють дуже чітко.

– Зазвичай слідчі намагаються створити у в’язня враження, що його всі зрадили або забули, а вчинок його абсолютно всі категорично засуджують. Чи знаєш ти, що це не так, чи знаєш про заходи, які роблять твої друзі, щоб тебе витягти?

– Під час слідчих дій, допитів неодноразово наголошували, що на волі всі про мене забули й не підтримують. Але я не настільки дурна, аби цьому повірити. Коли мене посеред ночі привезли до відділку, я бачила людей, що там зібралися на мою підтримку, бачила людей на суді. Також відчуваю матеріальну допомогу. За що я всім вдячна.

– На який розвиток подій ти розраховуєш? (Виправдальний вирок, умовне покарання, тюремний строк тощо). Скільки, на твою думку, може тривати твоє попереднє ув’язнення?

– Наше правосуддя спирається на що завгодно, тільки не на закон. І лишається лише гадати на кавовій гущі, що буде далі. Але мене це мало турбує, я маю свої переконання і готова відстоювати їх до кінця.

– Чи ти не шкодуєш про проведену акцію? Можливо, не про саму акцію, просто, якби знала, як усе повернеться, щось зробила б інакше?

– Тим більше, зробила б.

– Що ти хотіла б передати на волю усім, хто це прочитає?

– Перш за все, хочу висловити вдячність усім за підтримку. Це дуже важливо для мене.

Також хочу передати всім, хто продовжує справу на волі, що ваша діяльність приносить результат. Вас починають боятися. Зараз кується нове покоління молодих та безкомпромісних політиків та громадських діячів, що мають щирі переконання та віру. І ті, хто захоче зламати їх, невдовзі зламаються самі. «Борітеся – поборете», як казав Шевченко. І лише постійною активною діяльністю ви досягнете результату.

Не можна відсиджуватись на кухні, з мовчазною надією, що колись буде по-іншому. Час усім зрозуміти, що влада озвіріла і хоче подавити будь-які прояви вільної думки. І якщо ти не заперечуєш це, то своєю мовчанкою легалізуєш цей бєспрєдєл.

Тут зовсім не страшно. Страшно, коли людям похилого віку немає чого їсти, а молодь не має ніяких перспектив у своєму житті. Страшно, коли всі з цим згодні. А тут навіть цікаво :)

ІА «Поряд з вами»