Іноді варто просто поговорити

До «Центру правової підтримки та інформації» Чугуївської правозахисної групи за телефоном звернувся мешканець села Волохів Яр – громадянин. Н., який є пенсіонером, дитиною війни та інвалідом І групи за вадами зору, і на старості років залишився на самоті й потребує підтримки від власних дорослих дітей. Він повідомив, що чув інформацію про діяльність приймальні по місцевому радіо, тому й хоче, щоб допомогу йому надали саме «безоплатні правозахисники». З огляду на стан здоров’я, звісно, він не має фізичної можливості прибути до приймальні Чугуївської правозахисної групи, яка розташована у районному центрі. Оскільки робота приймальні Чугуївського «Центру правової підтримки та інформації» побудована таким чином, що у п’ятницю відбувається виїзний прийом, було прийнято рішення під час такого прийому у селі Волохів Яр обов’язково завітати до Н. «у гості», аби з’ясувати на місці, якої саме допомоги потребує людина похилого віку, вивчити документи та надати необхідну консультацію. До Волохів Яру вирушив координатор приймальні Центру – правозахисник Юрій Чумак. Як виявилося, Н. має вже дорослого сина, який проживає у тому ж селі, проте, останнім часом, на думку пенсіонера, «мало йому допомагає». І це при тому, що батько подарував синові свою частку будинку, в якому, втім, мешкає й понині. «Як примусити сина приділяти мені більшої уваги?» – питався Н. – «Можливо, є сенс відкликати дарчу?!» При цьому, сам Н. у розмові зауважив, що син ставиться до нього добре, купує йому ліки, привозить продукти. Але надає допомогу не завжди саме тоді, коли хочеться старому, адже багато працює і часто зайнятий по роботі. Ю. Чумак надав клієнтові правову консультацію, пояснив, що той, за бажання, має право навіть подати позов на сина щодо стягнення з останнього аліментів. Адже обов’язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплений у статті 51 Конституції України. А відповідно до статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні діти зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Статтею 205 Сімейного кодексу встановлено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. Однак у сучасних умовах тяжка хвороба, інвалідність або немічність батьків потребують значних додаткових витрат, які можуть не покриватися сумами сплачуваних дітьми аліментів. Саме з метою уникнення випадків матеріальної незахищеності батьків, стаття 203 Сімейного кодексу України встановлює обов’язок дітей брати участь ще й у додаткових витратах на батьків. Консультант ЧПГ пояснив також, що з дарчою буде набагато складніше, втім, підставою для визнання недійсним договору дарування може бути вчинення означеного правочину під впливом помилки або обману (статті 229 – 230 Цивільного кодексу України). «Та що Ви, який обман!» – здивувався Н. – «Я своєму улюбленому синові свідомо подарував частку будинку». На цілком слушне запитання щодо того, а навіщо ж тоді зараз намагатися скасувати цю дарчу, Н. лише зітхнув та зазначив, що насправді не хоче нічого забирати, а бажає лише таким кроком примусити сина більше часу приділяти для спілкування з батьком. «Але, вочевидь, це спілкування відбуватиметься у суді, ми тоді взагалі посваримось», – вголос зміркував Н. – «Ні, я краще з ним просто по-людськи поговорю, поясню, які в мене проблеми. Син у мене добрий, він зрозуміє». «І аліменти його мені не потрібні», – додав Н. – «Мені необхідні не гроші, а синовня увага, а через суд я її не доб’юся…» Отже, надання первинної правової допомоги цього разу не завершилось складанням позову до суду. Фактично, консультація мала ще й певний психологічний характер, адже допомогла розібратися із причинами виникнення проблемної ситуації. Днями Н. зателефонував до ЧПГ і розповів, що він запросив сина у гості, пригостив його власним медом, поговорив з ним «по душам, по-чоловічому». І результатом залишився задоволений. Виходить, у взаємостосунках між рідними людьми іноді варто просто поговорити, ніж з’ясовувати стосунки за допомогою скандалів чи судового розбору. Як відзначає голова ЧПГ Роман Лихачов, перед тим, як створювати «Центр правової підтримки та інформації», було вивчено позитивний досвід багаторічної роботи громадської приймальні Харківської правозахисної групи. А завідувач приймальні ХПГ Людмила Клочко неодноразово підкреслювала, що, з огляду на те, що особи, які звертаються за правовою допомогою, іноді самі не в змозі чітко сформулювати власні потреби та вимоги, дуже важливе значення має вміння консультанта уважно вислухати, розглянути всі аспекти справи, надати не тільки правничу, але й певну психологічну підтримку відвідувачу. Нагадаємо, що «Центр правової підтримки та інформації в місті Чугуєві та Чугуївському районі» працює за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»