MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Фармація баришів

07.02.2013   
Наталка Ковальчук
Витрати на ліки стають особливо значними, коли, потрапивши на стаціонарне чи профілактичне лікування, доводиться користуватися послугами аптек та аптечних кіосків при лікарнях чи поліклініках.

Скільки б хто не переконував, що діяльність аптек в Україні низькорентабельна, і вони ледве-ледве зводять кінці з кінцями, та ми на своїх гаманцях відчуваємо зовсім інші реалії, коли звертаємося до фармацевтичного закладу. Ціни на ліки, як то кажуть, кусаються. Дешевші препарати з прилавків зникають, а наявні – постійно дорожчають.

Особливо значними стають витрати, коли, потрапивши на стаціонарне чи профілактичне лікування, доводиться користуватися послугами аптек та аптечних кіосків при лікарнях чи поліклініках.

Здавалося б, наближення до установи охорони здоров’я, котре забезпечує постійний притік покупців, а, отже, і щоденну гарантовану виручку, мало б обернутися більш вигідними для клієнтів цінами. Та все навпаки. У прилікарняних аптеках вартість товару, починаючи від медичних препаратів і закінчуючи поліетиленовим пакетом, у котрий куплене складуть, у 1, 5-3 рази вища від цін у інших фармацевтичних закладах України, незалежно від форми власності.

Причому, ситуація приблизно однакова по всій країні. Про це свідчать публікації з цього приводу в мас-медіа. Так, до з’ясування  питання, чому ж панує така дорожнеча у аптеках при лікарнях та поліклініках, долучалися журналісти Кіровоградщини, Закарпаття, Чернігівщини, Полтавщини, Львова, Києва та інших регіонів України.

Судячи з публікацій, звертання ЗМІ до міських та районних відділів, обласних управлінь охорони здоров’я, Міністерства охорони здоров’я, Держінспекції з контролю за якістю лікарських засобів, постійних депутатських комісій обласних рад, комунальних підприємств, що займаються питаннями фармації на рівні деяких областей, остаточної відповіді на проблему так і не дали. Хіба що все завершилося поясненнями,   що державне регулювання у цій важливій соціальній сфері зведене до мінімуму, а контролюючі органи, яких в Україні чимало, не надто переймаються станом справ у аптечних закладах при лікарнях. А не завадило б.

Скажімо, відповідні нормативні документи, зокрема Постанова Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення» від 17 жовтня 2008 року №955 (редакція на 1.01.2013 р.) встановлює граничні торговельні (роздрібні) надбавки і їх розміри, виходячи із закупівельної ціни, на рівні від 10 до 25 відсотків оптової вартості препарату. Надбавка для гуртових цін також регулюється на рівні держави. А вартість ліків, як стверджують фахівці, в дистрибутивних мережах України, через які аптеки здебільшого й закупляють лікарські засоби для реалізації, не надто різниться.

Тож, виходячи з цих усіх передумов, вартість препартів у закладах при лікарнях не мала б суттєво різнитися від інших аптек. То чому ж виникає різниця? Однак занадто високі ціни у прилікарняних аптеках відносно  звичайної мережі  - не єдина відмінність, котра викликає запитання.

Так, у аптеках при лікарнях та поліклініках у переважній більшості випадків покупцю не надають касових чи товарних чеків за реалізований товар? Більшість людей касових документів, зазвичай, і не вимагає. Це й зрозуміло. Коли дошкуляє хвороба, власна чи рідних, не залишається ні сил, ні бажання ще й з’ясовувати, чому не надали чек за покупку.

Однак і намагання отримати його тут навряд увінчається успіхом. У відповідь на таке прохання можна почути, що «касовий апарат зламався», чи «закінчився рулончик паперу у касовому апараті», чи щось інше. Врешті, причина, за якою відмовили надати касовий чек, не така й важлива. Інша справа, що цим штучно створюються умови, аби отримані від клієнта у момент покупки гроші проходили «повз касу».

Постанова Нацбанку України  «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» №637 від 15.12.2004 року (остання редакція 21.03.2011 р.), щоправда, передбачає, що порядок ведення касових операцій поширюється на всі підприємства незалежно від форм власності і виду діяльності, а також на фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності (крім банків і підприємств зв’язку). Відповідь на запитання: «Чому ж порушують цей документ в аптеках при лікарнях?» лежить, скоріше, в площині далекій від законодавчих норм.

Однак не тільки вищезазначеним, найперше дорожнечею на лікарські засоби,   вирізняються аптеки при лікарнях та поліклініках. Тут ще й особливий підхід до обслуговування клієнтів. Але спершу варто зазначити, що в нашій країні діє «Етичний кодекс фармацевтичних працівників України», прийнятий на VII Національному з’їзді фармацевтів України. Визначені й норми професійної етики фармацевтичного працівника, яка ґрунтується на принципах законності, компетентності, об’єктивності та чесності, партнерства та незалежності, конфіденційності та індивідуального підходу до кожного громадянина.

Саме про той «індивідуальний підхід», який можна зустріти виключно у прилікарняних аптеках України, йдеться і в журналістських публікаціях, і в наріканнях звичайних українців, котрі зі своїми скаргами до засобів масової інформації ще не дійшли.

Якими етичними нормами, скажімо, можна пояснити таку ситуацію? Покупець, намагаючись з’ясувати, чому один і той же набір ліків напередодні коштував майже на 10 гривень дорожче, почув, що «то, певно, аптекарка, яка була вчора на зміні, помилилася».  Дуже вигідні «помилки». Як і не надання касових чеків, не рідка відсутність цін на упаковках з ліками, навіть з тими, що виставлені на вітринах, забудькуватість щодо повернення решти з отриманих за покупку грошей.

Або інший приклад. На запитання, чому вартість одноразової флізелінової накидки в прилікарняній аптеці вдвічі вища, ніж у інших закладах, прозвучала відповідь, що «я вам взагалі могла дати халат, а  він ще дорожчий».

Намагаючись з’ясувати, де можна купити той чи інший препарат дешевше, клієнти найчастіше почують, що «ми (чи я) не знаємо, де дешевше».

Варто зазначити, що й надати фахову консультацію з якісних характеристик того чи іншого препарату в аптеках при лікарнях переважно не можуть. А відтак складається враження, що тут працюють люди взагалі далекі від фармації, аби лише добре вміли підбивати бариші.

Додати до цього «етичного» ряду, що характеризує діяльність аптек при українських лікарнях та поліклініках, здається, більше нічого. Хіба що вдатися до іншого ряду - фразеологічного. Наведеного, скажімо, в «Толковом словаре живого великорусского языка» Володимира Даля, де зокрема зазначено, що «Чистый счет аптекарский – темны ночи осенние». Сказано це ще в дев’ятнадцятому столітті, а ніби про сьогоднішній день.

 

 

 

 Поділитися