MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

«Смотреть в пол, сука!»

30.07.2013   
Степан Терновий
У підприємця, що хотів подати до суду на Лукашенка, викрали доньку. У суботу 27 липня було викрадено 16-річну доньку Бобруйського підприємця і громадського активіста В’ячеслава Шелега. Сьогодні стали відомі подробиці цього викрадення. Все сталося рано вранці, близько 6.00, коли Наташа Шелег, вирушила на шкільний стадіон для традиційної ранкової пробіжки. «Зазвичай донька живе зі мною, але у моєї колишньої дружини 2-я група інвалідності, тому на літніх канікулах Наташа допомагає матері і живе у неї, - розповідає В’ячеслав. - Цього ранку дружина зателефонувала мені і повідомила, що дочка не повернулася з пробіжки. Я помчав до неї, і ми разом вирушили на стадіон, але там було порожньо. Я зрозумів: сталося викрадення ». Розуміння цього факту до підприємця прийшло не випадково: місяць тому Наташі вже погрожували розправою невідомі. «Це трапилося 28 червня - згадує В’ячеслав. - Донька виходила з квартири матері, і на майданчику її підстерегли два здорових мужика спортивної статури з голеними черепами, у великих темних окулярах, закривали брови і очі. Вони схопили її і витягли на сходову клітку, щоб ніхто із сусідів не побачив у вічко, що відбувається. Там вони її «розіп’яли»: один бритоголовий схопив її за одну руку, інший за іншу - тримаючи руки вгору, вони притиснули її до стіни, надавав колінами на стегна ». Після цього бритоголові почали обсипати Наташу дивними погрозами, пересипаючи мову добірним матом: щоб вона нікуди не виходила з квартири, щоб ні з ким не спілкувалася - а інакше вони її вивезуть в ліс, згвалтують і кинуть. Наташа намагалася розглянути їх особи, але коли вона піднімала голову, бритоголові шипіли: «Смотреть в пол, сука!» Не зважаючи на брутальні погрози, дівчинку тоді невідомі відпустили її і, втікши вниз по сходах, вийшли у двір. Наташа нічого не сказала батькам, а на наступний ранок, виходячи з квартири, знову зіткнулася в під’їзді з бритоголовими. Побачивши того, хто погрожував їй напередодні, дівчинка знепритомніла. До тями її привела жінка, що випадково зайшла в під’їзд. Тільки після цього Наташа все розповіла матері та батькові. «До міліції ми тоді звертатися не стали, - говорить В’ячеслав. - Я поспілкувався зі своїм знайомим, колишнім співробітником МВС, і той мені сказав: «Якщо хочеш, можеш, звичайно, написати заяву, але все одно це справа розслідувати будуть тільки формально, і ніхто нікого не знайде. Тому що це був акт залякування на твою адресу ». Чим же і кому так насолив В’ячеслав Шелег? Все почалося в 2006 році, коли Шелег був звичайним комерсантом, торгував побутовою технікою і ні в яку політику не ліз. Поки з ним не трапилося те, що в цивілізованому світі вважається дикістю, а в Білорусі, на жаль, традицією. У магазин до підприємця заявилася перевірка з держконтролю і, причепивши до однієї, нібито неправильно оформленою, папірці, конфіскувала всю партію товару. Шелег дійшов до Верховного суду і зумів домогтися скасування рішення про конфіскацію, але пізно: рідна держава вже встигла збути його товар за ціною нижче ринкової. Суд постановив відшкодувати Шелега збитки - а це 93 мільйони рублів, на ті часи гроші чималі - але Мінфін відмовився виплатити йому цю суму. Виявилося, що існує президентський Указ № 559 для службового користування, де сказано: держава відшкодовує лише ті суми, які надійшли до бюджету. «Моє майно було знижено, і до бюджету надійшло всього 60 мільйонів рублів. Відповідно, держава відмовилася від повної компенсації понесених мною збитків, - розповідає підприємець. - Відтоді у пошуках справедливості я пройшов усі інстанції, хотів навіть подавати позов до Лукашенка, чий Указ № 559, на мою думку, суперечить закону. Зрештою, генеральна прокуратура у своїй відповіді рекомендувала мені звернутися до Комітету ООН з прав людини і навіть вказала адресу, за якою потрібно писати ». Вичерпавши всі можливості домогтися справедливості в рідній країні, Шелег сьогодні готує документи для подачі до Комітету ООН з прав людини: «Я думаю, це стало відомо спецслужбам, і ті вирішили на мене натиснути. Тому що, на відміну від попередніх скарг, що подаються білорусами, моя скарга стосується не дій якихось дрібних чиновників, а указу самого президента ». Після того, як донька не знайшлася ні на стадіоні, ні в околицях, підприємець звернувся до міліції. Там йому відповіли, що до розшуку зможуть приступити тільки через 3 дні: мовляв, хіба мало, може, вона сама з дому втекла. «Я сказав їм, що точно знаю - це викрадення, оскільки раніше вже були погрози. Але до нас все одно ніхто не виїхав, - розповідає Шелег. - Через 40 хвилин ми зателефонували знову, і лише після цього до нас прислали дільничного. А до 11.00 приїхала слідча група ». Але через кілька хвилин після приїзду групи пролунав дзвінок з незнайомого номера, та В’ячеслав почув у трубці голос дочки. Дівчинка повідомила, що жива і знаходиться в незнайомому місці. Людина, якій належав телефон, підказав їй, що це район села Щатково, приблизно в 15 кілометрах від Бобруйська. Батьки вскочили в машину і помчали за донькою. Ніхто зі співробітників міліції з ними не поїхав. «Наташу ми виявили в безлюдному місці, - згадує В’ячеслав. - Тобто, покидьки, які вивезли її з міста, точно знали, що по цій трасі зараз їздить мало машин. Наташа стояла на узбіччі дороги, вся вимазана в чорну фарбу: обличчя, руки, одяг - все було у фарбі. Спортивні штани і кофточка на ній була подерті, все тіло було в синцях. Було видно, що її волокли по землі. Крізь сльози Наташа розповіла, що під час ранкової пробіжки її ззаду вдарили по голові, і вона втратила свідомість, а прокинулася в лісі, на якомусь болоті. Поблукавши по лісу, донька вийшла на трасу і намагалася зупинити якусь машину, але, дивлячись на її вимазане особа, ніхто не хотів зупинятися. Тільки один чоловік зупинився і дав їй телефон, щоб вона подзвонила домашнім. Спасибі йому за це ». Привізши дівчинку додому, батьки викликали швидку, і та госпіталізувала її до лікарні. Сьогодні Наташа перебуває у нейрохірургічному відділенні. До речі, фарбу, яка підозріло схожа на ту, що використовують при дактилоскопії, з шкіри дівчинки батьки змогли відтерти лише за допомогою спеціальних хімічних засобів. Ні мило, ні бензин фарбу не взяли. Те, що трапилося, шокувало Шелега. Адже викрадення доньки сталося через кілька днів після того, як В’ячеслав поховав матір. Але, незважаючи на це, Шелег заявляє твердо: зламати його не вдасться, і задумане він доведе до кінця: «Після того, як держава зруйнувало мій бізнес, я пройшов через багато політичних кампаній, і не раз мав можливість спостерігати, як безсовісно у нас залякують людей. Так, в 2010 році, коли я був учасником ініціативної групи Андрія Саннікова, одну з наших жінок, виховательку дитячого будинку сімейного типу, викликали в райвиконком і пригрозили, що якщо вона буде збирати підписи за опозиційного кандидата, у неї відберуть дітей ». «Але вчорашнє викрадення моєї дочки - це не тільки спроба залякати мене особисто, - додає він. - Це знак всьому громадянському суспільству: от, що буде з вашими дітьми, якщо не будете тихіше води, нижче трави. Мовляв, себе не шкодуєте, так хоч дітей пошкодуйте. Але я вважаю, що саме заради майбутнього наших дітей ми і повинні стояти на своєму, не відступаючи від своїх принципів. І тоді нехай не ми, але наші діти зможуть пожити в країні, вільній від страху ».
 Поділитися